ВСТУП
ОПОДАТКУВАННЯ НА РИНКУ ЦІННИХ ПАПАРІВ
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
В Україні, на жаль, до цих пір податки на ринку цінних паперів регулюються окремими законодавчими актами, що охоплюють конкретні податки і часто суперечать один одному. От і виникають різні неприємні ситуації, затьмарюють життя фінансовим інститутам і що ставлять під сумнів відродження фондового ринку України.
При формуванні податкового законодавства люди, які його розробляють,мабуть не врахували факт можливості функціонування в Україні ринку цінних паперів, оскільки були проблемної ситуації практично з усіма основними податками - прибутковим з фізичних осіб, на прибуток підприємств,збір і, нарешті, податком на додану вартість.
До останнього часу, основним і мабуть єдиним спірним (з точки зору податкової) питанням з приводу оподаткування фізичних осіб,було питання - хто і коли повинен сплачувати податок на доходи фізичних осіб отримані в результаті продажу фізичною особою цінних паперів юридичній особі. З точки зору податкової адміністрації податок має утримувати юридична особа (у розмірі 20%) і сплачувати його до бюджету.
Професійні учасники ринку цінних паперів вважають, що даний податок фізична особа має сплачувати самостійно. З приводу його справляння (або не стягнення) було вже достатньо публікацій у ЗМІ, які доводять, що сплата неспроможна, і маса листів ДПАУ, що стверджують зворотне. Причому, трактування податкової даного питання зазнає зміни.
1. ПРО ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ. Закон України від 3 квітня 1997 р.. N168/97-ВР
2. ПРО ДЕРЖАВНЕ МИТО. Декрет Кабінету міністрів України від 21 січня 1993 року N 7-93
3. ПРО прибутковий податок з громадян. Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92
4. ПРО ОПОДАТКУВАННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВ. Закон України від 22 травня 1997 р. N 283/97-ВР
5. Агарков М.М. Вчення про цінні папери. –К.:, 2010.- 356 с.
6. Балабанов І.Т. Основи фінансового менеджменту. Як управляти капіталом? - К.: Фінанси і статистика, 2009.- 278 с.
7. Жуков Є.Ф. Цінні папери та фондові ринки: Навчальний посібник для ВНЗ. - Харків.: Банки і біржі, 2013.
8. Шестаков А.В і Д.А. Ринок цінних паперів. - К.: 2014.- 289 с.
Актуальність. Податкова система в кожній країні є однією із стрижневих основ економічної системи. Вона, з одного боку, забезпечує фінансову базу держави, а з іншого - виступає головним знаряддям реалізації її економічної доктрини. Податки - це об'єктивне суспільне явище,тому при побудові податкової системи необхідно виходити з реальностей соціально-економічного стану країни, а не керуватися побажаннями, можливо, найкращими, але нездійсненними.
Податки є однією з найважливіших фінансових категорій. Історично це найбільш древня форма фінансових відносин між державою і членами суспільства. Саме виникнення держави сприяло появі платежів і внесків до державної скарбниці для фінансового забезпечення виконання державних функцій. Спочатку ці внески проводились у натуральній формі, потім, з розвитком товарно-грошових відносин, був здійснений перехід до грошової форми внесків.
У системі оподаткування виділяють дві групи податків: прямі податки і непрямі податки. Прямі податки направлені безпосередньо на платника, і їх розмір прямо залежить від об'єкта оподаткування.
Непрямі податки виражаються в цінах вироблених товарів, виконаних робіт, наданих послуг, і, хоча їх виплачують до бюджету господарюючі суб'єкти, основний тягар непрямих податків несе на собі споживач цих товарів, робіт і послуг.
В умовах нестабільної економіки, підвищення цін, інфляції непрямі податки становлять особливий інтерес як засіб впливу на рівень цін у країні, як регулятор споживання.
У наш час розширилася сфера функціонування податків, зросло їх значення в перерозподілі національного доходу, вони стали важливим способом впливу на процес споживання, а звідси і на процес виробництва.
Оподаткування на ринку цінних папері
В Україні, на жаль, до цих пір податки на ринку цінних паперів регулюються окремими законодавчими актами, що охоплюють конкретні податки і часто суперечать один одному. От і виникають різні неприємні ситуації, затьмарюють життя фінансовим інститутам і що ставлять під сумнів відродження фондового ринку України.
При формуванні податкового законодавства люди, які його розробляють,мабуть не врахували факт можливості функціонування в Україні ринку цінних паперів, оскільки були проблемної ситуації практично з усіма основними податками - прибутковим з фізичних осіб, на прибуток підприємств,збір і, нарешті, податком на додану вартість.
До останнього часу, основним і мабуть єдиним спірним (з точки зору податкової) питанням з приводу оподаткування фізичних осіб,було питання - хто і коли повинен сплачувати податок на доходи фізичних осіб отримані в результаті продажу фізичною особою цінних паперів юридичній особі. З точки зору податкової адміністрації податок має утримувати юридична особа (у розмірі 20%) і сплачувати його до бюджету.
Професійні учасники ринку цінних паперів вважають, що даний податок фізична особа має сплачувати самостійно. З приводу його справляння (або не стягнення) було вже достатньо публікацій у ЗМІ, які доводять, що сплата неспроможна, і маса листів ДПАУ, що стверджують зворотне. Причому, трактування податкової даного питання зазнає зміни.
Відповідно до п.п.14.1.244 п. 14 ст. 14 Подакового кодексу товари – матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.
Таким чином, цінний папір у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення, розглядається у Податковому кодексі як товар.
Водночас у п.п. 14.1.81. п. 14 ст. 14 Податкового кодексу визначено, що інвестиції – це господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно. При цьому господарські операції, що передбачають придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та/або інших фінансових інструментів, відносяться до фінансових інвестицій і можуть бути або прямими (внесення коштів або майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою при їх розміщенні такою особою), або портфельними (купівля цінних паперів за кошти на фондовому ринку або біржовому товарному ринку). Під реінвестицією маються на увазі господарські операції, що передбачають здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок прибутку, отриманого від інвестиційних операцій.
Порядок оподаткування операцій особливого виду визначено ст. 153 Податкового кодексу. Норми п. 153.8 ст. 153 Податкового кодексу регулюють облік операцій з торгівлі цінними паперами, а також встановлюють окремі правила податкового обліку як для професійних учасників ринку (торговців цінними паперами), так і для інших платників податків у частині операцій, що здійснюються на фондових біржах. Крім того, норми п. 153.8 ст. 153 Податкового кодексу не поширюються на операції, що здійснюються платником податку – емітентом з розміщення корпоративних прав або інших цінних паперів, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку – емітентом. Операції з конвертації цінних паперів оподаткуванню не підлягають (п. 153.9 ст. 153 Податкового кодексу).
Облік результатів операцій з цінними паперами здійснюється платниками податку у додатку ЦП „Розрахунок фінансових результатів від операцій з торгівлі цінними паперами, деривативами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами” до податкової декларації з податку на прибуток.
Норми п. 153.8 ст. 153 Податкового кодексу застосовуються до платників податку, що здійснюють операції з цінними паперами – як такими, що мають відповідну ліцензію, так і такими, що залучають ліцензійних посередників для здійснення таких операцій з врахуванням інформації, що зазначена нижче.
Для цілей п. 153.8 ст. 153 під терміном „доходи” слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів, деривативів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, а також вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням. До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.
Під терміном „витрати” слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю (у тому числі емітенту, крім придбання під час первинного розміщення) цінних паперів, деривативів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.
Таким чином, до складу витрат в окремому обліку можна включати будь-які витрати на користь будь-якого продавця у межах операцій з цінними паперами, в тому числі від'ємний фінансовий результат з торгівлі цінними паперами в минулих податкових періодах, з урахуванням зазначеної нижче інформації.
Для суб'єктів господарювання, які не є професійними учасниками фондового ринку, але здійснюють операції з купівлі-продажу цінних паперів та інших фінансових інструментів (самостійно отримуючи відповідні фінансові послуги від вказаних професійних учасників фондового ринку, згідно з законодавством), зазначені операції мають статус інвестиційної діяльності та повинні здійснюватись у грошовій формі.
При цьому відповідно до ст. 8 Закону № 1560 інвестор у випадках і порядку, встановлених законодавством України, зобов'язаний подати фінансовим органам декларацію про обсяги і джерела здійснюваних ним інвестицій, які в т.ч. можуть здійснюватись за рахунок власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, грошові нагромадження тощо); позичкових фінансових коштів інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити); залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб (ст. 10 Закону).
Крім цього, п. 153.8 ст. 153 Податкового кодексу передбачено, що якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду наступних звітних періодів у порядку, визначеному ст. 150 цього розділу.
Пунктом 150.1 ст. 150 Податкового кодексу встановлено, що якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.
Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.При цьому норми статті 150 Податкового кодексу застосовуються до від'ємного значення об'єкта оподаткування, що не містить витрат на придбання цінних паперів, які не були продані протягом звітного періоду..
Таким чином, цінний папір у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення, розглядається у Податковому кодексі як товар.
Водночас у п.п. 14.1.81. п. 14 ст. 14 Податкового кодексу визначено, що інвестиції – це господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно. При цьому господарські операції, що передбачають придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та/або інших фінансових інструментів, відносяться до фінансових інвестицій і можуть бути або прямими (внесення коштів або майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою при їх розміщенні такою особою), або портфельними (купівля цінних паперів за кошти на фондовому ринку або біржовому товарному ринку).
Ставки податку на доходи фізичних осіб визначено у статті 167 розділу ІV ПКУ. За прибутком, одержаним від операцій з ЦП на вторинному ринку, оподаткування резидентів здійснюється відповідно до вимог п.167.1 ст.167 ПКУ, й ставка податку становить 15 % від суми інвестиційного прибутку, якщо сума отриманих інвестором протягом календарного місяця доходів, в тому числі прибутку від продажу інвестиційних активів, не перевищує десятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.
Облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться інвестором самостійно протягом звітного (податкового) року, окремо від інших доходів, отриманих платником податку з різних джерел, та понесених витрат (пп.170.2.1 п.170.2 ст.170 ПКУ).
