Місце розміщення та походження історичної назви міста Дрогобич 2
Кліматичні умови міста Дрогобич 4
Соціальна сфера 6
Види підприємницької діяльності 9
Екоголічні проблеми Дрогобицького району 11
Список використаної літератури: 17
Дослідник історії Дрогобича Роман Пастух з цього приводу пише: «Походження назви Дрогобич залишається нез’ясованим. Побутують кілька легенд і версій. Одна з них говорить, ніби у сиву давнину, можливо, ще на зламі першого і другого тисячоліть від Різдва Христового, існувало поселення Бич, оточене валами з дерев’яним частоколом і ровом з водою. Десь у тих часах його захопило і спалило військо тюркських кочовиків, імовірно половців. Уцілілі жителі на іншому місці заснували нове поселення і назвали Другий Бич. З плином століть народна традиція об’єднала ці слова в одне, і вийшов Дрогобич. Заслуговують уваги інші погляди на походження назви міста. Дехто виводить її від слів «другий бік», що пізніше теж злилися, бо сучасне місто почалося на другому боці річечки-потічка Побук (тепер Серет), навпроти солеварні. Пов’язують топонім Дрогобич і зі словом «драговина», що означає болотисте місце, адже первісна територія міста була справді дуже заболоченою. Виглядає доволі вмотивованою думка про утворення назви міста від особової назви Дорогобит, пізніше сполонізованої».
1. Визначні пам'ятки Західної України /The Famous Sights of Western Ukraine / Г. Б. Мунін, X. Й. Рогалєв, О. О. Гаца. (авт. англ. тексту Д.В. Кушнір) - К.: Книга, 2008. - 174 с: фото. -Текст укр. та англ. мовами.
2. Мунін Г. Б. Карпати. Путівник. (Мунін Г.Б., Зінов'єв Г.О.) - К.: Видавництво: «Агентство по розповсюдженню друку»; 2006. - 64 с
3. Мунін Г.Б. «Правобережна та Західна Україна: Путівник. (Мунін Г.Б., Зінов'єв Г.О.) - К.: Видавництво: «Агентство по розповсюдженню друку»; 2006. - 64 с
4. Українські міста // Розвідки про міста і міщанство на Україні-Руси в XV - XVIII вв. -Антонович В. - Львів, 1904. - Т.1 и 2.
5. Асеев Ю.С, Баран В.Д., Баранов І.А., Белозор В.П., Бессонова С.С. Історія української культури: У 5 т. / HAH України / П.П. Патон (голов.ред.) - К.: Наукова думка, 2001. Т.1: Історія культури давнього населення України, 1134с. Т. 2: Українська культура XIII -першої половини XVII ст., 847 с.
6. Соціально-економічна географія України / О. /. Шаблій (ред.). - Львів : Світ, 1994. - 607с.
7. Трубчанінов С. В. Історична географія України: Курс лекцій. - Кам'янець-Подільський: Оіюм, 2005. - 192с.
8. Трубчанінов С. В. Історична географія України: Навч. посібник / Кам'янець-Подільський держ. ун-т. - Кам'янець-Подільський: Оіюм, 2003. - 167с.
9. Шаблій О. І., Білецький М. І., Заставецький Б. І. Соціально-економічна географія України: Навч. посіб. / О. І. Шаблій (ред.). - 2. вид., перероб. та доп. - Л.: Світ, 2000. -679с.
10. Яковенко Н.М. Нарис історії України. З найдавніших часів до кінця XVIII століття. -Київ, 1997.
Місце розміщення та походження історичної назви міста Дрогобич
Виникло місто приблизно в ХІ столітті в місцевості, багатій соляними джерелами, з яких здавна видобували сіль. Про походження назви міста єдиної думки зараз не існує (є навіть легенда про заснування міста, де йдеться про те, що героєм-засновником Бича був... сам вождь гуннів Аттіла). Перша писемна згадка про місто датується останньою чвертю XIV ст. — 6 листопада 1387 р., однак, за опосередкованими даними, воно значно старіше й було одним із центрів солеваріння Київської, а пізніше Галицько-Волинської Русі. Авторитетною вважається згадка міста під назвою Другабец» у літописному списку руських міст. Також існує запис про галицьку сіль у Києво-Печерському патерику (кін. ХІ ст.), що стосується дрогобицької солеварні, однієї з найстаріших у Прикарпатті.
Найбільш поширена легенда про заснування Дрогобича впереше була згадана в 1843 р. поетом і вченим І. Вагилевичем (стаття «Берда в Уричу»). У ній розповідається, що в тому місці, де між Дрогобичем та Бориславом виростає лісиста гора Тептюж, знаходилося колись поселення Бич. Мешканці Бича займалися землеробством, полюванням, вирощували свійську тварину, а на ніч ховалися за високі вали та рови з водою, якими Бич був оточений звідусіль, підіймали вхідний міст і виставляли кутову охорону. Одного разу поселення було взято в облогу татарською ордою, але, оскільки воно було добре захищене, взяти його не вдалося. Татарський хан Буняк Шолудивий, за легендою, вдався тоді до хитрощів. Припинивши марний напад, він послав під браму кількох послів. Вони проголосили: «Наш хан всемогутній, і опір вас не врятує. Але маєте можливість відкупитись. Хан вимагає в данину по одному голубу та по одному горобцю від кожного двору. Нас квапить час, нам пора повертатись. Тож данина така собі. І ви не збіднієте, і наш хан не втратить». Порадившись, міщани прийняли дивну умову. Вороги забрали данину й відступили. Але вночі птахи з прив''язаною до їх ніг тліючою губкою принесли в Бич пожежу. Згодом, коли ворог відійшов, погорільці заснували Другий Бич. Тільки не на місці першого, а по другий бік Тисьмениці. Назва Другий Бич згодом перейшла в однослівну — Дрогобич.
Дрогобич — місто обласного підпорядкування в Україні, друге за населенням та економічним розвитком місто Львівської області, адміністративний центр Дрогобицького району (в який не входить). У 1939-1941 і 1944-1959 роках — центр Дрогобицької області.
В межах Дрогобицького району розташовані ще два міста обласного підпорядкування (Борислав і Трускавець). Вісім сільських рад Дрогобиччини мають статус гірських. Важливими промисловими центрами області є розташовані в межах району міста обласного підпорядкування Дрогобич і Борислав. У м. Трускавці знаходиться курорт міжнародного значення.
Річки Стрий, Тисьмениця, Бистриця, Бар, Колодниця та Солониця.
Історія Дрогобиччини своїм корінням сягає сивої давнини. Зокрема, перша згадка про місто Дрогобич датується 1387 р., однак за опосередкованими даними воно значно старіше і було одним із центрів солеваріння Київської, а пізніше Галицько-Волинської Русі. Від середини І-го століття - під владою Польщі, пізніше - до 1918 р. - Австро-Угорщини. У 1918 р. на Дрогобиччині була встановлена влада ЗУНР. Із 1919 р. - край знову під польським пануванням. Між 17 та 29 вересня 1939 року приєднана до УССР після розділу Польщи. Із липня 1941 р. по серпень 1944 р. Дрогобиччина була під німецькою окупацією.
У 1940-1959 роках існувала Дрогобицька область, у 1959 р. створений Дрогобицький район. 2 квітня 1990 р. над адміністративним будинком районної ради було піднято український національний прапор.
Багато історичних подій відбулися безпосередньо в містах Дрогобичі і Бориславі, які адміністративно не входять до Дрогобицького району.
На території району знаходиться два пам''ятники історії та культури державного значення і 72 - місцевого значення.
До Державного реєстру увійшло 11 пам''яток архітектури, які є на території району. Це, в основному, споруди сакральної архітектури.
У Дрогобицькому районі налічується також 14 археологічних пам''яток.
Сьогодні місто відоме, як мала батьківщина Юрія Дрогобича, Івана Франка і Бруно Шульца. У місті діють численні нафтопереробні і солеварні підприємства.
За найпоширенішою версією, біля соляного джерела в передгір''ї Карпат існувало поселення Бич, мешканці якого торгували сіллю. Після нападу кочових племен половців в кінці 11 століття місто було спалене. Через деякий час жителі, які встигли сховатися від ворогів, повернулися і відбудували місто, але вже в трохи іншому місці. Нове місто назвали Другий Бич, а з часом назва й перетворилася в Дрогобич.
Існує також версія, що назва міста походить від слів «другий бік» (які пізніше злилися), бо сучасне місто почалося на другому боці річечки-потічка Побук (тепер Серет), навпроти солеварні.
Ще за іншою версією, назва походить від слова «драговина», що означає болотисте місце, адже первісна територія міста була дуже заболоченою.
Також існує думка те, що назва утворилася від особової назви Дорогобит, пізніше сполонізованої
Дрогобич розташований в південно-західній частині Львівської області на річці Тисмениці, на межі Наддністрянської рівнини і Карпатського передгір''я. Разом з Стебником становить окрему адміністративно-територіальну одиницю Львівської області. Є центральним містом Прикарпатської агломерації, яка, крім Дрогобича, включає в себе Борислав, Стебник, Східницю, Трускавець та прилеглі села.
Клімат — помірно континентальний з м''якою зимою і теплим літом. Середня температура складає −4 °C у січні і +18 °C у червні. Найгарячіші місяці — липень і серпень з середньомісячною температурою близько +22 °C; найхолодніший — січень. Річні суми опадів коливаються в межах 600-800 мм. Більшість опадів припадає на теплий період
