ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ТУРИСТИЧНІ РЕСУРСИ КРАЇНИ 5

1.1. Природно-кліматичні ресурси 5

1.2. Культурно-історичні ресурси 6

1.3. Основні туристські райони і центри 8

РОЗДІЛ 2. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ 12

2.1. Географічне і внутрішньополітичне положення 12

2.2. Рівень соціально-економічного розвитку 22

2.3. Стан соціальної інфраструктури 26

РОЗДІЛ 3. КУЛЬТУРА 30

3.1. Структура туристських потоків 30

3.2. Рівень розвитку індустрії економіки і туризму 31

3.3. Місце і конкурентоспроможність на світовому туристичному ринку 37

ВИСНОВКИ 40

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 42

ДОДАТКИ 45

Португалія розташована в субтропічному поясі. На півночі країни знаходиться плоскогір'я Месета. Переважають висоти 1000-1200 м над рівнем моря, найбільша 1991 м (в хр. Серра-да-Ештрела). На заході гори круто обриваються до приморської рівнини. Південніше річки Тежу розташована Португальська низовина, на сході облямована плато з окр. кряжами висотою 600-1000 м. На крайньому півдні розташовані низькогір'я Серра-де-Алгарве (вис. до 902 м), південні схили яких круто обриваються до прибережної низовини. Ріки – Тежу (Тахо), Дору (Дуеро), Гвадіана, Мондегу, Саду. Судноплавні тільки дві перші в нижній течії на відстані 200 км від гирла. Долини рік Дору (Дуеро) і Тежу (Тахо) верхніх течіях вузькі і глибоко розрізані, нижче за течією розширюються і поблизу берега Атлантичного океану переходять в плоскі низовини. Клімат країни м'який. Зумовлений впливом Атлантичного океану.
Рельєф провінцій Мінью на заході і Траз-уш-Монтиш та Алту-Дору на сході, на північ від річки Дору, гірський. Провінція Бейра, що тягнеться від річки Дору до верхів'я річки Тежу, за винятком прибережної рівнини, також зайнята горами. У її центральній частині знаходиться вища точка Португалії - гора Ештрела (1993 м над р.м.). Родючі рівнини в низов'я річки Тежу (провінція Рібатежу). Прибережна зона на північ і південь від столиці країни Лісабона належить до провінції Ештремадура. На схід і південь від неї тягнеться провінція Алентежу, з м'яким горбистим рельєфом, а всю південну частину Португалії займають рівнини провінції Алгарве, за природними умовами схожі з середземноморською зоною Північної Африки.
Найважливіші корисні копалини Португалії – вольфрамові, уранові, мідні і залізні руди, відкрито ряд комплексних сульфідних родовищ, що містять мідь, свинець, цинк, срібло, золото (див. Додаток А). Переважають невеликі родовища.

1. Александрова А.Ю. География мировой индустрии туризма. Учебник. М.: КНОРУС, 2008. - 464 с.
2. Александрова А.Ю., География туризма [Текст]: учебное пособие / А.Ю. Александрова. - М.: Кнорус, 2008. – 423 с.;
3. Атлас. Экономическая и социальная география мира. 10 класс. М.: Дрофа, 2008. 48 с.
4. Вавилова Е. В. Основы международного туризма. - М.: Гардарики, 2005. - 160с.
5. Волошин, Н.И. Правовое регулирование туристской деятельности [Текст]: учебное пособие / Н.И. Волошин. – М. : Финансы и статистика, 2005. – 369с.;
6. Воронин И.Н., Швец А.Б. Туристское страноведение. - Симферополь: «Оригинал-М», 2008. - 408 с.
7. Воскресенский, В.Ю. Международный туризм [Текст]: учебное пособие / В.Ю. Воскресенский. – М. : Знание, 2005. – 312с.;
8. Гончаренко А.В., Зайончковский Ю.В. География: Учебное пособие // Харьков.: Парус, 2005.
9. Гуревич, И.П. В сфере туризма [Текст]: учебник / И.П.Гуревич. - Минск: Белорусская наука, 2008. -150с.;
10. Гусьяков, С.А. География туризма [Текст]: учебное пособие / С.А. Гусьяков. - Минск: Издательство деловой и учебной литературы, 2009. -170с.;
11. Дмитриевский Ю.Д. Туристские районы мира: Учебное пособие., Смоленск. 2005. 140с.
12. Ерамова Р.А. Физическая география зарубежной Европы. М.: Оникс. 2005. 270с.
13. Ильина, Е.Н. Туроперейтинг: организация деятельности [Текст]: учебник / Е.Н. Ильина. – М. : Знание, 2005. – 418с.;
14. Истомин В.И., Лагутенко Б.Т. Страны мира: справочник туроператора и туриста. М.: Олимп, 2005. 180с.
15. Квартальнов, В.А. Иностранный туризм [Текст]: учебник / В.А. Квартальнов. – М. : Финансы и статистика, 2005. – 413с.;
16. Кривцов Н.В. Португалия. Исторический путеводитель. Издательство: Вече, 2008г- 320 с.
17. Кривцов Н.В. Португалия.– Санкт-Петербург, Вече, 2008 г.- 336 с.
18. Кусков А.С., Голубева В.Л., Одинцова Т.Н. Рекреационная география. М.: Флинта: МПСИ, 2005. - 496с.
19. Латинская Америка, Испания и Португалия в российской печати (1998-2004): – Санкт-Петербург, 2009 г.- 352 с.
20. Малая энциклопедия стран / Сиротенко Н,Г., Менделеев В.А. / 2-е изд., перераб. - М.: ООО "Издательство АСТ"; Харьков: ООО "Торсинг", 2010p.
21. Пирожник И.И. Основы географии туризма и экскурсионного обслуживания. М. : Оникс, 2007. 420с.
22. Португалия. Путеводитель по обычаям и этикету: Санди Гедеш Ди Кейрош – Санкт-Петербург, АСТ, Астрель, 2008 г.- 160 с.
23. Райнхард Х. Путеводитель Португалия. Издательство: АЯКС-ПРЕСС (ПОЛИГЛОТ ПУТЕВОДИТЕЛИ), 2005 г.
24. Самойленко А. А. География туризма: Учебное пособие // Ростов-на-Дону.: Феникс, 2006. – 368 с.: ил.
25. Сапожникова, Е.Н. Страноведение [Текст]: учебник / Е.Н. Сапожникова. – М.: Издательство деловой и учебной литературы, 2007. -168с.;
26. Сенин, В.С. Организация международного туризма [Текст]: учебник / В.С. Сенин. – М. : Академия, 2005. – 367с.;
27. Туризм у XXI столітті : глобальні тенденції та регіональні особливості. – К. : Знання України, 2011. – 560 с
28. Ушаков, Д.С. Технологии выездного туризма [Текст]:учебное пособие / Д. С. Ушаков. – М. : Март, 2005. – 382с.;
29. Фоменко Н.В. Рекреаційні ресурси та курортологія К.: Центр навчальної літератури, 2007. - 312 с.
30. Хайдрун Р. Португалія. Мадейра: путівник.Вид-во: Аякс, 2006 г., 96 стр.
31. Чеглазова М.Е. Мировые туристические центры: обзор туров. - Симферополь: СОНАТ, 2007. - 126 с.
32. Шабанова А.Н. Справочник "Страны мира" [Текст]: учебник / А.Н. Шабанова. - Москва: Мир книги, 2005. – 218 с.

ВСТУП

Актуальність курсового дослідження.Туристичне господарство поглинає приблизно 6% світових витрат на споживання. В багатьох країнах питома вага витрат на туризм становить у середньому 4-7% загальних витрат на споживання. Наприклад, у таких країнах, як Австрія, Бельгія, Великобританія, Італія і Франція, доля витрат на туризм у загальних витратах населення на споживання коливається від 4 до 5%, у Канаді, США, Нідерландах, Норвегії, ФРН, Швейцарії, Швеції – від 6 до 8%.

Туризм як активний вид відпочинку населення слід розглядати як підсистему у складі всієї організації відпочинку. Він потребує великих територій для своєї організації, значних капіталовкладень і трудових ресурсів. Саме це й обумовлює перетворення туризму в одну з важливих галузей господарства, яка є складовою частиною територіальної господарської системи (ТГС). Туризм володіє всіма ознаками, які визначають його як самостійну галузь національного господарства, що виникла в процесі суспільного поділу праці.

Причому туристичне господарство виступає як велика система з різноманітними зв''язками між її окремими елементами як у межах господарства окремої країни, так і в межах зв''язків господарства цієї країни зі світовим господарством у цілому. Туризм варто розглядати як особливу галузь прикладення суспільної праці, що включає такі види людської діяльності, які направлені на організацію активного відпочинку населення. В цій галузі сфери послуг є свої економічні відносини. Продуктом праці тут виступають нематеріальні блага, що створюються працівниками туристичних підприємств.

Туристичне господарство нині перетворилося в одну з найбільш прибуткових галузей. На міжнародний туризм припадає 7% обороту світової торгівлі, а для деяких країн туризм став важливою статтею їх доходу в зовнішньоекономічному обороті. Туристичний бізнес дає Австрії 23% її валютних доходів, Португалії – 28, Іспанії – 41, Мексиці – 44. Канада, наприклад, отримує від туристів, які приїжджають у цю країну лісів і озер, більше, ніж від експорту своєї пшениці. Вкладення капіталів у туристичне господарство є дуже вигідним, оскільки воно порівняно швидко окуповується, причому в іноземній валюті.

Предметом та об''єктом дослідження виступають туристичні ресурси Португалії.

Мета роботи полягає в дослідженні туристичних ресурсів Португалії, та їх використання в туристичній діяльності країни.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання :

1. Дати загальну характеристику Португалії, визначити фізико-географічне положення,природні,демографічні, соціально-економічні та історичніпередумови;

2. Охарактеризувати та дослідити природно-рекреаційні та історико-культурні ресурси країни;

3. Проаналізувати туристичний ринок Португалії, сучасний стан та перспективи розвитку дати характеристику регіональному розміщенню туристичного комплексу

4. Визначити проблеми та напрями подальшого розвитку туристичного комплексу Португалії

Теоритичною базою для написання роботи витупають – підручники, статті, путівники, джерела Інтернет, енциклопедії.

Структурно робота складається з вступу, основної частини, висновку та списку використаної літератури та додатків.

Проаналізувавши можливості туристичної індустрії Португалії, її рекреаційний потенціал і сучасний стан туризму в країні, можна зробити висновок, що країна має величезні переваги, які сприяють розвитку туристичної галузі всередині країни та висновок Португалії на світовий рівень.

Туризм в Португалії почав розвиватися ще за часів хрестових походів, в 11-13 століттях. Величезне значення в подальшому його просуванні стали «Великі географічні відкриття» - пошук нових земель, подорожі з метою розвідки нового і незвіданого, за тим і освітні поїздки мали своє місце. Тобто розвиток туризму нерозривно пов''язане з розвитком країни.

Зараз Португалія - це популярне і перспективне місце відпочинку. Щорічно країну відвідує понад 13 мільйонів чоловік. Цьому сприяють величезні культурно-історичний, природно-кліматичний потенціал, ввічливі, доброзичливі люди, добре розвинена туристична інфраструктура, низькі ціни, великі можливості. І це дійсно так.

У Португалії розвинені всі види туризму, розраховані на будь-який сезон: пішохідний, велосипедний, автомобільний, кінний, гірський, водний, пляжний відпочинок. Туристичні фірми пропоную величезний вибір турів від екзотичних, екстремальних до екскурсійних та відпочинку в селах. Португалія має прекрасні курортними зонами, де можна відпочити всією сім''єю і здійснити подорож будь-якого напрямку і складності: Лісабонська Рів''єра, з її численними пам''ятками і аристократичним духом; Алгарве, з нескінченними чистими пляжами, цілющим повітрям, масою розважальних заходів і всілякими видами водного туризму; острів Мадейра, з його унікальністю, поєднанням старих традицій і сучасними, за останнім писком моди, готелів. Все це дає величезні можливості у виборі для туристів, який тут зможе відчути, що таке свобода, який зможе відкрити, пізнати таємничу батьківщину відкриттів і сам відкритися їй.

Причиною значного відставання у нарощуванні туристичного потоку є розташування Португалії поблизу провідних туристичних країн - Франції, Іспанії, Італії, а також, з розпадом СРСР розширився потік туристів до країн Східного Середземномор''я, що вплинуло на активний розвиток рекреаційного комплексу Туреччини. Розташування

Португалії у «тіні» провідних європейських туристичних країн потребує перегляду стратегії виходу Португалії на міжнародний ринок туристичних послуг.

Вивчення рекреаційного комплексу Португалії пов''язане з перспективами подальшого залучення країни до міжнародного туризму. Одним із потенційних напрямків є залучення до туристичної діяльності української діаспори. Українці складають, за офіційними даними, 11% від усіх іммігрантів у Португалії, займаючи друге місце після бразильців. Частка української діаспори зросла за останнє десятиліття більше, ніж у два рази, випередивши за показниками традиційні країни прибуття іммігрантів - країн Африки та Латинської Америки [1,c.12].

Стратегія розвитку туристичної галузі Португалії до 2020 року пропонує подальшу диверсифікацію спеціалізованих видів туризму. Екологічний, активні види туризму пропонується впроваджувати у гірських районах країни. Відпочинок, лікувально-оздоровчий туризм та SPA-послуги є пріоритетними для подальшого розвитку в Північному, Центральному регіонах, Алгарве, Лісабоні (регіон). Сільський туризм, гастрономічний та винний туризм розглядається як компліментарний до наявних видів туризму, особливо в регіонах з компактним розміщенням винних регіонів (Траз-уж-Монтіш, півострів Сетубал, Порту і Дору, Вінью-Верде, Тежу тощо) та розвиненої туристичної інфраструктури.