Вступ

Розділ І. Обласна історико-географічна експедиція "Вулицями с. Воскресенське"

1.1. Історична довідка та основні події в селі

1.2. Участь села в першій та другій світовій війни

1.3. Відновлення села після війни

Розділ ІІ. Загальний стан та економічний розвиток села з 1970-х років до сьогодення

Висновок

Список використаних джерел

Південь України - дивовижний регіон: сприятливий клімат, родюча земля , бездонні води і величезні степові простори. Протягом тисячоліть люди обживали і облагороджували цю землю. Довгий час ця територія знаходилася під впливом Османської імперії. Після остаточної перемоги російських військ над Туреччиною у 1787 – 1791 роках постало завдання колонізації земель Північного Причорномор’я, яке було не менш складним, ніж їхнє звільнення. Утримати ці землі можна було за умови заселення. Ще у березні 1764 р. було складено «План о раздаче в Новороссийской губернии казенных земель к их заселению». У відповідність з ним земля розбивалась на ділянки 26 - 30 десятин. Її могли отримати «всякого звания люди» при умові, що вони стануть військовослужбовцями чи поселенцями. Пізніше наділи збільшувались до 60 десятин, а для поміщиків - з 1440 до 1500 – 12 тис. десятин. Переселенці отримували пільги у торгівлі, тимчасово звільнялись від податей. Відводились землі для насадження лісу, для устрою млинів, будівництво церков і утримання духовенства. Не дозволялось закріпачувати селян, які поселялися на землях поміщиків. А в 1779 р. був виданий указ, що дозволяв біглим селянам, солдатам, запорожцям і українським посполітам, які поверталися із-за кордону, оселятися на Півдні України.
Незважаючи на те, що південні райони України швидко заселялись, росли міста, розвивались ремесла, приплив сюди робочої сили був недостатнім. Особливо гостро не вистачало робочих рук на підприємствах Чорноморського адміралтейства. Для забезпечення потреб морського відомства у 1790 р. йому були передані Богоявленськ, Калинівка, Воскресенськ, Покровка, Богданівка і Знам`янка (останніх два села знаходились на території сучасної Кіровоградської області). Воскресенськ примусово заселився у липні 1789 р. російськими селянами, які втекли від поміщиків, були затримані і, згідно з розпорядженням Потьомкіна Г.О., перетворені в адміралтейських поселенців. Крім них у селі були добровільно поселені вихідці з Правобережної України, а також сім`ї ремісників, які прибули сюди з різних міст Російської імперії. Так у 1789 – 1791 рр. у Воскресенську поселили 17 селян – втікачів поміщика Л.О.Наришкіна. Поміщику зарахували їх як рекрутів. У 1792 р. із Миколаївського портового правління до села Воскресенськ були направлені на поселення втікачі з різних місць – 25 чоловіків і 15 жінок. Для того, щоб скоріше заселити адміралтейське поселення, голова Чорноморського адміралтейського управління М.С.Мордвинов своїм ордером від 27 березня 1794 р. наказав зарахувати до воскресенських поселенців навіть 16 арештантів, що перебували у Миколаївському порту.

1. Андрєєва Г. Вшанували бібліотекарку // Ленінський промінь - 1970. - 1 січня.
2. Багалій Д.І. Заселення Південної України. - К., 1920.
3. Баловне / Підготували В.Г.Сіроченко, В.В.Гураєвська. - 1967.
4. Богданович. История Отечественной войньї 1812 г. по достоверньїм источникам. - Т. II. - СПб., 1859.
5. Добровольський О. Крізь тисячоліття. Історія Миколаївщини в топонімах. - Миколаїв, 1998.
6. Жадько В.О. А степ як море. Нариси, інтерв'ю. - К., 2003.
7. Заболотний В.В., Лісецький Ф.М., Молодецький А.Є. Миколаївська область: географічний словник-довідник. -Миколаїв, 1996
8. История городов и сел Украинской ССР. Николаевская область. - К., 1981.
9. Історія міст і сіл Української РСР. Миколаївська область. - К., 1971.
10. Історія с. Баловного на 01.01.98 / Підготувала В.В.Гураєвська. - 1998.
11. Кабузан В.М. Заселення Новоросії. - К., 1976.
12. Козацькі поселення на Миколаївщині / За ред. В.В.Щукіна. - Миколаїв, 2001.
13. Коренєв І.О. Миколаївська область. - К, 1958.
14. Крючков Ю.С. Старьій Николаев и окрестности: Топонимический словарь-справочник. - Николаев, 1991.
15. Кузьев В.А. История основания и заселення Матвеевки. Художественно-исторический очерк. - К, 1997.
16. Лауреати обласної премії ім. М.Аркаса. Альманах. - Миколаїв, 2003.
17. Лобода В.В. Топонімія Дніпро-Бузького межиріччя. - К, 1976.
18. Миколаївщина в роки Великої Вітчизняної війни: 1941-1944. - Миколаїв, 2004.
19. Миколаївщина: літопис історичних подій. - Херсон, 2002. 1997.

Селище Воскресенське, знаходиться за 7 км від міста Миколаєва і за 23 км від районного центру Жовтневе. Розкинулось воно на лівому березі річки Інгул. До найближчої залізничної станції Горохівка - 3 км.

Залізницею і автошляхом селище сполучається з Миколаєвим і Жовтневим. Це існуючий населений пункт із кількістю жителів 5151, в т. числі в смт. Воскресенському – 4864 особи, в селі Горохівка – 287 осіб (дані 2007 року). Село Горіхівка підпорядковане селищній раді Воскресенського. Його площа складає 378,4 га ( 37844 кв. км ).

Сучасна назва Воскресенське існує з 1947 року. До цього часу воно носило назву Воскресенськ. Ця назва пов'язана з дуже цікавим історичним фактом. У 1793 р. на місці згорілої дерев'яної церкви в ім'я Покрови Пресвятої Богородиці була відбудована нова. На честь відродження, тобто Воскресіння церкви, селище і було перейменоване на Воскресенськ. До 1793р. поселення не мало офіційної назви. Але у народі його називали Горохівкою на ім’я Горохова, офіцера Чорноморського адміралтейства, якого було призначено наглядачем поселення. Назва – Горохівка зберігалася за залізничною станцією, яка знаходиться на місці колишніх землеволодінь Горохова.

Люди тут селилися з давніх-давен. На околиці селища, членами Миколаївської групи Одеського археологічного товариства, у 1963 році були проведені розкопки невеликого напівзруйнованого кургану. Під час розкопок було знайдено два поховання і стела епохи бронзи ( II тисячоліття до н.е. ). Про перебування в цьому районі скіфів у III - I столітті до н.е. свідчить знайдена тут кераміка. На цій території також були поселення черняхівської культури II – IV століть н.е. з кам'яним домостроєм.

Селище Воскресенське, як поселення, виникло у 1789 (1790 ) році. Як свідчить " Історія міст і сіл УРСР" та архівні документи 1841 р., “адмиралтейские поселения Богоявленск, Покровск ( Копани ), Воскресенск и Калиновка населены по Высочайшему указу 1789 года июля 2 дня повелением Генерала – фельдмаршала князя Потемкина Таврического существуют с 1790 года.”

Довідка Херсонського обласного архіву, витяг з якої є у колишнього старости православної общини селища Воскресенська Григорія Семеновича Мельниченка, свідчить, що у 1724 році тут була побудована перша дерев'яна церква, проживала 41 людина, серед них - 25 чоловіків і 16 жінок. Також йдеться і про перейменування поселення у 1793 році з нагоди відродження церкви (була побудована кам’яна церква замість дерев’яної, що згоріла) . А дата перейменування не є датою заснування. Ось і виходить, що селище Воскресенське старіше за Миколаїв, що перша письмова згадка про нього датована 1724 роком.

Існує ще одна легенда, щодо виникнення с.Воскресенське. Дуже давно понад річкою Інгул, на пагорбах, стояли татарські дозори. Поряд з ними, в низині, селилися селяни-втікачі. Коли річка розливалася, то їхні садиби затоплювало. Селяни просили татар, щоб вони дозволили оселитися вище, на пагорбах. Але татари, щоб познущатися з православних, дозволили їм будувати хати тільки в неділю ( в воскресенье). Звідси і пішла назва селища – Воскресенське.

Проаналізувавши історію села Воскресенськ можна сказати що розвиток села був важким. Сильної шкоди селу завдали в роки Великої Вітчизняної Війни. Але на сьогоднішній день у Воскресенську діють такі об’єкти.

Впершу чергу це загальноосвітня школа I - III ступенів у якій зараз навчається 350 учнів, дитячий садок “ Сонечко “ на 100 місць, та дитячий садок “ Вишенька “ на 25 місць; амбулаторія з кабінетами фізичної терапії та стоматологічним, у якій працює 18 лікарів та медсестер, пункт швидкої медичної допомоги. У Будинок культури з кіноконцертною залою на 400 місць та спортивною залою працює філія Жовтневої районної бібліотеки, Калинівська музична школа ( клас фортепіано + вокал ), деякі гуртки художньої самодіяльності. Церква Покрова Пресвятої Богородиці належить Київському патріархату, московський патріархат своєї церкви немає.

Порядок підтримує селищний відділ міліції, ПОМ Жовтневого району. Є поштове відділення з вузлом телефонного зв'язку на 200 абонентів з перспективою розширення ще на 150 номерів. Створені споживчі товариства. Серед сільгосппідприємств численні агрофермерські господарства: ЧП “АгроВоскресенськ “, що вирощує сільськогосподарську продукцію; ТОВ “Техмедюг“ з комплексом по відгодівлі свиней, корів та спорудженням ковбасного цеху; ТОВ “Полісся“ по обробці ґрунту. ТОВ “ Укрсоя “ переробляє сою, виготовляє масло, шрот, “Промагроінвест“ - переробляє зернові культури. Працюють промислові та торгівельні підприємства: ВАТ “ СПМК-5 “ по монтажу мережі водо - , газопостачання; ТОВ “ Маріо “–по заготівлі, виготовленню і продажу електрокабельнопровідникової продукції; ТОВ “ Микагроторг “ по ремонту та продажу техніки; асфальтний завод; ЧП “Автодорстрой“; підприємство “Ексім Трейд “ торгує топливномастильними маслами; компанія “Мир“, яка виготовляє залізобетонні виробі и торгує прокатом металів.

Смт. Воскресенське і село Горохівка електрифіковані, газофіковані, забезпечені питною водою, каналізацією та телефонним зв'язком. Енергозабезпечення здійснюється від електромережі 10 Кв. Газозабезпечення – від Горохівської газорегуляторної станції. Теплозабезпечення - від індивідуальних котелень і котлів. Водопостачання – від 10-ти водозабірних свердловин через водонапірну та трубопровідну мережу водопостачання. Мережа водопостачання складає 65,6 км, каналізація – 3 км.

Загальна довжина вулиць 29,8км в тому числі з твердим покриттям – 18,3 км.