Вступ

Розділ 1. Визначення поняття «нормативний підхід» як способу розуміння права

1.1. Позитивістський нормативний підхід

1.2. Передумови виникнення нормативізму

1.3. Порівняння нормативної теорії з іншими теоріями

1.4. Сучасне розуміння права в рамка нормативної теорії

Розділ 2. Норми права як засіб підтримання законності і стабільності

2.1. Соціальні норми-як складова регулювання поведінки в суспільстві

2.2. Основні ознаки соціальних норм права

2.3. Місце норм права в системі соціальних норм

Розділ 3. Роль держави в підтриманні законності та правопорядку в суспільстві

3.1. Державна дисципліна

3.2. Зміцнення законності у правозастосовчому процесі

Висновки

Список використаних джерел

Саме цей підхід до теорій праворозуміння орієнтується й на приналежність права до нор¬мативної системи суспільства й його залежність від країни. При цьому ви¬являються атрибути, притаманні соціальним нормам узагалом (моралі, релігії, звичаю, праву тощо) та своєрідні властивості права, які відрізняють його від других соціальних норм та здебільшого пов´язані із волею держави. В цьо¬му разі право більш розглядають як систему саме загальнообов´язкових, офіційно визначених норм, які відбивають державним чином організаційну волю народу, гарантуються та охороняються державою, постають регулятором суспільних віднощень.[6, с.43]
Формальне (позитивне) право означає сформульованість, віддзеркалення його норм в статтях нормативних актів - писемних юридичних до¬кументах.
Визначеність у праві відбиває наданну йому властивість точного та по¬вного формулювання канонів поведінки, у тому числі: умов, саме за якими починає діяти поняття норми права (гіпотези); ознак діяння, яке повинно бути здійсненим саме за цих обставин (диспозиція); можливих заходів впливу держави в разі невико¬нання умов норм права (санкція).
Саме норми права - є моделлю юридичного зв´язку у суб´єктах між собою, особ¬ливістю яких є забезпечення певних вірогідних діянь одних суб´єктів параллельними діяннями других. [6, с.41]
Право досить тіснопов´язане із волею держави, його функціонуванням. Держава та її органи, посадові чини встановлюють нові канони поведінки, санкціонують нараз наявні соціальні норми, даючи їм усі властивості норм права, га-рантують застосування, виконання або додержання вимог норм у праві, ство¬рюють саме для цього необхідні обставини, у тому числі забезпечують оновлення порушених прав суб´єктів, надмірне виконання обов´язків або покарання правопорушників.

1. Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 38. - С. 502.
2. Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 24. - С. 170.
3. Декларація про державний суверенітет України, прийнята Верховною Радою Української РСР 16 липня 1990 р. - К.: Україна, 1990. - С. 3.
4. Збірник постанов Уряду України. - 1993. - № 1-2. - С. 28; 1994. - № 10. - С. 250; Офіційний вісник України. - 1998. - № 42. - С. 1551.
5. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № ЗО. - С. 141.
6. Лисенков С.Л., Колодій А.М.,Теорія держави і права.Навч.посіб.: Юрінком Інтер: 2005р.:-448с.
7. Лукашева Е.А. Право, мораль, личность. М., 1986:- 86с.
8. Марчук В.М., Ніколаєва Л.В. Нариси з теорії права.,2004:-240с.
9. Медведчук В.В. Законодавство України // Адвокат. - 1998. - № 1.
10. Медведчук В.В. Про методологічні основи правової системи України та шляхи її вдосконалення // Вісник Академії правових наук України. - 1996. - № 7.
11. Мохонько А.В. Соціальні норми: сутнісні характеристики // Держава і право. - 2009. - Випуск 46. - С. 35-40.
12. Опришко В.Ф. Основні положення проекту Концепції розвитку законодавства України до 2005 року / Концепція розвитку законодавства України. Матеріали науково-практичної конференції, травень 1996 р. - К., 1996.
13. Офіційний вісник України. - 1997. - Число 24. - С. 11.
14. П.Бобровик С.В., Богінич О.Л. Система законодавства України: актуальні проблеми та перспективи розвитку. - К.: Наукова думка, 1994.
15. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-те, зі змінами. Навч.посіб.К:»Атака»,2001:-176с.
16. Рабінович П.М. Загальна концепція правової реформи в Україні: до характеристики вихідних засад // Вісник Академії правових наук України. - 1991. - № 1.
17. СелівановВ. Розмежування і взаємодія публічного і приватного права в системі України // Право України. - 1996. - № 12.
18. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. - Харків: Консум,2001-655с.
19. Сюкняйкеи Л. Р. Шариат: религия, нравственность, право // Государство и право. 1996. № 8: – С. 17-21
20. Тихомиров Ю.А. Публичное право. - М., 1995.
21. Томашевська М.О. Корпоративні норми в системі джерел права України // Держава і право – Випуск 18 – С. 47
22. Трофименко І.В. Співвідношення правових та моральних норм в романо-германській та мусульманській правових системах // Вісник Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут". Політологія. Соціологія. Право. – 2009. - №2.
23. Урядовий кур'єр. - 1992. - С. 42-43.
24. Федоренко Г.О. Теорія держави і права: Навч.-метод. посіб. для самос. вивч. дисципліни / Київський національний економічний ун-т ім. Вадима Гетьмана - К. : КНЕУ, 2006:- 232с.

Актуальність даної теми. Гуманне суспільство, як і будь-котра інша складна система, дійсно може нормально функціонувати й розвиватися лише на підґрунті певних правил, з-поміж котрих обирається один з декількох можливих варіантів поведінки одного або іншого суб'єкта. Заради регулювання поведінки людей й їхніх об'єднань у суспільстві виникають певні правила поведінки, що орієнтують на досягнення тої чи іншої мети. Канони, що покликані регулювати процеси життя у суспільстві, забезпечувати в ньому потрібний порядок і стабільність, найчастіше називаються нормами права.

Так як показує процес законотворення, правозастосовна практика попередніх років, все більше поглиблюється суспільні відносини в сферах економіки й соціального життя пред'являють підвищенні вимоги до атрибутів правових актів, рівню їхньої конкретизації й спеціалізації, регулюючої « працездатності » і ефективності. Отже, дієвість й ефективність норм права відзначуються, насамперед, науково - обгрунтованою систематичністю спеціалізації кожної підгалузі права, кваліфікованим співвідношенням у них загальних, спеціалізованих й спеціальних норм . Це й визначає актуальність теми «Класифікування норм права» у даний період, так як у процесі розвитку й становлення суспільства на будь-котрому етапі й вже у сучасному його значенні, систематичність соціальних норм безперервно ускладнюється, поступово розкладається на різні групи: правила моралі, правила звичаїв, правила традицій й ритуалів, норми громадських товариств, економічні, естетичні, релігійні правила й, нарешті, норми права, які є предметом дослідження даної курсової роботи . Проте, як показує розгляд науково-інформаційних регулярних видань у останні роки, питанням конкретизації й спеціалізації правових актів в даний час не уділяється належна уваги.

В процесі створення курсової роботи було досліджено багато літературних джерел, проте найбільш повно й всебічно розкривають обрану тематику наступні наукові роботи: Нерсесянц С.В. «Право й закон», Томашевський В.П. «Про конструкцію правової норми й класифікації її елементів», Пиголкин С.А. «Норми радянського права й їхня структура», Венгеров А.Б. «Концепція держави й права». В сучасних навчальних посібниках із теорії держави й права для ВНЗ різноманітних авторів також приділяється значна увага питанням класифікації засад права . Всі джерела обирають різні підстави для систематизації норм права й детально розкривають їх, проте і згадують й про існуючі інші . Вивчені джерела знайомлять з структурами норм права, дозволяють зрозуміти, саме що вона собою зображає, а систематика норм права дозволяє чітко позначити місце й роль юридичних норм у системі правового регулювання, більш глибоко пізнати цей інститут й реалізувати перехід до його трактування як системи .

Об’єктом розвідки є норми права, що постають як регулятори соціальних відносин.

Об'єктом дослідження є загальнотеоретичні теорії про правові засади.

Метою роботи є розвідка правових норм, їхніх ознак та типів, співвідношення юридичних й інших соціальних засад.

Виходячи із мети мого дослідження, саме переді мною постають подальші завдання:

1. Відкрити поняття норми права й показати їхні ознаки;

2. Вказати види соціальних норм й їхні відмінності;

3. Схарактеризувати сутність серед норм права;

4. Дослідити норми права й їх взаємодію із іншими соціальними правилами.

Методи дослідження. Відповідаючи меті дослідження у роботі широко використовувалися такі традиційні загальнонаукові методи пізнавання, як історично-правовий, логіко-юридичний (формулювання правової природи й змісту норм права), висновк (думок вчених), порівнюючий, формально-логічний.

Будова роботи відповідає загальним канонам та складається з вступу, трьох розділів, умовиводів й списку використаних джерел.

У результаті проведення дослідів ми дійшли до наступних висновків.

Соціальні правила – це загальні правила у поведінці людей в суспільстві, які зумовлені об'єктивними закономірностями й є результатом логічно-вольвої практикиі певної частини чи усього суспільства, найчастіше що забезпечуються різноманітними методами соціального впливу.

Різноманітність й складність суспільних відносин обумовлюють існування різноманітних соціальних норм. За регулюючими особливостями виділяють такі типи соціальних канонів: моральні канони; звичаєві канони; правові канони; корпоративні канони. Ці канони вирізняються за структурою, видами дії, способами забезпечення, середами застосування пріоритетності, будь-який вид соціальних норм також має власну специфіку. Спільним в них є те, що вони виставляють конкретні, чіткі рамки саме для поводження учасників у суспільних відносинах, містять рівний масштаб (міру) поведінки, таким чином власне нормативність. Всі соціальні норми взаємодіють й чинять вплив на творення одна одної.

У процесі регулювання суспільних взаємовідносин вся сукупність соціальних канонів перебуває в взаємодії. Ця взаємодія також може виявлятися й по різному, причому усі процеси взаємодії канонів права й моралі, норм права і корпоративних норм будь що досить складні.

У процесі правотворчості канони права взаємодіють із нормами моралі, також норми моралі вчиняють й вплив на правореалізаційну практику, а норми права мають вплив на норми моралі у суспільстві. Звичаєві норми через санкціонування державою приймають правового характеру, що можна спостерігати за прикладом формування звичаєвого права саме на ранніх шаблях прогрессу суспільства. Корпоративні мають правовий характер й також знаходяться в щільному зв‘язку з нормами права.

Таким чином, норми права - загальновизнані чи достатньо поширені, як еталони, зразки, норми поведінки людей, як засіб регуляції їхньої взаємодії. Вони “страхують”, бережуть суспільне життя, як від хаосу так й самопливу. Зрозуміло, у кількість соціальних норм входять й правові. Соціальні канони - це об'єктивно необхідні норми сумісного людського буття, індикатори меж належного й можливого.

Саме соціальні норми різним чином відображають закономірності суспільного розросту, але самі подібними не є. Нейтральні закони, згідно яких удосконалюється історія, не є нормами. Останні впроваджуються у життя суспільства людьми, чи соціальною практикою. Одні із них із часом відпадають, другі - виникають, видозмінюються, а треті - нав'язуються певними класифікаціями, групами або владою. По іншому кажучи, процес становлення, становлення соціальних норм є чинником суб'єктивним. Виробляються вони людьми. А інша справа, що надібність у них диктується об'єктивною потрібністю.

Виникнення соціальних норм й свідомого нормативного регулювання також пов'язане із переходом від тваринної кучності людей до людського угрупування, з процесом соціалізації відносин, із поведінкою людини як доволі особливої природно-біологічної й суспільної істоти. Ця трансформація була тривалою й поступовою, еволюція зайняла саме декілька мільйонів років.

Обмірковуючи та аналізуючи право як саме суспільний інститут, можна підвести висновок, що воно не окрема, монолітна й самодостатня система . Право є узагальненим поняттям, формулою, що позначає ніщо інше, як чітко структурну систему юридичних норм, й створену для вірного формулювання співвідношення цієї системи із іншими соціальними явищами. Інші юридичні норми забезпечують саме гарантоване виконання настільки життєво необхідних правил, без яких функціонування у суспільстві й державі було б неможливим. Ось такі правила є саме тим мінімумом, що покликаний зберігати стабільність у політичній й правовій системі кожної держави. Оскільки саме така база вже народжена, решта сфери суспільних відношень можуть знаходитись у межах компетенції других соціальних норм.

Норми права - це основоположні структури у системі соціальних норм та гарант її найбільш ефективного функціонування. Норми права створюють умови взаємодіяння існуючих й нових складових частин систематичності всіх соціальних норм, продукують для них правову основу, не допускаючи таким чином надмірного посилення одного угрупування норм (а також урядових органів) за рахунок протилежних, забезпечуючи стабільний рух громади по демократичному шляху піднесення.

Норми права підкреслюють собою правила поведінки людини в суспільстві, розраховані на багаторазове застосування, діючи безперервно у часі в щодо персонально невизначеного колі суб'єктів, й також є наслідком свідомо-вольової практики людей.

Правило права завжди «упаковано» у словесну оболонку, граматичні конфігурації, затвердження, оцінка, визначення, поняття й т. д. Та виділити її з відмінних словесних форм, чітко визначити - велика наукова й прикладна задача. Саме такі завдання й вирішує структура саме норми права її побудова із трьох елементів: припущення, диспозиції та санкції. Й норма права може досить активно впливати на соціальні відносини, бути їхнім державним регулятором лише при єдності та логічного взаємозв'язку усіх їх структурних елементів.

Існуюча систематика норм права допомагає досить професійно точно й грамотно здійснювати правову регуляцію, вивчати й у необхідних випадках обгрунтовано піддавати критиці законодавство, інакше кажучи цінність кожної теоретичної систематики виражається у її практичному значенні, перспективи більш точно використати ту або іншу норму саме на практиці. Оскільки кожен із нас бажає, щоб саме право стало засобом забезпечування загального блага й справедливості, а значить, що кожен із нас повинен проявляти доволі пильну та нетерпимість до впливу саме на правову систему особистого, групового й класового егоїзму, при тім негативними прикладами такого виду дуже багата історія нашої держави та права.