Вступ

Наркоманія в сучасному суспільстві

Висновок

Список літератури

Останнім часом спостерігаються маловтішні тенденції проблем алкоголізму і проблеми наркотизації не тільки серед дорослих, але і серед молоді і навіть школярів.
Саме сумне, що нижня межа віку наркомана помітно опустилася, тобто усе більше людей, що приходять до наркотиків, є підлітками у віці 13-17. Це змушує фахівців серйозно задуматися про сформовану ситуацію і постаратися за допомогою відповідних методів профілактики змінити її до кращого.
Стрімке поширення наркотиків і наркоманії серед молоді пов’язано з одночасним існуванням декількох груп факторів, кожна з яких сама по собі аж ніяк не є однозначною. Тут маються на увазі особливості віку, системна криза суспільства, зниження життєвого рівня населення й ін. Їхній одночасний вплив породжує надзвичайно сприятливі умови для молодіжної наркоманії. Проблема збільшується кримінальною ситуацією, ризиком зараження різними інфекціями, включаючи СНІД. Крім того, наркотики приносять відчутну шкоду не тільки тим, хто їх вживає, але і близьким, оточенню, суспільству в цілому. Наркоманію можна розглядати як соціально заразне захворювання, поширення якого відбувається усередині соціальних груп. Тому неможливо ізольоване існування наркомана в середовищі – рано або пізно довкола нього формується група, що утягується в сферу споживання наркотиків. Виходячи з цього, не можна розглядати лікування на стадії залежності, що сформувалася, як єдиний засіб боротьби з поширенням наркоманії. Такий підхід не дає і не може дати позитивного результату.

1. Актуальные проблемы социологии девиантного поведения и социального контроля/ под.ред. Я.И.Гилинского. - М.: ИС ран, 1992.
2. Афанасьев В.С., Гилинский Я.И. Девиантное поведение и социальный контроль в условиях кризиса российского общества - СПб.: СПбФ ИС РАН, 1995.
3. Батыгин Г.С. Обоснование научного вывода в прикладной социологии. - М.: Наука, 1986; Батыгин Г.С. Лекции по методологии социологических исследований: Учеб. для высш. учеб.заведений. - М.: Аспект Пресс, 1995.
4. Башкатов И.П. Психология групп несовершеннолетних правонарушителей (социально-психологические особенности). — М.: “Прометей”, 1993. — 251 с.
5. Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия. — Спб.: Питер, 1998.
6. Гилинский Я.И., Афанасьев В.С. Социология девиантного (отклоняющегося) поведения: Учебное пособие. - СПб: СПбФ РАН, 1993.
7. Гунський Ю. І., Шаповалова В. А., Кутько І. І., Шаповалов В. В. Лікарські засоби у психофармакології. — Київ: Здоров’я; Xарків: Торсінг, 1997. — 288 с.
8. Закон України „Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними”. 15 лютого 1995 року N 62/95-ВР
9. Мачковский Г. И. Наркомания среди молодёжи в капиталистических странах. — М.: Изд-во ВНИИ МВД CCCР, 1979. — 60 с.
10. Научная информация по вопросам борьбы с преступностью. — М.: Изд-во ВНИИ ПУЗП, 1987. — № 100. — 131 с.
11. О наркомании в некоторых капиталистических странах. — М.: Изд-во ВНИИ ОП, 1969. — 47 с.

Суттєві трансформації, що розгортаються в незалежній Україні на сучасному етапі, активізують соціально-економічні проблеми, що відбивається на поглибленні кризових явищ у суспільстві. Це в свою чергу спричиняє зниження моральних норм і, як результат, підвищення рівня злочинності. В цьому контексті набуває особливої актуальності необхідність впровадження ефективних заходів для протидії цим антисуспільним явищам, зокрема наркоманії та наркобізнесу. Різноманітні документи, як медичні, так і правового характеру, свідчать про те, що наркотичні речовини, що здатні полегшити страждання і покращити настрій, відомі людству та використовувалися протягом всієї історії його існування. Дуальний характер цих речовин (можливість зняття болю та в той же час їхня здатність негативно впливати на нервову систему, викликати ейфорію і хворобливу залежність - наркоманію, пов'язану з їх зловживанням) вимагав від суспільства відділяти використання таких засобів лише для релігійних або медичних цілей, довіряючи їх священикам або медикам та лікарям.

Ці заходи протягом століть допомагали стримувати масове зловживання наркотиками та незаконний обіг. Однак у ХІХ столітті ситуація в галузі незаконного обігу наркотиків різко змінилася на гірше, а зловживання наркотичними речовинами набуло масового характеру. У ХХ столітті це негативне явище перетворилося на соціальне лихо, що відображалося не лише у погіршанні генотипу окремої особи та генофонду суспільства, а й у зростанні злочинності через зловживання наркотиками та залученість до їх незаконного обігу.

Аналізуючи результати своєї дослідження, я прийшов до наступних висновків:

Виявилося, що поява першої спроби вживання наркотиків має такі причини: спроба подолати стрес (10%), бажання спробувати (27%), вплив товариства (37%). Також серед 7% опитаних було виявлено інші мотиви, такі як бажання стати старшим, пошук нових відчуттів та інші;

Більшість опитаних, включаючи мене, вважають наркотики пороком, від якого важко позбутися.

Також, як було підкреслено раніше, всі респонденти погодились, що наркотики мають негативний вплив на організм людини.

З пропозицій практичних рекомендацій можна виділити, що основний акцент повинен бути зроблений на первинних, профілактичних заходах, спрямованих на підтримку та розвиток умов, які сприяють збереженню фізичного, особистісного та соціального здоров'я, а також на запобіганні впливу негативних факторів соціального та природного середовища. Масова і ефективна первинна профілактика базується на комплексному системному дослідженні впливу умов та факторів середовища на здоров'я населення. До заходів первинної профілактики належать заходи захисту, спрямовані на подолання наркопровокуючих факторів або підвищення стійкості організму до негативних впливів.

Другинна профілактика полягає в запобіганні рецидивів після лікування ранніх стадій алкоголізму та наркоманії. Третинна профілактика передбачає реабілітацію у важких випадках, коли вже були кілька рецидивів та лікування не було успішним.