ЗМІСТ
Вступ …………………………………………………………………….……3
Розділ І. Борис Грінченко видатний письменник …………………………..5
1.1. Творчий шлях письменника …………………………………...8
Розділ ІІ. Мотиви самотності та смерті в оповіданнях Б.Грінченка.
2.1. Сонячний промінь ………………………………………………..15
2.2. «Серед темної ночі» і «Під тихими вербами» ………………….23
2.3. «Брат на брата» …………………………………………………28
2.4. “Сама, зовсiм сама” ……………………………………………..32
Висновки ……………………………………………………………………...36
Список використаних джерел ……………………………………………….38
В історію української літератури другої половини XIX — початку XX ст. Б. Грінченко ввійшов як поет, прозаїк і драматург, перекладач, мовознавець і публіцист, культурний і громадський діяч, педагог, літературний критик.
Народився Борис Дмитрович Грінченко 9 грудня 1863 р. на хуторі Вільховий Яр на Харківщині. Батько Грінченка — дворянин, відставний штабс-капітан, володів кількома десятинами землі й водяним млином і над усе прагнув, незважаючи на невеликі статки, дотримуватися «способу життя, властивого дворянам», зокрема не дозволяв дітям говорити «мужицьким наріччям» — українською мовою, яку вони чули довкола. Незважаючи на батькову заборону, Б. Грінченко блискуче опанував живу розмовну, а згодом і літературну українську мову. Змалку цікавився він також багатющим українським фольклором та етнографією. Справжнє потрясіння пережив письменник, прочитавши «Кобзар» Т. Шевченка, що довершив його духовне формування: «Кобзар», — писав про свої юнацькі роки Грінченко до історика української літератури О. Огоновського, — зробивсь моєю Євангелію. Я почав писати по-українському зараз же й писати усячину, починаючи з віршів та кінчаючи словарями».
Освіту здобував Б. Грінченко у Харківській реальній школі, яку не закінчив: з п'ятого класу його було виключено за читання й розповсюдження забороненої літератури (С. Подолинський («Про багатство і бідність», «Парова машина» та інші нелегальні так звані метелики народницького толку). Просидівши півтора місяці у в'язниці, Грінченко втратив право продовжувати навчання, навіть здобути середню освіту. Віднині перед юнаком стелився єдиний — і такий типовий як для українського письменника шлях — самоосвіти.
1. Білі плями в духовній спадщині: Метод.рек. і бібліогр. На допомогу активістам та орг. Т-ва книголюбів. – К., 1990. –36 с.
2. Василь Стефаник: Покажч. літ. за 1961-1981 рр./Уклад. Л.І. Ільницька.- Л., 1985.- 129с.
3. Видання “Просвіт” Наддніпрянської України: 1906-1922 рр.: Бібліогр. Покажч./ Нац.парлам.б-ка України; Уклад. Зворський С.Л.; Відп. за вип.Патока В.В. – К.: Глобус,1999. – 133с. – (Укр.культурно-освітні тов-ва “Просвіта”; Вип.4). Вип.1:1808-1900. – 1999. – 296 с.
4. Гончар О.І. Григорій Квітка-Основ’яненко: Семінарій. – К.: Вища школа, 1974. – 200с.
5. Гонюк О. В. Поетика малої прози Осипа Маковея : автореф. дис. ... канд. філол. наук спец. 10.01.01 «Історія української літератури» / О. В. Гонюк ; Дніпропетровський державний університет. - Дніпропетровськ, 1997. - 17 с.
6. Гонюк О. В. Поетика малої прози Осипа Маковея : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.01.01 «Українська література» / О. В. Гонюк. — Днiпропетровськ, 1997. — 17 с.
7. Грiнченко Б. Д. Твори : у 2 т. / Б. Д. Грінченко. — К. : Вид-во АН УРСР, 1963. — Т. 1. — 1963. — 603 с.
8. Грiнченко Б. Д. Твори : у 2 т. / Б. Д. Грінченко. — К. : Наук. думка, 1990. — Т. 1. — 1990. — 640 с.
9. Грабовський Павло : Бібліогр.покажчик/ Уклад. М.О.Мороз. – К.: Наук.думка,1964. –78с.
10. Грінченко Б. Д. Твори : у 2-х т. / Б. Д. Грінченко. - К. : Вид-во АН УРСР, 1963. - Т. 1. - 603 с.
11. Грінченко Б. Д. Твори : у 2-х т. / Б. Д. Грінченко. - К. : Наукова думка, 1990. -Т. 1. - 640 с.
12. Грінченко Б., с.7-9.Російськомовна книга у фондах Національної парламентскої бібліотеки України, 1816-1923: Каталог. – К.:Глобус, 1999. – 365с.
13. Грінченко Борис // Веселка: Антологія укр.літ. для дітей: В 3 т.- К., 1984. – Т.1. – С.315-316.
14. Грінченко Борис Дмитрович //Знаменні і пам’ятні дати Херсонщини на 1998 рік: Бібліогр.покажч.- Херсон, 1998.- С.67-77.
15. Грінченко Борис Дмитрович /Б.; Вартовий П; Вартовий; Василь Чайченко; Вільхівський Б.; Іван Перекатиполе; М. Гримач; Немірич; Н.Сельский; Чайченко В.; Яворенко Д.; Ярошенко С.; Cagcenko V.)// Українські письменики: Бібліогр. Словник: У 5 т. – К., 1963. – Т.2. – С.242-275.
16. Друкований зведений каталог україномовної книги державних бібліотек та музеїв України, 1798-1923/ Нац.парлам.б-ка України. – К.: Глобус,1999.
17. Іван Котляревський: Бібліограф.покажчик.: 1798-1968/ Уклад.М.О.Мороз – К.: Наук.думка, 1969. – 268с.
18. Іван Франко: Бібліогр. творів: 1874-1964/ Уклад М.О. Мороз.-К.: Наук.думка, 1966.- 447с.
19. Іван Франко: Бібліограф.покажчик 1856-1984/ Упоряд. М.О. Мороз.- К.: Наук.думка, 1987.- 520с.
20. Леся Українка: Бібліограф.покажчик 1884-1970.- К.: Наук.думка, 1972.- 392с.
21. Марко Вовчок у колі сучасників: Бібліогр. покажч.: До 150-річчя від дня народження. – Л., 1983. – 142 с.
22. Микола Чернявський: Бібліогр. нариси. – Херсон, 1998. – 62с.- (Літературно-краєзнавчі студії).
23. Михайло Коцюбинський: Бібліограф.покажчик /Уклад. М.О.Мороз.-К.: Наук.думка, 1964.- 267с.
24. Михайло Коцюбинський: Бібліограф.покажчик 1964-1988. – Чернігів, 1989. – 271 с.
25. Ольга Кобилянська: Бібліограф.покажчик. – К.: Вид-во АН УРСР, 1960. –112с.
26. Осип Маковей: Бібліограф.покажчик/ Уклад. О.П. Кущ.- Л., 1958.-152с.
27. Повернутті із забуття: Рек. список літ. для учнів серед.та ст.шк.в. – К., 1993. – 32с.
28. Рихло П. В. Освоєння поетики i художнiх принципiв нiмецького експресiонiзму в лiрицi Стефана Гермлiна / П. В. Рихло // Поетика. — К. : Наук. думка, 1992. — С. 167—183.
29. Рихло П. В. Освоєння поетики і художніх принципів німецького експресіонізму в ліриці Стефана Гермліна / П. В. Рихло // Поетика. - К. : Наукова думка, 1992. - С. 167-183.
30. Сучков Б. Исторические судьбы реализма. Размышления о творческом методе / Б. Сучков. — М. : Сов. писатель, 1973. — 504 с.
31. Сучков Б. Исторические судьбы реализма. Размышления о творческом методе / Б. Сучков. - М. : Советский писатель, 1973. - 504 с.
32. Українська книга у фондах Державної бібліотеки для дітей України, 1574-1923 роки: Каталог. Вип.1. – К., 1992. – 49 с.
33. Українські літературні альманахи і збірники ХІХ-початку ХХст.: Бібліогр.покажч. – К.: Наук.думка, 1967. – 370 с.
34. Українськомовна книга, 1798-1916. Вип.1: 1798-1885/ НБУ ім.В.І. Вернадського. – К.: Абрис, 1996.- 256 с. – (Національна бібліографія України)
35. Художня література видана на Україні за 40 років. 1917-1954: Бібліогр.покажч. Ч.1. Українська художня література. – Х.: Вид.кн.палати УРСР, 1958, с.438
36. Эйхенбаум Б. М. Как сделана «Шинель» Гоголя / Б. М. Эйхенбаум // О прозе О поэзии. - Л. : Худож. л-ра., 1986. - 456 с.
ВСТУП
Актуальністю теми написання цієї курсової роботи є творчість Б.Грінченка, а саме мотиви самотності та смерті в оповіданнях.
Борис Грінченко був активним поетом, прозаїком, драматургом, перекладачем, літературним критиком. Відомий він і як мовознавець («Словарь української мови»), фольклорист та етнограф («Этнографические материалы, собранные в Черниговскойи й соседней с ней губерниях»), педагог, публіцист, організатор видавничої справи, бібліограф. Письменника шанували І. Франко, М. Коцюбинський, Леся Українка, П. Грабовський. Після знайомства з його творами не можна залишатися байдужим. Серце наповнюється почуттями жалю, любові, милосердя.
В українську літературу другої половини XIX — початку XX ст. Грінченко ввійшов як майстер малої й середньої прози — оповідання і повісті, причому пріоритет слід віддати останній. Сучасник письменника А. Кримський писав йому: «...Повість — то і єсть Ваш властивий «фах», в повісті Ви робите суцільне враження, тим часом у драмах Ваш талан виявляється нерівно, оазисами».
Перу Б. Грінченка належать розлогі повісті «Сонячний промінь» (1890), «На розпутті» (1891), дилогія «Серед темної ночі» (1900) і «Під тихими вербами» (1901). Останньою в цій низці була повість «Брат на брата» (1907) — твір ідейно не простий і мало досліджений.
Першу повість Б. Грінченка «Сонячний промінь» було написано в с. Олексіївка Катеринославської губернії, де письменник вчителював і мав змогу спостерігати за життям різних верств української провінції, так би мовити, «в натурі». Він хотів увести повість до другого тому своїх «Писань», що вийшов 1905 року, хоча й сумнівався, що цензура пропустить його (лист до матері від 12 грудня 1890 р.). І дійсно, петербурзький цензурний комітет заборонив твір, як і оповідання «Непокірний», і заборона ця тривала впродовж довгих років. Про це ще раз з обуренням згадує Грінченко у листі до І. Кравецького (1904 р.), директора бібліотеки Наукового товариства ім. Т. Шевченка. Відзначаючи заборони українських періодичних видань (Є. Чикаленкові та М. Левицькому було відмовлено у виданні газети «Селянин»), він пише: «Коли часом проскочить московською мовою яка вільніша звістка про наше письменство, то се випадок і виняток ... Щодо мене, то мені в останній час заборонено: «Сонячний промінь» (хоч я повикидав з його все, що могло здаватися нецензурним), «Непокірний» [...] — обидві речі мали бути в 2-му томі моїх «Писаннів» [1, 609].
Обєктом роботи виступає творчість Бориса Грінченка
Предметом роботи є: оповідання письменника.
Мета роботи: виявити в оповіданнях письменника мотиви самотності та смерті.
Згідно з мети роботи переді мною постають наступні завдання:
- Проаналізувати життя і творчіть Бориса Грінченка
- Вивчити наукову літературу з данного питання
- Дослідити мотиви самотності та смерті в окремих оповіданнях письменника.
При написанні курсової роботи використовувалися такі методи: емпіричні, емпірико-теоретичні та теоретичні.
Робота складається зі: Вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел.
ВИСНОВКИ
Борис Дмитрович Грінченко - видатний український письменник і вчений, критик, мовознавець, освітній і громадський діяч кінця XIX-початку XX століття. Його шанували І. Франко, М. Коцюбинський, Леся Українка, П. Грабовський та інші видатні сучасники. Одержавши право працювати в школі, Б. Грінченко прагнув свої знання використати на освітній ниві за зразками народної педагогіки та світової науки про виховання.
Педагогічна, літературна, наукова та громадська діяльність Бориса Грінченка на Луганщині, в селі Олексіївці має всеукраїнське значення. Можна з впевненістю сказати, що саме тут сформувався Б. Грінченко як письменник. Дуже велику увагу приділяє Б.Д. Грінченко видавничій справі - 50 книжок для народу неймовірно великим тиражем для того часу - 200 тисяч примірників.
Б.Д. Грінченко у праці "Народні вчителі і вкраїнська школа" показує роль русифікації в денаціоналізації українського населення. Негативно ставився педагог до тих діячів освіти і культури, які виявляли нігілізм у ставленні до мови навчання, не бачили шкоди, якої завдає російськомовна школа українським дітям. Б.Д. Грінченко показує неймовірні труднощі, які має українська дитина в російській школі. Долає їх вона шляхом великих нервових зусиль. Б.Д. Грінченко зазначав, що нова школа має надати освіті розвивальний, виховуючий характер. Він не вважав, що головним завданням школи є наповнення учнівських голів певною сумою знань. Педагог у своїй практиці відкидав зазубрювання, неусвідомлене запам''ятовування, протиставляючи їм навчальну роботу, що розвивала образне й абстрактне мислення, забезпечувала глибину знань. Він залучав до самостійного читання, написання учнем рецензій на прочитані книги, обговорення прочитаного.
Навчання рідною мовою — один із провідних принципів освітньої системи Бориса Грінченка. Спираючись на досвід прогресивних педагогів, психологів, мовознавців, він розвиває їхні думки щодо діалектичної єдності мови і мислення, наголошує на тому, що мова є виразником найістотніших національних ознак: психологічних, світоглядних, етнографічних. На необхідності розвитку мережі українських шкіл наголошував ще Борис Дмитрович Грінченко.
В. Грінченко вважав, що на особі вчителя ґрунтується все навчання і виховання. Він хотів його бачити високоосвіченою, високоморальною особою, яка досконало знає свою справу, сумлінно виконує вчительський обов''язок, є справедливою, послідовною і цілеспрямованою у своїх діях.
Педагогічна система Б. Грінченка спирається на народну педагогіку, адже це є вічне, невичерпне джерело навчально-виховної мудрості. Цю мудрість видатний педагог плідно використав у своїй практиці. В сучасній системі освіти досить багато уваги в останній час приділяється саме народній педагогіці, тому педагогічні ідеї Б.Грінченка досить актуальні.
