ВСТУП

1. Стратегічне управління у сучасному підприємництві

2. Менеджмент як основа стратегічного управління

3. Приклади успішного розвитку підприємств завдяки орієнтованості на важливість ролі менеджера в стратегічному управлінні 8

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Стратегічне управління підприємством для української економіки - новий, незвичний напрямок. Необхідність у ньому з'явилася в ході здійснюваних у країні політичних і економічних перетворень, результатом яких став перехід від планової економіки з централізованим стратегічним управлінням цілими галузями виробництва до ринкової економіки, в якій організації і підприємства різних форм власності отримали повну господарську самостійність.
До переходу на ринкову економіку в певних організаціях та підприємствах застосовувалися сучасні на той час системи цільового управління (наприклад комплексні системи управління якістю продукції ), в рамках яких здійснювалося оперативне управління різними видами і галузями діяльності. Вони доповнювалися стратегічним управлінням розвитку виробництва з боку галузевих міністерств. Однак, ставши самостійними, господарюючі суб'єкти опинилися поза стратегічного управління.
Стратегічне управління - це підсистема менеджменту організації, яка здійснює весь комплекс конкретних робіт професійної діяльності зі стратегічного аналізу, розвитку, реалізації та контролінгу стратегії організації.
Стратегічне управління покликане розширити горизонти передбачення, посилити далекозорість і тим самим створити можливість своєчасної відповідної реакції організації на ті зміни, які відбуваються в її зовнішньому середовищі: на ринках товарів і технологій, в науково-технічній, економічній, соціальній і політичній сферах.

1. Гриньов А. В. Організація та управління на підприємстві. — Харків: Вид. дім "ІНЖЕК", 2004. — 329 с.
2. Давиденко Н. М. Особливості формування корпоративної культури на підприємствах АПК України / Н. М. Давиденко // Актуальні проблеми розвитку економіки регіону : наук. збірник. – Івано-Франківськ : Вид-во Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, 2011. – Вип. 7. – Т. 1. – С. 161–165.
3. Кіндрацька Г. І. Стратегічний менеджмент : навч. посіб. / Кіндрацька Г. І. – К. : Знання, 2006. – 366 с.
4. Крушельницька О. В. Управління персоналом : навчальний посібник / О. В. Крушельницька, Д. П. Мельничук. – К. : «Кондор», 2006. – 296 с.
5. Кузьмин О. Є. Теоретичні і практичні засади менеджменту : навчальний посібник / О. Є. Кузьмин, О. Г. Мельник. – 2-е вид. доп. і перероб. – Львів : Національний університет «Львівська політехніка» (Інформаційно-видавничий центер «ІНТЕЛЕКТ+» Інститут післядипломної освіти), «Інтелект-Захід», 2003. – 352 с.
6. Осовська Г. В. Основи менеджменту : навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів / Осовська Г. В. – К. : «Кондор», 2003 – 556 с. Шморгун Л. Г. – К. : Знання, 2010. – 452 с.
7. Пушкар Р. М. Менеджмент : теорія і практика: підручник / Р. М. Пушкар, Н. П. Тарнавська. – 3-тє вид., перероб. і доп. – Тернопіль : Карт-бланш, 2005. – 486 с.
8. Соболь С. М. Менеджмент : навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни / C. М. Соболь, В. М. Багацький. – К. : КНЕУ. – 2002.
9. Шегда А. В. Менеджмент : підручник / Шегда А. В. – К. : Знання, 2005. – 687 с.
10. Шершньова 3. Є. Антикризове управління підприємства. — К., 2005.

У державах з розвиненою ринковою економікою напрямок на організацію майбутнього стає потрібною складовою стратегічного мислення менеджерів сучасних організацій, а стратегічний менеджмент аналізується як обов'язкова частка загальної системи управління організацією. За умов конкуренції організація сама формулює цілі на майбутнє, добуває конкурентних плюсів, втілює стратегічний вибір і поспіль втілює його в програму дій. У практиці діяльності українських підприємств механізм стратегічного управління перебуває в стадії повільного формування. [1, c. 45]

Застосування на вітчизняних підприємствах стратегічного управління сфера нова і перспективна, однак на сьогоднішній день будувати далекоглядні плани навряд чи візьметься якесь підприємство, це пов'язано з вкрай нестабільною економічною та політичною ситуацією в країні. Стратегічне управління вимагає відносної стабільності зовнішнього середовища . І. Ансофф розглядає стратегічне управління як систему, що складається з двох підсистем, які взаємодоповнюють одна одну:

- аналіз і вибір стратегічної позиції;

- оперативне управління в реальному масштабі часу. [2, c. 86]

У сьогоднішніх реаліях менеджер не може в повній мірі дотримуватися

першої складової .

У даному рефераті викладені позитивні сторони застосування стратегічного управління, роль менеджера у ньому, іноземний досвід застосування стратегічного підходу в управлінні, умови розвитку стратегічного підходу на вітчизняних підприємствах.

Аналізуючи економічну ситуацію в Україні, слід зазначити, що істотні поліпшення, як в народному господарстві, так і в промисловій політиці поки що не відбулися, менеджери в повній мірі не використовують стратегічний підхід, не застосовують довгострокові схеми управління, подекуди управлінські рішення навіть одномоменті. Старі методи управління підприємствами, які виправдали себе в колишніх умовах планового господарювання, втратили ефективність, а нові ще в достатній мірі не розроблені ні на рівні країни, ні на рівні підприємства. Теоретичні основи стратегічного управління, розроблені західними вченими, далеко не повною мірою відповідають реаліям вітчизняних відносин. В Україні протягом останнього десятиліття, з погляду на кризові процеси економіки в цілому, більшість організацій, як і більшість виробничих підприємств, змушені були застосовувати захисну очікувальну стратегію управління, направлену на збереження ролі і впливу організації на ринках збуту продукції. Проте постійно можна спостерігати в діях організацій відсутність стратегічності, що і приводить їх до поразки в конкурентній боротьбі. Подолання спаду в українській економіці залежить від того, як скоро будуть засвоєні передові методи управління. [10,c. 56]

Як вже неодноразово зазначалося, стратегічне управління, а тим паче роль у ньому менеджера, в Україні явище нове і незвичне, хоча зарубіжні підприємства використовують його досить давно (з 1960- років) і на даний момент існує суттєвий обсяг літератури та наукових робіт. Окремі вітчизняні менеджери, використовуючи методи стратегічне управління, крокують непроторенною стежиною, адаптуючи їх під українські реалії.