1. Вступ.
2. Система місцевого самоврядування.
3. Органи місцевого самоврядування.
4. Посадові особи місцевого самоврядування.
5. Висновки.
6. Список використаної літератури.

Предметом місцевого референдуму може бути будь-яке питання, віднесене Конституцією України, цим та іншими законами до відання місцевого самоврядування.
На місцевий референдум не можуть бути винесені питання, віднесені законом до відання органів державної влади.
Рішення, прийняті місцевим референдумом, є обов'язковими для виконання на відповідній території.
Порядок призначення та проведення місцевого референдуму, а також перелік питань, що вирішуються виключно референдумом, визначаються законом про референдуми.
Загальні збори громадян за місцем проживання є формою їх безпосередньої участі у вирішенні питань місцевого значення.
Рішення загальних зборів громадян враховуються органами місцевого самоврядування в їх діяльності.
Порядок проведення загальних зборів громадян за місцем проживання визначається законом та статутом територіальної громади.
Члени територіальної громади мають право ініціювати розгляд у раді (в порядку місцевої ініціативи) будь-якого питання, віднесеного до відання місцевого самоврядування.
Порядок внесення місцевої ініціативи на розгляд ради визначається представницьким органом місцевого самоврядування або статутом територіальної громади з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"

1. Адміністративне право України: Академічний курс: Підручник: У 2 т. / Ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова) − К.: Юрид. Думка, 2004.
2. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»
3. Камінська Н. В. Місцеве самоврядування: теоретико-історичний і порівняльно-правовий аналіз: навч. посіб. - К.: КНТ. 2010.-232 с.
4. Копєйчиков В.В. Правознавство. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 152 с.
5. Ярмиш О.Н., Серьогін В.О. Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні: Підручник. – Харків: Вид-во Національного ун-ту внутр. справ, 2002 –250 с.

На сучасному етапі державотворення, коли Україна утвердилася як суверенна, незалежна держава, дедалі більшої актуальності набувають питання оптимальної організації роботи органів державної влади та місцевого самоврядування. Процеси євроінтеграції потребують не тільки реформування соціально-економічних відносин, але й системи місцевого самоврядування, демократизації суспільно-політичного життя. В межах конституційної реформи має бути суттєво оновлена політична система України, удосконалена форма правління, завершена децентралізація державної влади.
Названі фактори вимагають від юридичних вузів орієнтуватися на потреби політико-правової практики і готувати фахівців, які б могли успішно працювати в умовах всебічного оновлення суспільного життя, давати їм теоретичні знання і практичні навички щодо наукової організації роботи сучасного апарату державного і муніципального управління.
Новітній період розвитку політико-правової думки в Україні позначився сплеском наукових досліджень організації роботи органів державної влади та місцевого самоврядування, зростанням потреби у кваліфікованих кадрах у цій сфері, обумовив необхідність створення профільного парламентського комітету, а також низки навчальних закладів і науково-дослідних установ.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо (наприклад, шляхом місцевого референдуму, загальних зборів), так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні й обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад. Будь-які обмеження права громадян України на участь у місцевому самоврядуванні залежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, терміну проживання на відповідній території, за мовними чи іншими ознаками забороняються.
Місцеве самоврядування в Україні здійснюється за принципами: а) народовладдя; б) законності; в) гласності; г) колегіальності; ґ) поєднання місцевих і державних інтересів; д) виборності; е) правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених законодавством; є) підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів і посадових осіб; ж) державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; з) судового захисту прав місцевого самоврядування.
Правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 р. та іншими законами, які не повинні суперечити положенням згаданого законодавчого акта. Правовий статус місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, а також в Автономній Республіці Крим визначається Конституцією України та вищезгаданим Законом з особливостями, передбаченими законами про міста Київ і Севастополь.