1. Супервізія: характеристика поняття, аналіз підходів до визначення 3
2. Стилі супервізії у соціальній роботі 8
3. Самопідготовка чи непригноблююче навчання супервізора та його чинників 12
Список використаних джерел 13
Соціальна робота є багатоаспектною за своїм змістом, професійними ролями, функціями, напрямами, результатами, системою. Це, з одного боку, визначає необхідність комплексного, системного підходу до управління соціальною роботою, з іншого потребує диференційованого підходу, коли враховуються конкретні завдання, спеціалізація професійної діяльності, реальний контекст соціального втручання, спрямованість соціальної послуги тощо. Саме супервізія в соціальній роботі може розглядатися інструментом підвищення якості соціальної послуги, результативності дій соціального працівника, ефективності діяльності соціальної служби.
Ці характеристики супервізії в соціальній роботі, в свою чергу, цілком і повністю залежать від стилю взаємодії супервізора і супервізованого. Виділяють три базові компоненти стилю:
спосіб спілкування,
орієнтацію на завдання чи на процес,
стиль навчання/викладання.
Спосіб спілкування. Існують три найголовніші стилі спілкування: візуальний, аудіальний та кінетичний. Надання переваги у способі спілкування, можливо закладене ще в дитинстві, і якщо ці способи у супервізора і супервізованого відрізняються, це може спричинити проблеми. Досвідчений соціальний працівник – супевізор має допомогти молодому соціальному працівнику-початківцю навчитися під час роботи з різними клієнтами швидко та інтуїтивно налаштовуватися на належний стиль спілкування [2].
Орієнтація на завдання чи на процес. Інший компонент стилю пов’язаний з тим, на що більше звертають увагу супервізор і супервізований – на завдання чи на процес. Досить часто у супервізії виникають труднощі, а інколи навіть зіткнення між орієнтованим на завдання супервізором, стурбованим результатами, та орієнтованим на процес супервізованим, котрого хвилюють засоби.
Важливо, щоб і супервізор, і супервізований визнавали сильні сторони один одного, при цьому супервізор зобов’язаний належним чином враховувати спрямування супервізованого на процес. Під час проведення супервізії особливої ваги набуває здатність супервізора об’єднувати процес і завдання. Ці обидва аспекти надзвичайно важливі, і надмірна увага до одного чинника може не тільки зменшити ефективність супервізії, але й дати супервізованому некорисну рольову модель.
Стиль навчання/викладання. Оскільки однією з основних функцій супервізії є навчання/тренінг, важливо, аби супервізор та супервізований визначали й розуміли власні навчальні стилі, а також те, як ці стилі впливають на супервізію.
Список використаних джерел
1. Слозанська Г.І. Супервізія в соціальній роботі: основні підходи та принципи. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Вип. 30. URL: http://surl.li/hepo (Дата 4.12.2023 р.)
2. Супервізорські стилі, фокуси та форми. URL: https://lib.chmnu.edu.ua/pdf/posibnuku/348/22.pdf (Дата звернення: 4.12.2023 р.)
3. Сучасні уявлення про супвізію. URL: https://lib.chmnu.edu.ua/pdf/posibnuku/300/4.pdf (Дата 4.12.2023 р.)
4. Ушакова І.В. Супервізія: навчальний посібник. Миколаїв: вид-во ЧДУ ім. Петра Могли, 2011. 228 с.
Не передбачено
Не передбачено
