ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВІ НАСЛІДКИ ЗЛОЧИНУ ТА ЇХ МІСЦЕ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ 6
1.1.Основні підходи до розуміння поняття наслідків злочину 6
1.2.Місце наслідків у змісті злочину кримінального права 13
РОЗДІЛ 2 КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ЗНАЧЕННЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ НАСЛІДКІВ ЗЛОЧИНУ 15
2.1. Класифікація суспільно-небезпечних наслідків в кримінальному праві 15
2.2. Кримінально-правове значення суспільно небезпечних наслідків 25
ВИСНОВКИ 29
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 31
Для позбавлення наслідків як самостійного кримінально-правового явища (феномену) в теорії кримінального права та правозастосовчій практиці використовуються такі загальні (родові) поняття і понятійні звороти, що охоплюють більш конкретні: наслідок (наслідки) злочинної поведінки; суспільно-небезпечний наслідок (суспільно небезпечні наслідки); злочинний наслідок (злочинні наслідки); шкідливий наслідок (шкідливі наслідки); наслідок злочину (наслідки злочину або злочинів); наслідки злочинного діяння (дії, бездіяльності); наслідок в злочині; шкода; злочинна шкода; збиток; злочинні збитки; злочинний результат; кримінально-правові наслідки вчинення діяння та ін.. Такий підхід до визначення суспільно-небезпечних наслідків злочину ускладнює їх класифікацію та, відповідно, їх розуміння.
В юридичній літературі пропонуються різні критерії класифікації суспільно-небезпечних наслідків злочину. Наприклад, ці питання висвітлені у працях М.І. Бажанова, М.І. Ковалева, Н.Ф. Кузнецової, Я.О. Лантінова, О.М. Миколенко, М.І. Панова, А.Ю. Строган, Г.В. Тимейко, Я. М. Брайнін С. Б. Гаврик Т.В. Церетелі та багатьох інших вчених.
Як вже зазначалось, в юридичній літературі представлені різні класифікації наслідків злочину в залежності від підстав класифікації, варто розглянути основні з них.
Як зауважує С. Б. Гаврик, використання терміна «злочинні наслідки» для позначення злочинної діяльності особи неоднозначне. В період дії Кримінального Кодексу 1960 р. кваліфікація злочинної поведінки ускладнювалась тим, що законодавець виділяв поняття «наслідки» неоднозначно («тяжкі наслідки» – ст. 227, 227, 228), поряд з поняттям «шкода»(«значна шкода» – ст. 227, 228), «збиток»(«великий, значний збиток» – ст. 159, 160, 161, 162), «загибель людей» – ст. 228 і т. д. Така строката палітра понять була суттєвим недоліком закону. В Кримінальному Кодексі 2001 р. цей недолік значною мірою усунутий. Проте і в статтях нового кодексу наслідки злочинної поведінки сформульовані з різним ступенем тяжкості або різні за характером, тому ці ознаки потребують доктринального та інших видів тлумачення. Варто визнати, що термін «злочинний наслідок» є загальним і означає зафіксований у законі результат вчиненого. І хоча законодавець не знає поняття останнього, у теоретичному плані їх можна вживати як синоніми. Загальний характер поняття «наслідки злочину» показаний у ст. 24 і 25 Кримінального Кодексу, де вказується на ставлення особи саме до «наслідків». У ряді випадків законодавець використовує його для опису конкретного злочинного результату. Це має місце тоді, коли наслідки даного злочину можуть бути різноманітними і не піддаються точному опису чи типовими, поряд з уже названими в диспозиції. Тут термін «наслідки» є спеціальним і підлягає точному визнанню й ідентифікації з залученням інших правових категорій (збиток, загибель і захворювання людей і т. д.) [1]. водночас, зазначає Гаврик, у результаті вчинення конкретного екологічного злочину настають й інші наслідки, не передбачені диспозицією кримінально-правової норми. Наприклад, при незаконному полюванні знищуються цінні лікарські рослини, гніздовища птахів тощо; при забрудненні водойм гинуть рослини, вимушено мігрують тварини, люди недоотримають чи зовсім не отримують питну воду та ін.. Дещо раніше, близьку позицію з цього приводу зайняв Я. М. Брайнін, визнавши необхідність розмежування понять «наслідки злочину»та «злочинний результат».
1. Кримінальний Кодекс України [Електронний ресурс] : № 1022-VIII від 15.03.2016 – Режим доступу. – http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14
2. Кримінальний Процесуальний Кодекс України [Електронний ресурс] : № 1019-VIII від 18.02.2016 – Режим доступу. – http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17
3. Александров Ю. В.. Кримінальне право України: Заг. частина: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Ю. В. Александров, В. А. Клименко. – К.: МАУП,2004.
4. Андрукко П. П. Злочини поти виборчих прав громадян та їх права брати участь у референдумі: кримінально-правова характеристика: Монографія. К.: КНТ, 2007.
5. Андрушко П. П. Об’єкт кримінально правової охорони, об’єкт злочину, об’єкт злочинного посягання та об’єкт злочинного впливу: основний зміст понять та їх співвідношення // наука і правоохоронна. Юридичний журнал. – 2008.
6. Андрушко П. П., Стрижевський А. А. Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика. Навчальний посібник. – К.: „Юрисконсульт”, 2006.
7. Бажанов М.І., Сташиса В.В., Тацій В.Я. Кримінальне право України: Загальна частина. – Київ-Харків, 2005.
8. Беспалько І. Л. Система принципів кримінального процесу та проблема їх класифікації : монографія / І. Л. Беспалько ; Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. – Х. : ФІНН, 2011.
9. Берзін П.С. Злочинні наслідки в механізмі кримінально-правового регулювання / автореф. Дисертації / Київ – 2010.
10. Берзін П.С. Злочинні наслідки: поняття, основні різновиди, кримінально-правове значення: моногр. / Берзін П.С. – К.: Дакор, 2009.
11. Вереша Р. В. Кримінальне право України. Загальна частина. Навч. посіб. 2-ге вид. перероб. та доп. Станом на вересень 2011 р. – К.: Центр учбової літератури, 2012.
12. Горбачова І. М. Заходи безпеки в системі кримінально – правових наслідків злочинного діяння за кримінальним законодавством України. Видавництво//Актуальні проблеми держави і права. – 2009.
13. Дьомін Ю.М. Кримінальне право України: (У питаннях і відповідях): навч. Посіб. Для вищ. Навч. Закл. / Ю.М. Дьомін, С.О. Юлдашев; за аг. Ред. проф. З.Д. Смітієнко. – К.: МАУП, 2005.
14. Жалинский А. Э. Уголовное право в ожидании перемен: теорико-инструментальный анализ. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Проспект, 2009.
15. Злочинні наслідки(поняття, основні різновиди, кримінально-правове значення). П. С. Берлін . Київ. ДАКОР 2009.
16. Золотарьов А. І. Звільнення від кримінальної відповідальності, від покарання та його відбування за злочини у сфері господарської діяльності: Дис. кант. юрид. Наук/ Харківський національний університет внутрішніх справ. – Харків, 2007.
17. Миколенко О.М. Теоретичні основи дослідження шкоди, заподіяної злочином : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец 12.00.08 / О.М. Миколенко; Національний університет внутрішніх справ. – Х., 2005.
18. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / За ред.. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К., 2008.
19. Новели Кримінального процесуального кодексу України 2012 року : зб. ст. – К. : Істина, 2012.
20. Новий Кримінальний процесуальний кодекс України : комент., роз’яснення, док. / відп. ред. В. С. Ковальський. – К. : Юрінком Інтер, 2013.
21. Рогатюк І. Виконання ухвали про здійснення як передумова оперативного розгляду кримінальних проваджень / І. Рогатюк // Вісник прокуратури. – 2013.
22. Строган А.Ю. Склад злочину як підстава кримінальної відповідальності : навчальний посібник / А.Ю. Строган. – К.: Атіка, 2007.
23. Судова практика Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. – Офіц. вид. – К. : Ін Юре. – Кн. 2 : Кримінальні справи / за заг. ред. : С. М. Міщенко. – 2012.
24. Тростюк З. А. Понятійний апарат Особливої частини Кримінального кодексу України: Монографія. – К.: Атака, 2003.
25. Удалова Л. Д. Суб’єкти кримінально-процесуального доказування : навч. посіб. / Л. Д. Удалова, О. В. Рибалка . – К. : КНТ, 2012.
26. Українське кримінальне право. Загальна частина : підручник / за ред. В. О. Навроцького. – К.: Юрінком Інтер, 2013.
27. Фесенко Є. Особливості наслідків та причинного зв’язку у злочинах з матеріальним складом / Часопис Академії адвокатури України – 2010.
28. Фріс П. Л. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів вищих навчальних закладів – К.: Атіка, 2004.
29. Шевчук С. Судовий захист прав людини: Практика Європейського Суду з прав людини у контексті західної правової традиції / С. Шевчук. – К. : Референт, 2010.
30. Шепелява Н. В. «Загибель населення» як вид злочинних наслідків/ Вісник Верховного Суду України, 2005.
У теорії кримінального права врахування наслідків здійснюється здебільшого на рівні дослідження сутності й змісту суспільної небезпечності діяння та відповідного компоненту (елементу) складу злочину. Переважно з останнім і пов''язується кримінально-правове значення наслідків, що аж ніяк не можна вважати достатнім, оскільки ціла низка інших, не менш важливих, проблем так і залишається нерозкритою або висвітлюється фрагментарно.
Сказане пояснює актуальність і потрібність дослідження сьогодні проблем врахування наслідків поведінки людини для визначення змісту тих із них, які є конкретним регулятором суспільно небезпечної поведінки, що визначається злочином певного виду чи окремим його різновидом, а також вказують на наявність змістовних характеристик відповідного компоненту об''єктивної сторони складу злочину. Завдяки цьому мають бути висвітлені різні аспекти врахування кожного із цих наслідків (їх проявів) у роботі кримінального права, що з рештою дозволить з''ясувати значення для цього саме злочинних наслідків та констатувати, які із цих аспектів вказують на шляхи впровадження у законодавчу та правозастосовча практику і є хибними (помилковими і, відповідно, неприйнятними), а які правильними, обґрунтованими). Отже, необхідність дослідження вказаних наслідків в межах роботи кримінального права є значущим і сьогодні.
Тема даної курсової роботи дуже актуальна, адже єдиною однаковою підставою відповідальності в кримінальному праві може бути лише вчинений особою злочин, бо межею його покарання має бути межа його діяння. Межа злочину – його суспільна небезпека. Саме тому виключне значення має дослідження поняття «наслідок злочину», яке пронизує весь зміст кримінального права.
Проблему злочинних наслідків та кваліфікації злочинів досліджували такі вчені, як Берзін П.С., Литвин О.П., Михайленко П.П., Нікулін С.І., Фріс П.Л., Щупаківський Р. та ін..
Окремим аспектам поняття, класифікації й значення наслідків у кримінальному праві приділялась певна увага у публікаціях багатьох представників науки кримінального права: П.П. Андрушка, М.І. Бажанова, Ю.В. Бауліна, В.І. Борисова, Т. Боярські, Я.М. Брайніна, Л.П. Брич, Б.В. Волженкіна, С.Б. Гавриша, В.О. Глушкова, Р. Гораля, В.К. Грищука, Н.О. Гуторової, Л.М. Демидової, О.О. Дудорова, А.Е. Жалінського, Е.М. Кісілюка, В.С. Коміссарова, М.М. Кропачева, В.М. Кудрявцева, В.Б. Малініна, А. Марека, П.С. Матишевського, А.А. Музики, В.О. Навроцького, А.В. Наумова, М.І. Панова, В.С. Прохорова, Ю.Є. Пудовочкіна, В.В. Сташиса, Є.Л. Стрельцова, В.Я. Тація, Г.В. Тімейка, Є.В. Фесенка, П.А. Фефелова, В.Д. Філімонова, М.І. Хавронюка, Т.В. Церетелі, В.Л. Чубарєва, С.Д. Шапченка, С.С. Яценка та інших вчених.
Загальний огляд досліджень, присвячених вивченню даного питання, свідчить про недостатнє висвітлення даної тематики у науковій літературі.
Об''єктом дослідження є ті сфери соціально-правової дійсності, в яких наслідки поведінки людини мають кримінально-правове значення.
Предметом дослідження є злочинні наслідки в механізмі кримінально-правового регулювання.
Метою даної курсової роботи виступає правовий аналіз значення наслідків злочину. Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішення наступних завдань:
охарактеризувати поняття та види злочинних наслідків; дослідити особливості впливу наслідків – перш за все суспільно небезпечних та злочинних – на кримінально-правове регулювання;
проаналізувати основні теоретичні та правозастосовчі підходи щодо врахування наслідків при кваліфікації злочинів, коли відповідні проблеми вирішуються на етапі кримінально-правової оцінки вчиненого;
з''ясувати основні проблеми врахування наслідків в межах окремих інститутів Загальної частини та відповідних норм Особливої частини кримінального права України. Зауважимо, що методологічною основою курсової роботи є сучасні методи наукового пізнання, застосування яких обумовлене змістом і метою поставлених завдань.
Під час вирішення визначених завдань використовувались наступні методи дослідження: Загальнонауковий: синтез, аналіз та порівняння наукової літератури для теоретичного підґрунтя дослідження. Діалектичний метод використовувався з метою пояснення виникнення та розвитку певних поглядів і теорій. Логіко-семантичний метод сприяв визначенню понять за допомогою аналізу їх ознак, відношень між мовними висловами та дійсністю, саме цей метод допоміг визначенню понятійного апарату, що застосовується у дослідженні. Порівняльний метод був використаний з метою порівняння поглядів різних науковців на поняття, що аналізуються в дослідженні. Метод порівняльного аналізу для порівняння різних нормативно-правових джерел. Практична цінність роботи полягає в узагальнені знань про злочинні наслідки. Дослідження може використовуватися в навчальних цілях. Структура даної курсової роботи та її послідовність частин обумовлені об''єктом, метою та завданнями дослідження.
Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, що включає 30 найменувань. Обсяг курсової роботи складає 30 сторінок друкованого тексту (не включаючи завдання до роботи та список використаних джерел).
У даній курсовій роботі було розглянуто сутність, класифікацію та проблематику наслідків злочину. Таким чином, досліджуючи дану курсову роботу, зокрема наслідки злочинів, можна дійти наступних висновків.
Наслідки злочину – спричинені злочином (дією чи бездіяльністю) шкідливі зміни в об''єктах (соціальних цінностях), які охороняються кримінальним законом. Зміст наслідків злочину визначається змістом об''єктів, шкідливі зміни в яких вони спричиняють. Негативні зміни в соціальній сфері можуть фіксуватись у кримінально-правових нормах як наслідки, а останні – включатися в склад злочину; в цьому разі основними різновидами таких змін є:
а) порушення встановленого в державі правопорядку, що виражається в дезорганізації урегульованих правом соціальних зв''язків;
б) реальні втрати, яких носії соціальних цінностей зазнали у зв''язку з утворенням негативних змін;
в) неодержання вигоди, яка могла бути отримана таким носієм у разі відсутності впливу суспільно небезпечного діяння, яке законом визначене як злочин, на соціальні цінності;
г) витрати, які здійснили носії соціальних цінностей чи мусять їх зробити для відновлення порушеної таким впливом соціальної цінності. Типовими поняттями, що фіксують наслідки в кримінально-правових нормах, є поняття «істотна шкода», «значна шкода», «тяжкі наслідки» тощо; водночас в окремих кримінально-правових нормах (наприклад, ч. 2 ст. 11 Кримінально Кодексу) поняття «істотна шкода» не є характеристикою лише наслідків, а може поширюватися на інші елементи складу злочину.
У разі, коли наслідки відсутні, питання про кримінальну відповідальність може вирішуватися таким чином: якщо діяння вчинене з прямим умислом, то воно кваліфікується як замах на злочин; якщо ж у законі не передбачена відповідальність за злочин з іншими формами вини, то відсутність наслідків виключає склад злочину і кримінальну відповідальність. Суспільно небезпечні наслідки мають важливе значення для диференціації кримінальної відповідальності.
Необхідно наголосити, що кожен злочин спричиняє суспільно небезпечні наслідки у вигляді дезорганізації суспільних відносин, у порушенні норм права, правопорядку та суб''єктивних прав учасників правовідносин. Фактична ж шкода має місце не у всіх випадках скоєння злочину, тобто не кожен злочин зменшує обсяг матеріальних та нематеріальних благ фізичних, юридичних осіб і держави, а тому має велике значення для кваліфікації злочинів. В цьому і полягає, на нашу думку, різниця між поняттями «суспільно небезпечні наслідки злочину», та «суспільно небезпечні наслідки як ознака об''єктивної сторони змісту злочину». Для науки кримінального права та законодавства вкрай важливим є дослідження фактичної шкоди злочинів, що дає змогу більш конкретно з урахуванням всіх особливостей конструювати склади нових злочинів.
Проте, незважаючи на наукову значущість доробків цих вчених, єдності у вирішенні низки дискусійних питань щодо розуміння злочинних наслідків та їх системи на сьогодні немає, а некритичне ставлення до певних законодавчих положень та позицій правозастосовчої практики значною мірою заважає «побудові» цілісного уявлення про ці наслідки. Так, у теорії кримінального права врахування наслідків поведінки людини здійснюється здебільшого на рівні дослідження сутності й змісту суспільної небезпечності діяння та відповідного елементу складу злочину. Переважно з останнім і пов''язується кримінально-правове значення наслідків, що аж ніяк не можна вважати достатнім, оскільки ціла низка інших, не менш важливих, проблем так і залишається нерозкритою або висвітлюється фрагментарно. Як результат – відсутність цілісного уявлення про кримінально-правове значення наслідків.
