Зміст
Вступ ……………………………………………………………………………..3
Карл Ясперс та його вчення про цивілізацію ………………………………….4
Висновок …………………………………………………………..……………11
Список літератури …………………………………………………..………….13
Ясперс викладає свої погляди на загальні закономірності, що характеризували розвиток людства протягом тих 5 тисяч років, які охоплюються поняттям історія ( тобто щодо яких
ми маємо письмові свідчення ).
Цей часовий проміжок, на думку філософа - лише коротка мить між невідомими витоками і так само невідомим минулим. Тим не менш, його можна структуризувати, виділити в ньому певні етапи, а також тенденції розвитку, на основі яких можна буде виробити гіпотези щодо майбутнього людської цивілізації.
Ясперс виділяє чотири найважливіші етапи, на кожному з яких людина починала рух уперед від нової основи.
Насамперед, це доісторія, або - період, коли людина стає людиною ; наступною сходинкою є епоха великих культур давнини, епоха, коли власне і починається історія ; найважливіше значення має третій етап - так зване осьовий час, роль якого у формуванні людини сучасного типу, « одухотвореної людини « ; зрештою, останній етап, який триває і досі - це науково - технічна епоха, особливість якої ще й в тому, що саме звідси починається власне світова історія, історія людства в цілому, а не окремих держав.
1. Аверинцев С.С. Ясперс / / Філософська енциклопедія. - М., 1991.
2. Коротка філософська енциклопедія. - М.: Прогрес - Енциклопедія, 1994.
3. Миронова Я. Ясперс / / Сучасна західна філософія: словник. - М., 1991.
4. Сучасний екзистенціалізм. - М.: Наука, 1979.
5. Філософія історії / Упоряд. Ю. А. Кімелев. - М.: Аспект Пресс, 1995.
6. Філософія: курс лекцій. - М.: МАУП, 1999.
7. Хюбшер А. Мислителі нашого часу. - М., 1975.
8. Ясперс К. Сенс і призначення історії. М.: Алейтея, 1996.
Вступ
Видатний німецький філософ - екзистенціаліст, психолог і психіатр, Карл Ясперс (1883-1969) відомий своєю оригінальною концепцією філософії історії.
Термін « філософія історії « був введений Вольтером і охоплював сукупність філософських міркувань про всесвітньої історії без спеціального філософсько - теоретичного обґрунтування їх необхідності і правомірності.
Сучасна філософія історії - це відносно самостійна область філософського знання, яка присвячена осмисленню якісного своєрідності розвитку суспільства в його відмінності від природи. Філософія історії розглядає кілька найважливіших проблем :
спрямованість і сенс історії;
методологічні підходи до типологізації суспільства;
критерії періодизації історії;
критерії прогресу історичного процесу.
Приступаючи до розгляду цих проблем, звернемо увагу на те, що у філософії історії немає єдності думок ні по одному з названих вище питань.
Точки зору різні настільки, що, швидше, вони протилежні, а не доповнюють один одного. Так, деякі філософи визнають історичні закони, інші - їх заперечують. Ряд філософів вважає, що у історії є сенс, інші ж вважають, що сенсу у історії немає і бути не може. Завдяки яким рушійним силам вчиняється історичний процес? І на це питання різні філософи дають самі різні відповіді.
У першій половині ХХ століття - час появи ідей екзистенціалізму, суб''єктивно - ідеалістичного напрямку у філософії з''явився підхід, який прагнув пов''язати сенс історії з метою і сенсом існування людини. Німецький екзистенціаліст К. Ясперс, якому належить серйозна розробка сенсу і призначення історії, людську сутність вбачає в свободі, яка проявляється у вільній реалізації духовних сил людини.
Висновок
Створення концепції всесвітньої історії залишається лише задачею; її, зокрема, і намагався вирішити Ясперс. Створена ним схема світової історії, на його думку, найбільш відповідає вимогам відкритості, єдності і емпіричної реальності.
Він намагається досягти історичної єдності за допомогою визначення спільного для людства осьового періоду. Реальне осьовий час - це втілення ідеальної віхи, навколо якої рухається об''єднане людство, тут розкривається те, що є загальним і важливим ля всіх, взаємозв''язок людства знаходить своє вираження в безмежній комунікації.
Поняття « осьового часу», введене Ясперсом, є у нього своєрідною точкою відліку історії як такої. Тимчасову «вісь світової історії» він відносить до середини першого тисячоліття до нашої ери (між 800 і 200 рр.. До н.е.) коли стався самий різкий поворот в історії - з''явився тип людини нашого часу.
Запропонована схема дозволяє лише визначитися з єдністю попередньої історії, але єдність історії у розумінні повного єднання людства ніколи не буде завершена. Така єдність, на думку Ясперса, є межа історії, її початок і кінець.
Карл Ясперс не лише характеризує провідні періоди розвитку людства з точки зору реалізації духовної та соціальної сутності людини, не тільки робить спробу осмислити найважливіші тенденції сучасності, які дають нам можливість спрогнозувати майбутнє, але й розкриває ті глибинні сутнісні риси історії, які характеризують історичний процес в цілому.
Можна виділити основні положення в концепції Ясперса:
світова історія може розглядатися і пізнаватися лише за умови визнання ідеї історичної цілісності;
концепція «осьового часу» дозволяє висловити судження про те, що духовний та інтелектуальний потенціал, накопичений у період «осьового часу» становить основу людської духовності аж до сьогоднішнього дня;
історичне пізнання є розуміння сенсу, тому розгляд всесвітньої історії суть пошук і об''єктивація її смислових значень;
власне історична, одинична даність в осьовий час носить всеосяжний характер - звідси можливість виникнення у всесвітньо - історичному сенсі паралелізму в цілісності культур їх розквіт і розвиток;
якщо в доосевий час історія розгорталася як історія локалізованих культурних процесів, то в осьовий час вона набуває універсальний і фатальний характер;
в осягненні сенсу історії величезну роль грають світові релігії, а також філософська віра, що зв''язують воєдино екзистенцію з трансценденції, що орієнтують свідомість і самосвідомість людини на представленні про Єдиний або Божественному;
За його власними словами, автор розробив цілісну концепцію філософії історії, спрямовану на те, щоб висвітлити сучасну ситуацію у межах світової історії.
