Зміст

Вступ ………………………………………………………………………………..3

1. Київська Русь як держава ……………………………………………………...5

2. Запорізька Січ як державотворення …………………………………………..7

3. Україна 1917-1920 рр ………………………………………………..………..10

4. Україна на шляху до незалежності …………………………………..………12

Висновки ………………………………………………………………………..….14

Список використаної літератури ……………………………………………...…..15

Поряд з утворенням ядра Руської держави шляхом об'єднання південної частини східнослов'янських племен навколо Києва на чолі з полянами відбувався процес об'єднання північної частини східно¬слов'янських племен навколо Новгорода на чолі зі словенами.
Процес політичної консолідації східних слов'ян звершився наприкінці IX ст. утворенням великої, відносно єдиної середньовіч¬ної Давньоруської держави – Київської Русі.
Під владою Києва об'єдналися два величезних слов'янських політичних центри – Київський і Новгородський. Ця подія, яку літопис відносить до 882 p., традиційно вважається датою утворен¬ня Давньоруської держави. Пізніше київському князю підкорилась більшість східнослов'янських земель. У рамках Давньоруської дер¬жави робили перші кроки у суспільно-політичному розвитку більше 20 неслов'янських народів Прибалтики, Півночі, Поволжя, Північ¬ного Кавказу і Причорномор'я. Першим князем Київської держави став Олег.
Виникнення Давньоруської держави з центром у Києві було закономірним результатом внутрішнього соціально-економічного та політичного розвитку східних слов'ян. Процес їх політичної консолідації зумовлений також рядом інших внутрішніх і зовнішніх факторів: територіальною і культурною спільністю східних слов'ян, економічними зв'язками і їхнім прагненням об'єднати сили в боро¬тьбі з спільними ворогами. Інтеграційні політико-економічні та культурні процеси призвели до етнічного консолідування східних слов'ян, які утворили давньоруську народність. Вони характеризу¬валися насамперед східністю мови (із збереженням, проте, місцевих діалектів), спільністю території (котра в основному збігалася з межами Київської Русі), матеріальної та духовної культури, релігії, певною економічною цілісністю. Етнічному згуртуванню східних слов'ян в єдину народність сприяли й однакові традиції, звичаї, звичаєве право, закон, суд, військовий устрій, спільна боротьба проти зовнішніх ворогів.

1. Грушевський М. Історія України - Руси. – Київ, 1991 р.
2. Грушевський М. С. Ілюстрована Історія України.- К, 2000.
3. Історія держави і права України. В 2-х книгах. – К., 2001.
4. Лотоцький А. Історія України для дітей. – Івано-Франківськ, 1993 р.
5. Полонська-Василенко Н. Історія України, 1995. – С. 173.
6. С.В. Кульчицький. Україна: суспільство й держава на терезах історії (1991-2006 р.).
7. Середняцька Г. Історія України. Опорні конспекти. – Київ, 2003 р.
8. Субтельний О. Історія України. – К., 2000.
9. Турченко Ф. Новітня історія України. – Київ, 2006 р.

Вступ

Не знаючи свого минулого, ми не матимемо майбутнього.

Науковці схильні виділяти дві основні складові тривалого процесу державотворення в часі. Перший великий етап формування держави і права України: від часу появи перших державних утворень на території України у Північному Причорномор''ї і Приазов''ї (до нової ери) і закінчується часом, який передував Лютневій демократичній революції. В межах цього першого етапу історії держави і права України досить чітко виділяються такі періоди 1) перші державні утворення і право на території Північ¬ного Причорномор''я і Приазов''я (середина І тис. до н.е. – V ст. н.е.); 2) становлення і розвиток держави і права Київської Русі (VI – початок XII ст.); 3) держава і право феодально-роздробленої Русі (XII–XIV ст.); 4) суспільно-політичний лад і право в українських землях під владою іноземних загарбників (кінець XIV – перша половина XVII ст.); 5) формування Української національної дер¬жави та її розвиток у період народно-визвольної війни 1648–1654 pp., автономія України у складі Росії у другій половині XVII ст.; 6) суспільно-політичний лад і право України в період обмеження її автономії царатом (перша половина XVIII ст.); 7) кінцева ліквідація царатом автономного устрою України (друга половина XV111 ст.); 8) суспільно-політичний лад і право України у складі Російської імперії (перша половина XIX ст.); 9) суспільно-політичний лад і право України в період проведення в Росії буржуазних реформ (друга половина XIX ст.); 10) суспільно-політичний лад і право України на початку XX ст. (до лютого 1917 p.). Другий етап історії держави і права України містить такі періоди: 1) суспільно-політичний лад України після перемоги Лю¬тневої демократичної революції (лютий-жовтень 1917 p.); 2) украї¬нська національна державність (листопад 1917–1920 pp.); 3) утво-рення Української радянської республіки, держава і право УСРР в роки громадянської війни і воєнної інтервенції; 4) держава і право України в умовах нової економічної політики (1921 – початок 1929 pp.): 5) держава і право України в період тоталітарно-репресивного режиму (1929–1941 pp.); 6) держава і право України в роки Великої Вітчизняної війни (1941–1945 pp.); 7) держава і право України у перші повоєнні – роки (1945 – середина 1950-х pp.); 8) держава і право України в період десталінізації (друга половина 1950-х – перша половина 1960-х pp.); 9) держава і право України у "Брежнєвський період" неосталінізму (середина 1960-х – середина 1980-х pp.); 10) держава і право України в період "перебудови" (1985–1991 pp.). Другий етап закінчується сьогоденням, коли у політичній боротьбі справедливу перемогу здобуло одвічне праг¬нення народу України – створити незалежну суверенну Українську державу.

А тепер спробуємо більш детальніше розглянути найголовніші етапи становлення української державності.

Висновки

Історія держави і права України, багатовікової боротьби її народу за створення своєї національної державності показує, що ця боротьба відбувалася у виключно складних умовах. Доводилося постійно протидіяти прагненню агресивних сусідів запровадити на території України колоніальний режим, ліквідувати не тільки паро¬стки української національної державності, але навіть таке держав¬не утворення, як українська козацька республіка і держава Богдана Хмельницького.

Українська національна державність бере початок від могут¬ньої середньовічної східнослов''янської держави – Київської Русі.

Ідея розбудови української національної державності розвива¬лася одночасно із формуванням української народності. Вже Дани¬ла Галицького сучасники не без підстав називали "українським королем".

У боротьбі з підступними намірами Литви та Польщі, зазіхан¬нями кримського хана формувалася й міцніла козацька держава – Запорізька Січ. Вона й до сьогоднішніх днів зберігається у пам''яті народній як символ української державності, яскравий взірець ук¬раїнської державної ідеї, зразок самореалізації народної волі.

Новий спалах боротьби та, на жаль, тільки тимчасові перемоги у відродженні української національної державності почався після Лютневої демократичної революції 1917 p. Важливою віхою на цьому шляху стало проголошення Української Народної Республіки у листопаді 1917 p. Але процес розбудови незалежної демократичної держави був припинений тоталітарним радянським режимом. Сім десятиріч Україна входила до складу колишнього Союзу РСР. її державність в цей період мала переважно формальний характер.Лише у 1991 p. Україна остаточно стала незалежною держа¬вою. Перебудовуються державні структури, формується нове де-мократичне право, прийнято Конституцію суверенної України. На політичній карті світу з''явилася нова незалежна країна європейсь¬кого рівня, визнана майже 140 державами.