Вступ 3
1. Організація Українських Націоналістів 5
а) Причини посилення боротьби ОУН 5
б) Історія ОУН 5
в) Початок Великої Вітчизняної Війни 9
2. Українська Повстанська Армія 11
а) Структура УПА 11
б) Діяльність УПА 15
3. Діяльність радянських партизан і ОУН - УПА в роки 24
Другої світової війни 24
Висновок 27
Список використаної літератури: 28
Після втрати своєї державності в 1920 р. український народ не припиняє дальшої визвольної боротьби, але продовжує її весь час у важких умовах окупації проти двох найголовніших окупантів того часу: комуністично-більшовицької Росії і реакційної Польщі. Виявом цієї боротьби були дії українських революційних організацій. Існували тоді: Братство українських державників, Спілка визволення України, Українська військова організація та Організація українських націоналістів, що єдина витримала натиск супротивника і продовжувала боротьбу.
До посилення спротиву призвела сукупність факторів:
Голодомор 1932-1933 рр. - трагічна смерть Головного Отамана Військ УНР Симона Петлюри в Парижі в 1926 р. від руки більшовицького агента;
великий судовий процес проти СВУ;
Варшавський судовий процес проти ОУН в 1934 р.;
підступне вбивство голови ОУН Є. Коновальця в Роттердамів 1938 р.
Так після акту Молотова-Ріббентропа в серпні 1939 р. Західна Україна перейшла до складу УРСР. Тепер більшовицький режим почав активну боротьбу з противниками ідей комунізму, розстрілюючи, катуючи, висилаючи народ на заслання до Сибіру і на Далекий Схід.
1. Кубійович В. Енциклопедія українознавства. - «Молоде життя», 1955
2. Лебедь М. УПА. - Дрогобич: «Відродження», 1993
3. Маніфест Організації Українських Націоналістів. - Лондон: «Українська видавнича спілка», 1981.
4. Мірчук П. Українська повстанська армія. 1942-52. - Львів, 1991
5. Шумук Д. Пережите і передумане. - Детройт: «Українські вісті», 1983
Так склалося, що українському народові майже всю його історію не вдавалося створити повноцінну довготривалу незалежну державу. Весь час наш народ боровся за проголошення своєї незалежності у власній суверенній державі. Сотні тисяч і мільйони українців гинули, прагнучи добитися цієї мети. Ми шукали допомоги інших країн, вступали в союзи з імперіями і князівствами, але все марно. Українців катували, убивали, відсилали до тюрем, але це не зламало прагнення народу до визволення, до бажання будувати власну країну власними руками.
В XX ст. починається новий етап руху за самостійність. Створюються партії, організації, що починають відкриту боротьбу. Початок XX ст. знаменувався епохою великих перемін: падіння Російської імперії, Перша світова війна, Соціалістична революція в Росії. Ці події посилили боротьбу українців.
Та на жаль не так склалося, як хотілося. Громадянська війна на теренах колишньої Російської імперії затвердила владу більшовиків, в тому числі і на Україні. Та поразка Української національної революції не зупинила відданих своїй державі патріотів. Боротьбу продовжили люди, які були готові віддати життя за свою країну і за свій народ. Це була Організація Українських Націоналістів (ОУН) та створена згодом нею Українська Повстанська Армія (УПА).
Хоча і дотепер ОУН та УПА приписують фашистські і нацистські погляди і діяння, але це не зовсім так. Фашизм в Італії зародився для придушення анархії, німецький нацизм для возвеличення німецької раси, з приниженням інших, і для світового господства. Український націоналізм хоча і вважав за доцільне використовувати тоталітарні методи на першій стадії розвитку майбутньої держави, але лише для затвердження нового ладу, для зміни поглядів радянізованого населення України. Український націоналізм, перш за все боровся за створення власної держави, а не за якісь ідеї, він прагнув лише реалізувати споконвічну мрію українського народу. Головні цілі українських націоналістів відбилися в їх десяти заповідях:
1) Здобудеш Українську Державу, або загинеш у боротьбі за Неї.
2) Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі Твоєї Нації
3) Пам''ятай про великі дні наших Визвольних змагань.
4) Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби за славу Володимирового Тризуба.
5) Помстишся за смерть Великих Лицарів.
6) Про справу не говори, з ким можна, а з ким треба.
7) Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину, якщо цього вимагатиме добро справи.
8) Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш ворогів Твоєї Нації.
9) Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть не приневолять тебе виявити тайни.
10) Змагатимеш до посилення сили, слави,багатства й простору Української Держави.
Не дивлячись на те, що часи ОУН-УПА ідуть у далекі 1940-ві, а Україна вже як 15 років є незалежною суверенною державою, ми не маємо права забути здобутки і жертви патріотичних українців того часу.
Пройшло вже більше 60 років з того часу і досі більшість вважає тих борців за незалежність фашистами, зрадниками українського народу, кровожерними убивцями і бандитами. Насаджені радянською владою стереотипи, ще досі живуть. Українські повстанці, котрі прагнули любою ціною досягти такої бажаної незалежності досі залишаються не визнаними, ще досі їх обливають брудом. Багато їх загинуло під час Другої світової війни, але ніхто не зрадив своїх благородних ідей. Їх боротьба зробила внесок в утворення Української держави, у формування національної свідомості, тому за це ми повинні їм дякувати.
На даний момент колишніх воїнів УПА стає все менше, і тому нашим обов''язком є здійснення їхньої мрії й визнання народом України.
