ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ІНТЕРЕСИ КНР
1.1. Нормативна і джерельна база дослідження
1.2. Місце Африки у ЗП стратегії КНР
РОЗДІЛ 2. ОГЛЯД ЕКОНОМІЧНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА
2.1. Передумови міждержавних відносин
2.2. Сучасний стан
РОЗДІЛ 3. ПОЛІТИЧНІ ІНТЕРЕСИ
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Між 2000 і 2007 рр. середній рівень розвитку Китаю варіювався від 8 до 9%. У 2000 році обсяг зовнішньоторгових операцій Китаю склав 474,3 млрд. дол. США та зріс на 31,5% у порівнянні з попереднім роком. Обсяг експорту та імпорту дорівнював 249.1 млрд. и 225,1 млрд. дол. США відповідно, що дало Китаю 24 млрд. профіциту та збільшило валютні резерви на 165,6 млрд. дол. у 2000 р [2, с.43].
Як результат динамічного зросту в галузі зовнішньої торгівлі на початку 21 століття Китай зайняв 4 місце в світі за рівнем розвитку. Аналіз обсягів торгівлі вказує на деякі особливості, які дозволяють визначити, що економіка Китаю розвивається відповідно до відкритої моделі. Це модель, згідно з якою аналіз обсягів торгівлі відповідно до видів продуктів відображає відносно імпорту - потреби економіки, пов'язані з розвитком, тоді я:к відносно експорту - можливість задовольняти мінливі потребі інших економік з більш низькими витратами та більш ефективно в порівнянні з іншими країнами-експортерами.
Ч. Фенджинг і Тейлор звертають увагу на те, що: «Пекін відкрив можливості в Африці набагато швидше, ніж інші міжнародні діячі, - і зараз ці інші зчинили тривогу, висловлюючи занепокоєння та страх стосовно масштабів китайських інвестицій» . Таким чином, треба зазначити, що і Європа, і США виявили значну байдужість до участі Китаю в Африці.
1. Абдулайе Био-Чане и Цзянье Ван. Бурно развивающиеся связи Африки с Китаем. Максимизация выгод от расширяющегося экономического взаимодействия Китая с Африкой // Финансы & развитие. 2015. Март [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://www.imf.org/external/ pubs/ft/fandd/rus/2015/03/pdf/wang.pdf
2. Абрамова И.О., Ресурсный потенциал Африки: структура, параметры, значимость для мировой экономики и внутреннего развития / И.О. Абрамова // Проблемы современной экономики. - 2013. - №3 (47). - С. 155-161.
3. Бугрій М.Г., Ус І.В., Федоренко Т.О., Медведкіна Є.О. Глобальна економіка у посткризовий період: тенденції та перспективи. К., НІСД, 2012.- 46с.
4. Ван Гэпин. Социально-экономическое развитие Китая [Электронный ресурс]: Автореф. дис. канд. социол. наук / Ван Гэпин // - Режим доступа: http://www.dissercat.com/content/sotsialno-ekonomicheskoe-razvitie-kitaya
5. Васильев А. М. Финансово-экономический кризис: африканский вариант / А. М. Васильев // Азия и Африка сегодня. - 2014. - №5. - С. 5-9.
6. Галенович Ю.М. История взаимоотношений России и Китая / Ю.М. Галенович / Книга 1.М.: Русская панорама, 2011. – 464 с.
7. Горнунг М. Б. История открытия и исследования Африки / М. Б. Горнунг, Ю. Н. Липец, И. Н. Олейников. - М. : Мысль, 1973. - 456 с.
8. Гренвилл Дж. История XX века. Люди. События. Факты. / Дж. Гренвилл, пер. с англ. О. Суворов. - М. : Аквариум, 1999. - 896 с.
9. Громыко А. А. Страны и народы: науч.-попул. геогр.-этногр. изд. Африка. Ч. 1. Общий обзор. Северная Африка. / А. А. Громыко. - М. : Мысль, 1982. - 349 с. : ил.
10. Дейли Д. Эффективное ценообразование - основа конкурентных преимуществ: Пер. с анг. М.: Изд. дом «Вильямс», 2014. - 304 с.
11. Дейч Т. Л. «Антикризисная» стратегия Китая в Африке / Т. Л. Дейч // Азия и Африка сегодня. - 2014. - №8. - С. 15-20.
12. Дейч Т. Л. Китай - Африка: экономические отношения на рубеже XXI века / Т. Л. Дейч // Азия и Африка сегодня. - 2014. - №4. - С. 30-35.
13. Дейч Т. Л. Китайский капитал на рынках Африки / Т. Л. Дейч // Азия и Африка сегодня. - 2015. - №9. - С.26-32.
14. Дейч Т.Л. Китайские компании на африканских сырьевых рынках // Институт Африки РАН [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://www.inafran.ru/node/57
15. Дин Жуджунь, Ковалев М. М., Новик В. В. Феномен экономического развития Китая: Научное издание. Мн.: Издательский центр БГУ, 2015. – 446 с.
16. Жуджунь Дин. Феномен экономического развития Китая [Текст] / Дин Жуджунь, М.М. Ковалев, В.В. Новик // - М.: издательский центр БГУ, 2015. - 446 с.
17. Лопатов В. В. Африканский рынок - один из самых перспективных. Освоить его потенциал - новый шанс для российского бизнеса / В. В. Лопатов // Азия и Африка сегодня. - 2015. - №12. - С.41-43.
18. Лопатов В. В. Проблемы участия России в освоении нефтегазовых и минерально-сырьевых ресурсов Африки / В. В. Лопатов // Российский внешнеэкономический вестник. - 2015. - №9. - С. 49-55.
19. Лопатов В. В. Российский бизнес в Африке: новые тенденции и перспективы / В. В. Лопатов // Российский внешнеэкономический вестник. - 2014. - №5. - С. 3-11.
20. Лопатов В. В. Экономические интересы России в Африке на современном этапе и пути их обеспечения / В. В. Лопатов // Российский внешнеэкономический вестник. - 2014. - №3. - С. 32-39.
21. Марн Майкл В., Регнер Эрик В., Завада Крейг К. Ценовое преимущество: Пер. с англ. М.: Альпина Бизнес Букс, 2014. 317 с.
22. Маслов А. Что нужно России в Африке [Электронный ресурс] /А. Маслов // Журнал «Стратегия России», Официальный сайт- СПб., 2014. - URL: 15Назаров В. И. Защита традиционного колониализма в Африке в американской исторической и политической литературе / В. И. Назаров // История Африки: сб. статей. - М., 1971. - С. 90 - 126.
23. Мбає С. Велика африканська стратегія Китаю. / Саноу Мбає. - «День», № 178, 18 жовтня 2014. - www.day.kiev.ua/170630 - Відвідано 07.10.2010.
24. Мельник, К. Африканський континент в очікуванні інвестиційного буму: прогрес та потенціал економік країн Африки [Електроний ресурс]: офіційний веб-сайт Finance.ua - Режим доступу:_http://news.finance.ua/ua/news/~/321157 - Назва з екрану
25. Мокрецкий А. Ч. Китайско-украинские отношения в свете концепции “стратегического равновесия” Украины / А. Ч. Мокрецкий // Китай в мировой и региональной политике. История и современность. Вып. XVIII / составитель, отв. редактор Е. И. Сафронова. – М.: ИДВ РАН, 2013. – С. 232– 253.
26. Нартов Н.А. Геополитика: Учебник для вузов / Н. А. Нартов. - М. : ЮНИТИ, 1999. - 559 с.
27. Нике В. Стратегия Китая в Африке. / Валери Нике. www.diplomatie.gouv.fr/fr/IMG/pdf/0805-Niquet-RUS.pdf - Відвідано 09.10.2010.
28. Новейшая история стран Азии и Африки, XX век: учебник / ред. А. М. Родригес. - часть 1. - М. : ВЛАДОС, 2011. - 368 с.
29. Основные отрасли и сферы экономики современного Китая в 2-х книгах. Книга 2. М.: ИДВ РАН, 2012 - 239 с.
30. Перспективы развития мировой экономики. Бюллетень основных прогнозов ПРМЭ, Январь 2015 [Електронний ресурс]: офіційний веб-сайт МВФ. - Режим доступу: http://www.imf.org/external/russian/pubs/ft/weo/2015/update/01/pdf/0115r.pdf
31. Пэй Ван. Экспортный сектор в модели экономического развития КНР [Электронный ресурс]: Автореферат дис. кандидата эконом. наук /Ван Пэй // М., 2010. - Режим доступа: http:// dis.podelise.ru/pars_docs/diser_refs/62/61717/61717.pdf - Загол. с экрана.
32. Рощин Г. Е. Иностранный капитал в Африке / Г. Е. Рощин // Азия и Африка сегодня. - 2014. - №4. - С. 12-16.
33. Томберг Р. Успехи африканской стратегии Китая. - Analitika.at.ua, 25 января 2010 г. / Роман Томберг. - http://analitika.at.ua/news/uspekhi_afrikanskoj_strategii_kitaja/2010-01- 25-20273 - Відвідано 11.10.2010.
34. Филоненко М. Африканский акцент Поднебесной // China PRO: Деловой журнал про Китай. 2011. №42 (156) [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://www.chinapro.ru/rubrics/2/6522/
35. Фитуни, Л.Л. Африка в современной мировой системе товарной торговли / Фитуни Л.Л. // Проблемы современной экономики. – 2013. – №3. – С. 148-154.
Важливою складовою частиною світової спільноти є Африка. Перед цим континентом стоїть гамма складних геополітичних проблем, одні з яких мають давню, багатовікову історію, наприклад, колоніалізм, работоргівля і т.д. Інші зародилися або загострилися недавно і охоплюють порівняно невеликий період, наприклад, з руйнуванням СРСР змінився баланс світових геополітичних сил, змінюються соціально-економічні, політичні, духовні сфери життя цього континенту.
Африка - складний за структурою, етнічною і географічної, кліматичному і політичним складом регіон, у якого дуже низька перспектива стати окремою цивілізацією. Цьому є ряд причин. По-перше, більшість країн знаходяться за межею бідності, що не тільки не сприяє об'єднанню, а й підстьобує різні локальні конфлікти за переділ ресурсів, в тому числі і води. По-друге, низький рівень технічного, соціального і політичного розвитку не дає уявлення про те, як необхідно об'єднуватися і для чого. По-третє, окремі ділянки континенту знаходяться в зоні лиха, де розвиваються захворювання від малярії до СНІДу, різко скорочують чисельність населення.
В даний час міжнародні відносини характеризуються надзвичайною різноманітністю і складністю. Перед людством стоїть безліч поки ще невирішених проблем. Однією з таких проблем, як видається, є різного роду територіальні суперечки, які, найчастіше, виливаються в запеклі збройні конфлікти, несучи за собою десятки і сотні тисяч людських життів.
Африканський континент в цьому відношенні не виключення. В Африці дуже гостро проявляються практично всі глобальні проблеми людства, серед яких бідність, вичерпання окремих видів природних ресурсів, міжетнічні та релігійні конфлікти і інше.
За Африкою досить міцно закріпилася репутація найбільш конфліктною політичної сфери планети. Територіальні суперечки і конфлікти між африканськими державами часто викликаються тим, що кордони держав в більшості випадків не збігаються з кордонами розселення племен і народностей. Крім територіальних суперечок і претензій на африканському континенті існує безліч інших прикордонних проблем. Сучасному розумінню проблем, що стоять перед країнами континенту, багато в чому допомагає знання історії розвитку африканських народів, їх господарських і культурних традицій. Немає іншого континенту в світі, який постраждав би від колоніального гніту в такій мірі, як Африка.
Тривала запекла боротьба африканських народів за національне визволення, зміна співвідношення сил в світі на користь соціалізму призвели до того, що створювалася протягом століть колоніальна система в Африці впала протягом всього декількох десятиліть, що спричинило появу нових проблем для країн Африки, які в наші дні ще не вирішені.
Останні роки відзначені різким сплеском інтересу до Африки з боку, як держав-лідерів сучасного світу, так і прагнуть потрапити в число таких найбільших азіатських держав. В основі посилення уваги до Африки лежать і політичні, і економічні причини. В умовах загострення глобальної дефіциту природних ресурсів провідні країни Заходу і Сходу відчувають зростаючу потребу в них, намагаються диверсифікувати їх джерела, щоб забезпечити стабільність свого ресурсозабезпечення. Африка ж була і залишається важливою сировинною базою світової економіки. Вельми важливі не тільки її використовувані і розвідані запаси платини, алмазів, хрому, марганцю, кобальту, золота і т.д., але і перспективи розвитку її нафтогазового комплексу. Крім того, звичайно ж, треба брати до уваги широке представництво і зростаючу роль африканських країн в ООН та ряді інших міжнародних організацій. У XXI столітті Китай стає одним з найбільш активних гравців на африканської сцені, по суті справи, що зайняв тут місце колишнього Радянського Союзу. КНР, на думку фахівців, може перетворитися в найближче десятиліття в великого конкурента країн Заходу і все більш жорстко тіснити їх на африканських ринках.
Дослідженням відносин між Китаєм та країнами Африки займаються такі іноземні дослідники, науковці та політологи як Девід Шинн (David Shinn), Дебора Браутігам (Deborah Brautigam), Кріс Алден (Chris Alden), Крістофер Р. Хьюз (Christopher R. Hughes), Іен Тейлор (Ian Taylor), Юн Сун (Yun Sun), Єркер Гельстрьом (Jerker Hellstrom) та інші.
Відносини з Африкою - невід'ємний компонент пекінської стратегії багатополюсного світу.
Предметом дослідження є співпраця Китаю з країнами Африки.
Об'єктом дослідження - зовнішньополітичне і зовнішньоекономічне співробітництво Китаю з країнами Африки.
Мета дослідження - вивчити політичне та економічне співробітництво Китаю з країнами Африки.
Завдання дослідження:
1. Розглянути становлення і розвиток зовнішньополітичних відносин КНР і Африки;
2. Дослідити зовнішньополітичне взаємодія Китаю з країнами Африки;
3. Розглянути китайські інвестиції в Африку;
4. Вивчити масштаби присутності КНР на континенті.
В ході дослідження були використані наступні методи - історичний, порівняльний, аналітичний та ін.
Пекін намагається збудувати в Африці «імперію XXI століття». Китайці інвестують в «чорний континент» мільярди доларів, там працює близько 800 китайських компаній, а товарообіг КНР з африканськими країнами за останні 10 років зріс майже вдесятеро і становить близько 100 мільярдів доларів. На думку експертів, діяльність Китаю в Африці є частиною його «роботи з перетворення на світову супердержаву». «Тільки Євросоюз і США можуть похвалитися ще більшими об'ємами торгівлі з Африкою», - зазначило британське видання Independent. На думку фахівців, часто економічні інтереси Китаю вступають в суперечність з політичною ситуацією в деяких африканських країнах. Наприклад, нещодавно у Гвінеї хунта відкрила вогонь по демонстрантах, загинули близько 150 людей, по країні прокотилася хвиля насильства і грабежів, а Китай, не звертаючи уваги на подібні події, заявив про намір укласти з гвінейським режимом операції з покупки нафти і корисних копалин на суму близько 4,3 млрд. фунтів стерлінгів. Тому багато аналітиків звертають увагу, що вигідними операціями Китай мимоволі підтримує уряди, що є ізгоями світової спільноти. На думку Яна Тейлора, експерта південноафриканського Університету міжнародних відносин, існуюча тенденція «перетворює Китай на китайську корпорацію, що діє в африканських країнах». Ця суперечність, за його словами, виникла через «непослідовну» політику Пекіна. «Єдиної політики Китаю в Африці не існує, це - суміш часто суперечливих дій і впливів, які можуть співпадати, а можуть і не співпадати з офіційною політикою КНР», - переконаний Ян Тейлор. Але зростання китайських інвестицій в Африці і заяви китайських лідерів про намір збільшити допомогу африканським країнам, що розвиваються, примушують експертів замислитися про вплив, який КНР може чинити на «чорний континент».
Зростання китайських інвестицій в Африці й заяви китайських лідерів про намір збільшити допомогу африканським країнам, що розвиваються, примушують експертів задуматися про вплив, який КНР може надати на «чорний континент», пише британська Independent.
Як наголошується в статті, «За останнє десятиліття товарообіг Китаю з африканськими країнами збільшився з 6,3 млрд фунтів стерлінгів на початку 2000-х років до більш ніж $60 млрд. фунтів стерлінгів у кінці минулого року. Тільки Євросоюз і США можуть похвалитися ще більшими обсягами торгівлі з Африкою», - повідомляє Independent в Африці діють близько 800 китайських компаній.
Між тим, експерти вважають, що економічні інтереси Китаю вступають в суперечку з політичною ситуацією в деяких африканських країнах.
Наприклад, недавно в 300 км до північного заходу в Конакрі гвінейська хунта відкрила вогонь по демонстрантах, загинули близько 150 осіб, по країні прокотилася хвиля насильства і грабежів, а Китай, не звертаючи уваги на подібні події, заявляє про намір укласти з гвінейським режимом угоди про купівлю нафти і корисних копалин на суму близько 4,3 млрд. фунтів стерлінгів.
Тому багато фахівців роздумують про те, яке ж реальне обличчя Китаю в Африці. «Чи запанує пошук вигідних угод про купівлю сировини, який призводить до того, що Китай мимоволі підтримує уряди, що є вигнанцями світової спільноти?» - запитує «Індепендент».
Експерти заявляють, що позиція Китаю в Африці має змінитися.
На думку Яна Тейлора, експерта південноафриканського Університету міжнародних відносин «Сент Ендрюз», суперечка стала продуктом «непослідовної» політики Пекіна й існуюча «тенденція перетворює Китай на китайську корпорацію», що діє в африканських країнах.
Виступаючи в Пекіні, професор Я.Тейлор заявив, що «єдиної політики Китаю в Африці не існує, це - суміш часто суперечливих дій і впливів, які можуть відповідати, а можуть і не збігатися з офіційною політикою» КНР.
Разом з тим, Кріс Елден, автор книги «Китай в Африці» відзначає, що китайські бізнесмени, часто приймаючи рішення незалежно від волі Центрального уряду КНР, діють на континенті так само, як і їхні західні конкуренти.
На думку експерта південноафриканського Університету міжнародних відносин Моніки Такур, «діяльність Китаю в Ефіопії, і в Африці в цілому, є частиною його розвитку і становлення як світової держави, і вона нічим не відрізняється від традиційних дій з боку найбільших світових держав». За її словами, Ефіопія не може похвалитися великими сировинними запасами, але Китай інвестував 940 млн. фунтів стерлінгів у розвиток державної мережі мобільного зв'язку. Ефіопський уряд, як і раніше, випробовує сильний вплив з боку західних донорів, але Китай допоміг країні відкрити нові можливості, вважає експерт.
