ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. МЕТОДИ, ФОРМИ І ПРИЙОМИ РОБОТИ 4

З ДІТЬМИ РІЗНИХ НОЗОЛОГІЙ 4

РОЗДІЛ 2. 11

ОСОБЛИВОСТІ ІНСТРУМЕНТАРІЮ ОЦІНЮВАННЯ 11

2.1. Спостереження й інтерв''ю 11

2.2.Тестування 13

РОЗДІЛ 3 16

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО РЕАЛІЗАЦІЇ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ 16

3.1. Аналіз індивідуальної програми розвитку учня з особливими освітніми потребами 16

3.2. Індивідуальна програми розвитку 17

ВИСНОВКИ 24

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 26

ДОДАТКИ 29

Ефективність навчання залежить від варіювання викладання — характеру подачі матеріалу, завдань, очікувань і оцінювання, врахування сильних сторін та потреб учнів. Серед найбільш оптимальних методів і прийомів диференційованого навчання є адаптації та модифікації навчального матеріалу. У їх використанні відбувається зміна методів навчання з тим, щоб учитель міг задовольнити потреби учнів та забезпечити доступ дитини до навчального змісту програми. Різниця полягає в тому, що:
 адаптація навчання змінює характер навчання, не змінюючи при цьому зміст або понятійну складність навчального завдання; використовуються засоби підтримки, які дають можливість дітям обійти перешкоди;
 модифікація навчання змінює характер навчання, змінюючи зміст або понятійну складність навчального завдання; вона полягає у спрощенні або видозміні самого навчального завдання.
Адаптація та модифікація навчального матеріалу залежить від психофізичних особливостей дитини, її віку. Кожен учитель, знаючи особливості своєї дитини з ООП, має розуміти і бачити, який із методів роботи є більш доцільним для застосування. Із власного досвіду хочу зазначити ряд методів, форм та прийомів роботи, які є найефективнішими. Використання цих методів учителями та асистентами при роботі з дітьми різних нозологій значно поліпшує результативність інклюзивного навчання.

1. Асистент учителя в інклюзивному класі: навчально-методичний посібник /Н.М.Дятленко, Н.З.Софій., О.В.Мартинчук, Ю.М.Найда, під заг. ред. М.Ф.Войцехівського. – К.: ТОВ Видавничий дім «Плеяди», 2015.— 172с.
2. Бондар В. Чи приживеться північноамериканська модель інклюзії в Україні? / В. Бондар, В. Синьов, В. Тищенко //Рідна школа. – 2012. – № 8/9. – С. 20–27.
3. Данілавічютє Е.А., Литовченко С.В. Стратегії викладання в інклюзивному навчальному закладі: навчально-методичний посібник / За ред. А.А. Колупаєвої. – К.: Видавнича група «А.С.К.», 2012.
4. Інвалідність та суспільство:навчально-методичний посібник. За заг. редакцією Байди Л.Ю., Красюкової – Еннс О.В. / Кол. авторів: Байда Л.Ю., Красюкова – Еннс О.В., Буров С Ю., Азін В.О., Грибальський Я.В., Найда Ю.М. – К., 2012. – 216 с.
5. Індекс інклюзії: дошкільний навчальний заклад: Навчально-методичний посібник / Кол.упорядників: Патрикеєва О. О., Дятленко Н. М., Софій Н. З., Найда Ю. М. Під заг. ред. Шинкаренко В. І. — К.: ТОВ «Видавничий дім “Плеяди”», 2013. — 100 с.
6. Індекс інклюзії: загальноосвітній навчальний заклад: Навчально-методичний посібник / Кол. упорядників: Патрикеєва О. О., Софій Н. З., Луценко І. В., Василашко І. П. Під заг. ред. Шинкаренко В. І., — К.: ТОВ «Видавничий дім “Плеяди”», 2013. — 96 с.
7. Інклюзивна освіта від А до Я: порадник для педагогів і батьків / Укладачі Н. В. Заєркова, А. О. Трейтяк. – К., 2016. – 68 с.
8. Інклюзивна освіта. Посібник для батьків. Досвід Канади: посіб. – К.: Паливода А.В., 2012. – 120 с.
9. Колупаєва А.А. Програма курсу «Основи інклюзивної освіти» для вищих навчальних закладів, які здійснюють підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра (спеціаліста, магістра педагогічного спрямування). – К.: «А.С.К.», 2012. – 31 с.
10. Колупаєва А.А., Данілавічютє Е.А., Литовченко С.В. Професійне співробітництво в інклюзивному навчальному закладі: навчально-методичний посібник. – К.: Видавнича група «А.С.К.», 2012. – 192 с.
11. Крутій К. Необхідність розробки змістових вимог до складання програми підготовки фахівців до абілітаційної діяльності в нав-чальних закладах різних типів / К. Крутій, Н. Горбунова // Дошкільна освіта. – 2012. – № 3. – С. 63–68.
12. М.Сварник . Інклюзивна освіта в Україні: попередній аналіз ситуації / Інклюзивна освіта. Збірник матеріалів проекту. – К.: 2013
13. Огляд ролі асистентів учителів у канадських школах. Досвід провінцій Манітоба, Нова Шотландія та Альберта: посібник / Е. Чорнобой, О. Красюкова-Еннз. – К.: Паливода А. В., 2012. – 32 с.
14. Основи інклюзивної освіти. Навчально-методичний посібник / за заг. ред. Колупаєвої А.А. – К.: «А.С.К.», 2012. – 308 с.
15. Особливі діти в умовах загальноосвітньої школи (досвід закладів освіти Дніпровського району м. Києва). Практично-методичний посібник /Упорядник Сидоренко Н.А. – К.: РНМЦ Дніпровського району, 2015.- 64 с.
16. Планування спрямоване на кожного учня: посібник з розроблення та впровадження індивідуальних начальних планів: посіб. – К.: Паливода А.В., 2012. – 86 с.
17. Працюємо разом: дитина з особливими потребами в школі. Довідник для батьків. Досвід Канади: посіб. – К.: Паливода А.В., 2012. – 50 с.
18. Про організацію інклюзивного навчання у загальноосвітніх нав-чальних закладах : інструктивно-методичний лист Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 18.05.2012 № 1/9-384 // Інформаційний збірник та коментарі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. – 2012. – № 17/18. – С. 7–14.
19. Розвиток політики інклюзивних шкіл. Інтегроване планування послуг, їх надання та фінансування в Канаді: посібник / Дж. Блейз, Е. Чорнобой, Ш. Крокер, Е. Страт, О. Красюкова-Еннз. – К.: Паливода А. В., 2012. – 46 с.
20. Таранченко О.М., Найда Ю.М. «Диференційоване викладання в інклюзивному навчальному закладі»: навчальний курс та методичний посібник / за загальною редакцією Колупаєвої А.А. – К.: Видавнича група «А.С.К.», 2012. – 124 с.
21. Школа для кожного: посібник / Упорядник: Байда Л. Ю. – К., 2015. – 60 с.

Необхідність удосконалення системи навчання, виховання, професійного становлення та соціальної адаптації осіб з особливими потребами формує підґрунтя розвитку та вдосконалення галузі освіти в сучасному інформаційному суспільстві. Для осіб, що мають такі потреби, одним з найефективніших способів адаптації у соціумі є здобуття освіти за інклюзивною формою.
Школа з інклюзивною формою навчання є закладом освіти, відкритим для дітей, незалежно від фізичних, соціально-фізіологічних чи інших особливостей. Тому в навчальному закладі повинно бути сформоване безбар’єрне навчальне середовище, розроблені та опрацьовані відповідні методи та форми навчання за адаптованими навчальними програмами і планами. Особливістю такого навчального закладу повинно бути, зокрема, залучення батьків до співпраці з різнопрофільними фахівцями для надання спеціальних послуг відповідно до специфічних освітніх потреб дітей.
Базовими принципами інклюзивного навчання є: спільне навчання дітей у всіх випадках, коли це можливо, незважаючи на організаційно-методичні труднощі чи відмінності, що існують між ними; визнання і врахування навчальними закладами різноманітних потреб учнів узгодженням видів і темпів навчання; забезпечення якісної освіти для всіх завдяки якісному навчально-методичному забезпеченню, застосуванню інноваційних підходів, розробленню стратегії навчання, використанню можливостей та партнерських зв'язків з громадами; можливість дітей з особливими освітніми потребами отримати в основу концепції інклюзії покладено дотримання принципу права особи на використання всіх можливостей, які може запропонувати їй суспільство.

В інклюзивному класі, та й у звичайному класі, де частина школярів з тих чи інших причин не встигає в навчанні, треба дотримуватися тактики спокійного емоційного реагування, уникати оціночного виділення найкращих учнів. Це зумовлене підвищеним для таких дітей почуттям заздрості, бажанням монополізувати любов учителя. Тому невиправданою є шкільна практика, коли у класі учитель створює собі «авторитет» умінням «усіх тримати у кулаці». Такі діти потребують доброзичливих, толерантних стосунків.

В інклюзивному класі учителю важливо налагодити з дитиною з особливостями психофізичного розвитку особистісне спілкування. Потрібно зробити так, щоб дитина прагнула поділитися з Вами своїми проблемами: розповісти про свої радості, образи, страхи і переживання. Вона має відчути, що її люблять, рахуються з її думкою, і вона потрібна. Особистісне спілкування налагоджується поступово, воно починається зі спілкування віч-на-віч. У процесі такого спілкування важливо, щоб дитина повірила у Вашу щирість. Саморозкриття відбувається поступово, невеликими «дозами», які збільшуються в міру того, як вона починає Вам довіряти. Для того, щоб дитина довіряла, потрібно зберігати в таємниці інформацію, якою вона ділиться з Вами. Для того, щоб краще її зрозуміти, можна використовувати метод систематичного спостереження.

Перш ніж робити висновки про дитину, поспостерігайте за нею у різних ситуаціях. Ви помітите різницю між тим, як вона поводиться на уроці і на перерві, на прогулянці, а також під час спілкування з дорослими, однокласниками, батьками. Уважно спостерігайте за дитиною й умійте вислухати її. Запитайте себе, як часто вона посміхається і що викликає у неї посмішку. Людина, яка рідко сміється, зазвичай, незадоволена собою і життям. Прислухайтесь до відтінку її голосу. Сумна інтонація може свідчити про внутрішній дискомфорт.

Досвід роботи нашої школи дає змогу стверджувати, що у плануванні та реалізації навчальних програм дітей з особливостями психофізичного розвитку необхідно забезпечити співпрацю між педагогами, працівниками школи, родинами, громадськістю. Основну увагу необхідно звернути на те, щоб ця співпраця (а в кінцевому результаті успіхи учнів з особливими потребами) здійснювалася систематично і на регулярній основі.

Аналіз певних досягнень процесу інтеграції дітей з особливими потребами в загальноосвітню школу переконує нас у тому, що зроблені перші кроки, які є свідченням комплексних змін у покращенні життя дітей та їх сімей.

Отже, інклюзивна освіта – це одна із реалій нашого життя. ЇЇ успіх залежить від грамотно організованого психолого-педагогічного супроводу учнів з особливими потребами як з боку спеціальної, так і з боку загальноосвітньої школи. Концепція інклюзивної освіти відображає одну з головних демократичних ідей – усі діти є цінними і активними членами суспільства.

Неможливо уявити процес створення відкритого демократичного суспільства без інноваційних освітніх систем, які є віддзеркаленням цього процесу. Однією з основ такого демократичного бачення є рівні права на отримання якісної освіти усіх дітей.