Зміст
Вступ …………………………………………………………………………….3
Інвестиційні банки функції та особливості функціонування ………………..4
Висновок ………………………………………………………………………...11
Список літератури ………………………………………………………………12
Основною формою банківських інвестицій є фінансові інвестиції та вкладення капіталу у придбання нематеріальних активів, при цьому більшість банків недостатньо інвестують реальний сектор економіки України, що зумовлено їх неготовністю надавати значні й довгострокові кредити, нестійкістю функціонування виробничих підприємств, відсут¬ністю реальних структурних перетворень у вітчизняній економіці, а від¬так — високими ризиками.
На відміну від корпоративного інвестування, специфіка банківської інвестиційної діяльності значною мірою зумовлена характером і обсягом сформованої ресурсної бази. Банкам поки що не вдається залучати знач¬ні обсяги довгострокових ресурсів, що, своєю чергою, гальмує інвести¬ційну активність банків. Капітал банків в Україні на 1 січня 2014 р. ста¬новив 6,7 % ВВП, а середній термін зобов'язань — 5 місяців, чисті акти¬ви — 553,3 млрд. грн, або 68,2 % ВВП. Однак за середнім обсягом активів українські банки відстають від банків розвинених країн: від десяти (СІЛА) до тисячі разів (Японія). Як наслідок, вкладення в цінні папери на 1 січня 2015 р. становили лише 8,2 % загальних активів банківської системи України [2].
За останні роки простежується тенденція до пере¬орієнтації банків із вкладень у цінні папери на інвестиції у цінні папери на продаж. Більшість інвестицій банків сьогодні здійснюється у формі кредитів. У 2014 році українські банки переваж¬но надавали кредити в поточну діяльність позичальників, їх частка перевищувала 90 % . Обсяги кредитів в інвестиційну діяльність були незначними, а їх частка на початок 2015 р. становила 9,9 % від загального кредитно-інвестиційного портфеля (КІП).
1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» // .
2. Закон України « Про режим іноземного інвестування» // .
3. Закон України « Про інвестиційну діяльність» //
4. Cтатистичний щорічник України за 2014 рік / За ред. Р. Г. Віленчук; відповід. за випуск Л. О. Машкова. – К.: Консультант, 2014. – 551 с.
5. Державний комітет статистики України [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт. – Доступний з: .
6. Полотенко Д.В. Банківська система України в умовах функціонування іноземних банків // Фінанси України. – 2015. - №5. – С. 91-94.
7. Коваленко В. В., Прадун В.П. Оцінка впливу монетарної політики Центрального банку на розвиток банківського капіталу // Актуальні проблеми економіки. – 2015. - №6.- С. 16-27.
8. Олена Деревко. Шляхи підвищення рівня капіталізації банківського сектору // Банківська справа. – 2015. - №1. – С. 76-83.
9. Олександр Бутенко. Роль іноземних банків у формуванні інноваційних національних банківських систем // Банківська справа. – 2015. - №1. – С. 83.
10. Олександр Кириченко. Діяльність українських інвестиційних банків // Банківська справа. – 2015. - №2. – С. 57.
Вступ
Поняття інвестиційного банку є далеко не новою дефініцією в науці і практиці, яке розглядається в різних роботах вітчизняних та зарубіжних учених. Однак на сучасному етапі економічних реформ в Україні зростає необхідність більш повного і детального вивчення особливостей цього виду спеціалізованих банківських інститутів, оскільки мені здається, що саме інвестиційні банки можуть стати одним із механізмів вирішення довготермінових проблем соціально-економічного розвитку країни й забезпечення стійкого економічного зростання через збільшення темпів зростання інвестицій у реальний сектор економіки й підвищення конкурентоспроможності підприємств.
Відтак, варто відзначити, що спеціалізація інвестиційних банків має функціональний характер, тобто принципово впливає на характер діяльності банку, визначає особливості формування активів і пасивів, побудову балансу банку тощо.
Інвестиційні банки за розміром значно менші ніж комерційні, однак роль інвестиційних банків в економії суттєва. Вони опосередковують рух значної долі ринку позичкових капіталів. Активи великих інвестиційних банків набагато менші від активів провідних комерційних банків. Проте значення інвестиційних банків визначається не тільки їх ресурсами, що особливо важливо для сучасної України, й власними вкладами, скільки професійною організацією своєї діяльності.
Висновок
В Україні на сучасному етапі економічних реформ держава повинна спрямувати значні зусилля на вирішення проблеми нестачі інвестицій. Це може бути здійснено як через безпосередню участь в інвестиційних проектах, так і через стимулювання населення до вкладення збережень.
Однак, не можливо погодитись із тими вченими-економістами, які пропонують не створювати державні інститути фінансування інвестицій, оскільки їх діяльність з натягом буде ефективною. Це підтверджується досвідом функціонування в СРСР державних банків, а також діяльністю суто державних банків розвитку в інших країнах, які перетворились у механізм передачі коштів й стали мертвим вантажем як для власного уряду, так і для міжнародних фінансових організацій.
На мою думку, держава повинна не тільки створювати такі інститути, а й активно стимулювати їх розвиток і брати активну участь у їх діяльності. Це проявляється у купівлі як цінних папері інвестиційних банків для успішного функціонування останніх, так і цінних паперів компаній, які розміщаються інвестиційними банками. Крім цього держава могло б узяти дольову участь у фінансуванні інвестиційними банками пріоритетних проектів, у наданні синдицьованих кредитів, наданні гарантій при розміщенні вітчизняних цінних паперів на зовнішніх ринках тощо.