Зміст

Вступ……………………………………………………………………………....3

Значення фізичної культури в лікуванні та профілактиці остеохондрозу……4

Висновок…………………………………………………………………………21

Список літератури………………………………………………………………23

Людина успадкував у чотириногих майже незмінену конструкцію хребта. Проте, людина, в результаті переходу на прямоходіння, змушений майже все навантаження ваги тіла і вантажів перекласти на між хребцеві диски. При цьому потужна передня поздовжня зв'язка (вона у людини теж потужна) виявилася зовсім непотрібною (рудимент). У результаті під час стояння, ходьби, бігу, стрибків, а також сидіння в тремтячою транспорті між хребцеві диски випробовують постійні статичні і динамічні навантаження.
У деяких людей є спадкова слабкість хребта.
Бувають випадки вроджених дефектів хребта.
Вроджена або придбане вкорочення однієї ноги, природжений або набутий перекіс таза бувають причиною викривлення хребта та інших змін у ньому.
Травми хребта призводять до структурних змін.
Переважна більшість випадків виникнення остеохондрозу та його загострень пов'язано з грубими порушеннями правил користування хребтом.
Дуже велике значення у виникненні остеохондрозу та його загострень має гіподинамія - малорухливість, що веде до значного зменшення м'язової маси, різко послаблюється м'язовий корсет, який у нормі повинен приймати на себе більшу частину динамічних і статичних навантажень. При цьому тривале сидіння або стояння, особливо в незручних позах, з перекосом і поворотом (ротації), обов'язково веде до погіршення кровообігу (харчування, обміну речовин) в елементах хребта, особливо в між хребцевих дисках - в 20-30 разів гірше в порівнянні з нормою . Надмірна вага тіла завжди веде до перевантажень хребта, зокрема, між хребцевих дисків, що неминуче призведе до утворення остеохондрозу або його загострень. Часті, хронічні спортивні, побутові та виробничі мікротравми завжди супроводжуються розривом дрібних і навіть середніх судин.

1. Байер К., Шнейберг Л. Здоровий спосіб життя. - М., 2001.
2. Біліч Г.Л. Назарова Л.В. Основи валеології. - СПб., 1999.
3. Брегг П. Хребет - ключ до здоров'я. - М., 2002.
4. Брехман І.І. Валеологія - наука про здоров'я. - М., 2000.
5. Доброва Є.В. Здорові суглоби і хребет. - М., 2007.
6. Лечебная фізична культура Справочнік.тод ред. проф. В. А. Єпіфанова. - М.: Медицина, 1999.
7. Лечебная фізкультура і лікарський контроль.Под ред. проф. Г.Л. Апанасенко. - М.: Медицина, 1999.
8. Нордемар Р. Правила поведінки при болях у спині. - М., 2002.
9. Очерет А. Остеохондроз: великі і маленькі трагедії. - М., 2003.
10. Соковня - Семенова І.І. Основи здорового способу життя. - М., 1999.

Вступ

Остеохондроз - захворювання, при якому відбувається дегенерація між хребцевих дисків. Однією з причин дегенерації дисків є їх недостатнє харчування, яке, у свою чергу, є наслідком слабкої фізичної активності людини. Харчування дисків здійснюється за коштами м''язів спини, відповідно якщо м''язи не працюють - поживні речовини в диски практично не надходять. У той же час недорозвиненість м''язового корсету, який повинен знімати частину навантаження з між хребцевих дисків, теж є причиною розвитку остеохондрозу.

У профілактиці та лікуванні остеохондрозу хребта істотне значення мають систематичні заняття спеціальною лікувальною гімнастикою. При заняттях лікувальною гімнастикою поліпшується кровообіг у м''язах і обмін речовин, а так само, лікувальна гімнастика розвиває м''язовий корсет і надає тонізуючу вплив на психіку хворого. Лікувальна фізкультура (ЛФК) - це цілий комплекс фізичних вправ, спрямований на профілактику і лікування різних захворювань. Основне завдання лікувальної гімнастики - створення та зміцнення м''язового корсета і поліпшення кровообігу всіх структур хребта.

Фізичні вправи мають не тільки профілактичний ефект, але і застосовуються як методу лікування багатьох хвороб.

Лікувальна фізкультура - сукупність методів лікування, профілактики та медичної реабілітації, заснованих на використанні фізичних вправ, спеціально підібраних і методично розроблених. При їх призначенні лікар враховує особливості захворювання, характер, ступінь і стадію хворобливого процесу в системах і органах. В основі лікувальної дії фізичних вправ лежать строго дозовані навантаження.

Висновок

Лікувальна гімнастика вважається одним з найбільш важливих методів терапії, що застосовуються при захворюваннях хребта і суглобів. Вона допомагає відновити рухливість, сприяє зміцненню м''язів та підтримання в тонусі всього тіла. Істотним достоїнством лікувальної гімнастики є її доступність і відсутність матеріальних витрат. Тільки лікар може встановити недоцільність виконання деяких вправ при тій чи іншої хвороби і врахувати можливі протипоказання до застосування лікувальної фізкультури. Процедури проводить інструктор, в особливо складних випадках лікар з ЛФК. Застосування лікувальної фізкультури, підвищуючи ефективність комплексної терапії, прискорює терміни видужання і попереджає подальше прогресування захворювання.

Самостійно починати заняття ЛФК не слід, так як це може призвести до погіршення стану, методика занять, призначена лікарем, повинна суворо дотримуватися. Розрізняють загальне тренування - для зміцнення і оздоровлення організму в цілому, і тренування спеціальне - спрямоване на усунення порушених функцій певних систем і органів.

Гімнастичні вправи класифікуються:

 По анатомічному принципі - для конкретних м''язових груп (м''язи рук, ніг, дихальні і т.д.);

 По самостійності - активні (виконуються повністю самим хворим) і пасивні (виконуються хворим з порушеною руховою функцією за допомогою здорової кінцівки або за допомогою методиста).

Для здійснення завдання підбирають ті чи інші групи вправ (наприклад, для зміцнення м''язів живота - вправи в положенні стоячи, сидячи і лежачи), в результаті яких організм адаптується до поступово зростаючим навантаженням і коригує викликані захворюванням порушення.

Враховуючи анатомо-фізіологічні особливості будови та функції хребетного стовпа і прилеглих до нього тканин, попереково-крижовий відділ є найчастішою областю розвитку патології хребта та, зокрема, остеохондрозу. Остеохондроз попереково-крижового відділу хребта є полі етіологічним, але моно патогенетичним захворюванням і характеризується системним ураженням хрящової тканини дегенеративно-дистрофічного характеру із залученням до патологічного процесу кісткових, суглобових, зв''язкових, м''язових і інших утворень даної області хребта.

У розвитку попереково-крижового остеохондрозу хребта виділяють дві стадії захворювання та три ступені тяжкості патологічного процесу з відповідною клінічною картиною, від якої залежить раціональність призначення комплексу реабілітаційних дій даному контингенту хворих.

Комплексна реабілітація хворих на остеохондроз попереково-крижового відділу хребта проводиться з урахуванням патогенезу захворювання та провідних синдромів, що наголошувалися у кожного конкретного хворого. У комплекс фізичної реабілітації при попереково-крижовому остеохондрозі хребта входять різні поєднання ЛФК, масажу та фізіотерапевтичного лікування.

При проведенні занять ЛФК у даного контингенту хворих використовують вправи на розслаблення м''язів; вправи, що підвищують вестибулярну стійкість; вправи на координацію; динамічні вправи для всіх м''язових груп; спеціальні дихальні вправи; вправи на зміцнення м''язів тулуба; спеціальну щадну ходьбу; фізичні вправи у воді з урахуванням стадії захворювання та рухового режиму, на якому знаходиться хворий. При лікуванні та відновленні хворих на попереково-крижовий остеохондроз хребта застосовується класичний лікувальний масаж, самомасаж, а також точковий і сегментарний масаж, мануальна терапія та рефлексотерапія.