Вступ ………………………………………………………………………………..3

Розділ 1. Сутнність системи шкільно-сімейного виховання

1.1 Завдання, зміст і методика виховання дітей у сім''ї ………………………….7

1.2 Зародження та розвиток родинного виховання на Україні ……………..10

1.3 Види й методи роботи з батьками учнів ……………………………………13

Розділ 2. Зв''язок родинного та шкільного виховання в педагогічному досвіді В.О.Сухомлинського

2.1 Видатний український педагог В.О.Сухомлинський ……………………….19

2.2 Висвітлення ролі сім''ї через педагогічну спадщину В.О.Сухомлинського .22

2.3 «Батьківська педагогіка» - енциклопедія сімейного виховання ……………26

2.4 Впровадження ідей В.О.Сухомлинського в системі сучасного шкільно-сімейного виховання ………………………………………………………………30

Висновки …………………………………………………………………………...34

Список використаної літератури ……………………………………………….36

Відомо, що сім’я – природне та найбільш стійке формування людського суспільства, яке акумулює в собі всі найважливіші його ознаки. Сім’я завжди була найкращим колективним вихователем, носієм найвищих національних ідеалів [15, с. 128].
З перших днів появи дитини на світ родина покли¬кана готувати її до життя та практичної діяльності, в домашніх умовах забезпечити розумну організацію її життя, допомогти засвоїти позитивний досвід стар¬ших поколінь, набути власного досвіду поведінки й ді¬яльності. Сім'я є природним середовищем первинної соціалі¬зації дитини, джерелом її матеріальної та емоційної під¬тримки, засобом збереження і передання культурних цінностей від покоління до покоління.
Основними завданнями родинного виховання є:
• виховання фізичної й морально здорової особистості, забезпечені необхідних екосоціальних умов для повної реалізації можливостей розвитку дитини (генотипу), повноцінного психічного та духовного її становлення формування навичок здорового способу життя;
• створення атмосфери емоційної захищеності, тепла, любові, взаєморозуміння, чуйності, доброзичливості, належних умов для розвитку почуттів;
• забезпечення духовної єдності поколінь, збереження родинних тра¬дицій, сімейних реліквій, вивчення родоводу, прилучення дітей до народних традицій, рідної мови, звичаїв, обрядів, виховання в них національної свідомості і самосвідомості;
• засвоєння моральних цінностей, ідеалів, культурних традицій близькими людьми та в суспільному оточенні, виховання культури поведінки,

1. Алексєєнко Т.Ф. Педагогічні проблеми молодої сім'ї: Навч. посібник. - К.: ІЗМН, 1997. – 116с.
2. Андреева И.Н. Каптерев П.Ф. о семейном воспитании: Учеб. пособ. для студентов пед. уч. заведений. – М.:Высшее образование, 2001. – 168с.
3. Барабаш С. Філософія серця, або гуманізм Василя Сухомлинського. - Дзеркало тижня. - 2001. - № 39. – с.6.
4. Безлюдна Н. Розвиток мислення у спадщині Василя Сухомлинського //Почакова школа.-1998. -№ 4.-с.54-57
5. Бех І.Д., Ганнусенко Н.І., Чорна К.І. Концепція виховання гуманістичних цінностей учнів. // Шкільний світ, 2005, №45. – с. 4-11.
6. Бондар Л. Система шкільно-сімейного виховання в педагогічній спадщині В. Сухомлинського // Наукові записки. Серія: Педагогіка. – 2002. – № 5. - с. 31.
7. В.Деркач Примножуючи спадщину Павлиського Добротворця. // Початкова школа. –Київ: №9, -2000.
8. Гурко Т. А. Трансформация института современной семьи // Социальные исследования. - 1995. - №10. – с.15.
9. Демченко І. В.О. Сухомлинський про творчий розвиток молодших школярів //Рідна школа. – 2002. -№ 12. – с.18-22.
10. Докуніна О. Виховання молодших школярів у сучасній українській сім'ї // Початкова школа. - №6. - 1997. - с.6-12.
11. Дробін I. Слово Сухомлинського // Рад. освіта.— 1977.— 22с.
12. Загородня А. Педагогічний такт як складова ідеалу особистості вчителя у творчому доробку І. Синиці/ А. Загородня //Нова педагогічна думка. - Рівне, 2008. - №3. - с. 115-117.
13. Залуцький О. Гуманістичні засади в сучасному освітньо-виховному процесі / О. Залуцький // Рідна школа. - 2008. - N1/2. - с. 69-70.
14. Зязюн И.А., Родчанин Е.Г. Гуманист. Мыслитель. Педагог: Об ідеалах В.А.Сухомлинского. – М.: Педагогика, 1991. – 107с.
15. Зязюн І. А. Педагогіка добра: ідеали і реалії: Науково-методичний посібник. – К.: МАУП, 2000. – 312с.
16. Калмиков Г. Педагогіку В.О. Сухомлинського в життя// Рідна школа.- 2002 №3 – 1995.
17. Ковальчук В.І. Спогади про В.Сухомлинського. - К.: Рад. школа. 1990. – 263с.
18. Онишків З. В.О. Сухомлинський про індивідуалізацію навчально-виховного процесу в початкових класах / З. Онишків // Початкова школа. - 2008. - №6. - с. 4 – 5.
19. Пантилейчук Н. Дивитись і бачити, слухати і чути, спостерігати і відчувати, любити і берегти : (Використання педагогічної спадщини В. О. Сухомлинського у системі шкільного виховання учнів)/ Н. Пантилейчук //Початкова шко-ла.- 2009. - №3. - с. 50 – 51.
20. Пантилейчук Н. Дивитись і бачити, слухати і чути, спостерігати і відчувати, любити і берегти : (Використання педагогічної спадщини В. О. Сухомлинського у системі шкільного виховання учнів)/ Н. Пантилейчук //Початкова шко-ла.- 2009. - №4. - с. 41 – 42.
21. Соціальна педагогіка. Навчальний посібник, Киїів – 2000 р, 259 с.
22. Стельмахович М.Г. Сім'я і родинне виховання в Україні з найдавніших
23. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка. – К.: Радянська школа, 1978. – 376с.
24. Сухомлинський В.О. Вибрані твори у 5 т. – К.: Радянська школа,1977, Т.2, 253с.
25. Сухомлинський В.О. Ми продовжуємо себе в дітях // Вибрані твори у 5 т. – К.: Радянська школа, 1977. – Т.5. – с. 578-584.
26. Сухомлинський В.О. Мікроклімат вашого дому // Твори. В 5-ти томах. - К.: Радянська школа, 1977. - 639с.
27. Сухомлинський В.О. Павлиська середня школа // Вибр. тв.: У 5-ти т. – К.: Рад. школа, 1977. – Т. 4. - с. 7-390.
28. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. // Вибр. твори: у 5-ти т.- т.3 - К., 1977. - с. 9-279.
29. Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві. – К.: Радянська школа,1988. – 304с.
30. Сухомлинський В.О. Джерела невмирущої криниці // Українська мова і література в школі. - 1989. - № 7. - с. 5.
31. Ткачук Л. В.О. Сухомлинський про складові успіху в навчанні. // Початкова освіта. -2001. -№ 19. – с. 2-6.
32. Усатенко Т. Духовний храм людини: сім'я, родина, рід // Освіта. - 2002. - № 34 (26 червня - 3 липня). - с. 14-15.
33. Фіцула М. Виховання почуття відповідальності у дітей в умовах сім’ї // Директор школи. – 1999. - №7. – с.2.
часів до XIX ст. // Рідна школа.—1992.—№3-4.-с. 14-19.
34. Якса Н.В. Основи педагогічних знань: навч. посіб. / Н.В.Якса. - К.: Знання, 2007. - 358 с.

Актуальність дослідження. В умовах економічної та духовної кризи, що панує в сучасному українському суспільстві надзвичайно гостро постає проблема відродження традиційних основ української родини та родинних виховних звичаїв, традицій як інтелектуального та морально-етичного, громадсько-патріотичного джерела формування особистості, основного механізму стабілізації родинних відносин.

Сьогодні стає дедалі очевидним, що без засвоєння молодим поколінням цінностей родинних традицій, основ „сімейної педагогіки” не можна побудувати демократичне, гуманне суспільство. На необхідності звернення до виховного досвіду народу та його духовно-моральних принципів, родинних виховних традицій наголошують державні документи: Декларація про державний суверенітет України, Державна програма „Освіта” („Україна XXI століття”) [5, с.4].

Система родинно-сімейного виховання настільки важлива в житті кож-ної людини й усієї планети, що Генеральна Асамблея ООН, оголосивши 1994 рік Міжнародним роком сім''ї, визначила спільну для всіх країн тему: "Всі ми — одна родина", яка за своїм змістом і суттю відображає взає¬мозв''язок основного осередку суспільства і вселюдської родини. Генераль¬на Асамблея ООН постановила що "починаючи з 1994 року, 15 травня що¬річно буде відзначатися Міжнародний день родини", підкресливши цим величезне значення сім''ї в фізичному й духовному становленні особистості і суспільства [22, с.14].

Родина є основою держави. Родина, рід, родовід, народ - поняття, що розкривають моральну й духовну сутність, природну послідовність основ-них етапів формування людини. Від роду до народу, нації - такий природ¬ний шлях розвитку кожної дитини, формування її національної свідомості й громадянської зрілості[21, с. 58].

Родинне виховання - перша природна і постійно діюча ланка вихован-ня. Без докорінного поліпшення родинного виховання не можна домогтися значних змін у подальшому громадянському вихованні підростаючих поколінь. У сім''ї закладається духовна основа особистості, її мораль, самобутність національного світовідчуття і світорозуміння.

Останнім часом в періодичних виданнях та методичних посібниках зявляється досить багато публікацій щодо зв''язку родинного і шкільного виховання учнів. Це говорить про те, що названа проблема продовжує хвилювати багатьох науковців, педагогів, представників широкої громадськості.

Аналіз багатопланових досліджень свідчить, що поняття “культура взаємин” не має єдиного визначення. З''ясовано лише окремі аспекти цієї проблеми. Бракує даних про структуру категорії “культура взаємин батьків і дітей” та особливості виховання культури батьківсько-дитячих взаємин. Недостатньо вивчене й питання головних напрямів виховної діяльності початкової школи і сім''ї для підвищення культури взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку.

Розв''язання цієї проблеми, як підтверджує вітчизняний і світовий досвід, можливе за умови оптимізації управління процесом виховання за допомогою гуманізації освіти, що має забезпечити утвердження пріоритету загальнолюдських цінностей у суспільстві.

Система гуманістичних поглядів, створена українськими педагогами, філософами та діячами культури є надбанням громадської і педагогічної думки впродовж століть. Проблемам виховання дітей і молоді в дусі гуманізму особливу увагу надавав В.О.Сухомлинський. Він неодноразово підкреслював, що нема і не може бути виховання гуманіста без людської любові і поваги до вихованців, бо саме розумна любов і повага роблять дитину здатною піддаватись впливові педагога і колективу [11, с. 22].

В.О.Сухомлинського все життя хвилювали проблеми сімейного виховання, батьківської педагогіки, тієї наймен¬шої соціальної клітинки, де закладаються основи особистості, формуються характер молодої людини, моральні почуття, пове¬дінка, громадянська зрілість. Він був переконаний у тому, що успіху у вихованні поколінь можна досягти тільки спільними зусиллями сім''ї, школи і громадськості. Усі шкільні проблеми стоять і перед сім''єю, усі труднощі, які виникають у складному процесі шкільного виховання, сягають своїм корінням у сім''ю. В.О.Сухомлинський твердив, що зміцнення сім''ї, вдосконалення родинного виховання - одна з найважливіших соціальних проблем, від розв''язання якої залежатиме майбутнє нашого суспільства, моральне обличчя молоді [19, с. 50-51].

Отже, об''єктом нашого дослідження є взаємини між родиною і школою як основа розвитку у вихованні учня.

Предмет дослідження: методи та прийоми здійснення взаємозв''язку родинного і шкільного виховання на основі педагогічної спадщини В.О.Сухомлинського, вплив родинного виховання на навчання та розвиток школяра.

Мета:

1. Вивчити психолого-педагогічну літературу з питання зв''язку родинного та шкільного виховання.

2. З''ясувати сутність поняття „зв''язок родинного і шкільного виховання”, а також розкрити його прояв у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського.

3. Довести важливість і необхідність взаємозв''язку родинного виховання з сучасною школою.

Завдання:

1. Проаналізувати стан проблеми родинного виховання в педагогічній теорії та практиці.

2. Розглянути історію виникнення родинного та шкільного виховання в різні періоди розвитку суспільства.

3. Показати значення співпраці родини та школи в ефективній організації навчально-виховного процесу.

4. Виявити актуальність проблеми зв''язку родинного та шкільного виховання в педагогічному досвіді В.О.Сухомлинського.

5. Науково обґрунтувати психолого-педагогічні умови виховання взаємин батьків і дітей у сім''ї і школі.

Методи науково-педагогічного дослідження:

1. Вивчення педагогічного досвіду В.О.Сухомлинського з приводу взаємозв''язку родинного та шкільного виховання.

2. Теоретико-методологічний аналіз філософської та психолого-педагогічної літератури; узагальнення педагогічного досвіду з питання моделювання.

3. Синтез теоретичного матеріалу, концепцій і думок В.О.Сухомлинського з приводу взаємозв''язку родинного і шкільного виховання.

Практичне значення дослідження полягає у застосуванні принципів, методів родинного та шкільного виховання, описаних у роботі, на уроках у різних класах та в родинах учнів для налагодження співробітництва між школою і родиною. У роботі описані шляхи підвищення педагогічних знань батьків і оптимізації взаємодії школи та сім''ї, а також показана актуальність проблеми шкільно-сімейного виховання в суспільстві

В.О.Сухомлинський був справжнім соціальним педагогом, знавцем і дослідником психології людини, він глибоко розумів душу дитини, її переживання, почуття, прагнення і сподівання, досконало знав психо¬логію взаємин батьків і дітей, молодшого і старшого поколінь, міжособових стосунків у дитячих колективах, психологічний клімат у соціальних групах і ті фактори, що його зумовлюють. Виняткова педагогічна спостережливість, душевна проникливість, палка любов до дітей і доброзичливість, невтомна наполеглива дослідницька робота сприяли всебічному пізнанню й розкриттю найінтимніших відтінків психічного життя дитини, виявленню особливостей її почуттів, намірів, сподівань і мрій.

Виховання справжнього громадянина починається із сім''ї. Адже сім''я - це цеглинка великої споруди, що зветься суспільством. І тим сильніший вихов¬ний вплив робить сім''я на особистість дитини, чим активнішу життєву позицію займають батьки в суспільстві, чим вищі їхні моральна гідність і культурний рівень.

Працюючи над зв''язком шкільного та сімейного виховання,видатний педагог виділив умови, необхідні для формування оптимальних стосунків між учителями й батьками. Він стверджував, що школа та родина не тільки діють одностайно, висуваючи перед дітьми ті самі вимоги, а є однодумцями, поділяють ті самі переконання, завжди виходять з тих принципів, не допускають ніколи розходжень ні в меті, ні у процесі, ні в засобах виховання. Молодим педагогам учений радив старанно продумувати вимоги до дітей, тому що в цьому – основа всієї виховної системи; а батькам радив, висуваючи вимогу, частіше вживати слова «треба», «слід» тощо і уникати слів «не можна» [31, с. 86].

В.О. Сухомлинський переконує, що завдання педагогів і батьків полягає в тому, щоб створюючи позитивне у виховному процесі і сімейному побуті, налаштовувати дитину на довіру, щирість, віру у свої сили і, врешті-решт, спонукати до самовиховання. Щодо визначення найефективніших форм і методів виховання молодшого школяра в родині й на уроках, педагог дійшов висновку, що в педагогічній науці немає універсальних рецептів, форм і методів, які б гарантували успіх у вихованні. Для кожної дитини потрібен свій підхід.Справжній педагог-віхователь має бути насамперед людиною, яка повинна прищеплювати у своїх вихованців любов до інших людей, до високих прагнень та ідеалів, життєвої мети.

Отже, головними умовами підтримання ефективного зв''язку родинного і шкільного виховання є врахування вікових та індивідуальних особливостей дитини, єдність вимог педагогів і батьків, опора на позитивне в дитині, повага і віра в сили й можливості учнів. А процес розвитку дитини буде результативнішим, якщо в ньому братимуть активну участь і школа, і сім''я, коли колектив учителів і батьків об''єднує чітке розуміння мети й завдань виховання.