ЗМІСТ

ВСТУП 4

РОЗДІЛ 1. ЗАХВОРЮВАННЯ ОПОРНО-РУХОВОГО АППАРАТУ – КЛИИШОНОГІСТЬ 6

1.1 Клишоногість: визначення, ознаки, класифікація 6

1.2 Етіологія і патогенез 8

1.3 Діагностика природженої клишоногості 10

1.4 Клінічна картина 12

РОЗДІЛ 2. ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ПРИ КЛИШОНОГОСТІ 15

2.1 Профілактика і лікування 15

2.2 Основні методи лікування клишоногості 20

2.3 Комплекс вправ при клишоногості 26

ВИСНОВКИ 32

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 34

ДОДАТКИ 36

Природжена клишоногість – порок розвитку стоп, що супроводиться змінами на рівні гомілковостопного, шопарова і лисфранкова суглобів, що наводить до виражених функціональних порушень всієї нижньої кінцівки. Природжену клишоногість вважають проявом вираженого диспластичного процесу розвитку, при якому однаковою мірою страждають м'язова, нейросудинна і кістково-суглобова системи нижньої кінцівки. Основні клінічні симптоми клишоногості: приведення переднього відділу, супінація, эквинусне положення і деформація стоп [15, с.78].
Природжена клишоногість - поширене захворювання опорно-рухового апарату, як правило, двостороннє, зустрічається в новонароджених в 0,1 % випадку, переважно у хлопчиків. Клишоногість — це стійка контрактура стопи, викликана природженим порушенням розвитку гомілковостопного суглоба і м'язово-зв'язкового апарату, що його формує

1. Бархатов М.В., Галактіонова М.Ю., Карпушкина О.В., Носирев А.В., Бутинец С.Ю. Комплексний підхід в лікуванні природженої клишоногості // Сучасні наукоємкі технології. – 2015. – № 5 – с. 64-65
2. Букуп. К. Клінічне дослідження кісток, суглобів і м'язів: пер. з англ. – М.: Мед. літ., 2014. – 320 с.
3. Відлюдків А. А. Лікувальний масаж: Підручник для студ. висш. навчань. закладів. — М.: Видавничий центр «Академія», 2014. — 368 с.
4. Віленський, В.Я. До питання про рецидиви при консервативному лікуванні природженої клишоногості / В.Я. Віленський // Ортопед., травматол. – 2011. – №7. – С. 36–40.
5. Г.М. Кавалерський. Травматологія і ортопедія. 2015 рік
6. Гребова Л.П. Лікувальна фізична культура при порушеннях опорно-рухового апарату. Видавничий центр Академія'. 2012г.175с.
7. Ісаков.Ю.Ф. Дитяча хірургія. – М.: Медицина, 2013. – 347 с.
8. Краснов А. Ф., Котельникова Р. П., Іванова До. А.. Ортопедія. 2015год
9. Крись-Пугач А.П., Бурин М.І. Обстеження та діагностика опорно-рухових розладів у дітей. – К.,2012.- 216 с.
10. Лікувальна фізична культура та спортивна медицина / В.В. Клапчук, Г.В. Дзяк, Г.В. Муравов І.В. та ін. – К.: Здоров’я, 2012. – 312 с.
11. Лікувальна фізкультура і лікарський контроль: Навчань. / Під. Ред. В.А. Епіфанова, Г.Л. Опанасенко. – М.: Медицина, 2013. – 368 с.
12. Медична енциклопедія, головний редактор Покровський В.І., Москва: «Медицина», 2014 р.
13. Мілюкова І.В., Євдокимова Т.А. Лікувальна фізкультура: Новітній справоч. / Під общ. ред. проф. Т.А. Євдокимової. – СПб.: Сова; М.: Ексмо, 2013. – 862с.
14. Михайлова Н.Е. Основні компоненти програми фізичної реабілітації дітей з природженою клишоногістю//Фізичне виховання студентів – 2012 - № 1- 69 с.
15. Назаренко Л.Д. Оздоровчі основи фізичних вправ. Видавництво '' ВЛАДОС''. 2012р.
16. Ортопедія і травматологія дитячого віку / Під ред. М.В. Волкова, Г. М. Тер-Егиазарова/АМН СРСР. — М.: Медицина, 2014, 464 с.
17. Основи фізичної реабілітації: навч. Посібник. – Кіровоград: РВВКДПІ ім. В. Винниченка, 2014. – 238 с.
18. Павлухина Н.П., Акопян Л.В., Безбородова Е.А., Новіцкая Т.Г., Таюрськая Л.А., Подольськая І.В., Карліна О.А. Класичний масаж. Основи теорії і практики. Навчальний посібник. / Під ред. проф. М. А. Еремушкина. — СПб: Наука і Техніка, 2013. — 496 с.
19. Приватна фізіотерапія: Учбовий посібник /Под. ред. Г.Н. Пономаренко.- М.: ВАТ «Видавництво «Медицина», 2015.—744с.
20. Природжені і придбані деформації стоп у дітей і підлітків: посібник для лікарів / сост. М.П. Конюхів, І.Ю. Кличкова, Ю.А. Лапкин, Л.А. Дрожжіна. – СПб., 2012. – 48 с.
21. С.И. Кирічек. Травматологія і ортопедія. 2013год.
22. Травматологія і ортопедія / Керівництво для лікарів: У 3 томах. Т.1. Під ред. Ю.Г.Шапошникова. — М.: Медицина, 2012. — 656 с.
23. Фізична реабілітація: Підручник для студентів вищих учбових закладів / Під общ. ред.проф. С.Н. Попова. – Ростов-на- Дону: Фенікс, 2014. – 608 с.
24. Хірургічні хвороби дитячого віку: навчань.: У 2 т. / Під ред. Ю.Ф. Ісакова. М.:ГЭОТАР-МЕД, 2014. – Т.2. – 584 с.
25. Чебишев Н.В. Біологія. Видавництво ОНІКС''. 2014.413с.
Чугуй, Е.В. Результати лікування природженої клишоногості модифікованою пов'язкою Фінка – Еттінгена і эластоступом Чугуй у дітей раннього віку / Е.В. Чугуй // Людина і його здоров'я: матеріали конгресу. – СПб., 2015. – с. 94

ВСТУП

Актуальність дослідження. Відомо, що захворювання опорно-рухового апарату мають місце у 5-10% дітей. В загальній структурі вад розвитку вади розвитку кістково-м''язової системи складають близько 30%.

У дітей першого року життя найчастіше зустрічаються природжені вади розвитку (кривошия, клишоногість, дисплазія кульшового суглобу та інші деформації кистей та стоп). З віком зростає питома вага деформацій хребта та грудної клітки.

Більшість хвороб, як відомо, простіше попереджувати ніж лікувати, особливо в пізній термін. Авжеж профілактика природжених деформацій опорно-рухового апарату поки ще має складнощі. Але якщо їх своєчасно розпізнавати то вони можуть бути вилікувані як в дитячому, так і дорослому віці.. Тільки лікування розпочате на ранніх етапах дає можливість запобігти інвалідності. Досвід свідчить, що такий підхід необхідний у всіх випадках статико-функціональних розвитку опорно-рухового апарату.

Несвоєчасне виявлення призводить до прогресування порушень і деформації із ростом дитини. В основі раннього виявлення початкових симптомів ортопедичних хвороб лежать певні знання розвитку кожної дитини та необхідність ретельного огляду Ії, насамперед лікарем-педіатром.

Клишоногість (клишавість) займає перше місце серед інших вроджених захворюваннях опорно-рухової системи. Це викривлення стопи, при якому хворий опирається не на підошву, а на зовнішній край стопи, внутрішній край припіднятий та повернутий угору, утворюючи виражену увігнутість.

Розділяють клишоногість вроджену і набуту, внутрішню і зовнішню. У хлопчиків вроджена клишоногість зустрічається у 2 рази частіше. Набута клишоногість частіше розвивається після поліомієліту, іноді - після неправильного накладання пов''язок при переломах та вивихах.

Крім того, клишоногість частіше буває двохсторонньою (60%), переважає «внутрішній» її варіант.

Не дивлячись на велику кількість досліджень в області вивчення этиопатогенеза природженої клишоногості, її причини в більшості випадків все ще залишаються невідомими. Внаслідок цього на сьогоднішній день за відсутності очевидного зв''язку деформації стопи з первинною патологією нервової системи (головним чином, вродженими вадами розвитку хребта і спинного мозку) або системними захворюваннями опорно-рухової системи (такими як артрогрипоз) прийнято використовувати термін «ідіопатична природжена клишоногість». Консервативне лікування при даній патології є загальноприйнятим стандартом для дітей раннього віку і його рекомендується застосовувати з перших днів життя дитяти. Нечисленні дослідження, присвячені ранньому оперативному лікуванню природженої клишоногості (у дітей до трьох місяців життя) або констатували його недоцільність, або не отримали подальшого розвитку. Внаслідок цього консервативне лікування залишається основним при ідіопатичній природженій клишоногості у дітей.

Мета дослідження – проаналізувати проблему захворювання опорно-рухової системи на прикладі клишоногості.

Виходячи з мети нашого дослідження перед нами постають наступні завдання:

1. проаналізувати причини виникнення клишоногості;

2. визначити види діагностики;

3. найефективніші методи лікування клишоногості;

4. профілактика захворювання опорно-рухового апарату

5. знайти найефективніший вид чи комплекс фізичної реабілітації при клишоногості;

Предмет дослідження – використання та застосування методів діагностики, лікування та реабілітації клишоногості.

Методи дослідження – теоретичний аналіз літературних джерел: Бархатов М.В., Галактіонова М.Ю., Карпушкина О.В., Носирев А.В., Бутинец С.Ю., Віленський В.Я., М.В. Волков, Г.М. Тер-Егиазаров, Чугуй Е.В. та ін.

ВИСНОВКИ

Останніми роками спостерігається величезну цікавість до проблемі індивідуального здоров''я. Особливе занепокоєння викликає здоров''я дітей, бо здоров''я нації, вищі прогресивна динаміка всього суспільства пов''язані з здоров''ям нової людини ХХІ сторіччя і майбуттям України.

Природжена клишоногість – природжена аномалія розвитку кінцівки, що супроводиться змінами на рівні гомілковостопного, Шопарова і Лісфранкова суглобів, що наводить до виражених функціональних порушень нижньої кінцівки і всього опорно-рухового апарату.

Деформація займає одне з перших місць серед вроджених вад розвитку опорно-рухового апарату і складає до 40% деформації нижніх кінцівок. Частота даного захворювання вагається в межах 1 – 2 випадків на 1000 новонароджених.

В даний час природжену клишоногість вважають проявом диспластичного процесу, при якому страждає м''язова, нейро-судинна і кісткова системи нижніх кінцівок дистальніші за колінний суглоб.

Розрізняють дві форми природженої клишоногості: типову (80%) і атипову (20%). Залежно від тягаря деформації розрізняють легку, середню і важку міри. При легкій мірі деформації удається одномоментне коригувати всі компоненти деформації (эквинус, супінацію і приведення) і вивести стопу до середнього положення. Еквінусна деформація і супінація стопи не перевищують 10 – 15°.

При середній мірі удається коригувати всі компоненти клишоногості: супінацію і приведення переднього відділу стопи і в значній мірі эквинусне положення, проте деформація залишається вираженою і ригідною. Еквінуснє положення і супінація стопи складають від 15 до 30°.

При важкій мірі – деформація стійка, удається частково коригувати її і поліпшити форму стопи, проте зміни з боку кістково-суглобового апарату залишаються не усуненими. У хворих з важкою мірою клишоногості супинаціонне положення стопи і эквинус перевищують 30 – 35° і більш.

Усі елементи деформації стопи повинні бути повністю усунені до початку ходіння дитини, тобто в середньому до 1 року життя. У випадках, коли консервативними заходами деформацію повністю виправити не вдається, показане хірургічне лікування. Після оперативного втручання значне місце у лікуванні відводять профілактиці рецидиву. Для цього широко використовують ортопедичну реабілітацію, ортопедичні шини, призначають спеціальне взуття, яким хворий користується щонайменше протягом 3 років після операції, а, як правило, до закінчення росту. Треба пам''ятати про значну схильність до рецидиву деформації навіть після оперативного лікування. Тому в післяопераційний період основні зусилля лікувальної фізичної культури направлені на відновлення сили, працездатності і витривалості м''язів гомілки, на тривале використання корегуючих ортопедичних чобітків, шин, ортопедичного взуття.

Еволюція методів лікування природженої клишоногості відображає загальну тенденцію дитячої ортопедії у всьому світі – досягнення максимальних цілей мінімальне інвазивними засобами. Крім того, вимогами сьогоднішнього дня є уніфікація і стандартизація методик, сприяюча підвищенню їх доступності, а також скорочення термінів лікування. Ще однією істотною тенденцією, що впливає на вибір методики лікування, є пріоритет довгострокового і функціонального результату над найближчим і анатомічним. Все це наводить до зростання популярності методів консервативного і малоінвазивного лікування природженої клишоногості.

Ключ до досягнення добрих результатів лежить в ранній діагностиці, яка широко проводиться в більшості міст і районів нашої країни; всіх новонароджених обстежують в пологових будинках з метою виявлення природжених деформацій.

Лікування проводиться залежно від віку хворого і міри вираженості деформації. Чим раніше почато лікування, тим краще результати лікування.