ВСТУП 4
ГЛАВА 1. ЗАСТОСУВАННЯ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ НОРМ ЯК СПЕЦИФІЧНИЙ ВИД ЮРИДИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 7
1.1. Особливості застосування цивільно-правових норм 7
1.2. Тлумачення як необхідна умова застосування цивільно-правових норм 14
1.3. Застосування юридичних норм при прогалинах у цивільному праві 19
1.4. Законність, обґрунтованість та доцільність у застосуванні цивільно-правових норм 35
Висновки до 1 глави 43
ГЛАВА 2. ПРАВООХОРОННА РОЛЬ СУДУ ПРИ ЗАСТОСУВАННІ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ НОРМ 44
2.1. Судові органи та їх значення у правозастосовній діяльності 44
2.2. Специфіка застосування та тлумачення цивільно-правових норм судом в умовах формування правової держави 60
2.3. Шляхи вдосконалення судового застосування цивільно-правових норм 68
Висновки до 2 глави 77
ВИСНОВКИ 78
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 84
ДОДАТКИ 95
Застосування норм права - одна з форм реалізації права, які сформульовані у правових нормах.
За загальним правилом особа (фізична або юридична) здійснює цивільні права і виконує цивільні обов’язки у межах, наданих їй договором чи актами цивільного законодавства (статті 13, 14 ЦК). Тому застосування положень актів цивільного законодавства залежить, перш за все, від характеру диспозиції норми, яка буде застосовуватися - диспозитивна вона чи імперативна.
До категорії диспозитивних відносять цивільно-правові норми, які дозволяють особам домовитись щодо правила їх взаємної поведінки шляхом укладення договору і, навіть, відступити від положень, що встановлені законодавством, але передбачають ще й «резервне» правило поведінки на той випадок, якщо вони не скористаються зазначеним дозволом. Зокрема, прикладами диспозитивних норм є положення, якими встановлюється загальна можливість для сторін: укласти договір, котрий не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає його загальним засадам (ч. 1 ст. 6 ЦК); врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, не врегульовані цими актами (ч. 2 ст. 6 ЦК); відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ч. З ст. 6 ЦК); збільшити за домовленістю строк позовної давності, встановленої законом (ч. 1 ст. 259 ЦК) тощо. На диспозитивний характер цивільно-правових норм вказують певні словосполучення, що містяться у них і мають невизначений характер (наприклад, «може бути», «мають право», «законом допускається» тощо).
1. Бондаренко-Зелінська, Н. Л. Підготовка цивільних справ до судового розгляду [Текст] / Н. Л. Бондаренко-Зелінська. - Х. : Харків юрид., 2009.
2. Гриньча, А. Б. Цивільно-правовий договір як підстава виникнення права спільної власності фізичних осіб [Текст]: монографія / А. Б. Гриньча. -Тернопіль: Підручники і посібники, 2008. - 176 с.
3. Гусаров, К. В. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядках [Текст] / К. В. Гусаров. - Х. : Право, 2010.
4. Договір як універсальна конструкція: Монографія / За ред. Гетьмана, В.І.Борисової.– Х., 2012
5. Еволюція цивільного законодавства України: проблеми теорії і практики / За заг.ред. Я.М.Шевченка.– К., 2007
6. Іваненко Л.М. Цивільно-правові засоби захисту прав споживачів (покупців): Монографія.- К., 1998
7. Інвестиційна діяльність у сільскому господарстві: правові питання: Монографія/ Кол. авторів. / За ред. В.І. Семчика. -К., 2008
8. Комаров, В. В. Окреме провадження [Текст] : монографія / В. В. Комаров, Г. О. Світлична, І. В. Удальцова ; за ред. В. В. Комарова. - Х. : Право, 2011.
9. Кучеренко І.М. Організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права: Монографія. - К., 2004
10. Луспеник, Д. Д. Застосування новел ЦК і ЦПК України в судовій практиці [Текст] / Д. Д. Луспеник. - Х. : Харків юрид., 2005.
11. Луспеник, Д. Д. Розгляд цивільних справ судом першої інстанції [Текст] / Д. Д. Луспеник. - Х. : Харків юрид., 2006.
12. Міжнародні стандарти у сфері судочинства [Текст]. - К. : Істина, 2010.
13. Навроцька, Ю. В. Заочний розгляд справи в цивільному процесі України [Текст] / Ю. В. Навроцька. - К. : Юрінком Інтер, 2009.
14. Охорона промислової власності в Україні: Монографія / За ред. Святоцького О.Д., Петрова В.Л.– К., 1999
15. Позовне провадження [Текст] : монографія / за ред. В. В. Комарова. - Х. : Право, 2011.
16. Правове регулювання некомерційних організацій в Україні: Монографія / І.В.Спасібо-Фатєєва, В.І.Борисова, О.П.Печений та ін. – Х., 2013
17. Примак В.Д. Відшкодування моральної шкоди на засадах справедливості, розумності й добросовісності: Монографія.– К., 2014
18. Примак В.Д. Цивільно-правова відповідальність юридичних осіб: Монографія.– К., 2007
19. Притика, Ю. Д. Міжнародний комерційний арбітраж. Питання теорії та практики [Текст] : монографія / Ю. Д. Притика. - К., 2005.
20. Притика, Ю. Д. Проблеми захисту цивільних прав та інтересів у третейському суді [Текст] : монографія / Ю. Д. Притика. - К., 2006.
21. Сакара, Н. Ю. Проблема доступності правосуддя у цивільних справах [Текст] / Н. Ю. Сакара. - Х. : Право, 2010.
22. Становлення і розвиток цивільно-правових і трудових правовідносин у сучасній Україні: Монографія / Я.М.Шевченко та ін.– К., 2001
23. Угриновська, О. І. Судове провадження у справах, які виникають з публічно-правових відносин [Текст] / О. І. Угриновська, Ю. В. Білоусов.- Л. : Астрон, 2004.
24. Фурса, С. Я. Цивільний процес України. Проблеми і перспективи [Текст] /С. Я. Фурса, С. В. Щербак, О. І. Євтушенко. - К. : Вид. Фурса С. Я., 2006.
25. Харченко О.С. Підстава припинення права власності: Монографія.–К.,2009
26. Шевченко Я.М. та ін.. Проблеми вдосконалення правового регулювання права приватної власності: Монографія.– К., 2002
27. Шимон С.І. Теорія майнових прав як об’єктів цивільних правовідносин: Монографія.– К., 2014
28. Ясинок, М. М. Принципи усності, безпосередності та безперервності у цивільному судочинстві [Текст] / М. М. Ясинок, В. А. Кройтор. - Х. : Еспада, 2007.
Статті
29. Бондаренко-Зелінська, Н. Л. Запровадження альтернативних способів врегулювання спорів: європейський досвід для України [Текст] /Н. Л. Бондаренко-Зелінська // Приватне право і підприємництво. - 2009. - Вип. 8.
30. Верба, О. Поняття правосуб’єктності суду у виконавчому провадженні [Текст] / О. Верба // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. юрид. - 2007. - Вип. 44.
31. Дамірлі, М. Європейська конвенція з прав людини як ключовий елемент системи права Ради Європи [Текст] / М. Дамірлі // Право України. - 2010. - № 10.
32. Дудаш, Т. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод у світлі праворозуміння Страсбурзького суду [Текст] / Т. Дудаш // Право України. - 2010. - № 10.
33. Кільдюшкіна, О. Медіація як позасудовий засіб вирішення конфліктів у сфері охорони здоров’я [Текст] / О. Кільдюшкіна // Юрид. вісн. України.- 2011. - № 9.
34. Кільдюшкіна, О. О. Медіація як засіб захисту цивільних прав: сутність та переваги [Текст] / О. О. Кільдюшкіна // Проблеми цивільного приватного процесу : матеріали наук.-практ. конф. [присвяч. пам’яті проф. О. А. Пушкіна] (22 трав. 2010 р.). - Х. : Нац. ун-т внутр. справ, 2010.
35. Комаров, В. В. Новелізація цивільного процесуального законодавства та засади нового Цивільного процесуального кодексу України [Текст] / В. В. Комаров // Вісн. Акад. прав. наук України. - Х., 2004. - № 2(33) - 3(34).
36. Комаров, В. В. Рішення Європейського суду з прав людини та Конституційного Суду України: проблема конкуренції [Текст] / В. В. Комаров // Проблеми законності : республік. міжвід. наук. зб. - Х. : Нац. юрид. акад. України, 2009. - Вип. 100.
37. Кононенко, Ю. Становлення законодавства України про виконавче провадження: окремі питання [Текст] / Ю. Кононенко, Б. Гук // Право України. - 2005. - № 2.
38. Лихацький, Д. Порядок та умови здійснення виконавчого провадження [Текст] / Д. Лихацький // Юрид. журн. - 2005. - № 11.
39. Притика, Ю. Альтернативні методи вирішення спорів [Текст] / Ю. Притика // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. юрид. - 2005. - Вип. 41.
40. Притика, Ю. Д. Зміст та класифікація принципів медіації [Текст] / Ю. Д. Притика // Бюл. М-ва юстиції України. - 2010. - № 10.
41. Шупеня, М. М. Виконавче провадження - завершальна стадія судового процесу. Процесуальні повноваження державного виконавця [Текст] / М. М. Шупеня, Б. Я. Бачук, А. П. Франків // Бюл. М-ва юстиції України.- 2005. - № 12 (50).
42. Шупеня, М. М. Оцінка роботи державної виконавчої служби через призму статистичних показників [Текст] / М. М. Шупеня, С. І. Семерга // Бюл. М-ва юстиції України. - 2005. - № 5 (43).
43. Шупеня, М. Проблеми діяльності державної виконавчої служби та можливі шляхи їх врегулювання [Текст] / М. Шупеня // Бюл. М-ва юстиції України. - 2003. - № 4.
Міжнародно – правові акти
44. Договір між Україною і Литовською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 17.12.1993 року; [Електронний ресурс] //http:// search.ligazakon.ua
45. Договір між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах. Договір ратифіковано Законом № 238/94-ВР від 10 листопада 1994 р. [Електронний ресурс] //http:// search.ligazakon.ua
46. Договір між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах 1993 року[Електронний ресурс] //http:// search.ligazakon.ua
47. Договір між Україною та Чеською Республікою про правову допомогу в цивільних справах від 14.09.2007 року[Електронний ресурс] //http:// search.ligazakon.ua
48. Європейська Конвенція про захист прав людини й основних свобод від 4 листопаду 1950 р. [Електронний ресурс] //http:// search.ligazakon.ua
49. Конвенція про захист осіб стосовно автоматизованої обробки даних особистого характеру від 01.10.1085 року, [Електроннийресурс] //http:// search.ligazakon.ua
50. Конвенція про захист прав і гідності людини щодо застосування досягнень біології та медицини: Конвенція про права людини та біомедицину від 01.12.1999 року[Електронний ресурс] //http:// search.ligazakon.ua
51. Угода Урядів держав¬учасників Співдружності Незалежних Держав «Про порядок вирішення спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності» від 20 березня 1992 р., ратифікована Україною 19 грудня 1992 р. [Електронний ресурс] //http:// search.ligazakon.ua
Коментарі
52. Вінник, О. М. Науково-практичний коментар Закону України "Про акціонерні товариства" [Текст] / О. М. Вінник. - К.: Юрінком Інтер, 2009. -312с.
53. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України [Текст] : у 2 т. / Н. С. Кузнецова, І. О. Дзера, В. М. Коссак та ін.; за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. -3-тє вид., переробл. і допов. -К.: Юрінком Інтер, 2008. - Т. 1. - 832 с.
54. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України [Текст] : у 2 т. / О. О. Кот, Т. В. Боднар, С. І. Шимон та ін. ; за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. - 3-тє вид., переробл. і допов. - К.: Юрінком Інтер, 2008. - Т. 2. - 1088 с.
Автореферати та дисертації
55. Афанасьєва Л.В. Норми права та їх дію. Питання теорії: Дис. ... канд. юрид. наук. М., 2000.
56. Баринова М.Н. Трансформація приватноправових норм міжнародних актів: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Саратов, 2004.
57. Барканов А.Н. Зворотній сила кримінального закону: Дис. ... канд. юрид. наук. Саратов, 2000.
58. Белянская О.В. Механізм безпосередньої реалізації прав і свобод особистості: Дис. ... канд. юрид. наук. Тамбов, 2003.
59. Біженська О. В. Механізм безпосередньої реалізації прав і свобод особистості: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Тамбов, 2003.
60. Васильченко О.П. Джерела конституційного права України (системно-функціональний аналіз): автореф. дис... канд. юрид. наук, спец.: 12.00.02 / О.П. Васильченко// Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 2007. – 19 с.
61. Васькевич В. П. Цивільно-правове регулювання відносин у галузі професійного спорту: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Казань, 2006.
62. Васькевич В. П. Цивільно-правове регулювання відносин у галузі професійного спорту: Дис. ... канд. юрид. наук. Казань, 2006.
63. Вишняков О.К. Апроксимація правового забезпечення цивільних майнових відносин в Україні до умов внутрішнього ринку Європейського Союзу: автореф. дис... д-ра юрид. наук, спец.: 12.00.03 / О.К. Вишняков// Одес. нац. юрид. акад. – О., 2008. – 36 с.
64. Горшунов Д.Н. Норми приватного права та їх реалізація: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Казань, 2003.
65. Давидова Г. Н. Юридичні процедури в цивільному праві. Загальна характеристика: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Казань, 2004.
66. Дис. ... канд. юрид. наук. Єкатеринбург, 2005.
67. Загайнова С. К. Судові акти в цивільному та арбітражному процесі: теоретичні та прикладні проблеми: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. Єкатеринбург, 2008.
68. Константий О.В. Джерела адміністративного права України: Автореф. дис...канд. юрид. наук, спец.: 12.00.07/О.В. Константий//Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. – Х., 2000. – 19 с.
69. Лучків В.В. Юридична відповідальність в механізмі правового регулювання: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. Казань, 2004.
70. Мінєєв О.А. Способи захисту речових прав: Дис. ... канд. юрид. наук. Волгоград, 2003.
71. Нирків В.В. Заохочення і покарання як парні юридичні категорії: Дис. ... канд. юрид. наук. Саратов, 2003.
72. Пархоменко Н.М. Джерела права: теоретико-методологічні засади: автореф. дис... д-ра юрид. наук, спец.: 12.00.01/Н.М. Пархоменко//Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. – К., 2009. – 32 с.
Судова практика
73. Аналіз стану здійснення судочинства судами загальної юрисдикції у 2010 р. (за даними судової статистики) [Текст] // Вісн. Верхов. Суду України. - 2011. - № 5 (129).
74. Комаров, В. В. Питання цивільного процесу у практиці Верховного Суду України [Текст] / В. В. Комаров. - Х. : Право, 2011.
75. Судова практика Верховного Суду України у цивільних справах [Текст] / упоряд. А. Г. Ярема, Л. В. Сидорова ; за заг. ред. А. Г. Яреми. - К. : Концерн "Ін Юре", 2007. - 960 с.
Підручники, навчальні посібники, тексти лекцій
76. Антологія української юридичної думки [Текст] : в 6 т. / редкол. : Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. Т. 6 : Цивільне право / у поряд.: Я. М. Шевченко, І. Б.Усенко, Г. П. Ти мченкота і н.; ві дп. ред. Я. М. Шевчен ко. -К.: Вид. Дім "Юрид. книга", 2003. - 584 с.
77. Борисова, В. І. До чинників, що характеризують цивільне право України як галузь приватного права [Текст] / В. І. Борисова // Вісн. Акад. прав, наук України. - 2005. - № 2. - С. 105-116.
78. Енциклопедія цивільного права України [Текст] / Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України; відп. ред. Я. М. Шевченко. - К.: Ін Юре, 2009.
79. Комаров В. В. Нотаріат в Україні [Текст] : підручник / В. В. Комаров, В. В. Баранкова. - Х. : Право, 2011.
80. Комаров, В. В. Право на справедливий судовий розгляд у цивільному судочинстві [Текст] : навч. посіб. / В. В. Комаров, Н. Ю. Сакара. - Х. : Нац. юрид. акад. України, 2007.
81. Майданик, Р. Наука цивільного права України: поняття, предмет, методологія [Текст] / Р. Майданик // Про українське право: часоп. каф. теорії та історії держави і права Київ. нац. ун-ту ім. Т. Шевченка/за ред. І. Безклубого. - К.: Грамота, 2009. - Чис. IV. - С. 100-! 11.
82. Матвеев, Г. К. Економічна реформа та кодифікація цивільного законодавства (До історії багаторічної дискусії) [Текст] / Г. К. Матвеев // Вибране / упоряд. В. І. Кисіль. - К.: Україна, 2008. - С. 264-273.
83. Матвеев, Г. К. Підстави цивільно-правової відповідальності [Текст] / Г. К. Матвеев // Вибране / упоряд. В. І. Кисіль. - К. : Україна, 2008. -С.20-263.
84. Первомайський, О. О. Участь територіальної громади у цивільних правовідносинах [Текст] / О. О. Первомайський. - X.: Страйд, 2005. - 184 с.
85. Примак, В. Д. Цивільно-правова відповідальність юридичних осіб [Текст]: монографія / В. Д. Примак. - К.: Юрінком Інтер, 2007.-432 с.
86. Ромовська, 3. Українське цивільне право [Текст]: підручник / 3. Ромовська. - К. : Прав, єдність, 2009. - 500 с.
87. Сивий, Р. Б. Приватне (цивільне) право в системі права України [Текст]: монографія / Р. Б. Сивий. - К.: КВІЦ, 2006. - 214 с.
88. Сухонос В.В. Теорія держави і права: [Навчальний посібник]. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2005. – 536с.
89. Тертишніков, В. І. Цивільний процес України [Текст] (Лекції) / В. І. Тертишніков. - Х. : Вид. СПД ФО Вапнярчук Н. М., 2010.
90. Харитонов, Є. О. Цивільні правовідносини [Текст] : навч. посіб. / Є. О. Харитонов, О. I. Харитонова. - К.: Істина, 2008.-304 с.
91. Цивільне право України [Текст]. Ч. 1 / Ч. Н. Азімов, М. М. Сібільов, В. І. Борисова та ін.; за ред. Ч. Н. Азімова, С. Н. Приступи, В. М. Ігнатенка. - X.: Право, 2000. - 368 с.
92. Цивільне право України [Текст]: підручник : у 2 кн. Кн. 1 / О. В. Дзера, Д. В. Боброва, А. С. Довгерт та ін.; за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 736 с.
93. Цивільне право України [Текст]: підручник : у 2 кн. Кн. 2 / О. В. Дзера, Д. В. Боброва, А. С. Довгерт та ін.; за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 640 с.
94. Цивільне право України [Текст]: підручник : у 2 т. / В. І. Борисова (кер. авт. кол.), Л. М. Баранова, І. В. Жилінкова та ін.; за заг. ред. В. І. Борисовой І. В. Спасибо-Фатєєвої, В. Л. Яроцького. - К. : Юрінком Інтер, 2004.-Т. І.-480с.
95. Цивільне право України [Текст]: підручник : у 2 т. / В. І. Борисова (кер. авт. кол.), Л. М. Баранова, І. В. Жилінкова та ін.; за заг. ред. В. І. Бори-сової, І. В. Спасибо-Фатєєвої, В. Л. Яроцького. - К. : Юрінком Інтер, 2004. - Т. 2. - 552 с.
96. Цивільне право України. Договірні та недоговірні зобов'язання [Текст] : підручник / С. С. Бпчкова. І. А. Бірюков, Ю. О. Заіка та ін. ; за ред. І. А. Бірюкова, Ю. О. Заіки. - К.: КНТ, 2006.-498 с.
97. Цивільне право України. Загальна частина [Текст]: підручник /1. А. Бірюков, Ю. О. Заіка, В. С. Гопанчук та ін. ; за ред. І. А. Бірюкова, Ю. О. Заіки. - К.: КНТ, 2006. - 480 с.
98. Цивільне право України: Академічний курс [Текст] : підручник : у 2 т. / А. Ю. Бабаскін, Т. В. Боднар, Ю. Л. Новицький та ін. ; за заг. ред. Я. М. Шевченко. - Вид. 2-ге, допов. і переробл. - К.: Вид. Дім "Ін Юре", 2006. -ТІ: Загальна частина. - 696 с.
99. Цивільне право України: Академічний курс [Текст] : підручник : у 2 т. / А. Ю. Бабаскін, Т. В. Боднар, ІО. Л. Новицький та ін. ; за заг. ред. Я. М. Шевченко. - Вид. 2-ге, допов. і переробл. - К.: Вид. Дім "Ін Юре", 2006. - Т. 2 : Особлива частина. - 520 с.
100. Цивільне процесуальне право України [Текст] : підручник / за заг. ред. С. С. Бичкова. - К. : Атіка, 2009.
101. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар (пояснення, тлумачення, рекомендації з використанням позицій вищих судових інстанцій, Міністерства юстиції, науковців, фахівців) [Текст]. Т. З : Юридична особа / за ред. І. В. Спасибо-Фатєєвої. - X.: Страйд, 2009. (Серія "Коментарі та аналітика").
102. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар [Текст] / за ред. розробників проекту ЦК України. - К.: Істина, 928 с.
103. Цивільний процес [Текст] : навч. посіб. / за ред. Ю. В. Білоусова. - К. : Прецедент, 2006.
104. Цивільний процес України. Академічний курс [Текст] : підручник / за ред. С. Я. Фурси. - К. : КНТ, 2009. - (Процесуальні науки).
105. Чорнооченко С. І. Цивільний процес [Текст] : навч. посіб. / С. І. Чорноо- ченко. - К. : Центр навч. л-ри, 2005.
106. Штефан М. Й. Цивільне процесуальне право України: Академічний курс [Текст] : підручник / М. Й. Штефан. - К. : Ін Юре, 2005. - 624 с.
Нормативно правові акти
107. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р., № 254/96–ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
108. Цивільний кодекс України : Закон України від 16 січня 2003 р., № 435–IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40–44. – Ст. 365.
109. Про господарські товариства: Закон України від 19 вересня 1991 р., № 1576–ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991. –№ 49. – Ст. 683.
110. Про об’єднання громадян : Закон України від 6 червня 1992 р., № 2460–ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 504.
111. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод: Конвенція від 4 листопада 1950р.// Офіційний вісник України. – 1998. – №13. – Стор. 270.
Актуальність теми дослідження обумовлена значенням, яке має належне вирішення юридичної справи про відносини, залишені без чіткого нормативного регулювання, для гарантування та захисту прав і свобод людини та громадянина, законних інтересів їх об''єднань і держави. Прогалини властиві будь-якій системі права, навіть досконалій, виникають переважно з об''єктивних причин у зв''язку з розвитком існуючих суспільних відносин та появою нових, а також через низьку техніко-юридичну якість прийнятих нормативних актів. Водночас вони є небажаним явищем, свідчать про певні недоліки системи права та упущення у нормативному регулюванні, негативно позначаються на ефективності захисту прав громадян, ускладнюють застосування чинних норм права та в остаточному підсумку гальмують поступальний рух суспільних відносин.
Актуалізує проблему об''єктивна неможливість швидкого усунення зазначених вад на правотворчому рівні та одночасно встановлена законом заборона відмови у розгляді юридичної справи з мотивів відсутності або неповноти нормативно-правових приписів, які регулюють спірні відносини, потреба у юридичному захисті прав, свобод та інтересів осіб, що обумовлює необхідність компетентного оперативного заповнення прогалин судом.
Теоретична база дослідження. Дослідженням цивільно-правових норм займається багато вчених, хочу відділити найбільш значущі роботи як українських, так і зарубіжних вчених: О.Ф. Скакун, С.В. Полєніна, С.С. Алексєєва, Д.М. Бахраха, В.І. Гоймана, О.В. Пушняка, П.М. Рабіновича Д.Д. Аверіна, Л.П. Онуфрієвої, Р.А. Майданика , С.Я. Фурси, Т.М. Яблочкова та багатьох інших.
Всі ці дослідження і зумовили вибір теми мого дипломного дослідження, а саме «Застосування цивільно – правових норм: проблеми теорії та практики».
Об''єктом дослідження виступають цивільно-правові норми.
Предмет дослідження становить нормативно-правове регулювання застосування цивільно – правових норм, судова та інша правозастосовча практика, що містить зразки застосування вказаних норм.
Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є аналіз загальнотеоретичних та практичних проблем застосування цивільно – правових норм, так і іноземного права для регулювання приватноправових відносин, а також визначення ефективності вітчизняних механізмів регулювання процесу правозастосування та розробка пропозицій і рекомендацій до українського законодавства та правозастосовної практики.
Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:
1) дослідити загальнотеоретичні підстави, застосовування цивільно – правових норм у межах національної правової системи;
2) простежити стадії застосування вказаних норм та визначити їх характерні особливості;
3) проаналізувати передумови застосування, наслідки неправильного застосування міжнародно-правових норм в юрисдикційній діяльності судів;
4) з''ясувати, які механізми залучення інформації про іноземне право існують в юрисдикційній діяльності, дослідити їх особливості, а також простежити, яким чином не лише суд, а й особи, що беруть участь у розгляді справи, можуть здійснювати пошук інформації про іноземні правові норми.
Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові та спеціально-юридичні методи, що відповідають меті дослідження та надають змогу максимально повно розв''язати поставлені в досліджені завдання. Зокрема, у процесі дослідження автор використовував:
діалектичний метод – з метою вивчення формування та розвитку ідеї застосування цивільно – правових норм у національній системі;
історичний метод – у процесі вивчення розвитку нормативно-правового регулювання застосування цивільно – правових го права в різних соціально-економічних формаціях та цивілізаційних епохах;
формально-логічний та структурно-функціональний методи – під час виявлення недоліків правового регулювання відносин, пов''язаних із застосуванням цивільно – правових норм;
порівняльно-правовий метод – для порівняння практики застосування цивільно – правових норм у різних правових системах;
метод моделювання – під час розробки пропозицій до законодавства;
догматико-юридичний метод – під час аналізу особливостей правозастосовчої практики та вивчення судових помилок, що мають місце в процесі застосування цивільно – правових норм.
Практична значущість роботи полягає у тому що результати дослідження можуть бути опубліковані в газетах, журналах які спеціалізуються на написанні статей на різні юридичні тематики. Також результати роботи можна використовувати в більш детальних дослідженнях теми, а саме в дисертаційній роботі на наукову ступінь.
Застосування норм права - особлива форма реалізації права. Її особливість полягає в тому, що вона суттєво відрізняється від інших форм реалізації права - виконання, дотримання і використання. Взагалі, в юридичній літературі існує два основні підходи до визначення випадків правозастосування: формально-юридичний та змістовний. З юридичної точки зору правозастосування є необхідним тоді, коли:
без цього є неможливим виникнення прав чи обов''язків учасників правовідносин;
права чи обов''язки, що виникли у особи, не можуть бути реалізовані без владного втручання держави.
У змістовному плані можна виділити такі випадки, як скоєння правопорушень, розподіл суспільних матеріальних та інших благ, спір учасників правовідносин і т.п.
Однак, як можна спостерігати, більшість науковців погоджуються в одному - правозастосування є необхідним для усунення перешкод, які виникають в процесі реалізації норм права у звичайних формах. Як справедливо зазначається в юридичній літературі, правозастосуванням є операція не над нормою, а над фактом із використанням норми.
Майже в усіх працях, присвячених дослідженню проблеми правозастосування, головною його ознакою, яка визначає сутність і специфіку застосування права як особливої форми його реалізації, визначається державно-владний характер правозастосовчої діяльності. Перш за все, цей характер виявляється у тому, що застосування права здійснюють, як згадувалося, лише уповноважені на це суб''єкти і у межах наданої їм компетенції.
Щодо суб''єктів правозастосування, то це питання було предметом дискусії у 1954 - 1955 роках. Автори більшості публікацій (О.М. Васильєв, Д.А. Керімов, І.Є. Фарбер та ін.) висловились за те, що суб''єктами правозастосування можуть бути лише наділені владними повноваженнями органи і посадові особи держави (а також організації, які держава наділила такими повноваженнями). На даний час така позиція є загальновизнаною. Хоча ряд авторів, як наголошувалося вище, відстоювали протилежну думку, стверджуючи, зокрема, що правозастосування може здійснюватися і громадянами.
Тривалий час в якості єдиного суб''єкта правозастосовчої діяльності розглядалася держава в якості своїх органів та посадових осіб. На сьогодні коло суб''єктів цієї діяльності значно розширено. До їх числа відносяться також органи місцевого самоврядування та їх посадові особи, а також керівники (органи управління) різноманітних громадських об''єднань.
Разом із тим, саме по собі розширення кола суб''єктів правозастосовчої діяльності зовсім не означає, що правозастосування, здійснюване органами місцевого самоврядування або громадськими організаціями, втрачає державно-владний характер. Залучення зазначених суб''єктів до процесу застосування права відбувається лише на підставі закону і лише з санкції держави. При цьому останнє, як і у випадку з державними органами, як правило, чітко визначає: а) коло юридично значимих справ, у розгляді і вирішенні яких органи місцевого самоврядування і громадські організації можуть приймати участь; б) їх реальні повноваження в процесі розгляду і вирішення цих справ; в) форми і методи правозастосовчої діяльності.
Розумінню специфіки застосування права, як справедливо пише Л.О. Макаренко, сприяє аналіз основних підходів або юридичних підстав виникнення діяльності з владної реалізації правових приписів. Застосування права викликано певним комплексом об''єктивних і суб''єктивних обставин. В одних випадках суб''єкти зацікавлені в правозастосовчій діяльності і свідомо створюють умови для її виникнення (наприклад, при вирішенні питання про призначення громадянину пенсії, при виплаті допомоги та в інших випадках задоволення особистих й суспільних інтересів за допомогою правозастосовчих актів компетентних органів). За інших обставин правозастосовча діяльність може мати місце всупереч бажань окремих зацікавлених осіб (наприклад, притягнення винного до відповідальності).
За своїм змістом правозастосування передбачає видання правозастосовчого акта, який слід розглядати як індивідуально-конкретний правовий припис, адресований персонально визначеним особам. Цей припис наділений соціальною цінністю не сам по собі, а у зв''язку з тим, що слугує юридичною основою задоволення суб''єктивних прав і виконання юридичних обов''язків. В юридичній літературі у зв''язку з цим відмічається, що правозастосовчі акти за своєю природою є юридичними фактами, наявність яких необхідна для здійснення регулюючої ролі цілого ряду правових норм, для виникнення багатьох конкретних правовідносин.
Визначення змісту правозастосовчої діяльності дозволяє, в свою чергу, виділити специфічні підстави, які викликають необхідність втручання спеціально уповноважених державою суб''єктів у правореалізаційний процес.
Відмінною ознакою застосування права є також те, що його слід розглядати як правореалізаційну діяльність, у відповідності до якої здійснюється державне управління в соціально-правовому середовищі. Так, І.Я Дюрягін відмічає, що "застосування права поряд із правотворчістю і плануванням являє собою один із способів державно-правового впливу на суспільні відносини, їх регулювання". І.П. Левченко з цього приводу зазначає, що виступаючи як організаційно-правовий метод і засіб державного забезпечення урегульованості і порядку у суспільних відносинах, владна діяльність державних органів та їх посадових осіб засновується на використанні наданих їм повноважень, виконанні покладених на них обов''язків і дотриманні встановлених у законі заборон. Однак механізми взаємозв''язку і взаємодії застосування права з вказаними формами і способами його реалізації з''ясовано не повно.
З метою запобігання створенню норм, які чітко не окреслюють переживаючу дію нормативно-правових актів у часі, на мою думку, необхідно нормативному рівні закріпити визначення такої дії – насамперед у Законі України «Про нормативно-правові акти». За основу можна взяти загальновідоме розуміння переживаючої дії нормативно-правових актів: це їх здатність поширювати право регулятивний вплив на відносини, які виникли до набрання чинності новими нормативно-правовими актами і тривають після набрання ними чинності. Актуалізує проблему об''єктивна неможливість швидкого усунення зазначених вад на правотворчому рівні та одночасно встановлена законом заборона відмови у розгляді юридичної справи з мотивів відсутності або неповноти нормативно-правових приписів, які регулюють спірні відносини, потреба у юридичному захисті прав, свобод та інтересів осіб, що обумовлює необхідність компетентного оперативного заповнення прогалин судом.
Заповнення прогалин у праві дає можливість забезпечити належний юридичний захист прав громадян, рівність учасників правових відносин, сприяє зміцненню правового статусу особи, підвищенню рівня її соціальної захищеності у відносинах з державою, дозволяє активно впливати на прогресивні тенденції в країні, розвиток нормальних суспільних відносин, забезпечує стабільність і ефективність правового регулювання, гармонійне функціонування системи права та удосконалення нормативно-правових актів.
Загальнотеоретичне дослідження проблем заповнення прогалин у праві на підставі його загальних засад дозволить удосконалити правотворчу діяльність, уникнути ряду недоліків та упущень на стадії видання нормативно-правових актів, зміцнити законність та правопорядок як її результат.
Теорією права не приділено достатньої уваги питанням застосування аналогії права. При її дослідженнях акценти науковців зміщувались переважно на розкриття сутності та порядку застосування аналогії закону, лише у загальних рисах торкаючись проблем аналогії права.
Кодифікація цивільного, господарського, трудового, земельного права та інших його галузей, у тому числі процесуальних, зростаючий рівень юридичної техніки усунули більшість прогалин у праві, що фактично звузило необхідність використання аналогії для їх заповнення. Однак, з огляду на стрімкий розвиток суспільних відносин та потребу їх правового врегулювання, проблема заповнення прогалин не втратила своєї актуальності і значення у справі забезпечення законності і правопорядку.
На мою думку, видається можливим та доцільним заповнення прогалин на підставі аналогії права у галузях матеріального права, де вона прямо не передбачена (за винятком права, пов''язаного із кваліфікацією діяння правопорушенням або злочином та визначенням міри відповідальності за його вчинення). Не суперечить вимогам права і використання його принципів для заповнення прогалин у процесуальних галузях права (цивільному, господарському, адміністративному). Наявність аналогії доводить, що є правомірним і підлягає захисту не тільки те, що передбачене у нормах права, але й те, що в них не передбачене, але перебуває у сфері правового регулювання. Тому для усунення суперечок з приводу можливості застосування аналогії в тій чи іншій галузі права, зміцнення законності та забезпечення стабільності правового регулювання питання про допустимість та необхідність цього способу заповнення прогалин повинно окремо регламентуватись у законі.
З метою забезпечення правильності рішень, які виносять суди, Пленуму Верховного Суду України надано право давати судам керівні роз''яснення, чим досягається єдність судової практики в однорідних справах.
Але згідно ст. 147 Конституції право офіційного тлумачення законів надане Конституційному Суду України. Про те в своїх рішеннях часто – густо судді посилаються на такі Пленуму, про що свідчить Додаток 3.
Складність та різноманітність правовідносин у сучасному світі призводять до того, що право не завжди об''єктивно у змозі впоратись із завданням розробки необхідних для регулювання норм. Відтак трапляються випадки, коли норма, що прямо регулює правові відносини, просто відсутня, внаслідок чого виникає прогалина в праві (законі). Якщо ж прогалина виникає в іноземному праві, яке потрібно застосувати вітчизняному суду, то постає проблема пов''язана із тим, яким чином усувати прогалину: або за допомогою вітчизняних норм, або за допомогою механізмів іноземного права. І знову все лягає на суд, який має зробити все можливе для того, щоб подолати прогалину за допомогою принципів іноземного права, і лише в тому випадку, якщо неможливо вдатись до застосування вітчизняних правових приписів.
Більше того, серйозним упущенням законодавця є те, що Закон України «Про міжнародне приватне право» проголошує можливість звернення суду за інформацією про іноземне право до Міністерства юстиції України, в той же час нормативні акти, що регулюють діяльність цього міністерства жодним чином не передбачають його обов''язком таку інформацію надавати. Така прогалина є небажаною та потребує усунення. Подібною є і ситуація із зверненням за інформацією щодо іноземного права до Міністерства закордонних справ України: закон передбачає таку можливість, проте відомчі документи не прописують порядок її реалізації. А відтак я пропоную внести зміни у відповідні Закони та зобов''язати вказані органи надавати суду інформацією про іноземне право та регламентувати порядок її надання.
