ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ, ЗАВДАННЯ ТА ВИДИ ДОПИТУ 5

1.1. Поняття і види допиту 5

1.2. Особливості проведення прямого та перехресного судового допиту свідків і потерпілих, як засобів запобігання неправдивих показань 9

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ ЗАСТОСУВАННЯ ПЕРЕХРЕСНОГО ДОПИТУ 14

2.1.Підготовка до проведення перехресного допиту в суді 14

2.2. Тактичні прийоми під час перехресного допиту в суді 20

ВИСНОВКИ 32

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 34

ДОДАТКИ 37

Допит у суді є важливим процесуальним засобом для встановлення фактичних даних, що мають доказове значення. Тактичні прийоми допиту в суді визначаються процесуальними умовами та обстановкою судового слідства і тим фактом, що особи (в більшості випадків) вже були допитані слідчим. У судовому засіданні у допиті беруть участь значно більше осіб, кожна з яких має різні інтереси залежно від їх процесуального статусу: прокурор, потерпілий, цивільний позивач, захисник, обвинувачений; деякі з цих осіб і самі допитують, і є допитуваними [5, с.72].
Допит обвинуваченого передбачено ст. 351 КПК. Обвинувачений має право використовувати свої нотатки, записи про обставини, яких він торкається у своїх показах. За загальним правилом, перебивати обвинуваченого, коли він дає покази, не слід. Тільки коли обвинувачений відволікається від суті кримінального провадження, головуючий може зробити йому зауваження. Крім того, суд може задавати уточнюючі запитання. Якщо, наприклад, обвинувачений дає покази щодо певних подій, суд може уточнити, де відбувалися ці події, в який день і час, уточнити прізвище особи, про яку йдеться тощо. Якщо обвинувачений висловлюється нечітко, суд може вимагати конкретної відповіді «так» чи «ні».

1. Александров А. С., Гришін С. П., Зейкан Я. П. Перехресний допит у суді - Навч.-практ. посіб. - К.: Алерта, 2014. - 528 с.
2. Бєлкін Р. С. Криміналістична енциклопедія. С. 62. 180 Когутич І. І. Криміналістика : [курс лекцій] / Когутич І.I. - К. : Атіка, 2013. - 888 с.
3. Благодир В. С. Доказування в судових стадіях кримінального процесу у справах про одержання хабара : дис. канд. юрид. наук / В. С. Благодир. - К., 2012. - 231 с.
4. Великий енциклопедичний юридичний словник / За ред. акад. НАН України Ю. С.Шемшученка. – К., 2007. – 992 с.
5. Веренич Н.С.Тактика допиту малолітніх свідків і потерпілих. : Дис.канд.юр.наук. Спб., 2006.
6. Вільгушинський М. Й. Тактика судового слідства в системі криміналістики : монографія / М. Й. Вільгушинський; за ред. В. Ю. Шепітька. - X. : Право, 2010. - 168 с.
7. Глосарій з дисципліни криміналістика (словник криміналістичних термінів) (відповідно до вимог ЕСТ Б) / [уклад.: В. Ю. Шепітько, В. О. Коновалова, В. А.Журавель та ін.]. - Х. : Нац. юрид. акад. України, 2008. - 96 с.
8. Гора І.В., Колесник В.А., - Криміналістика. Криміналістична практика.,-К.: Алеута.,- 2005.;
9. Зейкан Я. П., Сафулько С.Ф. Настільна книга адвоката у кримінальній справі (КПК 2012). - К.: ВД Дакор, 2013. - 576 с
10. Когутич І. І. Теоретичні основи використання криміналістичних знань під час розгляду кримінальних справ у суді : автореф. дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.09 / І. І. Когутич ; Київський нац. ун-т ім. Тараса Шевченко. - К., 2010. -38 с.
11. Козьяков І., Хруслова Л. Сутність тактики підтримання прокурором державного обвинувачення в умовах дії нового Кримінального процесуального кодексу України / Вісник Національної академії прокуратури України. —№ 2. — 2013. —с. 56-59.
12. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод : підписано в Римі, 4 лист. 1950 р. // Офіційний вісник України. - 2006. - № 32. - Ст. 2371.
13. Криміналістика: Підручник / За ред. А.Г. Філліпова. - 3-е изд., Перераб. і доп. - М. Спарк, 2005.
14. Кримінальний процесуальний кодекс України : прийнятий 13 квіт. 2012 р. № 4651-УІ // Голос України. - 2012. - № 90-91. - 19 травня.
15. Кримінальний процесуальний кодекс України. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України» : чинне законодавство станом на 19 лист. 2012 р. : (офіц.. текст). - К. : ПАЛИВОДАА. В., 2012. - 382 с.
16. Кримінально-процесуальний кодекс України : станом на 11 серпня 2013 р. / Верховна Рада України. - К. : Парлам. Вид-во, 2013. - 207 с.
17. Ляш А. О. Докази і доказування у кримінальному судочинстві : [навч. посіб.] / А. О. Ляш, С. М. Стахівський ; за наук. ред. Ю. М. Грошевого. - К. : Університет «Україна», 2006. - 185 с.
18. Назаров В.В., Омелянинко Г.М. Кримінальний процес України: Навчальний посібник. – Вид.2-ге, доп. і переробл. – К.: Атіка, 2007. – 584 с.
19. Олійник О. Б. Прокурорська риторика: Підручник. – К.: Алерта, 2008. – 306 с.
20. Петрухин И. Л. Оправдательный приговор и право на реабилитацию : [монография] / Петрухин И. Л. - М. : Проспект, 2009. - 140 с.

ВСТУП

Актуальність теми. Зміни, які відбуваються у сучасному суспільстві і пов''язані з прийняттям нового Кримінального процесуального кодексу України, Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та інших нормативно-правових актів, вимагають чергового перегляду багатьох методологічних, а в більшому, праксеологічних положень таких споріднених наук, якими є кримінальний процес і криміналістика. Зазначене пов''язане з тим, що і обсяг сучасних наукових знань дуже швидко збільшується, і невпинно та не завжди узгоджено й закономірно змінюється чи напрацьовується нове законодавство. Це, в свою чергу, обумовлює необхідність вдосконалення та створення нових, більш ефективних методів засвоєння та практичного застосування отриманих знань. Реформування кримінального процесуального законодавства та судової системи України зумовило, зокрема, і необхідність комплексного наукового дослідження проблем допиту під час розгляду кримінальних проваджень у суді.

Щодо криміналістичних та процесуальних аспектів допиту в розгляді кримінальних проваджень у суді, необхідно відзначити, що суд, прокурор - державний обвинувач і адвокат - захисник діють в умовах, які значно відрізняються від умов досудового розслідування кримінального провадження. Такі властивості, як публічність, суттєве віддалення в часі від події кримінального правопорушення, змагальність, переважно повторюваність і, в основному, перевірочно-стверджувальний характер відрізняють перехресний допит у розгляді кримінальних проваджень у суді від допиту на досудовому розслідуванні.

Вагомий внесок у розробку наукових основ проведення допитів здійснили науковці-криміналісти та процесуалісти О.С. Александров, С.А. Альперт, Л.Ю. Ароцкер, М.І. Бажанов, О.Я. Баєв, М.В. Бахарєв, В.П. Бахін, Д.І. Бєдняков, Р.С. Бєлкін, П.Д. Біленчук, Т.В. Варфоломеєва, О.М. Васильєв, В.К. Весельський, А.Ф. Волобуєв, В.І. Галаган, В.Г Гончаренко, В.К. Гавло, Г Гросс, С.П. Гришин, О.Ф. Долженков, Л.Я. Драпкін, А.В. Дулов, А.В. Іщенко, Л.М. Карнєєва, Н.І. Клименко, І.І. Когутич, О.Н. Колесніченко, В.П. Колмаков,

Мета роботи полягає у вивченні теоретичних питань про проведення допиту та закріпленні теорії на практиці, а саме аналіз проведення перехресного допиту.

Для досягнення мети дослідження поставлені такі основні завдання:

1. визначити сутність, правову природу та завдання допиту в судовому розгляді кримінальних проваджень;

2. визначити і розкрити суть тактичних прийомів перехресного допиту в суді та їх обєктно-ситуативну обумовленість;

3. виокремити особливості участі захисника і прокурора у підготовці та проведенні перехресного допиту в суді.

Об''єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають під час допиту щодо підготовки та проведення перехресного допиту.

Предметом дослідження є теорія і практика перехресного допиту в суді: процесуальні і криміналістичні аспекти.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектико-матеріалістичний підхід наукового пізнання соціально-правових явищ і загальнонаукові та спеціальні методи, що базуються на ньому.

ВИСНОВКИ

На закінчення даної роботи хотілося б узагальнити її зміст, шляхом викладу основних висновків.

Отже, допит обвинуваченого - самостійна слідча дія, сутність якого полягає в отриманні від допитуваного показань про обставини, що мають відношення до розслідуваної події, і фіксації їх у встановленому законом порядку.

Мета допиту полягає в отриманні повних і правдивих показань.

Предметом допиту можуть бути різні обставини, в тому числі:

 що входять до предмету доказування;

 необхідні для досягнення проміжного результату;

 за допомогою яких виявляються докази;

 знання яких необхідно для перевірки і оцінки доказів;

які, не маючи доказового значення, можуть грати тактичну роль.

У курсовій роботі наведено теоретичне узагальнення та оновлене вирішення актуальної проблеми - наукове обґрунтування процесуальних і криміналістичних аспектів допиту. Одержані результати дають підстави для висловлення пропозицій, що мають важливе теоретичне значення, а реалізована його мета і завдання дають змогу сформулювати такі основні висновки і надати практичні рекомендації.

Інститут перехресного допиту вироблений змагальним процесом і, в більшому, притаманний державам англо-саксонської правової системи. Метою його проведення в межах української правової системи є: виявлення неправдивих показань, наданих під час прямого допиту; спростування показань (дискредитація) допитаної особи (а відтак і послаблення переконливості її свідчень); уточнення чи деталізація показань в межах обставин, з''ясованих під час прямого допиту.

Перехресний допит - вид судового допиту, що здійснюється за правилами, визначеними в законодавстві та з використанням вироблених наукою криміналістикою тактичних прийомів, який повинен обмежуватися з''ясованими під час прямого допиту обставинами або стосуватися питань достовірності показань і може бути проведений учасниками провадження, особистий чи процесуальний інтерес яких відрізняється від інтересу особи, яка виконувала прямий допит.

Принципами перехресного допиту в розгляді кримінальних справ у суді є: рівноправність сторін; індивідуальність підходу; моральність; планування; цілеспрямований та об''єктивний характер допиту; чіткість, повнота та об''єктивність фіксації запитань; забезпечення критичного аналізу, тактично правильної оцінки та конструктивного використання показань допитуваного, які мають не лише теоретико-пізнавальне, але й прикладне значення.

Учасниками перехресного допиту в розгляді кримінальних справ у суді з урахуванням мети їх участі, напряму їх діяльності, зв''язку із завданням кримінального провадження, є особи: які проводять допит (державний обвинувач - прокурор, обвинувачений, захисник, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник); яких допитують (свідки, потерпілі, обвинувачені, експерти, спеціалісти, з певними застереженнями); які ведуть судовий процес та мають право втручатися в процес перехресного допиту (суд).

Основними тактичними прийомами перехресного допиту в розгляді кримінальних справ у суді є: «вільна розповідь», демонстрація предметів, відео, малюнків, фотознімків, які стосуються фактів, про які повідомляє допитуваний; максимальна деталізація, уточнення, порівняння, аналогія, зіставлення, використання образного мислення, постановка нагадуючих (додаткових) запитань; контролювання реакції допитуваних та емоцій допитуючого; вибір темпу перехресного допиту.