ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИННОСТІ

1.1. Поняття, структура та об’єкти діяльності щодо запобігання злочинності

1.2. Суб’єкти діяльності та заходи запобігання злочинним проявам

РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИННОСТІ В УКРАЇНІ

2.1. Загальносоціальне запобігання злочинності

2.2. Спеціально-кримінологічне запобігання злочинним проявам

2.3. Індивідуальна профілактика злочинних проявів

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

У дослідженні питань протидії злочинності в Україні немає іншого альтернативного шляху, ніж створення ефективної системи запобігання злочинам на всіх основних напрямах, включаючи системно комплексні загальнодержавні заходи соціальної профілактики злочинності й спеціального правоохоронного попередження (недопущення, запобігання, припинення) злочинів, виявлення й усунення конкретних причин і умов, що сприяють їх вчиненню. Про те, що злочини краще попередити, ніж карати за їх вчинення, зазначали ще засновники теорії кримінального права Ч. Беккарія, великий мислитель ХYІІІ століття Ф.М. Вольтер [1, с.33; 2, с.64] та інші вчені.
З боку держави в цілому вживаються певні політичні, правові й організаційні заходи щодо зазначеного напряму правоохоронної діяльності. Достатньо звернути увагу на те, що в Україні запобігання злочинам віднесено до одного з основних завдань кримінального права. Зокрема, саме в ст. 1 Кримінальний кодекс України своїм завданням ставить правове забезпечення охорони прав і свобод людини та громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам [3]. Коментуючи цю норму, М. І. Мельник і М. І. Хавронюк зазначили, що законодавець вказує на профілактичне завдання закону про кримінальну відповідальність і тому він повинен застосовуватись так, щоб не лише карати винних осіб за вчинені злочини, а й запобігати вчиненню нових злочинів [4, с.11], що ми підтримуємо.

1. Аванесов Г.А. Социальные образования и преступность. Криминологические рассуждения и заметки: монография. – М.: ЮНИТИ-ДАНА: Закон и право, 2011. – 239 с.
2. Антонян Ю.М. Преступность в истории человечества: монографія/ Ю.М. Антонян, О.Ю. Звизжова. – М.: Норма: ИНФРА – М, 2012. – 208с;
3. Баймуратов М. А. Международное пиратство: актуальные вопросы становления глобальной системы противодействия : монография / М. А. Баймуратов, А. В. Потапчук.– М. : Транслит, 2011. – 236 с.
4. Балабан І. М. Злочинність та міжнародне співробітництво з питань боротьби з нею / І. М. Балабан // Судова практика. – 2012. – № 7/8. – С.19–25.
5. Бандурка О. М. Структура процесу запобіжної діяльності / О. М. Бан-дурка, О. М. Литвинов // Вісник кримінологічної асоціації України. - 2014. - № 6 (2014). - С.6-14.
6. Беккариа Ч. О. Преступлениях и наказаних / Сост. и предисл. В.С.Овчинского. – М.: ИНФРА – М, 2009. – VI, 183с.(Библиотека кримінолога);
7. Быкова Е. В. Развитие института международного сотрудничества в сфере уголовного судопроизводства в рамках СНГ : монография / Е. В. Быкова, В. С.Выскуб, Г. А. Хайруллина. – М. : Юрлитинформ, 2012. – 296 с.
8. Голіна В.В. Запобігання злочинності (теорія і практика)/: навч. посіб./Голіна В.В. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2011. – 120с.
9. Голіна В.В. Кримінологічні та кримінально-правові проблеми боротьби з бандитизмом в Україні: соціально-правове і кримінологічне дослідження: монографія/ В.В. Голіна. – Х.: Регіон-Інформ, 2012. – 212с.
10. Головкін Б.М. Корислива насильницька злочинність в Україні: феномен, детермінація, запобігання: монографія/ Б.М. Головкін. – Х.: Право, 2011. – 432с.
11. Гусєва К. А. Запобігання злочинам як головний стратегічний напрям функціонального реформування діяльності органів внутрішніх справ / К. А. Гусєва // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е. О. Дідоренка. - 2010. - № 4. - С.231-236.
12. Даньшин И.Н. Общетеоретические проблемы криминологии: монография/ И.Н. Даньшин. – Харьков: Прапор, 2015. – 224с.
13. Даньшин І.М. Усталені форми злочинності (кримінологічний нарис)/ І.М. Даньшин. – Х.: Акта, 2012. – 147с.
14. Діяльність служби дільничних інспекторів міліції щодо профілактики насильства над дітьми й дорослими членами сім’ї: навчально-методичний посібник / Блага А.Б., Журавель Т.В., Заброда Д.Г., Мілорадова Н.Е. ; за ред. Г. О. Христової. – К. : ТОВ «ВПК “ОБНОВА”«, 2012. – 140 с.
15. Дремин В.Н. Преступность как социальная практика. Институциональная теория криминализации общества: монографія. – Одесса. – Юридическая література. – 2009. – 618с.
16. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології : теорія і практика : у 3 кн. / А. П. Закалюк. - К. : Ін Юре, 2007. - Кн. 1 : Теоретичні засади та історія української кримінологічної науки. - 424 с.
17. Закалюк А.П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3 кн./А.П. Закалюк. – К.: Вид. Дім «Ін Юре», 2007. – кн.. 1: Теоретичні засади та історія української науки. – 2007. – 424с.; кн.. 3: «Практична кримінологія». – 2008. – 320с.
18. Закалюк А.П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3 кн./ А.П. Закалюк. – К.: Вид. Дім «Ін Юре», 2007. – кн.. 2: Кримінологічна характеристика та запобігання вчиненню окремих злочинів. – 2007. – 712с.
19. Конгрессы ООН по предупреждению преступности и уголовному правосудию : в 3 кн. / сост.: В. В. Голина, М. Г. Колодяжний ; ред. В. В. Голина. – Х. : Ред. журн. «Право України» : Право, 2013. – Кн. 1–3.
20. Конопельський В. Я. Кримінально-виконавчі засади диференціації та індивідуалізації виконання покарання у виді позбавлення волі : автореф. дис.на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : спеціальність 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Віктор Ярославович Конопельський. - Х., 2015. - 36 с.
21. Конструирование девиантности / Монография. Составитель Я.И. Гилинский. – СПб.: Издательство ДЕАН, 2011. – 244 с.
22. Концепція державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року : розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 р. № 1209-р. // Офіційний вісник України. - 2011. - № 83. - Ст. 3019.
23. Костенко О.М. Культура і закон – у протидії злу: Монографія. – К.: Атіка, 2008. – 352с.
24. Костюк О.В., Оболенцев А.Ф. Злочинність неповнолітніх та заходи її попередження в Україні за сучасних умов / Харків: Видавець СПДФО Иолтуховский В.Л., 2015. - 24 с.
25. Кримінальний кодекс України (із змінами та доповненнями станом на 5 лютого 2014 року). - Х. : Одіссей, 2014. - 240 с.
26. Кримінально-процесуальний кодекс України. - Х. : Одіссей, 2011. - 248 с.
27. Кримінологічна віктимологія: навч. посіб./ за заг. ред. О.М. Джужи. – К.: Атіка, 2012. – 352с.
28. Кримінологічні проблеми попередження злочинності неповнолітніх у великому місті: досвід конкретно-соціологічного дослідження: монографія/ В.В. Голіна, В.П. Ємельянов, В.Д. Воднік та ін..; за заг. ред. В.В. Голіни та В.П. Ємельянова. – Х.: Право, 2012. – 292с.
29. Кримінологія : підручник для студентів вищих навч. закладів / О. М. Джужа, Я. Ю. Кондратьев, О. Г. Кулик, П. П. Михайленко та ін. ; за заг. ред. О. М. Джужи. - К. : Юрінком Інтер, 2012. - 416 с.
30. Кримінологія: Загальна та Особлива частини: [підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.]/І.М. Даньшин, В.В. Голіна, М.Ю. Валуйська та ін.; за заг. ред. проф. В.В. Голіни – 2-ге видання перероб. і допов. 2009. – 288с.
31. Литвак О. Загальнотеоретичні підвалини спеціально-кримінологічного запобігання злочинності / О. Литвак // Право України. - 2001. - № 5. - С.97-103.
32. Лукашевич С.Ю. Попередження злочинності засуджених в місцях позбавлення волі: монографія/С.Ю. Лукашевич. – Х.: Вид. СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2012. – 104с.
33. Лунеев В.В. Преступность XX века: мировые, региональные и российские тенденции/ В.В. Лунев. – М.: Волтерс Клувер, 2015. – 912с.
34. Максименко Б. О. Соціальні послуги сім’ям, які опинилися в складних життєвих обставинах [Електронний ресурс] / Б. О. Максименко. – Режим доступу : http://shahtarsk.org.ua/ccm/soc_poslugu.htm
35. Оболенцев В.Ф. Латентна злочинність: проблеми теорії та практики попередження/В.Ф. Оболенцев. – Х.: Вид. СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2015. – 128с.
36. Педагогіка вищої школи : навчальний посібник [Електронний ресурс] / [А. І. Кузьмінський]. – К. :Знання, 2015. – 486 c. – Режим доступу : http://pulib.if.ua/part/12408
37. Потерпілий від злочину (міждисциплінарне правове дослідження) за заг. ред. Ю.В. Бауліна, В.І. Борисова. – Х.: Кроссроуд, 2008. – 364с.
38. Правові та інституційні механізми протидії корупційним правопорушенням: матеріали наук.-практ. семінару, 20 квітня 2012р./ НАПрН України, НДІ вивч. пробл. злочинності ім. акад. В.В. Сташиса [та ін.]; редкол.: В.І. Борисов (голов. ред.) [та ін.]. – К.: Ред. журн. «Право України»; Х.: Право, 2013. – 112с.
39. Преступность, ее виды и проблемы борьбы. Под общей редакцией А.И. Долговой. – М., 2011. – 171 с
40. Про Єдиний реєстр досудових розслідувань[Електрон. ресурс] :Наказ Генеральної прокуратури України від 17 серпня 2012 року N 69. – Режим доступу : http://document.ua/pro-edinii-reestr-dosudovih-rozsliduvan-doc110019.html
41. Про затвердження Порядку здійснення соціального супроводу центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді сімей та осіб, які опинилися у складних життєвих обставинах : Наказ Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту від 25.04.2008 № 1795 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0471-08
42. Про попередження насильства в сім’ї : Закон України від 15 лист. 2001 р. № 2789-III [Електронний ресурс] // Верховна Рада України :[офіц. веб-сайт]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2789-14/conv
43. Противодействие преступности: Учебн. пособ./Литвинов А.Н., Давыденко Л.М., Давыденко М.Л. и др. – К.: «Хай-Тек-Пресс», 2011. – 200с.
44. Рощина І. Нове у законодавстві України і перспективи запобігання злочинності / І. Рощина // Право України. - 2012. - № 3. - С.60-63.
45. Руководящие принципы ООН для предупреждения преступности среди несовершеннолетних (Эр-Риядские руководящие принципы) // Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: Изд-во Норма, 2010. – С.273-283.
46. Система кримінальної юстиції щодо неповнолітніх - цивілізований підхід держави до проблеми дитячої злочинності: Лист Міністерства юстиції України від 07.06.2011 // http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/n0036323-11
47. Смирнов А. В. Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Туркменистана / А. В. Смирнов, К. Б. Калиновский. - Ашхабад : Центр ОБСЕ в Ашхабаде, 2012. - С.175.
48. Соціальний контроль : матеріал з Вікіпедії – вільної енциклопедії [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://uk.wikipedia.org/wiki/Соціальний_контроль
49. Статистична інформація 2015 рік [Електрон. ресурс]. – Режим доступу :http://www.gp.gov.ua/ua/stat.html
50. Туляков В.А. Виктимология. Социальные и криминологические проблемы/ В.А, Туляков. – Одесса: Юрид. Лит., 2010. – 335с.
51. Цветков А. А. Применение общепризнанных принципов и норм международного права, направленных на борьбу с транснациональной преступностью : монография / А. А. Цветков. – М. : Юрлитинформ, 2012. – 192 с.
52. Шостко О.Ю. Протидія організованій злочинності в європейських країнах /О.Ю. Шостко. – Х.: Право, 2009. – 400с.
53. Шостко О.Ю. Теорії причин злочинності неповнолітніх у сучасній американській кримінології: наук.-практ. посіб./ О.Ю. Шостко. – К.: Ред. журн. «Право України»; Х.: Право, 2013. – 48с.– (Наук. зб. «Академічні правові дослідження». Дод. до юрид. журн. «Право України»; вип. 21).
54. Юрчишин В. М. Місце і роль прокурора у досудовому розслідуванні та їх відображення в теорії, законодавстві і практиці / В. М. Юрчи- шин. - Чернівці : РОДОВІД, 2013. - С.156.

Актуальність дослідження. На сучасному етапі державотворення в Україні злочинність становить значну загрозу національній безпеці України. Поширення злочинності та масштаби злочинної діяльності кримінальних структур є такими, що проблема боротьби з нею сьогодні є одним із першочергових завдань держави і потребує запровадження цілого комплексу заходів протидії. Незважаючи на стійку тенденцію до зменшення впродовж 2005 – 2015 років кількості зареєстрованих злочинів в Україні (середній темп зниження складає 3%), кримінальна ситуація в державі загострюється. Особливо це стосується вчинення насильницьких злочинів проти особистості. У першому кварталі 2015 року, порівняно з аналогічним періодом 2014 року вдвічі зросла кількість убивств на замовлення; у 2,6 раза – проявів бандитизму; на 60% – випадків незаконного позбавлення волі та викрадення людей; на 13,7% – розбійних нападів; на 5,8% – грабежів; на 34,6% – злочинів, учинених з використанням вогнепальної зброї. Рівень насильницької злочинності безпосередньо впливає на захищеність громадян, на їхнє життя, здоров’я та інші права і свободи. Усе зазначене вище свідчить про формування серйозної небезпеки у сфері захисту прав і свобод громадян та відсутність достатніх гарантій їх реалізації.

Реальність кримінальних загроз обумовлює необхідність удосконалення форм і методів запобігання злочинності. У зв’язку із цим актуальним вбачається і питання розробки та реалізації заходів профілактики злочинів. На жаль, вітчизняна кримінологія, розробляючи заходи протидії злочинам, тривалий час відштовхувалась переважно від особи злочинця і тих негативних факторів, які впливали на її несприятливе формування.

Ступінь дослідженості теми. Питанням запобігання злочинності присвячували свої дослідження багато науковців, зокрема Антонян Ю.М., Бандурка О. М., Блага А. Б., Голіна В.В., Головкін Б.М., Даньшин І.М., Закалюк А. П., Костенко О.М., , Лукашевич С.Ю., Оболенцев В.Ф., Туляков В.А., Юрчишин В. М.

Мета дипломного дослідження проаналізувати сучасний стан запобігання злочинності на Україні.

Виходячи з мети нашого дослідження перед нами постають наступні завдання:

- визначити поняття, структуру та об’єкти діяльності щодо запобігання злочинності;

- охарактеризувати суб’єкти діяльності та заходи запобігання злочинним проявам;

- розкрити сутність загально соціального, спеціально-кримінологічного та індивідуального запобігання злочинності.

Об’єкт дослідження: суспільні відносини щодо запобігання злочинності в Україні.

Предметом дослідження виступає злочинність та шляхи її запобігання.

Методи дослідження. В дипломній роботі використані наступні методи:

- діалектичний – для встановлення соціально-правової сутності запобігання злочинам;

- структурно-функціональний метод покладено в основу дослідження концептуальної моделі протидії злочинності в Україні;

- системний метод надав можливість дослідити злочинність в контексті суспільних відносин, тобто в органічному взаємозв’язку з різними сферами життєдіяльності соціуму, а також проаналізувати систему суб’єктів запобігання злочинності;

- узагальнення та аналіз інформації дозволили надати характеристику формам, методам та заходам запобіжної діяльності.

Структура дипломної роботи. Дипломна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

В рамках дослідження теоретичних аспектів профілактики, в першу чергу, ми розглянули обґрунтовані в літературі визначення поняття профілактика. Одним із перших таке визначення було сформульовано А.Є. Жалінським, який під запобіганням злочинів розумів способи кримінально-правового впливу, що застосовуються для усунення криміногенних факторів або ж активізації чинників, що перешкоджають вчиненню злочинів. Неважко помітити, що основними недоліками даного визначення є занадто звужене розуміння правової природи заходів профілактики й обмеження її дії виключно сферою кримінально-правового впливу. Вказані недоліки були усунуті його послідовником - В.В. Голіною, який запропонував визначати спеціально-кримінологічне попередження як «діяльність з розробки та реалізації заходів, спрямованих на виявлення, попередження, обмеження й усунення негативних явищ і процесів, що породжують і зумовлюють злочинну детермінацію».

Сьогодні це визначення не зазнало кардинальних змін і використовується як базове в більшості наукових публікацій. Однак перед тим, як сформулювати власну точку зору на його зміст, пропонуємо спочатку проаналізувати основні ознаки, мету, завдання, систему суб’єктів та зміст спеціальної профілактики. Як відомо, загально соціальні профілактичні заходи нейтралізують найбільш вагомі деструктивні суспільні процеси та явища, що продукують злочинність, тим самим визначаючи за¬гальні закономірності зниження її рівня, кількісних і якісних показників. Однак для ефективної протидії злочинності проведення тільки цих заходів недо¬статньо. Необхідно також усунути чи послабити дію конкретних криміногенних факторів, що створюють передумови для вчинення злочинів і правопору¬шень. Останнє визначає необхідність застосування спеціально-кримінологічних профілактичних заходів, які органічно доповнюють заходи загально соціального попередження та підвищують їх ефективність. Будучи спрямованими, насамперед, на виявлення й нейтралізацію причин, умов та інших детермінант злочинності, заходи спеціальної профілактики тим самим попереджають саму можливість вчинення протиправних дій, оздоровлюють соціальне мікросередовище та звужують сферу застосування репре¬сивних заходів.

Як переконливо показує практика, без чітко налагодженої взаємодії між усіма суб’єктами домогтися позитивних результатів у цій справі навряд чи можливо.

По-перше, спеціальна профілактика злочинів - це дуже широка проблема, вирішення якої потребує залучення зусиль усього суспільства та комплексного управлінського впливу. По-друге, за своєю сутністю, спеціальна профілактика відноситься скоріше до тактики, аніж до стратегії протидії злочинності. А тому реалізація спеціально-кримінологічних заходів вимагає наступальності, послідовності та організованості. По-третє, з усіх заходів спеціального попередження необхідно віддавати перевагу заходам ранньої профілактики, які передбачають своєчасне виявлення та оперативне реагування на будь-які факти деградації та деформації особистості на ранніх етапах, а також недопущення подальшого становлення особи на злочинний шлях. По-четверте, аби досягнути помітних результатів в сфері профілактики, необхідно застосовувати всі відомі науці та практиці методи й засоби попереджувального впливу в їх комплексі та взаємозв’язку. По-п’яте, з метою підвищення ефективності заходів спеціального попередження необхідно подолати формалізм, ліберальність і половинчастість під час їх застосування; забезпечити безперервність, систематичність, цілеспрямованість, плановість, багатовекторність, наступальність діяльності з їх реалізації; активно вивчати та використовувати позитивний досвід; налагоджувати тісну взаємодію з іншими суб’єктами, які приймають участь в загальній справі протидії злочинності.

Результати нашого дослідження можуть буди використанні в подальших дослідженнях профілактики правопорушень.