Зміст

Вступ 3

1. Сучасні правові системи 4

1.1.Романо-германська правова система 4

1.2.Англо-саксонська правова система 7

1.3. Соціалістична правова система 9

1.4.Мусульманське право 12

1.5. Далекосхідне право 15

2. Правова система України 18

Висновки 20

Список використаних джерел: 21

Правова система – це один із різновидів соціальних систем (гр. systema – складене з частин, сполучене); поняття «система» використовується в різноманітних науках, в тому числі в правознавстві. Правова система являє собою структуру – інтегрований засіб цілісного юридичного впливу на суспільні відносини. Елементи правової системи об’єднані спільною метою, завданнями, вони виконують деякі загальні функції.
Істотність правової системи полягає в тому, що вона відображає баланс інтересів різних соціальних груп, класів суспільства. Право виступає центральною ланкою правової системи, а норми права породжують правовідносини, останні слугують формою реалізації юридичних норм.
В кожній країні є своя правова система (національна правова система), або декілька систем. Сукупність країн які використовують однакові правові системи об'єднані в певні правові сім'ї.
Термін «правова сім’я» потрібний для позначення груп правових систем, які мають подібні ознаки, що дозволяє говорити про подібність цих систем. Ця подібність є результатом їх історичного і логічного розвитку.

1. Давид Р. Основные правовые системы современности. – М., 1988. – 451 с.
2. Дудченко В. Про великі правові системи сучасності. // Право України – 2010 №3
3. Загальна теорія держави і права: Навч. посіб. / А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенко та інші; За ред. В.В. Копєйчикова. – Стер. Вид. – К.: Юрінком Інтер, 2000. 320 с.
4. Комаров С. Теория государства и права. – М.: Норма, 2003. – 448 с.
5. Коран. – М.: АСТ, 2004 с.
6. Лубська М. Мусульманське право: Сутність, джерела, структура. – К.: Монографія. «Академвидав», 2009. – 256 с.
7. Новейшая история стран Европы и Америки. – М.: ВЛАДОС, 2001. – Ч. 1
8. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. – Харків: Консум, 2001. – 656 с.
9. Скакун О.Ф. Теория государства и права. – Х., – 2000. – 704 с.
10. Словничок юридичних термінів: Навч. посіб. Уклад. В.П. Марчук. – К.: МАУП, 2003. – 128 с.
11. Стретович В. Правова система України: загальна характеристика сучасного етапу формування. // Право України-1998. – №2.-с. 3.
12. Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник / За ред. О.В. Зайчука, Н.М. Оніщенко. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 688с
13. Тихомиров Ю.А Курс сравнительного правоведения. – М.: НОРМА, 1996

Вступ

Одним з видів досліджень, що проводяться в компаративістиці, є порівняння на макрорівні, коли об''єктом дослідження виступають окремі правові системи. Цей рівень традиційно вважається основним у порівняльному правознавстві, оскільки воно спрямоване головним чином на розкриття взаємовідносин і взаємного впливу правових систем сучасності, образно кажучи, на вивчення юридичної географії світу.

Питання про поняття правової системи, яке належить до стрижневих у компаративістиці, є безумовно непростим. Як справедливо зазначають О. І. Харитонова і Є. О. Харитонов, у сфері порівняльного правознавства це поняття, незважаючи на його широке застосування, залишається малодослідженим1. У сучасній юридичній літературі даються неоднакові визначення правової системи, і майже кожне з них має своє «раціональне зерно». Така різноманітність обумовлюється насамперед тим, що правова система є складним соціальним явищем, якому притаманні певні риси. їх з''ясування значною мірою сприятиме встановленню змісту поняття «правова система».

Правова система є частиною суспільної системи. Слід враховувати, що виникнення, розвиток, існування та функціонування правової системи тісно пов''язані з дією в певному суспільстві інших соціально-регулятивних систем (політичної, економічної, моральної, релігійної тощо).

Правова система є єдністю позитивного права та тісно пов''язаних і взаємодіючих з ним юридично значущих реалій — юридичної практики, правової ідеології тощо. У цьому аспекті правова система є частиною більш широкого поняття «правова дійсність», яке охоплює всі без винятку існуючі в суспільстві правові явища. Правова система відрізняється від правової дійсності тим, що вона поєднує в собі лише найбільш активні елементи правової дійсності, які так чи інакше стосуються позитивного права.

Висновки

В цій роботі були розглянуті головні риси основних правових систем сучасного світу. Україна являється країною кодифікованого права, тобто правову систему України можна віднести до романо-германської, в якій головною рисою є верховенство закону. Найбільш важливий закон на Україні – Конституція. І для нашого суспільства дуже важливо знайти ту ідеальну правову модель, яка б нас задовольнила.

Але мабуть не можна створити ідеальної правової системи, яка б одночасно підходила б для всіх країн світу. Багато плюсів можна відмітити у романо-германськії правовій системі, але також ми можемо сказати що в ній є і недоліки.

В результаті розвитку міжнародного права, торгових і економічних зв''язків між країнами спостерігається тенденція до зближення правових систем різних країн. Так в країнах «загального права» все більше значення набуває кодифікація, а в країнах континентального права – навпаки судовий прецедент. Можна сказати що правові системи поєднуються між собою.

Розширення міжнародних зв''язків, сприяє поєднанню правових систем, і, можна припустити що скоро виникне нова «гібридна» правова система яка влаштовуватиме усі держави. Та поки цього не сталося Україна перебуває у стані перехідного періоду і навіть зберігає деякі риси соціалістичної системи, із якої вона і вийшла.