ВСТУП…………………………………………………………………………….3

1. ПОНЯТТЯ ТА ЗНАЧЕННЯ ЕКСПЕРТИЗИ У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ;…4

2. ПОРЯДОК ПРИЗНАЧЕННЯ І ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРТИЗИ;……………………..

3. ВИСНОВОК ЕКСПЕРТА, ЙОГО ПРЕДМЕТ, ЗНАЧЕННЯ, ФОРМА І ЗМІСТ;………

4. ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕВІРКИ І ОЦІНКА ВИСНОВКУ

ВИСНОВОК…………………………………………………………………………

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Можна виділити наступні ознаки судової експертизи: 1) застосування спеціальних знань у формі дослідження до певного об'єкта і предмета. При цьому під спеціальним розуміють застосування експертами професійних знань, що не є загальновідомими. Дослідження припускає одержання нових даних, які суду до цього не були відомі; 2) здійснення експертизи особливим суб'єктом — експертом і за дорученням суду; 3) дотримання процесуальної форми; 4) одержання нових фактів і оформлення результатів у вигляді висновку експерта. Обставинами, при яких доцільно призначити експертизу, можуть бути наступні: а) необхідність одержання об'єктивної думки фахівця, не зацікавленого в прийнятті рішення або здійсненні дії; б) конфліктна ситуація у сфері управління, здійснення владних повноважень, наявність спірних позицій по тому самому питанню, коли необхідна думка незацікавленого фахівця; в) потреба вирішити проблеми, що перебувають на стику різних галузей науки, техніки; г) коли межі проблеми ширше меж сумарного знання; д) коли про це вказується в законі або підзаконному акті. [8, c. 147]

1.ПРО СУДОВУ ЕКСПЕРТИЗУ: ЗАКОН УКРАЇНИ, 25 ЛЮТОГО 1994Р.[ЕЛЕКТРОННИЙ РЕСУРС]/РЕЖИМ ДОСТУПУ: HTTP://ZAKON2.RADA.GOV.UA/LAWS/SHOW/4038-12
2. Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах : постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 трав. 1997 р. № 8 // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах. – К. : Паливода А. В., 2010. – С. 172–178.
3. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень : затв. наказом Міністерства юстиції України від 8 жовт. 1998 р. № 53/5 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 5. – С. 325.
4.Клименко Н.І. Судова експертологія: курс лекцій : навч. посіб. для студ. юрид. Спец вищ. навч. закл. / Н.І. Клименко. — К. : Вид. Дім «Ін Юре», 2007. — 528 с.;
6. Щербаковский М.Г. Судебные экспертизы: назначение, производство, использование : учеб.-практ. пособ. / М.Г. Щербаковский. — Харьков : Эспада, 2005. — 544 с.;
7. Судова експертиза: нормативно-правове регулювання та наукові коментарі: Навчально-довідковий посібник. — X.: ТОВ ≪Одіссей≫, 2004. — 448 с.
8. Молдован В.В., Кацавець Р.С. - Юридичний практикум: кримінальний процес, судова риторика. – К.: "ЦУЛ", 2008. – 158 с.;
9. Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальне право: Курс лекцій: Навч. посібник. — К.: Істина, 2007. — 456 с;
10. Пиріг І.В. Класифікація судових експертиз//Криміналістичний вісник. – 2010. - №2. – С. 30 – 35;
11. Пиріг І.В. Класифікація судових експертиз за характером завдань, що вирішуються//Криміналістичний вісник. – 2011. - №1. – С. 30 – 35;
12. Щербакова Г. Типові помилки, що допускаються при призначенні та проведенні експертиз під час досудового слідства//Вісник Національної академії прокуратури України. – 2011. - №1. – С. 58 – 61;
13. Проблемні питання призначення та проведення судової експертизи в проекті нового процесуального кодексу України//Теорія та практика судової експертизи та криміналістики. – Вип. 11. – С. 190 – 200;
14. Щербаковський М.Г. Процесуальні та гносеологічні підстави відмови експерта від давання висновку. – Теорія та практика судової експертизи та криміналістики. – Вип. 11. – С. 217 – 225;
15. Жеребко О .І. Оцінка експертом результатів експертного дослідження як умова прийняття експертного рішення та формулювання висновку[Електронний ресурс]/Режим доступу: http//nbuv.gov.ua/03_2010/Zherebko;
16. Лапта С.П. Використання експертних висновків на наступному етапі розслідування злочинів[Електронний ресурс]/Режим доступу: http//nbuv.gov.ua/13_2010/Lapta S;
17. Богдан О.Ю. Критерії оцінювання висновку експерта у кримінальному процесі[Електронний ресурс]/Режим доступу: http//nbuv.gov.ua/04-2009/Bogdan;
18. Кримінально-процесуальний кодекс України: Закон України, 28 грудня 1960[Електронний ресурс]/Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1001-05

Постійний розвиток науки і техніки дає можливість експертним досліджен-ням та обумовлює зростання їх ролі у процесі доказування.
Сьогодні, коли наука досягає значного розвитку, її видатні фундаментальні відкриття використовуються в усіх сферах діяльності людини. Правоохоронні ор¬гани дедалі більше використовують на практиці спеціальні знання для розкриття злочинів. Ці знання за КПК України можна залучити такими способами: за допо¬могою спеціаліста, шляхом проведення судової експертизи та висновку експерта.
Висновок експерта як джерело доказів у кримінальному процесі, давно при¬вертає увагу багатьох вчених-процесуалістів та практиків, зокрема В.І. Гончарен¬ка, Н.І. Клименко, В.О. Коновалової, В.Т. Маляренка, М.М. Міхеєнка, В.П. Ши- біко, М.В. Салтєвського, та багатьох інших, які присвятили свої праці питанням методології наукового пізнання, та використання висновку експерта як джерела доказів у кримінальному судочинстві.
Слід зазначити, що відсутність в законі багатьох визначень, неврегульованість деяких моментів процесу збирання доказів й інші прогалини покладають велику відповідальність на вчених-процесуалістів, що займаються теоретичними дослідженнями в зазначеній сфері. Саме на теоретичних розробках судам дово¬диться будувати свою практичну діяльність при розгляді і вирішенні конкретних справ. Зрозуміло, що є опосередкована ланка між теорією і практикою її вживан¬ня. В ролі посередника виступає Пленум Верховного Суду України, який своїми роз'ясненнями, що містяться в ухвалах, постановах, заповнює недоліки законів, сприяючи при цьому правильності і одноманітності вирішення спірних питань, з огляду на що, ці роз’яснення зокрема і є об’єктом дослідження даної роботи.

Отже, на підставі всього, вище зазначеного, можна зробити обгрунтований висновок про те, що експертиза загалом, і висновок експерта як результат проведеної експертизи, не дивлячись на те, що він не має більшої доказової сили від інших доказів, відіграє важливу роль у кримінальному судочинстві, що зумовлено, в першу чергу, можливостями даного виду доказів.
Саме тому, проаналізувавши теоретичні праці і чинне законодавство в аспекті регулювання питань, пов’язаних з порядком, підставами, метою, особливостями проведення експертизи і висновку експерта, варто наголосити на необхідності більш повного і всебічного урегулювання низки проблемних аспектів, зокрема у відносинах між експертними установами, експертами і відповідними органами чи посадовими особами, які беруть участь у кримінальному судочинстві.