ВСТУП 2

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОХОДІВ ДЕРЖАВНИХ ПІДПРИЄМСТВ 3

РОЗДІЛ ІІ. РЕГУЛЮВАННЯ ДОХОДІВ ДЕРЖАВНИХ ПІДПРИЄМСТВ 10

ВИСНОВКИ 17

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ: 18

Уже на початку 2003 р. в Україні приблизно 80% від загального обсягу промислової продукції вироблялося на недержавних підприємствах, зокрема, у будівництві – 77,6%, транспорті та зв'язку – 39,7%. Торгівля фактично повністю розвивається на приватних засадах. За період з 1992 до 2002 pp. було приватизовано 83 953 об'єкти, з них – 22 660 державної форми власності та 61 296 – комунальної. Та державний сектор економіки в Україні залишався досить значним. Так, в промисловості частка держави за обсягами виробництва становила 23,4%. Більш значною вона залишалася в паливній промисловості (53,7%), електроенергетиці (46,5%), хімічній та нафтохімічній промисловості (30,9%).
Суб'єктами господарювання у державному секторі економіки є підприємства, де частка держави становить від 50 до 100% статутного капіталу. Державними підприємствами здійснюється як некомерційна, так і комерційна господарська діяльність. Некомерційне господарювання спрямоване на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без переслідування мети одержувати прибуток. Підприємництво – це господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Некомерційна діяльність, як правило, здійснюється суб'єктами господарювання державної та комунальної власності.

1. Бюджетна система України. / С.І. Юрій, Й.М. Бескид, В.Г. Дем’янишин та ін. / — К.: НІОС, 2000.
2. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник.—К.: Ніос, 2001.
3. Гриньова В.М., Коюда В.О. Фінанси підприємств.- К.: Знання-Прес, 2004.-424 с.
4. Державний фінансовий контроль. Навч.-метод. посібник для самост. вивчення дисципліни. / Н.С. Вітвицька, І.Ю. Чумакова та інші. — К.: КНЕУ, 2003.
5. Кириленко О.П. Місцеві бюджети України (історія, теорія, практика). — К.: НІОС, 2000.
6. Кудряшов В.П. Фінанси.— Херсон: Олді - плюс, 2002.
7. Мухетдинова Н. Новые механизмы финансирования социальних расходов // Экономист. — 2001. — № 2.
8. Опарін В.М. Фінанси (загальна теорія). — К.: КНЕУ, 2006.
9. Партин Г.О., Загородній А.Г. Фінанси підприємств.— Львів: ЛБУ НБУ, 2003.
10. Пасічник Ю.В. Бюджетна система України та зарубіжних стран.—К.: Знання-Прес, 2002.
11. Петровська І.О. Фінанси (з елементами статистики) Навч. посібник .- К.: ЦУЛ, 2002 .
12. Романенко О.Р., Огородник С.Я., Зазюн М.С. Фінанси: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни.0—К.: КНЕУ, 2000.
13. Романенко О.Р. Фінанси.- К.: Центр навчальної літератури, 2006.-312 с.
14. Фінансово-банківська статистика. Практикум. / За ред. Є.І.Ткача. — К.: Либідь, 2003.
15. Фінанси: курс для фінансистів: Навч.посіб./ За ред.В.І.Оспіщева . –К.: Знання, 2008.- 567 с.

Важливу роль у системі державних фінансів відіграють державні підприємства, які створюються з метою забезпечення розвитку галузей, важливих для задоволення суспільних потреб. Державне підприємництво має певні відмінності від приватної підприємницької діяльності. Вони зводяться як до формування капіталу суб''єктів господарювання, так і структури управління його фінансами, а також використання результатів фінансової діяльності. Діяльність державних підприємств здійснюється насамперед у сферах, розвиток яких неможливий або недоцільний з використанням приватного капіталу. Як правило, це підприємства, що функціонують у галузях виготовлення зброї, наркотичних речовин, радіоактивних матеріалів, надання соціальних послуг з використанням державних коштів, проведення фундаментальних наукових досліджень, культурних програм та ін.

Переважно державна форма власності застосовується і у сфері природних монополій.

Державне підприємництво в СРСР було фактично єдиною формою розвитку економіки. До державної власності належали навіть ті підприємства, діяльність яких забезпечує потреби ринкової економіки: торгівля, надання послуг населенню, переробка сільськогосподарської продукції, страхування, банківські послуги, будівництво, виробництво товарів споживання та ін. З огляду на це в період переходу до ринкової економіки постала задача проведення широкомасштабної приватизації майна державних підприємств з метою формування ринкової структури господарського комплексу.

Виконання фінансового плану здійснюється державним підприємством безпосередньо у процесі господарської діяльності. Органи, уповноважені управляти державним майном або корпоративними правами держави, здійснюють контроль за виконанням фінансового плану підприємства. Підприємство надає звіт про виконання фінансового плану органам, уповноваженим управляти державним майном або корпоративними правами держави, щокварталу у строки, установлені для подання фінансової звітності, разом з пояснювальною запискою щодо результатів діяльності за квартал та із зазначенням за окремими факторами причин значних відхилень фактичних показників від планових. Звіт про виконання фінансового плану підприємства за IV квартал подається разом із звітом про виконання фінансового плану підприємства за рік.

Розподіл прибутку (доходу) державних підприємств здійснюється відповідно до затвердженого фінансового плану з урахуванням вимог Господарського кодексу України та інших законів. У фінансовому плані затверджуються суми коштів, які направляються державі як власнику і зараховуються до Державного бюджету України. Органи, до сфери управління яких відносяться державні підприємства, до 15 липня року, що передує плановому, надають Кабінету Міністрів України інформацію про обсяги перерахування прибутку державних комерційних підприємств для їх врахування при формуванні державного бюджету.

Крім того, відповідно до затвердженого фінансового плану використовуються кошти, одержані від продажу майнових об''єктів, що належать до основних фондів державного комерційного підприємства.