ЗМІСТ

ВСТУП 3

1. Основні забруднюючі речовини 4

2. Аерозольне забруднення атмосфери 5

3. Фотохімічний туман (зміг) 6

4. Забруднення радіоактивними опадами 7

5. Забруднення вод 8

6. Неорганічне забруднення водойм 8

7. Органічні забруднення (нафта) 9

ВИСНОВКИ 14

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: 15

Існує два основних джерела забруднення атмосфери: природний і антропогенний. Природний - це вулкани, лісові пожежі, курні бурі, вивітрювання, процеси розкладання рослин і тварин. Джерелом антропогенного забруднення атмосфери є різні речовини-теплоенергетика, промисловість, транспорт і ін. На думку фахівців, у результаті діяльності людини в атмосферу Землі щорічно надходить 25,5 мільярдів тонн оксидів вуглецю, 190 мільйонів тонн оксидів сірки, 65 мільйонів тонн оксидів азоту, 1,4 мільйони тонн хлорфторувуглеводів. Половина всіх викидів в атмосферу доводиться на підприємства таких галузей промисловості, як енергетика 24,8% і металургія 26,2%.
В останні роки найбільша кількість шкідливих речовин в атмосферу викидається з вихлопними газами автомобілів, причому їхня частка постійно зростає. У нашій країні вона становить більше 30%, а в США - більше 60% від загального викиду забруднюючих речовин в атмосферу[2,c. 103].
Атмосферні забруднювачі розділяють на первинні, вступники безпосередньо в атмосферу, і вторинні, що є результатом перетворення останніх. Сірчистий газ окисляється до сірчаного ангідриду, що взаємодіє з парами води й утворює крапельки сірчаної кислоти. При взаємодії сірчаного ангідриду з аміаком утворяться кристали сульфату амонію.

1. Болбас М.М. Основи промислової екології. Київ : 2009.- 345 с.
2. Владимиров А.М. і ін. Охорона навколишнього середовища. Харків : 2009.- 456 с.
3. Герасимчук А. А., Палеха Ю. І. Основи екології. — К.: Вид-во Євро-пейського університету фінансів, інформативних систем, менеджменту і біз¬несу.
4. Пьер Агесс; Ключі до екології; Ленінград; 2008 р.- 389 с.
5. В.З.Черняк; Сім чудес і інші;Харків; 2008р.- 290 с.
6. Френц Щебек; Варіації на тему однієї планети; 2007 р.- 432 с.
7. Економічна й соціальна географія миру.;К.,2008 р.- 389 с.
8. Енциклопедія «Я пізнаю мир» (Екологія).; Харків.,2007 р.- 378 с.

ВСТУП

Атмосфера — це газова оболонка Землі, яка обертається разом з нею. Саме тут проходить озоновий захист життя Землі від жорсткого для всього жи¬вого випромінювання Сонця. Енергія радіації, що абсорбується, перетворюється у теп¬лову енергію газових молекул. Сонячна радіація, яка проходить до земної поверхні, має зовсім безпечні границі, а всі ультрафіолетові промені з меншою довжиною хвилі в''язнуть у цьому невидимому, легкому, але непроникному шарі повітряного океану.

На всіх стадіях свого розвитку людина була тісно пов''язана з навколишнім світом. Але з тихий пір, як з''явилося високорозвинене суспільство, небезпечне втручання людини в природу різко посилилося, розширився об''єм цього втручання, воно стало великообразне і загроза загрожує стати глобальною проблемою для людства. Втрата невідновних видів сировини підвищується, все більше орних земель вибуває з економіки так на них будуються міста і затони. Людині доводитися все більше втручатися в господарство біосфери - тій частині нашій планети, в якій існує життя. Біосфера Землі в наш час піддається наростаючому антропогенному дійству. При цьому можна виділити дещо найістотніших процесів, будь-який з яких не покращує екологічну ситуацію на планеті [1,c. 89].

ВИСНОВКИ

Охорона природи - завдання нашого століття, проблема, що стала соціальною. Знову й знову ми чуємо про небезпеку, що загрожує навколишньому середовищу, але дотепер багато хто з нас вважаює її неприємною, але минучою проблемою цивілізації й думають, що ми ще встигнемо впоратися з ускладненнями, що виникають.

Однак вплив людини на навколишнє середовище має загрозливі масштаби. Щоб у корені поліпшити положення, знадобляться цілеспрямовані й продумані дії. Відповідальна й діюча політика стосовно навколишнього середовища буде можлива лише в тому випадку, якщо ми нагромадимо надійні дані про сучасний стан середовища, обґрунтовані знання про взаємодію важливих екологічних факторів, якщо розробимо нові методи зменшення й запобігання шкоди, яку наносимо природі.