ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МІСЦЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПРАВІ 6

1.1. Поняття і сутність інституту «державне управління» 6

1.2. Державне управління, як об''єкт адміністративно-правового регулювання 8

1.3. Поняття принципів державного управління 10

РОЗДІЛ 2 ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ЯК ЗАСІБ РЕАЛІЗАЦІЇ ЗАВДАНЬ ТА ФУНКЦІЙ ДЕРЖАВИ 15

2.1. Характеристика функцій державного управління та їх сучасний стан в Україні 15

2.2. Аналіз форм і методів державного управління та їх сучасний стан в Україні 18

РОЗДІЛ 3 ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМ ТА ПОШУК ШЛЯХІВ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ 22

ВИСНОВКИ 27

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 30

Адміністративне право займає особливе місце в системі правового регулювання, оскільки виступає необхідним і важливим інструментом управління соціальними процесами в суспільстві. Йому притаманні відповідні межі правового регулювання – діяльність державної виконавчої влади всіх рангів, громадських відносин управлінського характеру, які складаються в цій сфері, внутрішня організаційна діяльність інших державних органів, пов’язаних з функцією управління, а також зовнішньоорганізаційні відносини недержавних організацій, установ і підприємств.
Адміністративне право охоплює широке коло суспільних відносин, які виникають у зв’язку з реалізацією функцій управління в процесі діяльності органів виконавчої влади. Найбільш тісний зв’язок адміністративне право має з державним правом, яке становить основу всіх галузей права включаючи адміністративне, і займає провідне місце. Адміністративне право тісно пов’язано також і з цивільним правом. Перш за все тому, що зв’язки регулюють відносини майнового характеру, при цьому необхідно вказати, що норми цивільного права стосуються майнових відносин у тих випадках, коли сторони рівноправні (наприклад, договір постачання продукції). А норми адміністративного права стосуються майнових відносин, які базуються на адміністративній підпорядкованості однієї сторони іншій (наприклад, якщо не оплачений проїзд у трамваї), певні зв’язки є у адміністративного права з трудовим правом у сфері регулювання службових відносин. Так трудове право визначає статус державного службовця як учасника трудового процесу, а норми державного права регулюють державно-службові відносини.
Адміністративне право межує з фінансовим, земельним, аграрним і іншими галузями права.

1. Авер’янов В.Б. Нова доктрина управлінського адміністративного права: концептуальні позиції // Право України. – 2006.
2. Авер’янов В.Б.Державне управління в Україні: навчальний посібник / [за заг. ред. В. Б.Авер’янова]. – К. : Вид-во ТОВ «СОМИ», 2005.
3. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления : курс лекций / Г. В. Атаманчук. – изд. 2-е, дополн. – М. : Омега-Л, 2007.
4. Василенкова П. Т. Советское административное право: учебник / [под ред. П. Т. Василенкова]. – М. : Юрид. Лит., 1990.
5. Волкович О. Ю. Проблеми розмежування понять «організаційно-господарське управління» та «державне управління» у діяльності господарських товариств / О. Ю. Волкович // Форум права. – 2008.
6. Гелей С. Д. Політологія: Навч. Посібн. – 4е вид., перероб. і доп., – Львів: Світ, 2005.
7. Григорьев Ф. А., Черкасов А. Д. Формы реализации права // Теория государства и права / Под ред. Н. И. Матузова и А. В. Малько. – М., 2005.
8. Державне управління: Навч. посіб. / А.Ф. Мельник, О. Оболенський, А.Ю. Васіна, Л.Ю. Гордієнко; За ред. А.Ф. Мельник. – К.: Знання-Прес, 2008.
9. Загальна теорія держави і права / За ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченко, О. В. Петришина. – X., 2005.
10. Кельман M С, Мурашин О. Г., Хома H. M. Загальна теорія держави і права: Підручник. – Львів: «Дивосвіт-2000», 2007.
11. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. (тлумачення від 15.03.2016)// Відомості Верховної Ради України. – 2016.
12. Котюк В.О. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2005.
13. Коцюба Н. Й. Українська термінологія державного управління (становлення та розвиток). – Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних на зі спеціальності 10.02.01. – українська мова. – Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2004.
14. Лазарев В. В. Действие права // Проблемы общей теории права и государства / Под общ. ред. B.C. Нарсесянца. – М., 2002.
15. Мельтюхова Н. М. Закони та принципи державного управління / Н. М. Мельтюхова // Актуальні проблеми державного управління. – 2009.
16. Пилипишин В. П. Поняття та основні риси державного управління / В. П. Пилипишин // Юридична наука і практика. – 2011.
17. Теория государства и права: Учебно-методическое пособие / Ю. Н. Оборотов, А. Ф. Крыжановский, H. H. Крестовская, Л. Г. Матвеева. – X.: Одиссей, 2006.
18. Хворостянкіна А. Дефініції в законодавчих текстах: питання теорії // Право України. – 2005. – №11.
19. Цвєтков В. В. Демократія і державне управління: теорія, методологія, практика /. – К. : Юридична думка, 2007.
20. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С.Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: «Укр. Енцикл», 1998. – Т. 4. – 1996.

Актуальність теми. Управління є необхідною умовою розвитку суспільства, спільної праці людей для досягнення певних цілей у відповід¬них сферах і галузях діяльності. Адміністративне право України є самостійною галуззю права, за допомогою якої держава регулює однорідні суспільні відносини в сфері реалізації державної виконавчої влади. Предмет адміністративного права складає широкий комплекс суспільних відносин, які виникають у зв''язку з реалізацією функцій державної виконавчої влади. Адміністративне право як галузь публічного права покликане, насамперед, регулювати управлінські відносини в сфері реалізації публічної влади. У зв''язку з необхідністю реформування адміністративного права надзвичайно загострилась проблема визначення предмета регулювання цієї галузі системи українського права. Розв''язання даної проблеми традиційно пов''язується з теоретичною оцінкою обсягу поняття «державне управління», що за умов дії принципу поділу державної влади корелюється з поняттям «виконавча влада».Державне управління в широкому розумінні – це сукупність усіх видів діяльності усіх органів держави, тобто означає фактично всі форми реалізації державної влади в цілому.

Проблематиці відносин державного управління у вітчизняній правовій літературі присвячена досить велика кількість праць таких відомих науковців як: В. Б. Авер''янов, В. Б. Авер''янова, Б. П. Курашвілі, А. О. Дєгтяря,О.Ф. Андрійко, О. М. Бандурка, Ю.П. Битяк, В. М. Селіванов, В. Ф. Сіренко, B.В. Цвєтков та ін. Також теоретико-правові підходи, основні поняття та дефініції щодо відносин державного управління досліджувалися вченими радянського періоду – C. С. Алексєєвим, К. К. Афанасьєвим, Ю. О. Тихомировим, Л. С. Явищем, а також зарубіжними вченими нинішнього періоду – Г. В. Атаманчуком, Д. М. Бахрахом, I. Л. Бачилом, Б. П. Курашвілі та іншими.

Завдяки доробку цих вчених були розроблені теоретико-методологічні принципи, методи та процедури забезпечення діяльності державного управління та виконавчої влади в Україні. Разом з тим, як в теорії так і практиці державотворення залишаються неврегульованими та потребують додаткового дослідження деякі положення цієї проблематики.

Адміністративне право базується на положеннях Конституції України, нормативних актах Президента, Верховної Ради та Уряду України, актах органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, інших державних структур.

Мета і завдання. Мета курсової роботи полягає в тому, щоб на основі комплексного аналізу теоретико-методологічних засад, нормативних основ розкрити поняття державного управління, його основних ознак та принципів.

Відповідно до визначеної мети в курсовій роботі необхідним є висвітлення наступних питань:

 розкриття сутності понять «управління», «державне управління», ознаки державного управління;

 розкриття сутності державного управління як об''єкта адміністративно-правового регулювання;

 розкриття понять принципів державного управління

 аналіз форм та видів функцій державного управління та їх сучасного стану в Україні.

Об''єктом дослідження курсової роботи є суспільні відношення, які формуються під час здійснення державного управління.

Предметом дослідження є державне управління .

Методи дослідження. У вирішенні зазначених завдань використовувались загальнотеоретичні і спеціально-наукові методи пізнання.

Основним серед сукупності методів, що використовувався при написанні роботи був формально-догматичний (спеціально-юридичний), за допомогою якого визначено поняття та сутність державного управління та його особливості. Системно-структурний метод дозволив всі державно-правові явища розглянути як елементи системи.

У процесі роботи використовувались методи наукового пізнання. Методи класифікації, групування та системний були використанні для визначення форм державного управління та виконавчої влади.

Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел.

У першому розділі курсової роботи розглядаються теоретичні аспекти місця державного управління в адміністративному праві

У другому розділі курсової роботи розглядається державне управління як засіб реалізації завдань та функцій держави

У третьому розділі курсової роботи розкривається постановка проблем та пошук шляхів підвищення ефективності державного управління

Курсова робота складається з 30 сторінок друкованого тексту, трьох розділів, вступу, висновків, списку використаних джерел з 20 найменувань та містить 1 таблицю.
 

Аналіз взаємодії адміністративного права з іншими галузями права дозволяє встановити, що його предметом є сфера державного управління. Іншими словами адміністративне право регулює суспільні відносини у сфері державного управління.

Структура державного управління є складною. Її основні елементи – керівні і керовані системи, їх суб''єкти й об''єкти. Це державні виконавчі органи, їх апарат, сфери і галузі управління, підприємства та об''єднання, об''єкти інфраструктури (транспорт, зв''язок тощо), наукові й соціально-культурні установи, окремі особи і т.п.

Змістом державного управління є комплекс функцій, які прийнято називати функціями управління. Функція державного управління – це вид державно-управлінської діяльності, тобто своєрідне поєднання вимог закону із спеціально створеними органами виконавчої влади, які властивими їм методами проводять в життя завдання державного управління.

Побудова і функціонування системи державного управління згідно з існуючими принципами та додержання функцій сприяє забезпеченню належного правопорядку в державі, розвитку економіки і політики, зростанню міжнародного авторитету України.

Проблеми при реалізації функцій державного управління на сьогодні в Україні полягають у такому: відсутність належного правового регулювання (визначення суб''єктів, що опікуються даною функцією, компетенції тощо), невідповідність змісту закріплених функцій державного управління цілям та завданням сучасного державного управління, невідповідність інструментарію задля впровадження конкретної функції.

Методи державного управління – це способи, прийоми і засоби цілеспрямованого впливу органів управління на свідомість, волю і поведінку громадян. Проблема методів державного управління нині надзвичайно актуальна. Багато в чому це пов''язано з активними спробами прискорити перехід до цивілізованих відносин ринкового типу й тими змінами, які у зв''язку із цим відбуваються в механізмі державного управління. Серйозні зміни спостерігаються в організаційно-правовому статусі як суб''єктів, так і об''єктів управління, а також у зв''язках між ними. Значне послаблення, а в багатьох випадках й усунення прямої залежності між підприємствами й міністерствами, зміщення центру ваги в бік господарських структур нового типу (концерни, корпорації), підвищення значущості регіональних управлінських структур цілком слушно поставило питання про межі використання в управлінській роботі односторонніх юридично-владних приписів і ролі загальнорегулюючих засобів впливу на економіку та інші галузі життя суспільства.

Існуюча система державного управління в Україні є внутрішньо суперечливою, незавершеною і відірваною від людей. Після декількох спроб її реформування система залишається в цілому неефективною, бо поєднує як старі інститути, що залишились у спадок від радянської доби, так і нові інститути, які сформувалися у період незалежності України, внаслідок чого утворилась гібридна (змішана) система державного управління, суттєвими недоліками якої є відсутність єдності, цілісності, послідовності у діяльності органів влади різних рівнів.

Реформування системи державного управління в Україні має відбуватися шляхом реалізації наступних заходів:

 раціонального інституційного розмежування політичних та адміністративних функцій у системі виконавчої влади: удосконалення процедур діяльності органів публічної адміністрації;

 відмежування політичних посад від сфери публічної цивільної служби та встановлення правових механізмів захисту службовців від незаконних політичних впливів;

 децентралізація публічних функцій та ресурсів;

 справедливого правового регулювання адміністративних процедур; спрямування діяльності публічних інституцій, насамперед, на надання публічних послуг, удосконалення механізмів правового захисту громадян у відносинах з органами публічної адміністрації;

 залучення громадськості до участі в управлінні публічними справами та контролю за функціонуванням публічної адміністрації.

Відкритість влади, її готовність до постійного діалогу з громадянами, залучення громадян до підготовки рішень і контролю за їх виконанням є важливою передумовою успішності всього процесу реформування.