План
Вступ……………………………………………………………………………..
1. Президент України - глава Української держави (історична еволюція
інституту)………………………………………………………………..
2. Президент України в системі органів державної влади за чинною
Конституцією України…………………………………………………
3. Повноваження Президента України в сфері гарантування прав і
свобод людини і громадянина в Україні……………………………….
4. Особливості конституційного статусу Президента України за
політичною реформою 2004р……………………………………………
Висновок…………………………………………………………………………
Список використаної літератури

Крім того, по-перше, як зазначає д-р філософських наук, професор А. Колодій: «Автори поправок до української Конституції передбачили участь Президента у формуванні коаліції тільки на стадії подання кандидатури Прем'єра, запропонованої йому коаліцією, до Верховної Ради. І якби коаліція підбирала цю кандидатуру у повному відриві від спілкування з Президентом, то цілком могла б виникнути ситуація, що Президент міг би з нею не погодитись і не внести у Верховну Раду. На цей випадок законодавець ніякого розв'язку не передбачив».
По-друге, призначення членів Уряду, визначення чисельного складу Кабінету Міністрів України (далі - КМУ). Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 106 Конституції України в редакції Закону України № 2222-IV (2222-15) від 8 грудня 2004 р. Президент України вносив до Верховної Ради України подання про призначення Міністра оборони України та Міністра закордонних справ України. Інші члени уряду призначались за подан¬ням Прем'єр-міністра України. Як зазначено у висновку національної комісії зі зміцнення демократії та ут¬вердження верховенства права: «...відповідно до пунктів 1 та 3 частини першої статті 106 Президент «забез¬печує державну незалежність, національну безпеку.» та «здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави». Однак, згідно зі своїми завданнями уряд «забезпечує державний суверенітет і еко¬номічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави.» та «здійснює за¬ходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України.» (пп. 1, 7 ч. 1 ст. 116). Ці повно¬важення, що накладаються одне на одне, можуть стати джерелом майбутніх конфліктів між президентом та урядом».

Список використаної літератури
1. Конституція України від 28.06.1996 [Електронний ресурс]/Режим
доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр/page4
2. Конституція України: Науково-практичний коментар / Ред. кол. В. Я.
Тацій, Ю. П. Битяк, Ю. М. Грошевой та ін. – Харків: Право; Київ:
Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 808 с.;
3. Про правовий режим надзвичайного стану: Закон України від 16
березня 2000 р. [Електронний ресурс]/Режим доступу:
http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1550-14
4. Балакірєва Р.С. Конституційне право України. – К.: Либідь, 2003. –
563 с.;
5. Тодыка Ю.Н. Конституционное право Украины: отрасль права,
наука, учебная дисциплина: Учеб. пособие. – Х.: Фолио – Райдер,
1998. – 292 с.;
6. Козлов С. Авторитарна еволюція інституту президентства в країнах
СНД//Підприємництво, господарство і право. – 2003. - №6. – С. 14 –
18;
7. Горбатюк В.В. Інститут президентства в Україні: історико-правовий
аспект//Часопис Київського університету права. – 2011. - №2. – С.
325 – 329;
8. Кохановський В.В. Президент України: розвиток його правового
статусу//Митна справа. – 2011. – Ч.2. – С. 669 – 673;
9. Фрицький Ю. О. Правові аспекти правового статусу Президента
України//Право і суспільство. – 2010. - №4. – С. 40 – 43;
10. Поляков Л.І. Аналіз механізмів взаємодії Верховної Ради і
Президента України (1991 – 2004рр.)//Юридична Україна. – 2007. -
№6. – С. 56 – 60;
11. Кузнєцова О. В. Взаємодія інститут президентства з іншими гілками
влади//Право і суспільство. – 2011. - №7. – С. 23 – 27;
12. Стрижов І.А. Інститут президентства на пострадянському
просторі//Підприємництво, господарство і право. – 2003. - №1. – С.
67 – 73;
13. Рибалка Н.О. Інститут президентства та його риси//Наше право. –
2008. - №4. – С. 56 – 58;
14. Крейденко В.В. Організація влади та розподіл управлінських
функцій між президентом України та Кабінетом Міністрів України
та Кабінетом Міністрів України в контексті конституційної
реформи//Юридична Україна. – 2007. - №2. – С. 23 – 26;

Становлення інституту президентства в Україні - складний процес, який ґрунтується на історичних пе¬редумовах і суспільно-політичних уявленнях про організацію державної влади в країні. З проголошенням незалежності України було започатковано інститут Президента України як орган державної влади та части¬на державного механізму. Правове закріплення заснування поста Президента УРСР було здійснено Законом УРСР від 5 липня 1991 р. № 1293-XII «Про заснування поста Президента Української РСР і внесення змін та доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР». Водночас розвиток норм Конституції та чинного законодавства України доводить, що започаткований у 1991 р. інститут глави держави - Президен¬та України перебуває у стані конституційно-правового розвитку й еволюції. Суперечливість та розмаїття по¬глядів як науковців, так і практиків на інститут президентства, його роль та місце в конституційно визначе¬ному механізмі державної влади доводять доцільність вивчення цього питання, що дасть змогу виявити проблеми й суперечності, ефективно використати набутий раціональний досвід.
Даним питанням займались такі вчені, як Поляков Л.І., Козлов С., Тодика Ю.Н., Балакірєва Р.С. та інші, напрацювання яких використані для написання цієї роботи.
Метою роботи є дослідження інституту президента України в його ретроспективі, аналіз місця цього органу влади в системі влади, включаючи конституційну реформу 2004 р., повноважень Президента у сфері гарантування прав і свобод людини і громадянина. Об’єктом роботи є інститут Президента України, а його повноваження, історичне становлення є її предметом.

З огляду на все, вище зазначене, при різних формах правління повноваження глави держави неоднакові. В одних країнах функції глави держави номінальні, в інших вони уособлюють реальну владу. Але, незважаючи на це, глава держави зберігає певні власні повноваження, тобто вищі представницькі функції як всередині країни, так і поза неї, оскільки ці функції нікому не підконтрольні і не підзвітні. Важливими і незамінними є його повноваження у сфері гарантування прав і свобод людини і громадянина в першу чергу тим, що він гарантом Конституції України. Яка і закріплює вищезазначені права.
Відносно місця і ролі в системі органів державної влади, то мається на увазі співвідношення його функцій з законодавчою, виконавчою та судовою владою. Функції глави держави співвідносяться зі всіма трьома гілками влади (в галузі законодавства він, наприклад має право вето, по відношенню судової влади, глава держави вправі призначати суддів або здійснювати помилування), проте його основні функції і повноваження не можна віднести до законодавчої або судової влади. В залежності від форми правління президент може входити до складу виконачої або не входити до неї, залишаючись при цьому арбітром між урядом та законодавчим органом, що і має місце в Україні.