Вступ 3
1. Епідеміологія: розповсюдженість, частота та класифікація інсультів 4
2. Лікування інсультів 7
Висновок 19
Список використаних джерел 20
За даними ВООЗ частота інсультів в різних країнах світу коливається від 150 до 740 на 100 тис. населення. В США щороку після перенесеного інсульту з медичних закладів виписується 400 тис. хворих. В Європі інсульт щороку вражає 1 млн. чол. В Україні в 1997 р. інсульт перенесли 130 тис 890 чоловік, з них 54 тисячі померли (тобто інсульт зустрічається в 27 раз частіше, ніж інфаркт. За останні 3 десятиріччя частота інсультів прогресивно збільшується в усіх країнах світу. З 1985 року вона зросла в 4 рази, в той же час як частота ІХС зросла в 1,57 рази, а гіпертонічна хвороба – майже в 2 рази. За останні 2 десятки років змінилась і структура інсультів за рахунок збільшення числа ішемічних інсультів. Від масивного крововиливу в мозок померли Т. Рузвельт, Сталін, Ейзенхауер. 4 інсульти переніс У. Черчіль. Інвалідність після перенесеного інсульту досягає 90 %, 10 % хворих після перенесеного інсульту повертаються до праці, 48 % хворих мають після інсульту геміпарез, 12-18 % - моторну афазію, 22 % - не можуть зовсім ходити, 24-50 % - ходять зі сторонньою допомогою, 32 % - мають важкі депресивні стани.
1. Верещагин Н.В. Принципы диагностики и лечения больных с острыми ишемическими нарушениями мозгового кровообращения / Н.В. Верещагин, Виберс Д. Инсульт: Клин. рук.; пер. с англ. / Д. Виберс, В. Фейгин, Р. Браун. - М.: БИНОМ; СПб.: Диалект, 2005. - 608 с.
2. Виленский Б.С. Инсульт - современное состояние проблемы / Б.С. Виленский // Невролог. журн. - 2008. - №2. - С. 4-10.
3. Виленский Б.С. Неотложные состояния в неврологии: рук-во для врачей. - СПб.: Фолиант, 2006. - 798 с.
4. Гусев Е.И. Общая неврология: учеб. пособие / Е.И. Гусев, А.С. Никифоров. - М.: Гэотар-Медиа, 2007. - 720 с.
5. Міщенко Т.С. Епідеміологія цереброваскулярних захворювань в Україні / Т.С. Міщенко // Судинні захворювання головного мозку. - 2006. - №1. - С. 3-7.
6. Сайфуллина Э.И. Церебральный инсульт: Нейровизуализация в диагностике и оценке эффективности различных методов лечения: автореф. дис. ... д-ра мед. наук / СПб. гос. мед. ун-т им. И.П. Павлова. - СПб., 2008. - 42 с.
7. Скоромец A.A. Нервные болезни / A.A. Скоромец, Т.А. Скоромец. - М.: МЕДпресс-Информ, 2007. - 552 с.
8. Хеннерици М.Г. Инсульт / М.Г. Хеннерици, Ж. Богуславски, Р.Л. Сакко; под общ. ред. В.И. Скворцовой; пер. с англ. А. Сидорова. - М.: МЕДпресс-информ, 2008. - 224 с.
9. Шнайдер H.A. Инсульт. Церебральные осложнения артериальной гипертонии: уч. пособие / Н.А. Шнайдер, С.Ю. Никулина. - Ростов-на-Дону: Феникс, 2007. - 320 с.
10. Яхно H.H. Болезни нервной системы: руков. для врачей / Под ред. H.H. Яхно, Д.Р. Штульмана, П.В. Мельничука. - М.: Медицина, 2007. - 1256 с.
Геморагічний інсульт (чи внутрішньоцеребральний крововилив) — це крововилив у мозкову тканину, наступаючий внаслідок розриву судин через високий артеріальний тиск.
Інсульт може виникнути у будь-якої людини, але існує так звана група ризику, до якої входять особи старше 45 років, гіпертоніки, а також люди, що мають вроджені вади судин головного мозку.
Починається геморагічний інсульт раптово з головного болю і наростаючими неврологічними розладами. У людини розвивається слабкість, порушується чутливість, плутається свідомість, втрачається мова і зір, а також можливість пересуватися (параліч).
Діагностувати внутрішньоцеребральну кровотечу, зазвичай, вдається без додаткових досліджень. Однак у випадку підозри на ішемічний інсульт лікар приймає рішення про проведення комп''ютерної томографії або магнітно-резонансної томографії.
Геморагічний інсульт незалежно від виду характеризується зростанням активності перекисного окислення ліпідів та окислення білків. Концентрація молекул середньої маси у хворих з неускладненим субарахноїдальним крововиливом та з субарахноїдально-вентрикулярним крововиливом була значно вищою, ніж у хворих із субарахноїдально-паренхіматозним та змішаним крововиливом.
Застосування німотопу в комплексному лікуванні субарахноїдального крововиливу запобігає розвитку ангіоспазму, стримуючи зростання лінійної швидкості кровообігу (11,64% проти 26%, при р?ктивнішим, ніж традиційне лікування чи лікування в поєднанні лише з німотопом.
