Вступ………………………………………………………………………………… 3
Розділ 1. Вплив кольору на розвиток творчої особистості
молодшого школяра………………………………………………………………… 6
1.1 Сутність та основні властивості кольору………………………………. 6
1.2. Особливості відчуття і сприймання кольору у молодшому
шкільному віці………………………………………………….…….…….. 16
Висновок……………………………………………………………..……………. 25
Список використаної літератури………………………………………..……….. 27
Додатки……………………………………………………………………..……… 29
Колір - найкращий зображувальний і емоційний засіб живопису. За допомогою кольору, приведеного в творі в гармонійну систему, передаються краса й багатство барв реального світу, матеріальність предметів, їхнє природне забарвлення.
Різноманітні предмети навколишньої дійсності відрізняються один від одного не тільки матеріалом, величиною та формою, а й кольором. Отже, колір - це одна з невід'ємних ознак будь-якого предмета, причому дуже мінлива [37, 41]. Відомо, що колір природи змінюється не лише внаслідок зміни пори року, але й часу дня (вранці, вдень чи ввечері). Так, вода в річці, ставу чи морі змінює свій колір, як і небо: то вона блакитна, як небо вдень у тиху погоду, то темно-синя з різноманітними відтінками - у вітряну, то золотисто-червона - у вечірній час.
1. Аксенов Ю.Г., Левидова М.М. Цвет и линия. - М.: Сов. художник, 1986. - 326 с.
2. Алексеев В.В. Изобразительное искусство и школа. - М.: Педагогика, 1968. - 184 с.
3. Алексеев С.С. О колорите. - М.: Изобраз. искусство, 1974. - 176 с.
4. Алексеева В. Что такое искуство? - М.: Сов. художник, 1985. - 260 с.
5. Алёхин А.Д. Изобразительное искусство: художник, педагог, школа. - М.: Педагогика, 1984. - 254 с.
6. Алісійчук О.С. Морально-естетичне виховання молодших школярів. - К.: Академія, 2001. - 160 с.
7. Беда Г.В. Основы изобразительной грамоты. - М.: Наука, 1979. - 168 с.
8. Беда Г.В. Живопись. - М.; Просвещение. 1986. - 190 с.
9. Беличко Ю.В. Український живопис. - К.: Мистецтво, 1989. - 191 с.
10. Беседы о живописи в школе. - М.: Искусство, 1966. - 96 с.
11. Бучинський С.Л. Основи грамоти з образотворчого мистецтва. - К.: Мистецтво, 1981. - 178 с.
12. Величко Ю.В. Український живопис. - К.: Мистецтво, 1989. - 191 с.
13. Верб В.А. Искусство и художественное развитие учащихся. - Л.: Наука, 1977. - 116 с.
14. Виноградова Г. Малювання з натури. - К.: Рад. школа, 1976. - 118 с.
15. Вікова психологія / За ред. Г.С. Костюка. - К.: Рад. школа, 1976. - 270с.
16. Вільчинський В.М. Образотворче мистецтво.1-2 класи. - К.: Рад. шк., 1991. - 128 с.
17. Вожлов В.М. Прекрасное в жизни, в искусстве. - М.: Знание, 1979. - 240 с.
18. Волков Н.Н. Цвет в живописи. - М.: Искусство, 1984. - 320 с.
19. Ворона М.О. Особливості вияву естетичних почуттів у дітей // Початкова школа. - 1990. - №4. - С.64-66.
20. Выготский Л.С. Психология искусства. - М.: Искусство, 1986. - 573 с.
21. Гайдамака О. Календарне планування до програми “Мистецтво” // Поч. школа. - 2003. - №6. - С.28-31.
22. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія. - К.: Вища школа, 1995. - 237 с.
23. Гандзій П.А., Левицький Ф.Д. Уроки малювання: Посібник для вчителя. - К.: Рад. школа, 1975. - 224 с.
24. Глинская И.П. Изобразительное искусство. Методика обучения в 1-3 классах. - К.: Педагогика, 1978. - 186 с.
25. Глушанская В.П., Маркова В.Ф., Смирнова Л.Ф. Рисование с методикой преподавания. - М.: Просвещение, 1971. - 127 с.
26. Гончаров И.Ф. Эстетическое воспитание школьников средствами искусства и действительности. - М.: Педагогика, 1986. - 126 с.
27. Горбенко А.А. Акварельная живопись для архитекторов. - К.: Будівельник, 1991. - 70 с.
28. Дейнека А.А. Учитесь рисовать. - М.: Изд-во Акад. художеств СССР, 1961. - 224 с.
29. Демченко І. Творчий розвиток молодших школярів засобами образо-творчого мистецтва // Рідна школа. - 2002. - №6. - С.62-64.
30. Задорожний В.І., Боровиков О.Я. Уроки образотворчого мистецтва.1-3 класи. - К.: Рад. шк., 1972. - 151 с.
Актуальність дослідження. Мистецтво є найбільш повним і концентрованим виразом прекрасного в житті. Художнє пізнання дійсності поряд з науковим є важливим засобом відображення і пояснення дійсності, могутнім знаряддям суспільно-естетичного виховання людей. Художнє відображення життя в творах мистецтва відбувається за певними законами, що специфічно відбиваються в кожному виді мистецтва. Специфічність відображення дійсності кожним видом мистецтва позначається і на особливості їх естетичного сприймання.
Велику роль в естетичному розвитку дітей відіграє образотворче мистецтво, що пов''язане із творенням кольорових образів дійсності і в цьому плані найкраще відображається в живописі. Живопис - це один з найстародавніших, найбільш яскравих і поширених видів образотворчого мистецтва, що за допомогою фарб передає навколишній світ. Це галузь духовного життя людей, в якій завжди знаходять вираз їх почуття, думки, інтереси і переконання людей. Фарбами і лініями вони передавали своє уявлення про життя і смерть, про добро і зло, про минуле і сучасне, свої мрії про майбутнє [28, 12].
Живопис - це мистецтво відтворення дійсності за допомогою фарб на будь-якій двовимірній поверхні. Художник, зображаючи дійсність, створює зорові кольорові образи. Колір у живописі й мистецтві загалом - це те саме, що звук у музиці. Недарма художники говорять про особливе "звучання" кольору. І.Ю. Рєпін говорив, що "... форма - тіло живопису, малюнок - нерви, а фарби - його кров" [17, 19]. Колір - це важливий елемент мови образотворчого мистецтва. Колорит - загальне кольорове і тональне розв''язання картини.
Живопис відтворює видимий світ у всьому його багатстві і є вагомим чинником естетичного розвитку і виховання дітей. Зорові враження від сприймання твору живопису органічно пов''язані з усіма іншими сторонами нашої свідомості. Матеріали досліджень показують, що естетичні уявлення дітей багаті, різноманітні і реалістичні за своїм змістом. У них проявляється безпосередність естетичних переживань, залежність цих уявлень від суджень дорослих людей, що оточують дитину, детермінованість їх умовами життя, вихованням і знаннями дитини.
Психологи естетичними називають такі вищі почуття, які породжує в нас краса, або потворність об''єктів, які ми сприймаємо: це можуть бути явища природи, твори мистецтва або люди, чи їх вчинки і дії [20, 53]. Характеризуючи естетичні почуття, автори зазначають, що вони можуть мати споглядальний характер, коли виникають у зв''язку з сприйманням об''єктивної дійсності, і можуть ставати активними, коли органічно включаються в людську діяльність, надаючи їй певної естетичної форми.
У найпростішій формі естетичне почуття є ніби "чуттєвий тон", що супроводить окремі відчуття (коли людина одним чистим кольорам або звукам надає перевагу перед іншими). Складніше почуття естетичної насолоди виникає при сприйманні своєрідного поєднання в цілому предметі його елементів: звуків, фарб, форм і т.д. Відтак сформованість естетичних почуттів свідчить про духовність особистості, а відчуття кольору є важливим засобом естетизму.
Необхідність удосконалення процесу формування у дітей навичок відчуття кольору як засобу естетичного виховання молодших школярів на уроках образотворчого мистецтва зумовило актуальність проблеми й вибір теми дипломного дослідження.
Об''єкт дослідження - колір як засіб естетичного виховання молодших школярів.
Предмет дослідження - методика формування навичок кольоротворення у процесі навчання.
Мета дослідження - теоретично обґрунтувати і експериментально перевірити особливості методики формування відчуття кольору на уроках образотворчого мистецтва в процесі виконання натюрморту.
Гіпотеза дослідження: якщо в процесі навчання образотворчому мистецтву використовувати методично обґрунтовані способи та шляхи формування навичок кольоротворення, то результативність виконання натюрмортів в учнів початкових класів значно підвищиться.
Відповідно до поставленої мети та визначені завдання дослідження:
Розкрити сутність та основні властивості кольору.
Обґрунтувати методичні розвитку відчуття кольору у процесі навчання.
Визначити вплив експериментальної методики на результативність процесу кольоротворення у молодших школярів.
Колір - найкращий зображувальний і емоційний засіб живопису. За допомогою кольору передаються краса й багатство барв реального світу, матеріальність предметів, їхнє природне забарвлення. Колір є однією з невід''ємних ознак будь-якого предмета. Справжній колір предмета залежно від його просторового положення, сили освітлення та навколишнього середовища змінюється за ясністю, кольоровим тоном та насиченістю. Кольори викликають у людей різні емоції, впливають на настрій та працездатність. В міру віддалення предмета від глядача змінюється не лише видима величина його, а й колір, бо міняється кількісний і якісний характер світлового потоку, що відбивається цим предметом. Зміна тону, ясності і насиченості кольору предметів залежить від кількості і величини частинок вологи й пилу в повітрі, які утруднюють проходження кольорових променів і впливають на зміну кольору. Уміння бачити кольори, розпізнавати їхні відтінки допомагає нам не тільки правильно передавати колір предметів у малюнках, а й створювати прекрасне в житті.
Колір як властивість предметів оточуючої дійсності та одна з характеристик людських відчуттів безпосередньо пов''язаний із зоровими відчуттями і сприйманнями. З поширенням дійових зв''язків дитини з зовнішнім світом її зорові аналізатори вдосконалюються, підвищується їхня здатність розрізняти кольори. Ускладнення продуктивних видів діяльності веде до того, що дитина поступово засвоює все нові кольори і поступово опановує порівняно повний їх набір. У процесі тренування помітно підвищується рівень перцептивного розрізнення форм і кольору об''єктів. Подальше вдосконалення відчуттів відбувається в процесі розвитку зображальної (образотворчої) діяльності.
Відображення кольору та процес кольоротворення значно збагачує естетичну сферу людини. Тому емоційний вплив кольору використовується в мистецтві. Фарба, колір у нерозривній єдності із світлотінню і лінією - художні засоби живопису. Колір - основний засіб живопису. Кольором художник передає свої почуття і думки, створює образи на площині, форми і об''єми реальних предметів. Оскільки сприймання кольорів залежить від їх оточення у природі, на картині, то в живопису, порівнюючи один колір з іншим, потрібно добиватися таких же взаємовідношень, як і в натурі. Учнів початкових класів ознайомлюють з шістьма кольорами спектрального круга, трьома основними і трьома похідними. Після ознайомлення дітей з основними кольорами слід перейти до вивчення складових кольорів, вчити їх підбирати потрібні відтінки кольору змішуванням фарб. Готовим кольором користуватися не рекомендується, бо це призводить до пасивного підбирання фарб. Всю гаму різних відтінків одного кольору учні повинні вивчити під час практичної роботи. Поступово в процесі навчання малювання вчитель ознайомлює дітей з різними властивостями кольору.
