ВСТУП
РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ПОНЯТЬ ВІНДИКАЦІЯ ТА РЕСТИТУЦІЇ ТА ІСТОРИЧНІ ЕТАПИ ЇХ РОЗВИТКУ
1.1. Виникнення інституту віндикації
1.2. Поняття та види реституції
1.3. Співвідношення понять віндикації і реституції в науці цивільного права
РОЗДІЛ 2. ЗАСТОСУВАННЯ ВІНДИКАЦІЇ ТА РЕСТИТУЦІЇ НА ПРАКТИЦІ
2.1. Недійсність правочинів
2.2. Віндикація та реституція в судовій практиці
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
У розмовній мові ми нерідко вживаємо слова «власність» і «володіння» як синонімів. Але вже римські юристи стверджували, що спільного між ними нічого немає.
Відмінність володіння від власності полягає в тому, що в поняття «володіння» не входить право розпорядження, тобто відсутнє право визначати долю речі дарування, успадкування і т.п, причому відмінність між володінням і власністю стало проводитися в римському праві лише на пізньому етапі його розвитку.
Володіння - це, на думку римських учених, видимість власності, в кожному окремому випадку відношення - є володіння, як скоро своїм зовнішнім виглядом воно нагадує власність. Але, крім того, загальні умови володіння становлять знімок загальних умов власності. Володіння збігається з власністю відносно меж поширення, володіння йде паралельно власності. Воно, по-перше, не має ніяких прав далі власності де неможлива власність, там неможливо і володіння, і, по-друге, воно поширене настільки ж, наскільки і власність де допускається остання, там мислимо і володіння. Там, де немає власності, там немає і володіння. Римські юристи виключають володіння під всіх тих випадках, де існують перешкоди до права власності Так, раб знаходиться у володінні свого пана, тому що він складається в його власності навпроти, володіння немислимо по відношенню до сина, так як влада батька над сином не має майнового характеру.
1. Аванесов Е.В. Проблеми захисту власності в цивільному праві та кримінальному процесі Автореф. Дис.. канд.. юрид. наук М, 1999 -26 с 89
2. Ансон В., Договірне право, (переклад з англ під заг ред О.Н. Садикова) - М. Юрид літ, 1997 - 463 з 92
3. Барулин В. А. Без документарні цінні папери в цивільному праві Росії Автореф дис.. канд. Юрид. наук - М, 2001.-25с
4. Бевзенко PC. Захист добросовісного володіння в цивільному праві. Автореф. Дис..канд. юрид. наук - Саратов 2002 – с.96
5. Брагінський М.І. До питання про співвідношення речових та зобов'язальних правовідносин / Цивільний кодекс України. Проблеми Теорія Практика Збірник пам'яті З.А. Хохлова / Відп Ред А.Л.Маковський - М, 1998. 97 с.
6. Брагінський М.І., Витрянский В.В. Договірне право Книга I Загальні положення-М'Юрід літ, 1997 -841 С.
7. Венедиктов А.В. Державна соціалістична власність М.: Академія наук СРСР J 948 -840 З 99 с.
8. Витрянский В.В., Суханов Е.А. Захист права власності Науково-практичний коментар / Захист права власності, Сб нормативних актів і матеріалів арбітражної практики з науково-практичним коментарем / Упоряд В.В. Витрянский, Е.А. Суханов. - М, 1992 С.101
9. Вісник АПН України. – 2007. – №3. – 276 с.
10. Григор'єва О.В. Володіння як необхідна умова виникнення і здійснення цивільних прав Автореф. дис. канд. юрид. наук-Волгоград 2005. -26 С 116
11. Держава і право. – 2007. – №2 (Випуск 36). – 664 с.
12. Дождев Д.В. Підстави захисту володіння в римському праві - М Інститут держави і права РАНЕ 1996 - 238 с 117
13. Дождев Д.В. Римське приватне право - М « Инфра-М «Норма, 1997 -685 з 118
14. Замотаєва Т.Б. Гроші як об'єкт цивільних прав . Дис. Канд.. юрид. наук - Самара 2003 - 23 с. 119 с.
15. Іоффе О.С. Вибрані праці з цивільного права-М Статут, 2000 - 777 с. 122
16. Маслова І.С. Римське право. Навчальний посібник-М, 2002 131
17. Моргунов С.В. Віндикаційний позов. Автореф. Дис.. канд.. юрид наук-М, 2001-24с 134.
18. Муромцев С.А. Цивільне право. Стародавнього Риму М. Статут, 2003 -684с
19. Науково-практичний коментар до Цивільного кодексу України: у 2-х т. / [за ред. О. В. Дзери (кер. авт. кол.), Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця]. - 2-е вид., перероб. і доп. -К.: Юрінком Інтер, 2006. - Т. 1. - 832 с.
20. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України / [за ред. В. М. Коссака]. - К.: Істина, 2004. - 976 с.
21. Новицький І.Б. Римське приватне право -.М Асоціація «Гуманітарні знання», 1996 - 245 с, 137 с.
22. Пам'ятки римського права. Закони XII таблиць Інституції Гая Дигести Юстиніана – М. Зерцало, 1997 - 607 с 138
23. Пахман С.В. Історія кодифікації цивільного права - М, 2004
24. Підопригора О.А. Римське приватне право: Підручник для студентів юрид. спец. вищих навч. закладів: Вид. 3-є, перероб. та допов. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. – 440 с.
25. Римське приватне право / Под ред И.Б. Новицького та І З Перетерского-М., 2003 147 С.
26. Сергєєв А.П. Питання витребування майна з чужого незаконного володіння. «Проблеми цивільного права» / під ред Ю.К Толстого-М, 2001. 151 С.
27. Сєрокурова У.В., Судово-арбітражна захист права власності на нерухоме майно Дис канд юрид наук. - М, 2003 - 24 з 153 с.
28. Скловский К.І. Про ідеологію захисту володіння Проблеми сучасного цивільного права / Под ред В.Н. Литовкіна-Ме 2000 156 С.
29. Суханов Е.А. Лекції про право власності - М, 1991 - 238 с, 162 с.
30. Сучасний словник економічних термінів / За ред Рай-сберг Б.А., Лозівського Л.Ш., Стародубцевой Е. Б.-М, 1999 161 С.
31. Харитонов Е.О. Гражданское право Украины: учебник / Е. О. Харитонов, Н.А. Саниахметова. - Х.: ООО «Одиссей», 2004. - 960 с.
32. Хрестоматія з історії держави і права зарубіжних країн Т 2. / Подред Н.А. Крашенинникова -М, 2004 -670 з 170 с.
33. Цивільне право / Відп. Ред Е.А. Суханов Т 1-М Бек, 2000 -785 с.
34. Цивільне право / Под ред Е.А. Суханова Т 1-М Бек, 1994 -750 з 109
35. Цивільне право України: Академічний курс: підручник: у двох томах / [за заг. ред. Я. М. Шевченко]. - К.: Концерн «Видавничий дім „Ін Юре», 2003. - Т. 1. Загальна частина. - 520 с.
36. Цивільне право України: підручник: у 2-х кн. / О. В. Дзера, Д. В. Боброва, А. С. Довгерт та ін. ; [за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової]. - 2-е вид., допов. і перероб. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - Кн. 1. - 736 с.
37. Цивільний кодекс України. – С.: ТОВ «ВВП Нотіс», 2012 – 344с.
38. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: у 2 ч. / [за заг. ред. Я. М. Шевченко]. - К.: Концерн «Видавничий дім «Ін Юре»«, 2004. - Ч. 1. - 692 с.
39. Шершеневич Г. Ф. Курс гражданского права / Г. Ф. Шерше-невич. - Тула: Автограф, 2001. - 720 с.: ил. - (Юридическое наследие).
40. Шершеневич Г.Ф. Підручник торговельного права-М, 1994 335 С.
Актуальність теми визначається тим, що в сучасному громадянському суспільстві право власності є тим основним фундаментом, на якому будується весь майновий оборот
Величезні обсяги і темпи зростання майнового обороту в умовах ринку призводять до різного роду зіткнень інтересів власників, що природним чином призводить до зростання кількості судових спорів. Аналіз судово-арбітражної практики показує, що, найбільш часто пред'являються позовні вимоги, спрямовані на отримання майна, а саме віндикація, реституція, позови про виконання договірних зобов'язань та ін.
У радянський період розвитку цивільного права ефективність віндикації як способу захисту права власності була недостатня, проте в даний час ситуація змінилася.
Використання учасниками цивільного обороту для захисту порушених майнових прав, позову про витребування майна з чужого незаконного володіння, в умовах розвитку ринкових відносин, загострило проблеми, що раніше не мали теоретичної актуальності і практичної значущості. Так, появились спори між суб'єктами державної власності різних рівнів і муніципальної власності внаслідок того, що в законодавстві таке розмежування визначено недостатньо чітко. У прагненні власників повернути собі втрачене майно загострилася проблема співвідношення застосування віндикації і реституції як гражданско-правових інструментів.
Не залишилось без уваги і питання про співвідношення інтересів власника і добросовісного набувача при застосуванні віндикації. Відсутність в цивільному законодавстві норм, що регулюють відносини з придбання майна від не власника, ставить добросовісного набувача, у разі відмови в задоволенні віндикаційного позову, на користь фактичного незаконного власника. Поняття «фактичного володіння» у чинному цивільному законодавстві відсутня, визнається і захищається лише титульне володіння.
Залишається невирішеним питання про правове становище майна, в віндикації якого відмовлено, оскільки його положення в режимі фактичного незаконного володіння робить його непридатним для майнового обороту.
У науковій літературі виникають спори про віднесення до об'єктів володіння що не підлягають витребуванню допомогою віндикації без документарних цінних паперів.
У ході суперечок з даного питання неодноразово висловлювалися пропозиції про відновлення інституту власницької захисту в цивільному праві.
Теоретичну основу курсового дослідження склали: роботи таких відомих вчених як З.З. Алексєєв, Г.Н. Амфітеатров, А.Н. Арзамасцев, С.І. Братусь, А.В.Венедітсгов, В.В. Витрянский, Д.М. Генкін, В.П. Грибанов, Д.В. Дождев, О.А. Красавчиков, А.Л. Маковський, В.Ф. Маслов, Д.І. Мейер, І.Б. Новицький, І.З. Перетерский, Л.І. Петражицкий, І.А. Покровський, А.А. Рубанов, В.А. Рясенцев, О.Н. Садиков, Свердлик Г.А., А.П. Сергєєв, К.І. Скловский, Е.А. Суханов, Ю.К. Толстой, Р. Халфіа. А. Хатунцев, В.М. Хвостов, С.А. Хохлов, Б.Б. Черепахін.
Мета дослідження - виявлення сутності інституту витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикації) з урахуванням майнових інтересів його учасників і визначення його місця в системі речове-правових способів захисту права власності.
Ця мета зумовила такі завдання мого курсового дослідження:
- проведення порівняльного аналізу норм сучасного цивільного законодавства України з дореволюційним, радянським законодавством і законодавством зарубіжних країн з досліджуваної проблеми,
- вивчення розвитку і становлення інституту витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикації),
- дослідження практики застосування віндикації, виявлення співвідношення віндикації і реституції як способів захисту права власності, змістом яких є вимога про надання майна в натурі, дослідження спірних питань, що виникають при розрахунках між підприємцем і незаконним власником, узагальнення судово-арбітражної практики з розгляду позовів про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Об'єктом дослідження є відносини, що виникають в результаті незаконного володіння.
Предметом дослідження є норми цивільного законодавства, що регулюють відносини, що виникають у процесі витребування майна з чужого незаконного володіння, судова та арбітражна практика з розгляду позовів про віндикації, юридична література з досліджуваної проблеми.
Методологічною основою дослідження є історико-правовий, порівняльно-правовий, системно-структурний, логіко-теоретичний, порівняльний методи вивчення соціально-правових явищ в їх діалектичному розвитку, а так само аналіз результатів судової практики.
Структура роботи складається з вступу, двох розділів, що включають чотири підрозділи, висновків, списку використаних джерел.
Закінчуючи дослідження, можна відзначити, що віндикація на сьогоднішній день, залишається важливим самостійним цивільно-правовим інститутом На наш погляд, сучасне законодавство надає рівні можливості речове-правового захисту всім учасникам цивільного обороту.
В центрі уваги нашої роботи як питання, пов'язані з поняттям і юридичною природою володіння, проблемою захисту володіння, так і питання, що стосуються сумлінності і недобросовісності набувача, об'єктів, що не підлягають витребуванню при віндикації майна, а також важливі проблеми розрахунків при поверненні майна.
Аналіз питань проводився на основі існуючого законодавства, з використанням матеріалів судової практики судів різних рівнів. Наростаючі темпи майнового обороту нерідко призводять до суперечок, для вирішення яких власники вдаються до віндикаційним позовом. За результатами роботи, слід зазначити, що в цілому, існуючий правовий механізм, що забезпечує реальне здійснення і захист власницьких прав в Україні можна назвати відносно ефективним. Проте проведений аналіз нормативно-правових актів, наукової літератури, матеріалів правозастосовної практики судів загальної юрисдикції та арбітражних судів різних рівнів, з урахуванням специфіки досліджуваних правовідносин дозволив виявити деякі недоліки чинного законодавства України. Саме тому, вищевказаний механізм, безумовно, потребує вдосконалення.
Розгляд фактичного володіння, дозволило сформулювати авторське поняття інституту. Під фактичним володінням нами розуміється здійснення особою фізичної панування над річчю, яка не належить йому на праві власності або іншому речовому праві, шляхом залучення її в майновий оборот і розпорядження результатами її використання.
Отже підсумовуючи дослідження ЦК, можна сказати, що на правочин, вчинений з порушенням закону, не поширюються загальні положення про наслідки недійсності правочину, якщо сам закон передбачає інші наслідки такого правочину.
Оскільки добросовісне набуття можливе лише тоді, коли майно набувається не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком правочину, вчиненого з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна із незаконного володіння (віндикація).
З наведеного випливає, що права особи, яка вважає себе власником, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з визнанням відповідного правочину недійсним. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо для цього наявні передбачені статтею ЦК підстави, що дають право витребувати майно і в добросовісного набувача (безоплатність придбання майна добросовісним набувачем), вибуття майна із володіння власника всупереч його волі тощо.
Отже, загальні положення про наслідки недійсності правочину в частині, що стосується обов'язку кожної із сторін повернути іншій все отримане за правочином, не може поширюватися на добросовісного набувача, якщо це безпосередньо не обумовлено законом.
