Вступ
1. Теоретична частина
2. Практична частина
Висновки
Література
Виховання дитини надзвичайно складне завдання. У деяких країнах дозвіл на утримання собак видають далеко не всім, а дітей дозволено мати кожному. Як же виховати дитину, яка стане Людиною? Дивно, природа нагородила нас безліччю навичок. Але обділила одним з найбільш важливих. Ми не вміємо виховувати дітей. Швидше за все, природа вимагає від нас навчитися цьому самим, при цьому придбати додатковий досвід, який, можливо, знадобитися нам для виживання в суспільстві майбутнього.
Так що ж таке правильне виховання дитини?
Проблема або заставу на майбутнє?
В наші дні молоді реально відображає зовнішність 21-го століття. Зовні молодь, можливо, виглядає поверхнева, безпринципною, загублена у віртуальному просторі мобільних телефонів та комп'ютерів, однак насправді вона набагато більш розвинена, ніж дорослі. Це - нове покоління, яке живе і дихає об'єднаним, швидкісним, віртуальним світом, в якому фізичні кордони стираються, і всі ми стаємо громадянами єдиної глобальної держави.
1. Демографическое будущее России // Под ред. Л Л. Рыбаковского, Г.Н. Кареловой. М.: Изд-во "Права человека", 2001.
2. Полутин СВ. Молодежь в системе социального воспроизводства: социол. анализ. Саранск: Изд-во Мордовского Университета, 2000.
3. Голод СИ. XX век и тенденции сексуальных отношений в России. / СПб: Изд-во "Алетейя", 1996.
4. Попеное Д. Упадок американской семьи (1960-1990): обзор и оценка // Вестник Московского университета, Сер. 18. Социология и политология, 1996. № 3.
5. Кваша Б.Ф., Спицнадель В.Б., Минко Н.И. Ценностные основы семьи. / СПб. Изд-во СПб.юридич. ин-тута МВД России, 1997.
6. Левин А.И., Левина Л.В. Современная семья и ее эволюция в условиях перехода к постиндустриальному обществу. Курск: Кур. ин-тут соц. образования (фил.) МГСУ, 2001.
7. Орлова И.Б. Демографическое благополучие России / Межрегиональная общественная организация содействия демограф, реформам "Мобилизация и развитие". М., 2001.
8. Голуб Л.А., Малин Л.А. Современная студенческая семья - факторы формирования и жизнедеятельности: (По материалам специального выборочного обследования). / Донецк: Донецкий государственный университет, 1986.
9. Борисов В.А., Синельников А.Б. Брачность и рождаемость в России: демографический анализ. М.: Научно-исследовательский институт семьи, 1996.
10.Кравець В. П. Теорія і практика дошлюбної підготовки молоді. – К.: Київська Правда, 2000. – 688 с.
11. Кравець В. П. Історія української школи і педагогіки. – Тернопіль: Тернопіль, 1994. – 358 с.
11. Жизнедеятельность семьи: тенденции и проблемы / А.А. Авдеев и др. Отв. ред. А.И. Антонов. М.: Наука, 1990.
12. Гаспарян Ю.А. Семья на пороге XXI века: социологические проблемы / СПб.: Петрополис, 1999.
13. Русова С. Ф. Нова школа // Вибрані пед. твори. – К.: Освіта, 1996. – С. 207–218.
14. Ушинський К. Д. Проект учительської семінарії // Вибрані пед. твори. в 2-х томах. – Т. 1. – К.: Рад. Школа, 1983. – С. 31–55.
Світ швидко змінюється, перед нашою країною постають нові завдання, але незмінним залишається основа будь-якого суспільства – сім‘я. Сім‘я – один із найдавніших соціальних інститутів, змінюючи свої форми, функціонувала в усіх відомих цивілізаціях та культурах. Життєдіяльність сім‘ї тісно пов‘язана з соціально-економічною, політичної, культурною реальністю країни. Сім‘я, як дзеркало, віддзеркалює всі плюси та мінуси політики певної держави.
Україна, як і багато інших молодих демократій, зростає в ситуації дефіциту матеріальних ресурсів, тому змушена виробляти ефективні механізми для створення умов для збереження інституту сім‘ї та повноцінного її функціонування. Основною метою державної сімейної політики є забезпечення правових, економічних та соціальних умов для функціонування і зміцнення сім’ї, формування відповідального ставлення батьків до виховання дітей.
1. Теоретична частина
Виховання дитини надзвичайно складне завдання. У деяких країнах дозвіл на утримання собак видають далеко не всім, а дітей дозволено мати кожному. Як же виховати дитину, яка стане Людиною? Дивно, природа нагородила нас безліччю навичок. Але обділила одним з найбільш важливих. Ми не вміємо виховувати дітей. Швидше за все, природа вимагає від нас навчитися цьому самим, при цьому придбати додатковий досвід, який, можливо, знадобитися нам для виживання в суспільстві майбутнього.
В наші дні молоді реально відображає зовнішність 21-го століття. Зовні молодь, можливо, виглядає поверхнева, безпринципною, загублена у віртуальному просторі мобільних телефонів та комп'ютерів, однак насправді вона набагато більш розвинена, ніж дорослі. Це - нове покоління, яке живе і дихає об'єднаним, швидкісним, віртуальним світом, в якому фізичні кордони стираються, і всі ми стаємо громадянами єдиної глобальної держави.
Так, мова йде про молодих людей. Здавалося б, чого вони хочуть?
Що вони розуміють? Однак, придивившись до них, ми виявимо ціле покоління, не шаблонами типу:
- Ти повинен вставати вранці і йти на роботу.
- Ти повинен бути гарним хлопчиком, вивчитися, одружитися і виховати дітей.
А глибоко всередині у них зріє питання: «Навіщо? Для чого?..»
Невипадково більшу частину свого часу молодь проводять в Інтернеті. По природі молодим людям хочеться зрозуміти, яке їх призначення у світі і які зв'язки їм потрібно вибудувати між собою, щоб стати щасливими. З тієї ж причини вони зневажають створену нами систему навчання - адже у них немає недоліку в «сухих» знаннях.
Ми повинні допомогти нам знайти відповіді вже зараз. Незважаючи на лавинно-наростаючий хаос і крах всіх інститутів людської діяльності. Нове покоління потребує не стільки освіту, скільки у вихованні. Який якісно новий етап розвитку людини, сьогодні нас чекає?
Особливість виховання дітей 21 століття зобов'язує нас не напихати молодої людини знаннями, а готувати його до набуття соціальних навичок, які допоможуть йому подолати відчуження, підозрілість і недовіра, що просочують сьогодні людське суспільство.
Щоб перетворити молодь у рушійну силу соціальних змін, ми повинні їй допомогти у розумінні сучасної дійсності та її причин, а також у пошуку коштів для найшвидшого впровадження змін в побудові суспільства майбутнього.
Треба підкреслити, що при розгляді зазначених проблем дослідники звертають особливу увагу на вивчення особистості батьків, її спрямованості, провідні мотиви їх життя і діяльності. Ідеал життя батьків, у свою чергу, визначає спрямованість і багато в чому результат виховного процесу. Як правило, саме в дітях буває яскраво виражено те, що часом ховається батьками навіть від самих себе. «Кожен день з ранку до вечора, а іноді і до пізньої ночі сім'я в особі батьків, старших братів і сестер, бабусі і дідусі розгортає перед дитиною зразки найрізноманітніших форм поведінки, свого роду «асортимент» зразків, слів, жестів, манер, ставлення до праці, до людей, до політичних подій у нашій країні та за її межами» [3; 12]. Причому в родині дитина відчуває, бачить, чує не тільки те, як треба жити, що треба знати, як треба себе вести, а те, яке життя насправді, як люди поводяться насправді. Тому «розгадкою «стала» особистість - треба шукати на ранніх етапах її розвитку, тобто в дитинстві» [6; 116].
Виховання дітей - це цілеспрямована діяльність, покликана виробити у дітей систему якостей особистості, поглядів і переконань. Погляди на те, що вважати вихованням і хто покликаний відігравати основну роль у вихованні дітей істотно розходяться як в суспільстві, так і в професійному середовищі.
Так, всесвітньо відомий вихователь і педагог Макаренко А. С. істотно поділяв поняття навчання і виховання і вважав, що для успішного виховання молоді (вироблення у неї свідомих стійких звичок гідної поведінки) необхідний особливим чином створений і живе колектив і що він виховує краще, ніж навіть благополучна сім'я. У свою розумінні виховання він продовжував, зокрема, підходи К. Д. Ушинського, який говорив про верховенство важливості виховання над навчанням (оскільки не вихований або погано вихована людина може звернути нові знання на шкоду собі й суспільству). Про те, що школа не повинна знімати з себе відповідальність за виховання вважають і більшість батьків (особливо завантажені на основній роботі).
Теоретичні і експериментальні дослідження показали, що багато труднощів у зв'язку з набранням молоді в шлюб виникають в даний час з-за нестачі їх моральної вихованості, що, в свою чергу, обумовлено характером батьківської родини: переважають сім'ї з одним-двома дітьми, дітям - підвищену увагу, в центрі турбот батьків - потреби й інтереси дітей, їх вимоги і прохання. У багатьох дітей не формується вміння уважно ставитися до потреб інших людей, піклуватися про близьких дорослих, розвивається егоїстична мотивація. Така внутрішня позиція людини може зберігатися і тоді, коли він створить свою сім'ю, де вимоги, адресовані раніше батькові і матері, можуть пред'являтися тепер дружину. Не сформовані у дитинстві уявлення про власні обов'язки по відношенню до інших членів сім'ї заважають будувати взаємини молодих подружжя.
Дослідження Ст. Е. Чудновського [11; 24-39] показало, що егоїстична спрямованість особистості майбутнього чоловіка багато в чому визначає сам характер створення сім'ї, мотивацію вибору партнера і тим самим є одним з істотних факторів, що сприяють розпаду сім'ї або виникнення невдалих шлюбів. Зосередженість на власних інтересах сприяє виробленню певного стилю поведінки, що нерідко веде до конфліктів. Факти показують, що виховання в дусі меркантилізму і егоїзму орієнтує на шлюб по розрахунку, руйнує грунт, на якій виникає любов - моральна основа сім'ї. Звідси випливає, що підготовка до сімейного життя - це насамперед виховання спрямованості на іншу людину, формування вміння і бажання зрозуміти оточуючих людей, враховувати їх інтереси, смаки, настрої, звички. Ця спрямованість, по суті, спрямованості, і можна припустити, що колективізм є одним з х якостей сім'янина, адже будь-яка родина, якщо це сім'я, колектив, де кожен прагне жити інтересами іншого, допомагати іншому, відчувати відповідальність один за одного. Таким чином, робота по вихованню колективізму у школярів - одна з основних ліній підготовки їх до майбутнього сімейного життя.
Про те, що необхідна спеціальна робота щодо формування школярів, спрямованості на іншу людину, свідчить дослідження А. М. Парафіян [11; 79-91], яке присвячене вивченню особливостей уявлень підлітків про свого майбутнього сімейного життя. Дане дослідження показало, що уявлення про майбутнього сімейного життя стихійно формуються в самій родині - або як прагнення до повторення, або як прагнення зробити все по-іншому. Уявлення підлітків та юнаків про свою майбутню сім'ю у багатьох випадках компенсують те, чого їм, як вони вважають, не вистачає в батьківському домі, тобто ці уявлення часто мають компенсаторний характер. Оскільки ці уявлення можуть сприяти створенню у молодих людей такої моделі «ідеальної» сім'ї, яка задовольняла б тільки їх власні потреби, то виховну роботу необхідна будувати на основі хорошого знання спрямованості особистості кожного учня і умов його життя в сім'ї.
У зазначеному дослідженні виявлена певна споживча тенденція підлітків і юнаків по відношенню до інших людей, відсутність турботи про інших, навіть емоційно значущих для них, можливих майбутніх подружжя. Навпаки, вони виявляли скоріше негативне ставлення до цієї турботи, що виступає з її найменш привабливою боку - обтяжливих домашніх обов'язків. Більша частина вивчених тут підлітків і юнаків представляли майбутнє сімейне життя як обов'язковий, але не надто привабливий елемент дорослого життя. Більш старші школярі це подання конкретизували: «Зараз цікавіше. Далі що: ну, одружишся, ну, почнеш працювати. Прийшов, поїв, телевізор подивився, поспав, пішов на роботу... і все знову» (IX клас, юнак). «Краще зараз... Далі буде багато побуту: чоловік, діти, прибирання, готування...» (VIII клас, дівчина).
Зрозуміло, що сфера сімейного побуту, на відміну, наприклад, від сфери виробництва, де учень мріє працювати, найбільш «відкритий» елемент його майбутнього життя. Підлітки та юнаки, добре знаючи всі побутові, щоденні турботи і обов'язки членів сім'ї, не розуміють їх морального сенсу - дії в інтересах інших, близьких людей. Зазвичай це буває в тих сім'ях, де не відбувається обговорення загальних сімейних справ і проблем, де немає спільних переживань, немає колективних рішень.
В цілому ряді соціально-психологічних та педагогічних досліджень відзначається, що в даний час у багатьох сім'ях спостерігається дуже суперечливе ставлення до дитини (будь-якого віку): з одного боку, надмірна опіка, звільнення від деяких посильних для нього домашніх обов'язків і, з іншого, брак спілкування з батьками, з іншими дорослими, у процесі якого дитина осягає їх моральний досвід. «Особистість не тільки існує, але і вперше народжується саме як «вузлик», що зав'язується в мережі взаємних відносин... Оскільки тіло немовляти з перших хвилин включено в сукупність людських відносин, потенційно він вже особистість. Потенційно, але не актуально, бо інші люди «ставляться» до нього по-людськи, а він до них - ні. Особистістю дитина стане лише там і тоді, коли він сам почне цю діяльність здійснювати. Спочатку з допомогою дорослого, а потім і без неї» [7; 195, 204]. Ставлення дитини до іншого людині, до інших людей визначається, зокрема, і ставленням дорослих до нього, під впливом цих відносин формується його самосвідомість.
Таким чином, в процесі дослідження були виявлені наступні тенденції:
- в молодіжному сегменті проявляються протиріччя між об'єктивними і суб'єктивними факторами репродуктивного поведінки, зокрема, матеріальні і житлові труднощі, виділяються в якості основних бар'єрів дітонародження, в реальності не визначають репродуктивне поведінку подружжя, будучи лише способом обґрунтування обраної репродуктивної стратегії в контексті соціальних очікувань;
- у старшій молодіжної вікової когорти (28-34 роки) спостерігаються розбіжності шлюбного і репродуктивного поведінки: об'єктивні і суб'єктивні труднощі оформлення шлюбних відносин пов'язані з високою інтенсивністю орієнтації на реалізацію репродуктивної функції;
- виявляється залежність між стажем відносин поза зареєстрованого шлюбу і орієнтацією на офіційну реєстрацію: зі збільшенням стажу співжиття зменшується орієнтація на реєстрацію шлюбу;
- при плануванні сім'ї простежується орієнтація на мало - і середньодітні сім'ї, що обумовлює актуальність регулювання репродуктивного поведінки за допомогою використання засобів контрацепції (до штучного переривання вагітності молоде подружжя вдаються вкрай рідко);
- відзначається неузгодженість системи оцінок значущості сімейної політики держави на макро - і мікрорівнях: «державницька» орієнтація в регулюванні сімейних відносин без стосовно особистих практик не підтримується при реалізації індивідуального репродуктивного поведінки;
- при оцінці системи заходів держави щодо репродуктивного поведінки простежується диференціація спрямованості і інтенсивності думок: на1більшим регулятивним потенціалом володіють заходи по підвищенню якості роботи закладів охорони здоров'я та освіти на відміну від заходів матеріального стимулювання, більшою мірою підтримуваних при оцінці насіннєвий політики держави.
