Вступ

Розділ 1. Основи взаємодії дошкільного закладу з сім'єю

1.1. Сім'я та її виховна функція

1.2. Організація спільної діяльності сім'ї та дошкільного закладу

Розділ 2. Взаємодія сім'ї та дошкільного закладу в контексті підготовки дитини до шкільного навчання

2.1. Технологія адаптації дітей до навчання в школі у взаємозв'язку з батьками

2.2. Пошук шляхів удосконалення готовності дітей до шкільного навчання у системі "родина - школа"

Висновки

Список використаних джерел

З перших днів свого життя дитина починає поступово всотувати в себе навички вживання у світ і виживання у ньому, опановувати соціальний досвід (соціалізується). Макрокосм цього світу на перших порах зведений до середовища сім'ї, яка передусім несе відповідальність за виховання дитини. Глибинний зміст, масштаб і сила цієї відповідальності обумовлені соціальним статусом сім'ї.
З часом дитина розширює сферу своєї взаємодії зі світом, на неї спрямовують свої впливи різноманітні соціальні інститути, які доповнюють, урізноманітнюють виховні зусилля сім'ї. На етапі дошкільного дитинства провідним соціальним інститутом, покликаним забезпечити різнобічний розвиток дитини, є система дошкільних закладів. Гармонійна взаємодія їх із сім'єю є запорукою повноцінності буття дитини, розкриття і реалізації її потенціалу, виходу на нові орбіти соціальної реальності. І все-таки найвища відповідальність за виховання дітей у цій взаємодії належить сім'ї.
В усі часи і серед різних народів родинне виховання було і є незмінною цінністю, головною духовною основою життя нації, могутнім соціальним феноменом, який найтісніше об'єднує людей, неперевершеним чинником самовиявлення людини в усіх її іпостасях: немовля, дитина, підліток, юнак (дівчина), чоловік (жінка), син (дочка), дідусь, бабуся, онук та ін.

1. Адаптація дитину до школи / Упоряд. Максименко С.Д. , Максименко К. С, Главник О.П. - К: Мікрос - СВС , 2003 .. - 96 с.
2. Азаров Ю.П. Сімейна педагогіка: Педагогіка Любові і свобо ¬ ди . - М , 1993 .
3. Арнаутова Є.П. Основи співробітництва педагога з сім'єю дошкільника . - М , 1994 ..
4. Бех І . Наукове розуміння ОСОБИСТОСТІ як основа ефектівності виховного процесу / / Початкова школа. - 1998 . - № 1 . - С.2 -6.
5. Битянова М. П. , Азарова Т.В. Афанасьєва Є.І. Васильєва Н.Л. Робота психолога в початковій школі . - М: Ваклер , 1998 .. - 224 с.
6. Білан О.І. , Партико Т.Б. , Хома О. Є . Методичні рекомендації для діагностікі шкільної зрілості дітей 6-7 років / / Український освітній журнал . - 1994 . - № 1 . - С.13 -16.
7. Боно Е. Вивчайте Вашої дитини мислити. - Мінськ , 1998 . - 98 с.
8. Венгер А.Л. Венгер Л.А. Чи готовий Ваш дитина до школи . - М: Ваклер , 1994 .. - 112 с.
9. Гільбух Ю.З. , Коробко С.Л. , Кондратенко Л.О. Визначення психологічної готовності дитини до шкільного навчання / / Початкова школа. - 1988 . - № 7 . - С.5 -18.
10. Гільбух Ю.З. Коробко С.Л. , Кондратенко Л.О. Методика контролю псіхічного розвітку шестірічного першокласника / / Початкова школа. - 1989 . - № 9 . - С.23 -29.
11. Головань Н.О. Вікові Особливості дітей шестірічного віку та їх діагностика / / Навчання и виховання шестірічніх першокласників . - К: Освіта , 1990 .. - С.52 - 67 .
12. Гончаренко С.А. , Богуславська Л.О. , Кондратенко Л.О. Оцінка готовності дітей до шкільного навчання / / Психологія : Збірник матеріалів Іншого міжнародного науково- практичного семінару . - Рівне, 1997 . - С.28 - 33 .
13. Готовність дитини до навчання / Упоряд. Максименко С.Д. , Максименко К.С. , Главник О.П. - К: Мікрос - СВС , 2003 .. - 94 с.
14. Готовність дітей до школи. Діагностика психічного розвитку та ко- ррекція його несприятливих варіантів . - М: Ваклер , 1992 .. - 164 с.
15. Готовність до школи . Розвиваючі програми / Под ред. І.В. Дубровиной . - Єкатеринбург , 1998 . - 212 с.
16. Гуткина І.І. Діагностична програма по визначенню психо -логічної готовності дітей 6-7 років до шкільного навчання / / Психологічна наука і освіта. - 1997 . - № 2 . - С.21 -27.
17. Гуткина Н.І. Психологічна готовність до школи . - М: Рипол , 1996 .. - 158 с.
18. Дорівнює Джон. Педагогічне тестування : Проблеми , омани , перспективи. - М: Ваклер , 1999 .. - 164 с.
19. Дуброва В.П. Теоретико - методичні основи взаємодії дитячого саду з сім'єю: Навчальний посібник. - Мінськ , 1997 .
20. Інтелектуальні здібності дитини / Упоряд. Максименко С.Д. , Максименко К.С. , Главник О.П. - К: Мікрос - СВС , 2003 .. - 112 с.
21. Кащенко В.П. Педагогічна корекція . - М: Знання , 1992 .. - 214 с.
22. Коробко С. Л "Олійник В.Ф. Індивідуальні відмінності дітей шестирічного віку та їх облік у навчально-виховній роботі / / Підготовка студентів до роботи з учнями 8 -річного віку - К: ... Знання , 1990 - 124-13
23. Кравцова Е.Е. Психологічні проблеми готовності дітей до навчання в школі . - М: Педагогіка , 1991 .. - 96 с.
24. Лесгафт П.Ф. Сімейне виховання дитини та її значення . - М , 1991 ..
25. Максакова В.І. Педагогічна антропологія : Навчальний посібник. - М , 2001 ..
26. Маленкова Л.И. Педагоги , батьки і діти. - М , 1994 .

Період "дошкільного дитинства" представляє собою унікальний етап в житті людини, на якому відбувається формування здоров'я та розвиток особистості. Проте цей час характеризується тим, що дитина є абсолютно залежною від дорослих у своєму оточенні, таких як батьки та педагоги. Тому недбале ставлення, проблеми у поведінці, соціальні або емоційні труднощі, які можуть виникнути на цьому етапі, можуть мати серйозні наслідки у майбутньому.

Згідно із Законом "Про освіту" та Типовим положенням про дошкільний навчальний заклад, одним із головних завдань дитячого садка є "співпраця з родиною для забезпечення повноцінного розвитку дитини". Тому наша мета полягає в активному створенні єдиної платформи для розвитку дитини, яка б включала в себе як дошкільний навчальний заклад, так і сім'ю. Вихователь у дошкільному закладі має працювати так, щоб батьки мали можливість: подолати авторитарний підхід і подивитися на світ очима дитини; розуміти, що порівнювати свою дитину з іншими не варто; виявляти сильні та слабкі сторони розвитку своєї дитини і враховувати їх; надавати емоційну підтримку дитині.

Протягом тисячоліть в історії людства формувались дві основні сфери виховання молодого покоління: родинне та суспільне. Великі педагоги сперечаються щодо того, яка з цих сфер має більший вплив на становлення особистості: чи це родина, чи це суспільне виховання. Однак сучасна наука надає багато доказів того, що відмова від сімейного виховання, не навмисно чи несвідомо, може негативно вплинути на розвиток особистості дитини, оскільки сила та ефективність родинного виховання неперевершені, навіть порівняно з висококваліфікованим навчанням у дитячих садках та школах.

Для забезпечення сприятливих умов життя й виховання дитини, формування основ повноцінної, гармонійної особистості необхідні зміцнення й розвиток тісного зв'язку й взаємодії дитячого саду й родини.

Ідея взаємозв'язку суспільного та сімейного виховання отримала відображення у численних нормативно-правових документах, включаючи "Концепцію дошкільного виховання", "Положення про дошкільний навчальний заклад", а також Закон "Про освіту". Згідно з цим останнім, "батьки є першими педагогами, які зобов'язані закладати основи фізичного, морального та інтелектуального розвитку своєї дитини в ранньому віці".

Ця позиція також змінює підходи до взаємодії дошкільних навчальних закладів із сім'ями. Кожен дошкільний заклад тепер виступає не лише як місце виховання дитини, але і як консультативний ресурс для батьків у питаннях виховання дітей. Вихователь у дошкільному закладі стає не просто вчителем дітей, але й партнером для батьків у справі виховання.

У "Педагогічних творах" Н.К. Крупської відзначалось: "Робота з батьками - це суттєве та важливе завдання. Маємо піклуватися про рівень знань батьків, сприяти їхній самоосвіті, надавати їм основи педагогічних знань і залучати до діяльності дитячого саду". Вона також підкреслювала, що дитячий сад впливає на домашнє виховання і слугує "організуючим центром". Тому необхідно максимально ефективно організовувати взаємодію між сім'єю та дошкільним закладом щодо виховання дітей. Вона також наголошувала на тому, що потрібно надавати допомогу батькам, які мають проблеми з вихованням.

Об'єктом цієї роботи є виховання дітей дошкільного віку, а предметом - взаємодія між сім'єю та дошкільним закладом у питаннях виховання дошкільників. Метою даної роботи є розгляд аспектів взаємодії сім'ї та дошкільного закладу, а також вирішення питань, пов'язаних із організацією спільної діяльності сім'ї та дошкільного закладу в контексті виховання дітей.

Основна мета роботи дошкільних закладів полягає в сприянні вихователеві у створенні дійсно цілісного та належного соціального середовища для щасливого життя та належного виховання кожної дитини. Під цілісним соціальним середовищем мається на увазі не лише зовнішні умови, такі як єдиний режим життя, харчування та єдині правила поведінки вдома та у дитячому садку. Сюди входять також загальні норми і стиль спілкування дорослих із дитиною, підтримка гуманного підходу до малюка, повага до його потреб у спілкуванні з дорослими та однолітками, в рамках цікавих ігор та спостережень, предметно-практичної діяльності. Також важливо сприяти позитивній оцінці батьками і вихователями загальної особистості дитини, а також її конкретних вчинків і дій.

Умови, які сприяють ефективності взаємодії, включають у себе високу культуру спілкування між батьками та педагогами, доброзичливість і об'єктивність у вирішенні різних питань, створення стимулів для активної співпраці, а також актуальність та конкретність спільних завдань.

Взаємодія - це метод організації спільної діяльності з родинами, що базується на соціальній сприйнятливості та здійснюється через спілкування.

Під час проведення експериментального дослідження було виявлено, що адекватна підготовка дітей до шкільного навчання великою мірою залежить від забезпечення неперервності змісту дошкільної та початкової освіти, використання оптимальних методів і форм навчання, а також спрямованої педагогічної підтримки батьків першокласників у питанні підготовки дитини до школи та її адаптації до шкільного навчання. Проблема адаптації першокласників до шкільного навчання пов'язана з впровадженням психолого-педагогічних тренінгів для першокласників поза шкільними годинами.

Ми помітили, що ключовою ознакою педагогічної готовності до школи є не лише роздрібнені знання та уявлення про предмети та їх властивості. Головне - це вміння дитини виявляти зв'язки і закономірності, а також її бажання розуміти, що і чому відбувається. Тому важливо:

Не тільки вчити дитину читати, але й сприяти розвитку її мовлення та вмінню розрізняти звуки.

Не тільки навчати дитину писати, але також розвивати дрібно координовані рухи руки і пальців.

Розвивати здібності дитини слухати, розуміти зміст прочитаного та вміння переказувати.

Суттєвим фактором є не обсяг знань, якими володіє дитина, а якість її мислення та навички ефективного спілкування, взаємодії та вирішення навчальних завдань.

Отже, коли дитина приходить в перший клас готовою до навчання, процес навчання виявляється для неї менш складним. Проте це не означає, що батьки можуть вважати свою роль завершеною та передавати всю відповідальність за виховання вчителю. Сімейні та навчальні зусилля мають взаємодоповнювати одне одного, сприяючи гармонійному розвитку особистості дитини.