ПЛАН
ВСТУП…………………………………………………………………………...3
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПРОЯВУ ТРИВОЖНОСТІ У ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ……6
1.1. Психологічні особливості прояву тривожності у юнацькому віці……..6
1.2. Психолого-педагогічна характеристика юнацького віку……………….17
РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЯВУ ТРИВОЖНОСТІ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ……………………………………..23
2.1. Організація та методика проведення експериментального дослідження 23
2.2. Результати дослідження…………………………………………………...26
ВИСНОВОК…………………………………………………………………….30
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………31
ДОДАТОК………………………………………………………………………34

Унікальність тексту 83%. Надам підтвердження!

Е. Фромм зазначав: «Переживання відчуженості – основне джерело тривожності, яке пов'язане з уявленням людини про себе як окрему особистість, що відчуває у зв'язку з цим свою безпорадність перед силами природи та суспільства» [12, с.92]. Вихід з цієї ситуації автор бачив у різних формах любові між людьми.
У роботах Р. Мея тривожність сприймається як «стан людської істоти у конфлікті з небуттям» [13, с.219]. Ця екзистенційна тривожність породжується боротьбою за справжнє існування та феноменом існування – свободою людини і кінцем її буття. На думку Р. Мея, це є найважливішим конструктивним початком у житті людини [13].
Як зазначає Ч. Спілбергер: «Тривожність – це відображення емоційного стану або певна сукупність реакцій, яка виникає у суб'єкта в тому випадку, якщо він сприймає ситуацію як особистісно загрозливу, небезпечну і як клінічний і патологічний симптом» [14, с.101].
Найчастіше тривогу пов'язують із переживаннями стресу. Так, Д. Уайлд зазначає, що «тривога як стан – це реакція на різні стресори, якій властива різна інтенсивність, мінливість у часі, наявність усвідомлюваних неприємних переживань напруженості, стурбованості, занепокоєння і супроводжується вираженою активізацією вегетативної нервової системи» [15, с.151]. Стан тривоги може варіюватися за своєю інтенсивністю, а також піддаватися змінам у часі як функція рівня стресу, якому піддається індивід. При цьому переживання тривоги, як і тривожності, властиве будь-якій людині в нормальних ситуаціях.
Р. Кеттел та її колегам у межах дослідження вдалося виділити сам феномен тривожності, на відміну близьких йому явищ депресії, схильності до песимістичного сприйняття життя, невротизму. Також було визначено низку типових біохімічних та фізіологічних показників для стану тривожності [16].
Польський психолог Я. Рейковський вивчав вплив тривоги на рівень амбіцій. Він дійшов висновку, що «тривога і тривожність виступають як вияв дефектів у структурі особистості» [17, с.16]. Насамперед це знаходить своє відображення у порушенні механізмів саморегуляції, які виявляються у зниженні почуття безпеки, переживанні незахищеності.
Отже, можна сказати, що у зарубіжній психології поняття «тривожність» розглядається з погляду динамічного підходу, де акцент робиться на несвідомі імпульси.
У вітчизняній психології вивченням проблеми тривожності займалися такі вчені, як С.О. Ставицька [18], А. Мазур [19], Ю.С. Сирих [20], В.В. Швець [21], М. Горбенко [22], Т.І. Ольховецька [23], О.М. Галієва [24] та багато інших.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Freud, Sigmund. "The ego and the id (1923)." TACD Journal 17.1 (1989): 5-22.
2. Freud, Anna. The ego and the mechanisms of defence. Routledge, 2018.
3. Horney, Karen. Neurosis and human growth: The struggle toward self-realization. Routledge, 2013.
4. Ellis, Albert. "Discomfort anxiety: A new cognitive behavioral construct." Part I. Rational Living 14.2 (1979): 3-8.
5. Rank, Otto. The trauma of birth. Vol. 23. Psychology Press, 1999.
6. Maurer, Janet, et al. "Anxiety and depression in COPD: current understanding, unanswered questions, and research needs." Chest 134.4 (2008): 43S-56S.
7. Maurer, Janet, et al. "Anxiety and depression in COPD: current understanding, unanswered questions, and research needs." Chest 134.4 (2008): 43S-56S.
8. Jaspers, Karl. General psychopathology. Vol. 2. JHU Press, 1997.
9. Sullivan, Gregory M., et al. "The noradrenergic system in pathological anxiety: a focus on panic with relevance to generalized anxiety and phobias." Biological psychiatry 46.9 (1999): 1205-1218.
10. Horney, Karen. "The problem of the negative therapeutic reaction." The Psychoanalytic Quarterly 5.1 (1936): 29-44.
11. Horney, Karen. New ways in psychoanalysis. Routledge, 2013.
12. Bone, Roger C., et al. "Recognition, assessment, and treatment of anxiety in the critical care patient." Disease-a-month: DM 41.5 (1995): 293-359.
13. May, Rollo. "The meaning of anxiety." Psychosomatic Medicine 14.3 (1967): 237.
14. Papay, James P., and Charles D. Spielberger. "Assessment of anxiety and achievement in kindergarten and first-and second-grade children." Journal of abnormal child psychology 14.2 (1986): 279-286.
15. Wild, Diane, et al. "A critical review of the literature on fear of hypoglycemia in diabetes: implications for diabetes management and patient education." Patient education and counseling 68.1 (2007): 10-15.
16. Cattell, Raymond B., and Ivan H. Scheier. "The meaning and measurement of neuroticism and anxiety." (1961).
17. Рейковский, Януш. "Эмоции и познание." М.: Прогресс (1979).
18. Ставицька, Світлана Олексіївна. "Психолого-педагогічні умови подолання особистісної тривожності у дітей молодшого шкільного віку." (1999).
19. Мазур, Алла. "Сімейне виховання як чинник виникнення тривожності у дітей дошкільного віку." (2001).
20. Сирих, Юс. "Діагностування сформованості емоційної стійкості студентів вищих технічних навчальних закладів." Вопросы философии 10 (1989): 3-18.
21. Швець, В. В. "Вивчення тривожності у підлітків з високим рівнем життєвого благополуччя." (2005).
22. Горбенко, Микола. "Корекція психо-емоційного стану дітей шкільного віку засобами туризму." Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту.–Харків, ХДАДМ (ХХПІ) 9 (2005): 9-14.
23. Ольховецька, Тетяна Іванівна. "Діагностика тривожності у дітей дошкільного віку." (1995).
24. Галієва, О. М. "Диференціація понять «тривога» та «тривожність»." Психологія та соціальна робота 24.1 (49) (2019).
25. Блонський, П., et al. "Сутнісна характеристика девіантної поведінки неповнолітніх." Збірник наукових праць студентів (2012): 48.
26. Халік, Олена Олександрівна. "Тривожність як чинник дезадаптації практичних психологів-початківців." (2010).
27. Мирошник, О. Г. "Психологічні чинники конфліктної поведінки особистості." (2012).
28. Попович, І. С., and И. С. Попович. "Психологічні виміри соціальних очікувань особистості." (2017).
29. Крикун, Лілія. "Концептуальні підходи до дослідження впливу емоцій на людину." Рекомендовано до видання Вченою радою факультету психології ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника»(протокол № 3 від 28.10. 2021року): 85.
30. Мартинчук, Олена Олександрівна, and Ірина Миколаївна Тичина. "До проблеми тривожності і страхів у дітей молодшого шкільного віку." ББК 74. 5 А 43: 82.
31. Стрілецька, Інна Ігорівна. "Тривожність як індивідуальна властивість особистості (теоретичний аспект)." (2015).
32. Шапар, В. Б. "Сучасний тлумачний психологічний словник." Харків: Прапор 640 (2005): 409.
33. Литвиненко, Наталія Володимирівна, et al. "Спосіб лікування вегетативних та тривожних розладів у хворих із синдромом вегетативної дистонії." (2011).
34. Spielberger, Charles D., et al. "State-trait anxiety inventory for children." (1973).
35. Spielberger, Charles D., ed. Anxiety and behavior. Academic press, 2013.
36. Бабаян, Ю. О., and О. О. Коновалюк. "Взаємозв’язок тривожності та навчальної успішності молодших школярів." Науковий вісник Миколаївського національного університету імені ВО Сухомлинського. Серія: Психологічні науки 12 (2014): 18-21.
37. Мельник, Н. М. Вплив тривожності на підвищення успішності у навчанні підлітків. Технології розвитку інтелекту 2 (2016).

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Психологічні проблеми, і навіть афективні розлади і порушення поведінки часто зустрічаються у дитячому і юнацькому віці. Більшість авторів дотримуються думки, що емоційні розлади в дітей з віком не минають безслідно, а виявляються в особливостях особистості і знаходять свій відбиток у подальшому житті. Стан підвищеної нервово-психічної напруженості і, зокрема, тривожності, у юнацькому віці є однією з найактуальніших тем сучасної психології. За даними численних вітчизняних та зарубіжних досліджень, багато сучасних юнаків мають високі показники рівня особистісної та ситуативної тривожності.
Тривога у будь-якому віці суттєво впливає на всі психічні функції, особливо на емоційну сферу. У зв'язку з тривожністю зникає життєрадісність, розвиваються хронічна емоційна незадоволеність і пригніченість, тривожно-песимістична оцінка майбутнього, мислення стає скутим нескінченними побоюваннями та і сумнівами. Через емоційну напруженість і страх зробити щось не те й не так, зменшується пізнавальна активність, допитливість. Тривога поступово підриває впевненість у собі, наполегливість, амбітність та завзятість у досягненні мети, внаслідок чого, без віри у власні сили, у людини розвиваються поразницькі настрої. Оскільки тривожність є основою цілого ряду психологічних труднощів у розвитку особистості, вивчення тривожності є надзвичайно важливим задля розуміння вікових особливостей становлення особистості на переломних етапах життєвого шляху.
У юнацькому віці людина будує плани на життя, орієнтуючись на майбутнє, яке нерідко постає перед нею як складне, невизначене, яке викликає острах та побоювання, що стимулює виникнення тривоги. Це особливо помітно у великих промислових містах, а також провінційних регіонах України, де підростаюче покоління відчуває стан невпевненості та тривожності щодо майбутнього.
Саме в цьому віці, коли формуються самосвідомість та складається характер і звички, стають особливо значущими виховні впливи з боку вчителів, шкільних психологів та батьків, що спираються на досягнення сучасної науки, що вивчає феномен розвитку особистості в контексті соціальних змін. Тривожність в цьому віці є природною, адже юнак переживає період активної зміни власного тіла та свідомості, проте зависокий рівень тривожності є надзвичайно небезпечним та несе прямий негативний вплив на подальше життя.
Дослідження тривожності юнаків проводилися в різних аспектах, таких як: вплив тривожності на соціальну адаптацію юнаків, шкільна тривожність юнацтва, вплив тривожності на товариськість у юнацькому віці, тривожність юнаків як показник сімейного виховання, тривожність юнаків, які залишилися без піклування батьків. Даним питанням присвячені дослідження О.Х. Маурера, М.І. Головко, І.Г. Сарасона, Д. Долларда, Н. Міллера, Д.М. Саєнко, Л. Божович та багатьох інших.
Проблемами корекції тривожності займались різні зарубіжні та вітчизняні вчені, такі як Е. Ковалан, Л. Єрьоміна, Т. А. Нікітенко та інші. На сьогодні існують різноманітні програми психологічної корекції тривожності юнаків, такі як корекція особистісної тривожності у юнацькому віці за допомогою арт-терапії, корекція тривожності юнаків за допомогою ігротерапії, казкотерапія тривожності, корекція у вигляді тілесно-орієнтованої терапії, раціонально-емотивна терапія та інші.
Незважаючи на численні дослідження тематики тривожності, численні теоретичні та практичні питання досі не є вирішеними. Особливо це стосується методів корекції тривожних станів з використанням сучасних технологій роботи з юнаками, що і зумовлює актуальність досліджуваної теми.
Метою дослідження є психологічні особливості прояву тривожності в юнацькому віці.
Відповідно до мети були сформовані наступні завдання даного дослідження:
1) Провести теоретичний аналіз поняття тривожності у вітчизняній і зарубіжній психології та основних підходів до корекції тривожності у юнацькому віці;
2) Емпірично дослідити психологічні особливості тривожності у юнацькому віці;
Об’єктом дослідження є тривожність у юнацькому віці.
Предметом дослідження є психологічні особливості прояву тривожності у юнацькому віці.
Вибіркова сукупність дослідження становить 60 учнів 11класів Київського ліцею №142, з них 28 опитаних – хлопці та 32 опитані – дівчата.
Методи дослідження: теоретичний аналіз, синтез та узагальнення психологічної літератури з проблеми дослідження; метод історизму, логіко-правовий та бібліографічний метод; емпіричні методи дослідження: шкала ситуативної та особистісної тривожності Ч. Спілбергера; діагностика мотивації успіху та страху невдачі.
Структура дослідження: вступ, основна частина, яка, у свою чергу, складається із двох розділів, висновків та списку використаної літератури. Загальна кількість сторінок у роботі 35. Загальна кількість позицій джерел літератури 25 одиниць. Загальна кількість таблиці 4. Загальна кількість діаграм – 3.

Таким чином, психологічні проблеми людини беруть свій початок ще з дитинства. Це висока ситуативна та особистісна тривожність, яка провокує порушення дитиною поведінки, емоційні розлади; усе це само по собі безслідно не минає, а суттєво впливає на ментальне здоров’я людини. Стан підвищеної нервово-психічної напруженості і, зокрема, тривожності, у юнацькому віці є однією з найактуальніших тем сучасної психології. Тривожність – це стан, в основі якого в основі якого лежить негативна самооцінка і який веде до неадекватної поведінки. Тривожність, ділиться на два типи: «Я – тривожність», пов'язана з передбаченням недостатньої поваги та самоповаги і так звана тривожність дискомфорту. Тривожність – це відображення емоційного стану або певна сукупність реакцій, яка виникає у суб'єкта в тому випадку, якщо він сприймає ситуацію як особистісно загрозливу, небезпечну і як клінічний і патологічний симптом. Отже, загальному вигляді тривожність – це негативне емоційне переживання, яке тісно пов'язане з передчуттям небезпеки, і справляє негативний вплив на психіку людини.
Експериментальне дослідження було проведено на базі 11класів Київського ліцею №142, з них 28 опитаних – хлопці та 32 опитані – дівчата. Цих респондентів було поділено на 2 групи (поділ відбувся довільно) на експериментальну і контрольну групу. В обох групах ми провелти по дві методики – шкала ситуативної та особистісної тривожності Ч. Спілбергера; діагностика мотивації успіху та страху невдачі. респонденти обох груп мають високий та середній рівень особистісної та ситуативної тривожності, зокрема, високий і середній рівень особистісної тривожності загалом мають 83 відсотки респондентів Експериментальної групи та 80 відсотків Контрольної групи. По ситуативній тривожності показники є подібними. Що до мотивації, то респонденти більше мотивовані на страх невдачі, ніж на успіх. Рекомендовано проводити систематично із даними респондентами тренінги на зменшення рівня тривожності.