Зміст
Вступ 3
Антропологічна криза філософський аспект 4
Висновок 9
Список використаних джерел 10
Кінець тисячоліття стимулює підбиття підсумків усієї попередньої історії. Вражаючі досягнення науково-технічної революції, особливо в розвинутих країнах, за висловлюванням В. Гейзенберга, є тільки засобом зробити пекло більш комфортним для проживання. Адже техніка вирішує проблеми, які ж й сама створює. І серед цих проблем, на передній план висувається проблема антропологічної кризи людини, яка має планетарний масштаб. Для вирішення цієї проблеми антропологічної кризи людині необхідно передусім усвідомити негативні наслідки впливу людини на природу, соціум і культуру Розгляд цих питань і зумовлює актуальність поставленої проблеми [3, с.44].
Відомий італійський культуролог Р Гвардіні писав, що «дикість» відбила відчуття кризи людської цивілізації III тисячоліття такими словами: «Дикість в її первинній формі переможена: навколишня природа підкорилася нам. Знову вона з’являється всередині самої культури, а стихія її – те ж саме, що перемогло первинну дикість: сама влада». У цій новій дикості відкриваються стародавні безодні первинних часів. Всепоглинаючі на своєму шляху джунглі стрімко розростаються. Усі чудовиська, усі жахи пітьми навколо нас.
1. Андрущенко В.П. Філософський вимір освітянської діяльності // Нова парадигма. Альманах наукових праць. Запоріжжя: «Тандем-У», 2001. – № 19. – С. 6-12.
2. Лутай В. Про стан розробки концептуальних засад філософії освіти в Україні та їх впровадження в педагогічну практику // Філософія освіти. – 2005. – № 1. – С. 30-37.
3. Омельченко Н.О. Феномен соціального хаосу: філософський аспект. Дис. …. канд. філос. наук: 09.00.03. – Запоріжжя, 2005. – 191 с.
4. Teapdmu P. Конец нового времени // Вопросы философии. – 1990. – № 4. – С.113–173.
5. Пахомов Ю. И., Крымский С. Б. Павленко Ю. В. Пути и перепутья современной цивилизации. – К.: Международный деловой центр, 1998. – 432 с.
6. Печчеи А. Человеческие качества. – М. : Политиздат, 1980. – 326 с.
7. Герцен А. И. С того берега. Избранные философские произведения: в 2 т. – Т. 2. – М. : Политиздат, 1948. – С. 17–18
Вступ
Проблема кризи є однією із загальних і та провідних тем сучасної філософської й культурологічної думки. Цілком очевидно, що її дослідження багато в чому визначило становлення філософії культури і філософської антропології як особливих сфер гуманітарного знання. Історія розумової культури збагачена величезним досвідом рефлексії щодо найбільш глибоких суперечностей у розвитку цивілізації. Кризова рефлексія супроводжує людство впродовж всієї його історії, починаючи з Апокаліпсису. Загалом криза онтологічно властива культурі, будучи одним із чинників цивілізаційного розвитку. На початку ХХ століття європейська цивілізація зіткнулася з безліччю проблем, які вимагали осмислення: економічна нестабільність, розгубленість і відчай перед лицем суспільних катастроф, занепад традиційних цінностей тощо. На рубежі ХХ - ХХI століть, в умовах зростаючих взаємозв''язків між країнами та взаємозалежності їх в цілому у світі, всі ці суперечності набули глобального характеру.
Висновок
Підсумовуючи вище сказане, можна сказати що зростання потенціалу трагічних подій, характерних для світової цивілізації на порозі третього тисячоліття, технологічна драма необмеженого технологічного розвитку, вичерпання природних ресурсів і традиційних можливостей людського існування, екологічна криза і проблема виживання людини загалом по-новому ставлять смисложиттєві проблеми людства. За цих умов одним із основних стратегічних орієнтирів розвитку духовності стає проблема духовності. Розвиток духовності у суспільстві безпосередньо пов''язаний із розвитком особистості, яка, як монадне утворення, може репрезентувати весь всесвіт, стиснутий в рамках конкретного індивідуума.
