Вступ
1. Огляд літератури
2. Організаційно-економічна характеристика підприємства.
3. Науково-технічний та організаційний прогрес.
4. Вплив організаційно-технічних нововведень на економічні та
соціально-екологічні показники діяльності підприємства
5. Ефективність технічних та організаційних нововведень.
5.1 Методика визначення ефективності технічних нововведень.
5.2 Методичні підходи до визначення ефективності організаційних
нововведень
Висновки і пропозиції
Список використаної літератури
Додатки

Науково-технічний прогрес (НТП) означає безперервний взаємозумовлений процес розвитку науки і техніки; у широкому суттєво-змістовному значенні – це постійний процес створення нових і удосконалення застосовуваних технологій, засобів виробництва і кінцевої продукції з використанням досягнень науки
Спираючись на суть, зміст та закономірності сучасного розвитку науки і техніки, можна виокремити характерні для більшості галузей народного господарства загальні напрямки НТП, а по кожному з них – пріоритети на найближчу доступну для огляду перспективу [7, с. 391].
В галузі предметів виділяються такі тенденції НТП:
- істотне підвищення якісних характеристик матеріалів мінерального походження, стабілізація і навіть зменшення питомих обсягів їхнього споживання;
- інтенсивний перехід до застосування в усе більшій кількості легких, міцних та корозієстійких кольорових металів і сплавів, що став можливим внаслідок появи принципово нових технологій, які в багато разів зменшили вартість їхнього виробництва;
- істотне розширення номенклатури та форсоване нарощування обсягів продукування штучних матеріалів з наперед заданими унікальними властивостями [7, с. 391].
До сучасних виробничих процесів ставляться такі вимоги, як досягнення максимально можливої безперервності, безпеки, гнучкості і продуктивності, що можуть бути реалізовані лише за відповідного рівня їх механізації і автоматизації – інтегрованого та завертаючого напряму НТП. Механізація і автоматизація виробництва, яка відображає різний ступінь заміни ручної праці машиною, у своєму безперервному розвитку послідовно, паралельно або паралельно-послідовно проходить від нижчої (часткової) до витої (комплексної) форми [7, с. 392].
На рисунку 3.1 наведемо характерні для більшості галузей народного господарства загальні напрямки НТП, а для кожного з них – пріоритети принаймні на найближчу перспективу.

1. Бойчик І.М. Економіка підприємства. Навчальний посібник. – К.: Атака, 2002. – 480 с.
2. Волков О.И., Скляренко В.К. Экономика предприятия: Курс лекций. – М.: 2003. – 280 с.
3. Гайдамака О.М., Жучок Т.М. Інноваційний менеджмент. – Луганськ: Альма-матер, 2005. – 184 с.
4. Гетьман О. О., Шаповал В. М. Економіка підприємства: Навч. посіб. – 2-ге видання. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 488 с.
5. Економіка підприємства: Підручник/ За ред. С. Ф. Покропивного. – К.: КНЕУ, - 1999. - 542 с.
6. Зянько В. В. Інноваційне підприємництво в Україні: проблеми становлення і розвитку. — Вінниця: УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2005. — 262 с.
7. Іванілов О.С. Економіка підприємства. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 728 с.
8. Краснокутська Н. В., Гарбуз С. В. Інноваційний менеджмент. – К.: КНЕУ, 2005. – 276 с.
9. Кузнєцова А. Я. Фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності. – Л.: ЛБІ НБУ, 2005. – 319 с.
10. Кулішов В.В. Економіка підприємства: теорія і практика: Навчальний посібник. – К.: Ніка-Центр, 2002. – 216 с.
11. Лебедєва І. Б., Касьянова Л. П., Новак О. В. Інноваційний менеджмент. – Алчевськ: ДГМІ, 2004. – 206 с.
12. Макаровська Т.П., Бондар Н.М. Економіка підприємства. – К.: МАУП, 2003. – 304 с.
13. Мельник Л.Г., Каринцева А.И. Экономика предприятия: Конспект лекций: Навчальне видання. – Сумы: Университетская книга, 2003.
14. Новицкий Н.И. Организация производства на предприятиях. Учебно-методическое пособие. – М.: Финансы и статистика, 2002. – 392 с.
15. Павленко І.А. Економіка та організація інноваційної діяльності. – К.: КНЕУ, 2004. – 202 с.
16. Підприємницька діяльність: стратегія економічного розвитку / За ред. А.В. Чупіса. – Суми: Довкілля, 2001. – 336 с.
17. Примак Т.О. Економіка підприємства: Навчальний посібник: Навчальне видання. – 2-е вид., стереот. – К.: Вiкар, 2002.
18. Стельмащук А.М., Гладич Б.Б., Погрішук Б.В. Економіка і організація інноваційної діяльності. – Т.: Економічна думка, 2001. – 176 с.
19. Сухоруков А.І. Економіка та організація інноваційної діяльності. – К., 2001. – 184 с.
20. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2000. – 412 с.
21. Шваб Л.І. Економіка підприємства: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. 2-е вид. – К.: Каравела, 2005. – 568 с.
22. Экономика предприятия: Учебник / Под ред. А.Е. Карлина, М.Л. Шухгалтера. – М.: ИНФРА-М, 2003. – 432 с.
23. Бреус С.В. Аналіз інноваційної діяльності промислових підприємств України // Актуальні проблеми економіки. – 2004. - № 5. – C.121-129.
24. Захарін С.В. Інноваційна активність промислових підприємств // Економіка і прогнозування. – 2006. - № 3. - C. 80-99.
25. Космидайло І.В. Інноваційна діяльність підприємств: зарубіжна практика // Актуальні проблеми економіки. – 2006. - № 9. – C.174-181
26. Макаревич Т.Т., Гавриляк А.С., Петрушка Т.О. Методичні підходи до оцінювання інтегрального впливу інновацій на діяльність підприємства // Вісник національної академії ім. Вернадського, 2007. – С. 269-273

Значний прорив в технологіях та інформаційній сфері спонукає підприємство орієнтуватися на нові джерела конкурентних переваг та створювати їх. Сучасний етап пов’язаний із зайняттям чільного місця серед складових динамічних порівняльних переваг технічних та організаційних нововведень на всіх стадіях життєвого циклу продукту, починаючи від створення товару або послуги, через просування його від виробника до споживача та закінчуючи наступною утилізацією.
Ефективні технічні та організаційні нововведення ведуть до помітних позитивних змін у соціальних процесах на підприємствах, а постійна актуалізація нагальних завдань соціального характеру ініціює розв'язання таких за допомогою нових економічних рішень.
Всі нововведення на підприємствах, які зорієнтовано на динамічний розвиток і невпинне підвищення ефективності виробництва, мають спиратися на власні юридичні підвалини, відповідні нормативно-законодавчі акти – інакше вони не справлятимуть належного впливу на масштаби та строки досягнення соціально-економічних цілей діяльності підприємств та організацій.
Нововведення дедалі більше стають тим фундаментом, який визначає економічну міць підприємства та його перспективи на світовому ринку. На підприємствах в країнах, що належать до інноваційних лідерів, спостерігається висока концентрація найбільш рентабельних видів бізнесу (з найбільшим вмістом доданої вартості в ціні продукту), переважно високотехнологічна структура національного виробництва, винесення за межі власної країни промислово-технологічного циклу виробництв, які є екологоємними, ресурсоємними тощо, зосередження найбільших фінансових потоків.
Наукові основи теорії нововведень закладені Аверяновою Є., Багровою І.В., Туган-Барановським М.І., Кондратьєвим М.Д., Шумпетером Й., набули подальшого розвитку у працях Аллена Й., Брайта Д., Друкера П., Зомберта В., Менсфілда М., Менша Г., Ніксона Ф., Редіна Н.І., Власик В. Є., Батченко Л. В., Дроздова Г. М., Дятлова В. В. та іншими.
Метою курсової роботи є оцінити ефективність технічних та організаційних нововведень на конкретному підприємстві.
Відповідно до наведеної мети в роботі вирішуються наступні завдання:
- навести огляд літератури з теми роботи;
- навести організаційно-економічну характеристику підприємства;
- розглянути науково-технічний та організаційний прогрес;
- дослідити вплив організаційно-технічних нововведень на економічні та соціально-екологічні показники діяльності підприємства;
- розглянути ефективність технічних та організаційних нововведень.
Методичною основою роботи є положення економічної науки, розроблені в працях вітчизняних та зарубіжних економістів.
У роботі використовується методи наукової абстракції, індукції та дедукції, ретроспективного аналізу, логічного моделювання, групування, порівняння, аналізу та синтезу тощо.
Предметом курсової роботи є нововведення, які здійснюються на підприємстві.
Об’єктом дослідження виступає діяльність Запорізького конструкторсько-технологічного інституту сільськогосподарського машинобудування, яке займається науково-дослідні та дослідно-конструкторськими роботами зі створення та вдосконалення сільськогосподарської техніки для ґрунтозахисних і енергозберігаючих технологій.
Інформаційною базою при написанні роботи послужили статистична та фінансово-економічна звітність підприємства, а також друкований матеріал в пресі та періодиці щодо результатів діяльності базового підприємства.

У роботі був розглянутий науково-технічний та організаційний прогрес, досліджений вплив організаційно-технічних нововведень на економічні та соціально-екологічні показники діяльності підприємства, а також розглянута ефективність технічних та організаційних нововведень.
Потреба у нововведеннях у більшості випадків зароджується усередині самої організації, що у ролі споживача часто сама здійснює необхідні розробки для задоволення власних потреб в удосконалюванні організації виробництва і підвищенні його технічного рівня. Інновації стимулюються збільшенням попиту на продукцію і ростом обсягу продажів, а також можливим підвищенням цін на деякі види ресурсів. Зміни в технології можуть іноді відкривати нові можливості для продуктових інновацій.
Поліпшуючі нововведення спрямовані на підвищення якості продукції, зміну її зовнішнього вигляду, зниження витрат. Вони можуть бути вигідними внаслідок дуже швидкого впливу на економічні показники організації, її конкурентоспроможність.
Технічні та організаційні нововведення займають особливе місце у системі менеджменту ДП КТІСМ, оскільки саме нововведення визначають його майбутнє.
Аналіз причин значного економічного спаду галузі сільськогосподарського машинобудування та сучасних стратегій інноваційного розвитку надав можливість встановити, що наша держава може обрати стратегічну концепцію позиціонування за обмеженою кількістю технологічних напрямків, конкретизація яких зумовлює необхідність проведення аналітичних досліджень ринкової кон'юнктури і можливостей вітчизняного науково-технічного потенціалу галузі щодо відповідності цій кон'юнктурі.
В умовах прискорення процесів світової економічної глобалізації та інтелектуалізації виробництва новітні технологи стають тією матеріальною основою, яка визначає технічний рівень сучасного виробництва, форми його організації та управління, рівень конкурентоспроможності підприємства. На жаль, сучасні вітчизняні технології не в змозі забезпечити необхідні вартісні та якісні показники продукції, які б дали змогу витримати конкуренцію з імпортними товарами як на внутрішніх, так і на зовнішніх ринках. Отже, існує об'єктивна потреба у забезпеченні конкурентоспроможності підприємств України шляхом інтенсифікації інноваційних процесів.
На державному рівні мають бути здійсненні такі заходи для розвитку нововведень:
- механізм стимулювання впровадження інноваційних технологій; ефективні важелі державного впливу та протекціонізму, основним з яких є податкова політика, яка реально стимулює виробничий процес, структурні, інноваційні перетворення у галузі і на підприємствах;
- підсилення стимулюючої ролі податків через звільнення від податку суми прибутків, що спрямовуються на розвиток і модернізацію виробництва; встановлення податкових пільг на інвестиції, які спрямовуються на модернізацію основного капіталу підприємств з високим рівнем зносу технічного потенціалу;
- підвищення захисної функції податків по відношенню до вітчизняного товаровиробника має забезпечити ефективний розвиток галузей промисловості та встановити досягнуті у минулому високі обсяги виробництва.
Розробка напрямків удосконалення механізму управління інноваційним процесом на підприємстві базується на оцінці інноваційного потенціалу та інноваційної активності підприємств. Дослідження інноваційного потенціалу передбачає аналіз наступних сукупних ресурсів: інтелектуальних, матеріальних, фінансових, кадрових, інфраструктурних, додаткових джерел підвищення результатів інноваційної діяльності. На сучасному етапі для управління підприємством найбільше значення має фінансова здатність підприємств розвивати сферу нововведень.
Формування ефективної системи планування інноваційної ДП КТІСМ насамперед вимагає використання системного підходу, який дозволяє врахувати індивідуальні особливості підприємства, а також визначити шляхи позитивного впливу на удосконалення інноваційного потенціалу підприємства.
Керівництвом ДП КТІСМ розроблений проект, метою якого є технічне переоснащення виробництва та освоєння нових видів продукції, що не виробляються в Україні, зокрема запасних частин.
Основною продукцією підприємства є запасні частини до сівалок марок Gamma Plus Sfoggia, Sigma 2000 Sfoggia, THESIS 5000 Sfoggia.
Збут продукції провадиться самостійно, згідно замовлень і контрактів, конкретним споживачам (організаціям і фізичним особам), через власну торгову мережу, а також за допомогою дилерів, що знаходяться в Україні та Росії.
Загальний обсяг інвестицій, необхідних для реалізації розглянутого інвестиційного проекту, складає, за оцінкою розроблювачів проекту, 1650 тис. дол. США й інвестується протягом двох років.
Відповідно до запропонованого механізму оцінки ефективності, для аналізу стійкості проекту з освоєння нових видів продукції виробництва (запасні частини до сівалок) за участю ДП КТІСМ у якості змінних параметрів обрані такі: загальний обсяг інвестицій, витрати за проектом; розмір виручки від реалізації. При цьому діапазон змін складає 10% та 20%. У той самий час, доцільним для керівництва є прогнозування зміни ставки дисконту при розрахунку економічної ефективності проекту.
Зниження рівня цін на 10% призведе до зниження внутрішньої норми прибутковості за проектом до 8%, чистий дисконтований дохід здобуває негативне значення і становить – 118,86 тис. дол. США, а строк окупності проекту збільшується до 5,32 року.
Підвищення норми дисконту до 15%, навпаки не викликало змін значень таких основних показників економічної ефективності як внутрішня норма прибутковості і строк окупності проекту. І хоча прогноз зміни значення даного параметра призвів до істотного зниження чистого дисконтованого доходу, цей показник зберіг позитивне значення і склав 18,3 тис. дол. США, що дозволяє вести мову про ефективність створення і діяльності спільного підприємства в умовах, запропонованих цим варіантом.
Інші прогнози зміни базових значень змінних параметрів у зазначеному діапазоні не зробили істотного впливу на показники економічної ефективності проекту.
При розширенні меж діапазону варіацій від -20% до +20% ступінь стійкості проекту зменшується. Найбільший вплив на стійкість моделі, як і раніше, надає зміна цін на продукцію спільного підприємства. У той самий час, значно підвищується вплив інших параметрів, що раніше не чинили істотного впливу на стійкість моделі створення і діяльності спільного підприємства. Так, прогнозування зниження обсягів виробництва на 20% і збільшення обсягів витрат за проектом на 20% приводить до неефективності даної форми реалізації проекту спільного підприємства.
Отже, даний проект нововведень є досить прибутковим та його доцільно запроваджувати на ДП КТІСМ.