ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ ПРОЦЕСУ СОЦІАЛІЗАЦІЇ У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ 5
1.1 Особливості процесу соціалізації особистості. 5
1.2 Структура самосприйняття та його компонентний склад. 9
1.3 Соціалізація як психологічне підґрунтя самосприйняття сучасного підлітка. 13
РОЗДІЛ 2 ЗМІ ЯК ЧИННИК СОЦІАЛІЗАЦІЇ У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ 18
2.1 Поняття, види та функції ЗМІ. 18
2.2 Механізми впливу ЗМІ на свідомість людини та підлітка. 21
2.3 Аналіз особливості самореалізації молоді та описуючи характеристики цінностей, які привносить глобальна мережа. 27
ВИСНОВОК 31
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 33

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ ПРОЦЕСУ СОЦІАЛІЗАЦІЇ У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ
1.1 Особливості процесу соціалізації особистості.
У «Українському педагогічному словнику» С. Гончаренка термін «соціалізація» описується як процес, який включає індивіда до системи суспільних відносин, формує його соціальний досвід та сприяє його розвитку як особистості. Соціалізація передбачає взаємодію людини з соціальним оточенням, яке впливає на формування певних соціальних якостей та рис, а також на активне усвідомлення та репрезентацію системи суспільних зв'язків [11, с. 314]. Виділяють первинну соціалізацію (дитинство, підлітковий вік, юність) і вторинну соціалізацію (дорослий вік), а також соціалізацію перед працею, трудову соціалізацію та соціалізацію після трудової діяльності [11, с. 279].
Учені відносяться до поняття соціалізації різними способами. Михайло Лукашевич визначає соціалізацію як постійну взаємодію людини з її оточуючим середовищем, яка відбувається протягом усього життя. Він розглядає цей процес як формування особистості у її соціальній сутності, під час якого установлюються різноманітні зв'язки між особистістю та суспільством, освоюються орієнтації, цінності, норми, відбувається розвиток особистісних характеристик, формується активність та інтегральність особистості, а також набувається соціальний досвід, накопичений людством протягом всього періоду розвитку [18, с. 112]. За Талькоттом Парсонсом соціалізація розглядається як сукупність процесів, що допомагають людям стати членами соціальної спільноти і встановити певний соціальний статус [3, с. 208]. Ігор Кон визначав процес соціалізації [10] як усвідомлення індивідом соціального досвіду, під час якого формується конкретна особистість, що не зводиться до безпосередньої взаємодії між індивідами. Наголошуючи на ролі особистості у соціалізації, автор зазначає, що «соціалізація - це процес освоєння людиною певної системи знань, норм, цінностей, які дозволяють їй функціонувати як повноправний член суспільства».
Ганна Лещук [17, с. 72-73] розкриває сутність соціалізації, пояснюючи, що в процесі соціалізації людина формується як активний учасник свого суспільства. Соціалізація протягом життя людини відбувається через два основних етапи - первинну соціалізацію (дитинство) та вторинну соціалізацію (дорослість). Це обумовлено тим, що умови життя людини, а разом з тим і сама людина, постійно зазнають змін, що вимагають адаптації до нових соціальних ролей та зміни статусу, іноді кардинальної. Однак, якщо під час соціалізації дитини головною метою є соціальна адаптація (пристосування до суспільного оточення), то для соціалізації молодої і навіть соціально зрілої людини важливу роль відіграє інтеріоризація.
Соціалізація - це багатовимірний процес, що передбачає інтеграцію індивіда у суспільство через засвоєння елементів культури, соціальних норм, цінностей та розвиток як соціальної істоти. Цей процес передбачає засвоєння людиною соціального досвіду, системи соціальних зв'язків і відносин, які необхідні для її становлення та життєдіяльності в конкретному суспільстві. Соціалізація забезпечує формування умінь та соціальних установок, що відповідають соціальним ролям індивіда. Цей процес здійснюється протягом усього життя і передбачає первинну соціалізацію дитини та вторинну соціалізацію дорослої людини. Соціалізація передбачає не лише адаптацію до соціального середовища, але й інтеріоризацію соціальних норм і цінностей, що є ключовим елементом становлення особистості [9].
Повноцінна соціалізація передбачає активну участь самої особистості у процесі засвоєння соціального досвіду та норм поведінки і не може обмежуватись лише в межах конкретної соціальної групи. Особливе нагромадження такого нормативно-поведінкового досвіду спостерігається у групах, де важливою є взаємопідтримка, взаємовиручка і взаємопорада. Наприклад, секції та гуртки, що діють у межах клубних об'єднань за місцем проживання, можуть виконувати таку функцію. Одночасно, при вивченні особливостей організації та функціонування цих соціальних виховних інститутів, особлива увага приділяється механізмам цілеспрямованого соціального впливу на особистість, зокрема процесу соціального виховання через клубні об'єднання за місцем проживання.
Позитивним результатом соціалізації є розвиток соціалізованості, яка загалом означає сукупність індивідуальних особливостей особи, спрямованих на досягнення найвищої ефективності у суттєвій для неї діяльності, позитивне самопочуття та емоційне задоволення в житті загалом [28].
Деякі вчені визначили соціалізованість як основний критерій соціалізації особистості, і виділили такі складові соціалізації молодшого школяра: когнітивно-рефлексивний (пізнавальний) компонент, який включає знання, розуміння та рефлексію; комунікативний компонент, що охоплює спілкування і взаємодію; процес засвоєння дитиною норм, правил, звичаїв, моделей поведінки та їх реалізацію у міжособистісних взаєминах; практичний компонент, який передбачає засвоєння практичних навичок у різних видах діяльності та прояв творчості; ціннісно-смисловий компонент, що охоплює наявність у дитини ціннісних орієнтацій, уподобань, мотивів та установок, що визначають її ставлення до різних аспектів життя та інших осіб.
Отже, соціалізація школярів представляє собою процес створення нових основ у соціально-культурній сфері, що сприяє формуванню конкурентних переваг гуманістичної особистості.
Вчені детально розкриває обґрунтовану та структуровану послідовність етапів і механізмів соціалізаційного процесу. Перший етап полягає у сприйнятті соціальної інформації особою на рівні відчуттів, емоцій, знань та навичок. Другий етап передбачає інтуїтивне взаємозв'язок між отриманою інформацією, генетично визначеним кодом та суб'єктивним соціальним досвідом, що формує особисте ставлення до неї. Третій етап полягає в формуванні установки на прийняття або відторгнення отриманої інформації. Четвертий етап включає формування ціннісних орієнтацій і установок щодо дій. П'ятий етап виявляється у практичних вчинках, діях та логічно вибудованій системі поведінки. Шостий етап передбачає формування норм і стереотипів поведінки. Нарешті, останній етап охоплює осмислення та оцінку власної соціальної діяльності.
На сьогоднішній день фактори соціалізації є відомими загалом, але малодослідженими поняттями. А. Мудрик виділяє чотири групи факторів соціалізації: мегафактори - космос, планета, світ, які в певній мірі впливають на соціалізацію всіх жителів планети. Макрофактори - країна, етнос, суспільство, держава, які впливають на соціалізацію всіх жителів країн. Мезофактори - умови соціалізації великих груп осіб, виділених за місцем і типом поселення, в яких вони проживають; за належністю до аудиторії різних засобів масової комунікації (радіо, телебачення та ін.); за приналежністю до певних субкультур. Мікрофактори - фактори, що безпосередньо впливають на конкретних осіб та взаємодіють з ними, такі як родина, сусіди, група однолітків, виховні організації, різноманітні суспільні, державні, релігійні, приватні та контрсоціальні організації, мікросоціум [33].
А. Ярощук відзначає, що на сьогоднішній день існує усталена точка зору, що основною соціальною функцією сім'ї є виховання наступного покоління, первинна соціалізація дитини. Проте не існує жодної державної програми, яка б допомагала сім'ям зрозуміти, що таке сім'я з соціальної перспективи, які її функції відносно суспільства і відносно дітей [35, с. 67].
О. Черниш приходить до висновку, що теорія соціалізації має гнучкий та еволюційний характер, постійно розширюється і змінюється відповідно до змін у світі та соціумі. Це відбувається під впливом як зовнішніх (соціальних) факторів, так і внутрішніх (індивідуально-психологічних) чинників [32].
Т. Гарасимів та Т. Іванишин розглядають соціалізацію як взаємний процес, що охоплює дві сторони: з одного боку, це процес, коли індивід засвоює соціальний досвід шляхом входження у соціальне середовище та систему соціальних зв'язків, а з іншого боку, це процес активного відтворення системи соціальних зв'язків індивідом через його активну діяльність та активне включення у соціальне середовище. Отже, соціалізація є двостороннім процесом взаємодії між людиною та соціальним середовищем, який передбачає як включення особи в систему суспільних відносин шляхом засвоєння соціального досвіду, так і самостійне відтворення цих відносин, що сприяє формуванню унікальної та неповторної особистості [9, с. 235].
Отже, процес соціалізації особистості є предметом досліджень в галузі психології, педагогіки та соціології.

1. Абдюкова Н. В. Психологічні особливості соціалізації сучасного підлітка: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук: спец. 19.00.07 «Педагогічна та вікова психологія» / Н.В. Абдюкова. – К., 2000. – 16 с.
2. Акименко О. О. Психолого-педагогічне проектування соціального розвитку учня. Шкільному психологу. Усе для роботи. 2013, №1. 14-19 с.
3. Безпалько О.В. Соціальна педагогіка: схеми, таблиці, коментарі: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. Київ: Центр учбової літератури, 2009. 208 с
4. Бех І. Д. Про показник морального розвитку особистості / І. Д. Бех: зб. текстів виступів на Міжнародних наукових Костюківських читаннях. Т.1. – К., 1992. – 11-12 с.
5. Булах І. С. Психологія особистісного зростання підлітка / І. С. Булах. - К., 2003. – (Першотвір).
6. Ван Джун. Психологічні особливості самосприйняття в період мікрозмін в соціалізації молодшого підлітка /Ван Джун /Наука і освіта. − 2008. − № 8−9. − 42-48 с.
7. Ван Джун. Соціалізація як психологічне підгрунтя самосприйняття сучасного підлітка / Ван Джун, Будіянський М.Ф. // Науковий вісник ПДПУ ім. К.Д. Ушинського. – 2008. – № 1−2. – С. 191-195.
8. Веретенко Т. Г. Детермінанти формування безпечної діяльності молоді в Інтернет-мережі [Електронний ресурс] / Т. Г. Веретенко – Режим доступу до ресурсу: http: //elibrary.kubg.edu.ua.
9. Гарасимів Т. З., Іванишин Т. І. Соціалізація особистості: до проблем методологічних підходів. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія: Юридичні науки. 2016. № 837. 231-235 с.: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vnulpurn_2016_837_39
10. Гіденс Е. Соціологія. [пер. з англ. В. Шовкун, А. Олійник]; К. : Основи, 1999. 42 с.
11. Гіденс Е. Соціологія. [пер. з англ. В. Шовкун, А. Олійник]; К.: Основи, 1999. 42 с.
12. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник. К.: Либідь, 1997. 376 с.
13. Дємідова А. А., Ярова А. Б. Засоби масової інформації як «четверта неформальна гілка публічної влади» / А. А. Дємідова, А. Б. Ярова / Матеріали ІІ Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції “Управління ресурсним забезпеченням господарської діяльності підприємств реального сектору економіки” (30 жовтня 2017 р.). – П: РВВ ПДАА, 2017. – 33-34 с.
14. Закон України «Про рекламу» / Відомості Верховної Ради України, 1996. - № 39, 181 с.
15. Інглхарт Р. Постмодерн: мінливі цінності, зміни суспільства. Постмодерн: мінливі цінності, зміни суспільства. Київський міжнародний інститут соціології. (2019). Джерела інформації, медіаграмотність і російська пропаганда. Київ. 1997.
16. Корольчук М. С. Психодіагностика / Корольчук М. С., Осьодло В. І. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2004. – 400 с.
17. Кошлань І. Г. Психологічні особливості емоційності підлітків та стилі сімейного виховання: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук: спец. 19.00.07 «Педагогічна та вікова психологія» / І. Г. Кошлань. – Одеса, 2005. – 20 с.
18. Лещук Г. В. Соціалізація особистості як соціально-педагогічне явище Науковий вісник Ужгородського університету: Серія: Педагогіка. Соціальна робота/[редкол.: Козубовська І. В. (гол. ред.) та ін.]. Ужгород: Видавництво УжНУ «Говерла», 2011. Вип. 20. 71–73 с.
19. Лукашевич М. П. Соціалізація. Виховні механізми і технології : навч.метод. посібник. Київ: ІЗМН, 1998. 112 с.
20. Максименко С. Д. Розвиток психіки в онтогенезі: [в 2 т.] – К.: Форум, 2002. Т.1: Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології. – 319 с.
21. Михайлин І. Л. Основи журналістики. Підручник. 5-те вид. перероб. та доп.– К.: Центр учбової літератури, 2011. 496 с.
22. Московцева В. В. Типологія друкованих засобів масової інформації / В. В. Московцева. – З.: ЗДУ, 2002. – 44 с.
23. Носенко Е. Л. Емоційний інтелект як соціально значуща інтегральна властивість особистості / Е. Л. Носенко / Психологія і суспільство. – 2004. – №4. – 95-110 с.
24. Парунова Ю. Д. Соціалізація особистості в умовах трансформаційних процесів сучасного суспільства: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук: спец. 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії / Ю. Д. Парунова. – Сімферополь: Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського, 2006. – 18 с.
25. Політологія: навчально-методичний посібник (у схемах і таблицях) / за наук. ред. проф. В. С. Бліхара. Львів: ПП «Арал», 2018. 540 с.
26. Романишин І. М. Формування моральних відносин підлітків в умовах мікро соціуму: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук : спец. 19.00.07 «Педагогическая и возрастная психология» / І. М. Романишин. – Тернопіль, 2002. – 19 с.
27. Семенов Н. Все про соціальні мережі. Вплив на людину [Електронний ресурс] / SECL Group: [сайт]. – Киев, 2011. – URL: http://secl.com.ua/article-vse-o-socialnyh-setjah-vlijanije-na-cheloveka.html (16.02.2016).
28. Смирнова М. Створення стереотипів засобами масової інформації в добу інформаційного суспільства [Електронний ресурс] / М. Смирнова / 15. – 2016. – Режим доступу до ресурсу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tir_2016_15_11
29. Сушик Н. Особливості впливу сім’ї на соціалізацію дитини. Нова педагогічна думка. 2021. № 1. 64-70 с.: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Npd_2021_1_14
30. Татенко В. А. Проблема розвитку суб’єктивних механізмів психічної активності в онтогенезі / В. А. Татенко: зб. текстів виступів на Міжнародних наукових Костюківських читаннях. Т. 1. – К., 1992. – 76-77 с.
31. Татенко В. А. Психологія у суб'єктному вимірі / В. А. Татенко. - К.: Просвіта, 1996. – 404 с. – (Першотвір).
32. Чачко А. С. Образ мира і комунікація / Чачко А. С., Яковенко Ю. І. – К., 1994. – 260 с. – Деп. в ДНТБ України 19.09.95. №2093-Ук 95.
33. Черниш О. О. Соціалізація особистості як наукова проблема. Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Педагогічні науки. 2021. № 1(2). 5-17 с. : http://nbuv.gov.ua/UJRN/vlup_2021_1(2)__325
34. Чубук Р. В. Соціальна педагогіка: [навчальний посібник]/Р. В. Чубук – Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2013. – 348 с.
35. Я та інші Я.: (Психологія особистості та спілкування) [уклад. Л. А. Кальченка], [наук. ред. А. А. Бефані]. – Одеса, 2000. – 121 с.
36. Ярощук А. Сімейна соціалізація та матримоніальні функції сім'ї як соціального інституту. Вісник Львівського університету. Серія: Психологічні науки. 2019 . Вип. 4. 62-68 с. : http://nbuv.gov.ua/UJRN/vlups_2019_4_10
37. Яценко Т. С. Теоретико-методологічний підхід до цілісного розуміння психіки у її структурних компонентах / Т. С. Яценко / Психологія і суспільство. – 2004. – №4. – 37-60 с.
38. Brubaker, R. (2004). Ethnicity without Groups. Harvard University Press.
39. Jaromowic M Self -We-Others schemata and social identifications //Worchel S., Morales J. F., Paez D.Socials identity: International perspective. N. Y. 1998. 44-52 р.
40. Rubin K.N. Non-social play in preschoolers: Necessarily evil? // Child Devel. 1982. №53. 651-657 р.
41. Tajfel H.Individuals and groups in social psychology//Brit.J. Soc. End Clin. Psychology. 1979. V. 18.
42. Turner J. C.F self-categorization theory // Turner J. C. Et al. Rediscovering the social group: F self- categorization theory. Oxford, 1989. 42-67 р.

Актуальність теми дослідження. Сучасне суспільство можна характеризувати як інформаційне, де цінністю стала сама інформація. Невід'ємною тенденцією розвитку такого середовища стало збільшення інформаційних процесів: швидкість передачі повідомлень подвоюється, обсяг передаваної інформації зростає, а швидкість обробки її збільшується. Цей процес може мати негативний вплив на людину, особливо на підлітків, що призводить до інформаційного перенавантаження та обмеження їх здатності до критичного мислення. Значна тривога викликає вплив сучасних засобів масової інформації на молоде покоління, який часто супроводжується негативними наслідками. Це підтверджується результатами проведених досліджень [23] та загальною суспільною ситуацією. Високий рівень насильства, який охопив суспільство, зростання необґрунтованої агресії, руйнування загальноприйнятих цінностей, відсутність соціально-моральних орієнтирів та духовних якостей у підлітків - все це головним чином зумовлено сучасним станом засобів масової комунікації.
Соціалізація представляє собою складний та багатоплановий процес, необхідний для успішного адаптування людини до суспільства. Цей процес включає в себе засвоєння соціальних норм, правил і культурних цінностей, а також формування зразків поведінки та прийняття соціальних ролей.
Науковці проявляють значний і стійкий професійний інтерес до різних видів і рівнів особистісних змін, які відбуваються у підлітковому віці. Україна та інші країни мають значний накопичений досвід досліджень, присвячених розвитку особистості підлітка. Серед видатних дослідників, що вивчали цю тему, варто зазначити М. Й. Боришевського, А. В. Брушлінського, І. С. Булаха, Ш. Бюллера, Б. Зазо, І. В. Дубровіну, Х. Жинот, Т. М. Зелінську, М. Коула, Ф. Райса, Х. Ремшмідта та інших.
Чимало досліджень присвячено аналізу різних аспектів функціонування ЗМІ у суспільстві. Особливості діяльності ЗМІ, їх місце та роль українських мас-медіа розглядалися Л. В. Губерським, В. А. Вергуном, В. Ф. Івановим, А. З. Москаленком та іншими. Вплив засобів масової інформації, зокрема на молоде покоління, досліджував В. Ю. Степанов. М. М. Матвійчук представив дослідження про організацію медіаосвіти в соціально-педагогічній сфері. Проте, варто зазначити, що більшість наявних досліджень мають соціологічну, культурологічну, соціально-психологічну або соціально-педагогічну спрямованість. Таким чином, відсутня практична робота в галузі соціальної роботи, що привернуло нашу увагу до цієї дослідницької проблематики.
Об'єктом дослідження є засоби масової інформації як інструменти, що впливають на інформаційне середовище.
Предметом дослідження є функціонування засобів масової інформації як фактора соціалізації підлітків.
У даному дослідженні застосовуються такі методи: опитування та анкетування, аналіз, порівняння та узагальнення даних.
Метою даної дослідження є аналіз особливостей впливу засобів масової інформації на процес соціалізації особистості у підлітковому віці. Для досягнення поставленої мети було визначено наступні завдання:
1. Здійснити теоретичний аналіз процесу соціалізації особистості.
2. Охарактеризувати основні види засобів масової інформації та визначити їх функції.
3. Виявити механізми, якими засоби масової інформації впливають на свідомість людини.
4. Проаналізувати вплив засобів масової інформації на процес соціалізації особистості у підлітковому віці.
Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів та шести підрозділів, висновків, списку використаної літератури. Загальний обсяг курсової представлений на 36 сторінках, основний зміст включає 26 сторінок. Список використаної літератури складає 42 джерел українських і зарубіжних авторів. 

Систематизація, аналіз та узагальнення наукової літератури, пов'язаної з проблемою аналізу, дозволяють нам зробити наступні висновки:
1. Аналіз наукових даних підтвердив, що соціалізація ґрунтується на взаємозв'язку між людьми та засвоєнні соціальних навичок. Одним із ключових аспектів соціалізаційного процесу є самосвідомість, яка пов'язана з осмисленням власної особистості як цілісного суб'єкта, емоційною оцінкою себе та формуванням особистісної та соціальної ідентичності. У підлітковому віці ці процеси базуються на самосприйнятті, що є способом відображення дитиною самої себе як особливого об'єкта пізнання і залежить від прийнятих цінностей, особистісних уявлень та рівня орієнтації на суспільні вимоги до поведінки та діяльності. Згідно з уявленнями про основні форми психічного відображення та активності людини, структура самосприйняття підлітка розглядається як єдність трьох компонент: когнітивного, емоційного та поведінкового (конативного). Разом вони складають найважливіші аспекти самосприйняття, пов'язані з самопізнанням, самовідношенням та готовністю до дій, спрямованих на самомоделювання та пошук ідентичності.
2. Було встановлено, що наукова література пропонує різні підходи до класифікації засобів масової інформації та визначення їх основних функцій. Найбільш поширеним у вітчизняній та зарубіжній науковій думці є підхід, який розрізняє чотири види самостійних ЗМІ: друковані ЗМІ, радіо, телебачення та мережні (або комп’ютерні) ЗМІ. Незважаючи на значні відмінності, що існують між ними і виникають з різних способів поширення інформації серед аудиторії, кожен з цих видів ЗМІ характеризується здатністю оперативно передавати словесно-понятійну та емоційно-образну інформацію масовій аудиторії. Визначено, що основними функціями ЗМІ є гуманітарні (інформаційна, освітня, соціалізуюча) та політичні функції. Виділення саме цих функцій обумовлено тим, що ЗМІ є невід'ємною частиною суспільства, охоплюють усі сфери людської діяльності та сприяють орієнтації в них.
3. Було виявлено, що вплив ЗМІ на формування суспільної свідомості, який супроводжує увесь сучасний історичний розвиток людства, значною мірою визначає характер глобалізації в інформаційній епосі, перетворюючи людину згідно з вимогами нового суспільства. Цей процес відбувається незалежно від бажань індивіда, на рівні його безпосереднього сприйняття, і успішність його налаштування в потрібному напрямку визначає психологічне та соціальне благополуччя майбутнього покоління. При цьому до основних механізмів впливу ЗМІ на свідомість людини належать ідентифікація, сублімація, проекція, інтроекція, витіснення, розщеплення, заперечення, зміщення, ізоляція та регресія. Було встановлено, що ЗМІ мають значний вплив на потреби аудиторії, її мотивацію та, таким чином, значно впливають на світогляд, активність та соціалізацію цієї аудиторії.
4. Доведено, що засоби масової інформації є одним з визначальних факторів соціалізації підлітків. Вплив ЗМІ на процес соціалізації не може бути однозначно оцінений, оскільки він може мати як позитивний, так і негативний характер, і значною мірою залежить від способу їх використання. Сучасні засоби масової інформації впливають на підлітків за допомогою різних форм, таких як телебачення, інтернет, радіо, книги та інші. Ці фактори можуть спотворювати моральні норми, мають шкідливий вплив на психіку підлітка і стандартизують його мислення.
Підбиваючи підсумки вищевикладеного, варто зазначити, що у сучасних умовах важливо здійснювати систематичний вплив на підлітків з боку батьків, школи, громадських об'єднань з метою виховання у них критичного мислення щодо отримуваної інформації, ознайомлення з можливими наслідками інформаційного забобону та формування грамотного ставлення до свого внутрішнього світу. Одночасно, важливою вимогою до засобів масової інформації є відповідальне ставлення до передавальної ними інформації та здійснення позитивного впливу на масову свідомість, передача цінностей гуманізму та толерантності, що сприяють духовному здоров'ю та розвитку суспільства в цілому, а також кожної окремої особистості.