Внимание! JavaScript отключен в Вашем веб-браузере.
Стабильная работа сервиса невозможна! Как включить написано здесь

Курсовая

"Особливості самооцінки підлітків з різним рівнем агресивності"

Предмет:

Психология

Язык:

Украинский

Год сдачи:

2023

Страницы:

540 грн.

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АНАЛІЗ ДОСЛІДЖЕННЯ АГРЕСИВНОСТІ ОСОБИСТОСТІ 6
1.1. Теоретичний аналіз агресії та самооцінки поведінки особистості 6
1.2. Вікові особливості агресивної поведінки 10
1.3. Особливості становлення самооцінки в підлітковому віці 15
РОЗДІЛ 2 ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ АГРЕСИВНОСТІ ТА САМООЦІНКИ В ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ 21
2.1. Опис вибірки, підбір та обґрунтування психологічно-діагностичного інструментарію 21
2.2. Аналіз та інтерпретація результатів дослідження 23
ВИСНОВКИ 35
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 38
ДОДАТКИ 41

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ АНАЛІЗ ДОСЛІДЖЕННЯ АГРЕСИВНОСТІ ОСОБИСТОСТІ
1.1. Теоретичний аналіз агресії та самооцінки поведінки особистості
У сучасних психологічних наукових дослідженнях агресія є однією з центральних проблем. Термін «агресія» в перекладі з латинської мови означає «напад» і повʼязується з негативними емоціями, мотивами, установками та руйнівними діями. У психології агресія розуміється як тенденція до домінування над іншими, яка може бути як позитивною, так і негативною. Остання орієнтована на задоволення агресивного потягу самого по собі та інколи не має підстав. Для розгляду проблеми підліткової агресії, необхідно розуміти загальне поняття та природу цього феномену.
У психологічному словнику наведено визначення агресії як мотивованої деструктивної поведінки, яка суперечить нормам і правилам суспільного життя та завдає шкоду об'єктам нападу, незалежно від того, чи є вони живими чи неживими, і при цьому причиняє фізичні і моральні травми людям, або викликає в них психологічний дискомфорт у вигляді негативних переживань, стану напруги, страху тощо [17].
Згідно з С.Ю.Головіним, агресія є формою індивідуальної або колективної поведінки, що спрямована на завдання фізичної або психічної шкоди, навіть на знищення іншої людини або групи. Об'єктом агресії можуть бути не тільки живі істоти, але й різні предмети. Ця поведінка може виникати як реакція на фізичний і психічний дискомфорт, стреси та фрустрації. Крім того, агресія може бути використана як засіб досягнення значущої мети, включаючи підвищення власного статусу за рахунок самоствердження. Отже, агресія є складним явищем, що має різні причини та прояви в поведінці людини [12].
У сучасній психології немає однозначного визначення агресії як багатогранного феномена. Дослідники відносять її як до конструктивних, так і до деструктивних проявів особистості. Одні зосереджують увагу на адаптаційних аспектах агресивної поведінки як на засобі подолання життєвих перешкод, включаючи зовнішні фактори та внутрішні психічні особливості. Інші розглядають агресію як стійку властивість особистості, виключно деструктивне явище. Відповідно до цього, агресивність може мати конструктивний, деструктивний та дефіцитарний характер. Водночас, за словами деяких дослідників, агресивність є схильністю до швидкого розгортання стану агресії [9].
Згідно з Ф.В.Бассіном, відмінність між поняттями «агресія» та «агресивність» є важливою, оскільки не кожна агресивна дія може бути пов'язана з агресивністю особистості, а сама по собі агресивність не робить суб'єкта соціально небезпечним. Акти агресії можуть мати різні форми і не завжди є небезпечними для суспільства. Звичайно агресивність розуміють як «зловмисну активність», але деструктивність такої поведінки залежить від мотивів, які її викликали. Зовнішні дії можуть бути схожими, але мотиваційні компоненти можуть бути протилежними [5].
Різний ступінь прояву агресивності у людей може мати різні наслідки. Повна її відсутність може призвести до недостатньої активності та нездатності займати активну життєву позицію. У свою чергу, надмірний розвиток агресивності може призвести до перетворення особистості в конфліктну та нездатну на соціальну кооперацію. У крайньому виразі, така агресивність може бути патологією, проявляючись у невиправданій ворожості, злостивості, жорстокості та негативізмі. Такий стан може відбиватись на всьому характері та поведінці особистості, втрачаючи при цьому раціонально-виборчу спрямованість.
У науковій літературі існує значна кількість класифікацій агресії, проте найбільш поширені два її види: конструктивну та деструктивну. Конструктивна агресія полягає в проявах агресивних спонукань, що реалізуються в соціально прийнятній формі з використанням відповідних поведінкових навичок та емоційного реагування, відкритості соціального досвіду та можливості саморегуляції та корекції поведінки. Деструктивна агресія, у свою чергу, проявляється в прямих проявах агресивності, що порушують морально-етичні норми та містять елементи кримінальної чи делінквентної поведінки з недостатнім урахуванням вимог реальності та зниженим емоційним самоконтролем [28].
Конструктивна форма агресії може бути також названа псевдоагресією, яку описує Е.Фромм. Він виділяє ненавмисну, ігрову, оборонну, інструментальну агресію та агресію як самоствердження. При цьому, ненавмисна агресія може бути ознакою психопатологічного типу девіантної поведінки. Загальним для ряду концепцій є схема, запропонована А.Бассом і А.Даркою, яка включає в себе фізичну агресію, непряму агресію, схильність до подразнення, негативізм, образу, підозрілість та вербальну агресію. Вона відображає різноманітні аспекти агресивної поведінки, включаючи як фізичний, так і вербальний прояви, а також ставлення до інших людей [33].
Агресивні прояви можуть мати різне значення для людини. Зокрема, вони можуть бути використані як засіб досягнення певної мети, способом психологічної розрядки і заміщення блокованої потреби, або самоціллю. Також можуть відображати спосіб задоволення потреби в самореалізації і самоствердженні. Для кожної людини мотиви та причини агресивної поведінки можуть бути різними.
Емоційна складова агресивності включає гнів – одну з основних та найважливіших емоцій людини. Ця емоція викликається почуттям сильного обурення та може призводити до втрати контролю над собою. Однак, реакція на цю емоцію може бути різною, залежно від індивідуальних особливостей нервової системи та соціального оточення. На жаль, в нашій культурі прояв гніву часто сприймається як недостойна реакція. Експериментальні дослідження показують, що постійне придушування та стримування гніву може викликати соматичні захворювання та порушити адаптацію. Тому ми повинні навчитися виражати гнів правильними та неруйнівними способами, як для самих себе, так і для наших дітей.
Для досягнення успіху та адаптації до оточуючого середовища, діти можуть проявляти як конструктивну, так і деструктивну агресію. Тому, батькам важливо розуміти характеристики дитячої поведінки та навчати їх здоровій наполегливості та концентрації на досягненні мети, щоб допомогти дітям досягти бажаного результату. Одночасно, варто допомагати дітям уникати непотрібної ворожості до інших та до самої себе. Це допоможе уникнути внутрішніх конфліктів, почуття провини і сорому, а також навчити дітей поважати себе та інших, нести відповідальність та будувати доброзичливі стосунки з оточуючими. Такий підхід допоможе дітям знайти задоволення від життя та уникнути негативних наслідків деструктивної агресії.
Поняття агресії та агресивної поведінки часто використовують як синоніми, але С.Л.Соловйова відрізняє їх за акцентом: агресія – загальна категорія, а агресивна поведінка – конкретні дії, які можуть бути оцінені як агресивні залежно від контексту соціальних взаємовідносин, ініціативи та спрямованості дій проти конкретної людини чи групи, демонстрації переваги в силі чи застосування сили відносно людини чи групи, нанесення шкоди або збитку [29].
Для класифікації видів та форм агресії існує безліч підходів, залежно від підґрунтя, що обирається дослідником. Один з таких підходів запропонував А.Басс, який виділив три шкали: фізична-вербальна, активна-пасивна, пряма-непряма. За допомогою комбінації цих типів можна отримати 8 можливих варіантів агресивної поведінки особистості [22].
У роботах С.Л.Соловйової зроблено теоретичне обґрунтування того, що агресивність є властивістю особистості, що відповідає критеріям вираження через цю властивість певного ставлення, інтеріоризації об'єктних характеристик дійсності, відносної мінливості під впливом соціальних умов, відносної стійкості та постійності, а також подібності при повторних проявах. Описані критерії дозволяють зрозуміти сутність агресивності та враховувати її роль у формуванні особистісних характеристик підлітків [29].
Аналіз психологічної літератури дозволяє зробити висновок, що поняття «агресивність» розуміють по-різному. Зокрема, деякі дослідники вважають її властивістю особистості, котра виражається в готовності до агресивних дій для реалізації своїх цілей, а інші – як схильність до агресії. С.Л.Соловйова розуміє агресивність як схильність до здійснення агресії, яка визначає перевагу ситуаціям, що сприяють її здійсненню, і може підкріплювати вже існуючі особистісні диспозиції [29].
Отже, аналіз наукової літератури дозволяє розглядати агресивність як важливу властивість особистості, яка може бути як позитивною, так і негативною. Недостатня агресивність може призводити до пасивності та нездатності зайняти активну життєву позицію, тоді як надмірна агресивність може мати шкідливі наслідки. З іншого боку, позитивно спрямована агресивність може розвивати у людини різні корисні якості, такі як наполегливість, ініціативність та заповзятливість, допомагаючи їй адаптуватися до навколишнього світу.

Актуальність теми. Україна зазнає кризи в духовній, соціальній та матеріальній сферах, що суттєво впливає на світосприймання та орієнтацію молодого покоління в сферах культури, освіти та професійного самовизначення. Це призвело до зростання показників дитячої та підліткової злочинності та відхилень у емоційному здоров’ї школярів. Багато дітей та підлітків відзначаються підвищеною нервозністю та емоційною неврівноваженістю. Агресивність, жорстокість, цинізм та відчуженість стають все більш поширеними серед молоді. При цьому поведінка дитини соціалізується, але прояви агресії та агресивності у підлітків є найбільш гострою проблемою, що хвилює науковців, батьків, педагогів, психологів та соціальних працівників. У повсякденному житті діти опиняються перед комплексом соціальних і біологічних факторів, які впливають на їх поведінку.
Питання агресивності є важливим у багатьох теоретичних та дослідницьких підходах зарубіжної психології: психоаналізі – Е.Фромм, М.Малер, К.Хорні, А.Адлер , З.Фрейд, у когнітивній – Д.Зільманн, Л.Берковіц, гуманістичній – А.Маслоу, К.Роджерс, В.Франкл; у еволюційному підході – К.Лоренц. Особливості самооцінки у підлітковому віці розглядаються в працях А.Адлера, К.Хорні, А.Маслоу, К.Роджерса, Л.С.Виготського, І.І.Чеснокової, М.І.Лісіної. Дослідженнями останніх років було підтверджено зростаючий інтерес науковців та фахівців до проблеми агресії в дітей різного віку. Це відображається у збільшенні кількості наукових досліджень та публікацій, присвячених вивченню цього явища. Окрема увага приділяється дослідженню агресивної поведінки серед підлітків та їхньої самооцінки, зокрема у залежності від рівня виявленої агресивності: молодшого шкільного; підліткового; юнацького. Вивчення психології підлітків показує, що позитивна самооцінка має значуще значення для їхньої діяльності. Однак, формування адекватної самооцінки у цьому віці є складним завданням, оскільки підлітки перебувають у конфліктному періоді розвитку, коли міжособистісні стосунки знаходяться під особливим напруженням. Тому, успішне формування позитивної самооцінки вимагає створення благоприємного середовища, де панує приязнь, порозуміння та довіра між підлітками, батьками та вчителями.
Об′єкт дослідження: психологічні особливості агресивності школярів.
Предмет дослідження: психологічні аспекти самооцінки і пов’язані з нею прояви агресивності підлітків.
Мета дослідження: є розкриття психологічних характеристик агресивності та самооцінки у підлітковому віці та встановлення взаємозв’язків між цими конструктами.
Гіпотеза. Дослідження базується на припущенні, що рівень самооцінки не є визначальним чинником у формуванні рівня агресивності у підлітків.
Для досягнення мети були сформульовані такі завдання:
1. Провести теоретичний аналіз проблеми агресивності в підлітковому віці;
2. Вибрати необхідний психодіагностичний інструментарій для дослідження психологічних особливостей агресивності та самооцінки підлітків;
3. Провести діагностичну процедуру для вивчення розвитку самооцінки та емоційної сфери підлітків;
4. Проаналізувати результати експериментального дослідження та зробити висновки.
Для досягнення мети дослідження використовувалися теоретичні та емпіричні методи. Зокрема, було проведено аналіз та узагальнення наявної психологічної літератури щодо обраної теми, а також використано метод теоретичного порівняння. Використання цих методів дозволило вивчити особливості самооцінки підлітків з різним рівнем агресивності як теоретичний, так і емпіричний аспекти.
Для проведення дослідження використовували такі методи дослідження:
1. Методика діагностики показників та форм агресії А.Басса-А.Дарки (адаптація О.К.Осницького);
2. Методика дослідження самооцінки особистості (С.А.Будассі) (молодший шкільний, підлітковий та юнацький вік)
3. Дослідження самооцінки (за Т.В.Дембо, С.Я.Рубінштейн)
4. Проективна методика дослідження особистості «Неіснуюча тварина»
Структура та обсяг роботи: дипломна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури , додатків. Представлено 4 таблиць. Загальний обсяг роботи становить – 54 стор., основного тексту – 32 сторінки.

Після проведення комплексного дослідження обраної проблематики та відповідно до сформульованих завдань, було зроблено наступні висновки:
1. Агресія – це складне поняття, яке включає в себе різні форми ворожості та шкідливої поведінки, що може завдати шкоди іншій особі або суспільству. Причинами агресивної поведінки можуть бути психологічні та соціально-психологічні проблеми. Формами агресії є фізична, непряма та вербальна агресія, схильність до роздратування та негативізм. Агресивна поведінка може виникати як засіб самовираження, самоствердження, досягнення мети, але також може бути реакцією на неблагополучну ситуацію в сім'ї, намаганням отримати владу над іншими людьми.
2. Самооцінка є ключовим поняттям в формуванні особистості, оскільки вона визначає її соціальну адаптацію та регулює її поведінку та діяльність. У підлітковому віці головною мотивацією для формування самооцінки є бажання знайти своє місце в колективі однолітків та завоювати їхню повагу та увагу. Крім того, зіставлення образу реального «Я» з образом ідеального «Я» є важливим фактором у формуванні самооцінки. Таке порівняння допомагає підліткам зрозуміти, якими вони хотіли б бути, та які зміни потрібно внести у своє життя для досягнення цього ідеалу.
3. У період підліткового розвитку особистості відбувається інтенсивне формування самооцінки та самосвідомості, які допомагають спрямовувати увагу на власні психічні процеси та потребу в пізнанні себе як особистості. Самооцінка у підлітковому віці відіграє важливу роль у формуванні особистості та соціальній адаптації, визначаючи поведінку та діяльність. Часто підлітки відчувають внутрішнє протиріччя між свідомістю про власну значимість та досконалість, та реальними можливостями. Характер самооцінки підлітків впливає на формування їхніх якостей як особистості.
4. Дослідження за методикою А.Басса-А.Дарки показало, що серед підлітків виявлено різні форми агресії. Найвищий показник зафіксовано у вербальній агресії (64,5%), що свідчить про поширеність цієї форми прояву серед респондентів. Високі показники також отримано у фізичній агресії в поведінкових реакціях (45,4%). Більшість підлітків виявили схильність до вербальної та непрямої агресії, ніж до фізичної, однак фізична агресія також є значущим явищем серед досліджуваних осіб, особливо серед хлопців.
5. За дослідженням самооцінки особистості за методикою С.А.Будассі, встановлено, що у хлопців та дівчат переважає адекватний та високий рівень самооцінки, при цьому дівчата мають більш високі показники, ніж хлопці. Така тенденція може бути наслідком того, що дівчата зазвичай відносяться до навчальної діяльності та громадських доручень з більшою увагою, мають багато захоплень, що приносить позитивні результати та ідеалізують психічні та фізичні якості як особистості. За загальними даними, високий рівень самооцінки спостерігається у більшості досліджених підлітків.
6. За допомогою проективної методики дослідження особистості «Неіснуюча тварина» було встановлено рівень агресивності підлітків. Згідно з результатами методики, 21% підлітків мають високий рівень агресивності, середній рівень виявлено у 43%, а низький – у 36%. Також було встановлено рівень самооцінки серед опитаних. Зокрема, 33% підлітків мають завищений рівень самооцінки, 51% – адекватний, тоді як 12% респондентів мають занижену самооцінку. Дані результати є підтвердженням інших методик дослідження та дають можливість більш точно визначити особливості самооцінки та рівня агресивності підлітків.
7. Ми провели кореляційний аналіз з використанням коефіцієнта рангової кореляції r-Спірмена для підтвердження гіпотези про зв'язок між рівнем агресивності та самооцінки підлітків. В результаті було встановлено, що існує достовірний прямий зв'язок між рівнем самооцінки та почуттям вини (p=0.022). Тим часом, підлітки з низькою самооцінкою можуть списати провину на свої недоліки та визначати свою особистість як негативну. Це свідчить про те, що агресивність може проявлятись у підлітків з будь-яким рівнем самооцінки, і підтверджує нашу гіпотезу. У проведеному дослідженні було виявлено достовірний позитивний зв'язок між фізичною та вербальною агресією (k=0,425; p=0,022). Рівень фізичної агресії в середньому виявився вищим у хлопців, ніж у дівчат, проте рівень вербальної агресії був високим у представників обох статей. Також було встановлено кореляційний зв'язок між непрямою агресією та образою (k=0,423; p=0.022), що означає, що прояви непрямої агресії, такі як плітки та злісні жарти, а також вибухи люті, можуть мати своїм коренем образу на когось чи взагалом на життя. Під час дослідження встановлено прямий та достовірний зв'язок між схильністю до роздратування та вербальною агресією (k=0,567; p=0.001). Ця тенденція пояснюється тим, що роздратування найчастіше виявляється у висловлюванні невдоволення криком та лайкою, що є деструктивним проявом у підлітковому віці. Також був встановлений прямий та достовірний зв'язок між схильністю до роздратування та загальним рівнем мотиваційної агресії (k=0,698; p=0). Це може пояснюватись тим, що мотиваційна агресія є основою агресивної поведінки, а роздратування є звичною формою висловлювання невдоволення у підлітків.
Під час аналізу кореляційних зв'язків було встановлено відсутність достовірного впливу рівня загальної та мотиваційної агресивності на самооцінку підлітків. Це означає, що прояви агресії можуть бути присутні як у підлітків з високим, так і з низьким рівнем самооцінки. Додатково, виявлено, що девіантна або делінквентна поведінка також не залежить від рівня самооцінки. Ці висновки є важливими для педагогів та шкільних психологів, оскільки свідчать про те, що рівень самооцінки не є ключовим фактором в проявах агресії та не впливає на їх зміну.
Отже, підлітки з різним рівнем самооцінки можуть проявляти прояви агресії, що підтверджує нашу гіпотезу. Рівень самооцінки не визначає однозначно наявність чи відсутність агресивності у підлітків, але може впливати на її прояв. Тому, для повного розуміння цього явища варто вивчити специфіку самооцінки та її зв'язок з проявами агресії у підлітків з різним рівнем самооцінки.

Для приобретения данной работы вначале зарегистрируйтесь и пополните баланс на 540.00 грн.

Также Вы можете заказать написание уникальной работы у наших Исполнителей.

Гладченко Анна (Kvitochka_84)

(4.87)

Внимание! Файл работы будет доступен для скачивания сразу после оплаты. Работа проверена администрацией сервиса: вся информация (содержание, введение, заключение, список использованной литературы, фрагмент работы, количество страниц и т.д.) соответствует действительности

Служба поддержки:

"Особливості самооцінки підлітків з різним рівнем агресивності"

0 (800) 357-234