ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇН 6
1.1. Сутність системи пенсійного забезпечення 6
1.2. Пенсійне забезпечення як складова державної соціальної політики 13
1.3. Нормативно-правові засади пенсійного забезпечення 17
Висновки до розділу 1 24
РОЗДІЛ 2. 26
АНАЛІЗ СИСТЕМИ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 26
2.1. Фінансовий механізм пенсійного забезпечення 26
2.2. Стан та розвиток системи пенсійного забезпечення в Україні 33
2.3. Аналіз формування доходів Пенсійного фонду на прикладі Одеської області 48
Висновки до розділу 2 55
РОЗДІЛ 3. 56
ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ 56
3.1. Запровадження досвіду розвинених країн щодо фінансування пенсійних систем 56
3.2. Напрями вдосконалення системи пенсійного забезпечення 59
3.3. Трансфoрмацiя системи пенсiйнoгo забезпечення в систему пенсiйнoгo страхування 64
Висновки до розділу 3 69
ВИСНОВКИ 70
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 73
Основу ефективного функціонування системи пенсійного забезпечення в нашій державі становить взаємоузгодженість усіх елементів фінансового механізму пенсійного забезпечення. Проведемо аналіз зазначеного.
Перш за все, з'ясуємо, динаміку кількості осіб, яких у відповідності до чинного законодавства зараховано до числа тих, що потребують пенсійного забезпечення (табл. 2.1).
Таблиця 2.1. Динаміка кількості пенсіонерів України, тис. осіб
№ з/п Категорія 2018 рік 2019 рік 2020 рік Темп зміни
1 Усього пенсіонерів, тис осіб 11725 11470 11335 -390
2 У тому числі: за віком 8922 8693 8535 -387
3 По інвалідності 1401 1415 1454 53
4 У разі втрати годувальника 663 646 649 -14
5 За вислугу років 646 629 616 -30
6 Соціальні пенсії 90 84 78 -12
7 Довічне грошове утримання суддів у відставці 3 3 3 0
[Сформовано автором на основі джерела: 26]
Характеризуючи динаміку кількості пенсіонерів, варто відзначити зменшення їх загальної чисельності на 390 тис. осіб.
Переважаючу більшість в загальній чисельності пенсіонерів складають особи, що вийшли на пенсію за віком, а мінімальну частку - соціальні пенсіонери.
Здійснимо більш ширшу порівняльну характеристику узагальнюючого показника за допомогою рис. 2.2.
Рис. 2.2. Динаміка чисельності пенсіонерів України
[Сформовано автором на основі джерела: 13]
Однією із основних проблем є стійка тенденція до зменшення чисельності населення України, як загального, так і зайнятого. Так, згідно з даними Державної служби статистики, на кінець 2014 р. чисельність населення країни без урахування окупованих територій становила 42 928,9 тис осіб, а в 2018 р.– 42 186,6 тис осіб, тобто на 742,3 тис осіб менше проти 2014 р. Кількість офіційно зайнятого населення в У країні (без урахування окупованих територій) у 2014 р. становила 17 188,1 тис осіб, а в 2018 р. – 15 743,2 тис осіб, що на 1 444,9 тис осіб менше проти 2017 р.
Дані рис. 2.3 свідчать про практичне зрівняння чисельності пенсіонерів та зайнятого населення в країні у період 2014–2018 рр., що зумовило неможливість Пенсійного фонду України функціонувати самостійно. Так, у 2017 р. кошти, спрямовані з державного бюджету для покриття дефіциту Пенсійного фонду України, становили 133,5 млрд. грн, на кінець 2018 р. реальний дефіцит його бюджету становив 139,3 млрд. грн, а з державного бюджету було спрямовано 150,09 млрд. грн для забезпечення пенсійних виплат.
Рис. 2.3. Співвідношення чисельності загального, зайнятого населення та пенсіонерів в У країні за 2014–2018 рр.
Гендерний розподіл зазначеної кількості пенсіонерів є наступним: 6993,5 тис. жінок (що у відсотковому вираженні складає 61,7%) та 4341,2 тис. чоловіків.
У відповідності до звітної інформації поданої Державною фіскальною службою станом на 01.01.2020 на обліку перебувало 2425,1 тис. Платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що на 58,1 тис. Платників більше ніж у 2019 році.
Градація загальної кількості платників ЄСВ станом на початок 2020 року є наступною:
- юридичні особи - 617,4 тис.грн (25,5%);
- фізичні особи-підприємці - 1788,8 тис. (73,35);
- особи, котрі у відповідності до чинного законодавства здійснюють професійну діяльність 25,6 тис. осіб.
Унаочнене відображення структури та кількості осіб, що є платниками ЄСВ узагальнено за допомогою рис. 2.4.
Рис. 2.4. Динаміка кількості платників ЄСВ, тис.осіб, 2019-2020 р.р.
[Сформовано автором на основі джерела: 13]
Варто відзначити, що загальна чисельність застрахованих осіб станом на 2019 рік становила 13,2 млн.осіб, із яких понад 10,3 млн. осіб віднесено до найманих працівників.
Також у 2019 році кількість працевлаштованих осіб на 221,6 тис. Осіб більше за кількість звільнених. При цьому, прийнято 4661,4 тис. осіб.
Загальна кількість осіб, що отримували легальну заробітну платню складає 10,35 млн. осіб, із них 895 тис.осіб отримували власну заробітну платню, розмір котрої був меншим за мінімальну (котра у відповідності до чинного законодавства становила 4173 тис.грн., із зазначеної кількості працівників, частка бюджетників складає 239,5 тис.осіб.
На основі зазначених даних проведемо оцінку чисельності застрахованих осіб із загальної кількості працюючих (рис. 2.5)
Рис. 2.5. Динаміка чисельності застрахованих осіб із загальної кількості працюючих України, 2017-2019 р.р.
[Сформовано автором на основі джерела: 13]
Із рис. 2.4 цілком очевидним є поступове зниження чисельності застрахованих осіб на протязі досліджуваного періоду 2017-2019 р.р. із 1008,3 до 895 тис. осіб.
Така тенденція пояснюється цілою низкою наступних факторів:
- складною демографічною ситуацією в країні;
- зниженням рівня дохідності громадян через ряд соціальних, політичних та економічних факторів (зокрема: військова операція в АТО, зміна влади в країні, пандемія Covid, тощо);
- зменшення кількості робочих місць, що в свою чергу пов'язане із зменшенням кількості підприємств в Україні;
- тощо.
Більш детальніше динаміку співвідношення кількості застрахованих осіб із діапазонами розмірів заробітної платні розглянемо за допомогою рис. 2.6.
Рис. 2.6. Динаміка розподілу застрахованих осіб за діапазонами заробітної плати, тис. осіб, 2017-2019 р.р.
[Сформовано автором на основі джерела: 13]
Негативний стан вище поданої динаміки пояснюється явищем непрозорих трудових відносин. Так, у відповідності до даних Державної служби статистики в Україні прослідковується чітка динаміка відносно великої кількості неофіційного працевлаштування: станом на кінець першого півріччя 2019 року їх чисельність сягала 3,5 млн.осіб.
Пенсійним фондом, у зв'язку із зазначеною тенденцією, систематично проводиться моніторинг реєстру застрахованих осіб відносно виявлення ознак застосування неоформленої праці та порушення законодавства про працю і сплату Єдиного соціального внеску.
Зазначені дії мають наступні результати:
- станом на кінець 2019 року відбулося зростання чисельності застрахованих осіб на 4,9 тис. осіб;
- збільшення чисельності найманих працівників в досліджуваний період становить 100,2 відсоткових пункти у порівнянні з попереднім звітним періодом, а у числовому вираженні даний показник складає 20, 4 тис. осіб;
- зростання чисельності підприємців на 2,7%;
- легалізація робочих місць на кінець 2019 року складає 187,1 тис. робочих місць, що дало змогу отримати 362,1 млн. грн. Єдиного соціального внеску.
Із зазначеного, цілком очевидним є непогане підгрунття для належної реалізації стратегії системи пенсійного забезпечення в Україні, проаналізуємо сказане більш грунтовно.
Перш за все, проведемо оцінку динаміки активної - дохідної частини пенсійного фонду України (рис. 2.7).
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.Бисмарк, О. Мысли и воспоминания : [в трех томах ; том 3]. Издательство «ОГИЗ». 1941. 211 с.
2.Беверідж, У. «Социальное страхование и союзнические услуги» (Social Insurance and Allied Services, 1942), более известный как «Отчет Бевериджа»
3.Бондарчук Т.Г., Бондарчук І.С. Формування системи пенсійного забезпечення. Економічні горизонти. 2017. №2(3). С. 38-46
4.Буряченко О.М. Пенсійна система України: еволюція розвитку. Науковий вісник “Демократичне врядування”. 2015. Вип. 15. С. 63-68
5.Величко Л.А. Специфіка формування системи пенсійного забезпечення в контексті реалізації державної соціальної політики. URL: http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=474 (Дата звернення: 11.12.2020 р.)
6.Верещак В. Механізми впровадження накопичувального складника в систему обов'язкового пенсійного страхування України. URL: file:///C:/Users/PC/Downloads/dums_2016_2_13.pdf (Дата звернення: 13.12.2020 р.)
7.Демченко К.І. Аналіз динаміки надходжень до Пенсійного фонду України. Вісник соціально-економічних досліджень. 2019. №1(69). С. 29-39
8.Єлагін В.П. Проблеми запровадження накопичувальної системи пенсійного забезпечення в Україні. Державне будівництво. № 2. С. 56-58
9.Закірова С. Накопичувальна пенсійна система: міжнародний досвід і світова практика. Громадська думка про правотворення. 2019. №9 (174). С. 3-11.
10.Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text (Дата звернення: 12.12.2020)
11.Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2464-17#Text (Дата звернення: 12.12.2020)
12.Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI в редакції від 19.12.2018 URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3668-17#Text (Дата звернення: 12.12.2020)
13.Звіт про основні результати роботи Пенсійного фонду України за 2019 рік. URL:https://www.kmu.gov.ua/storage/app/sites/1/17-civik-2018/zvit_2019/zvit-2019-pfu.pdf (Дата звернення: 12.12.2020 р.)
14.Коваль О.П. Перспективи впровадження загальнообов'язкової накопичувальної пенсійної системи в Україні: вплив на економічну безпеку: монографія. К.: НІСД. 2012. 240 с.
15.Конституція України: Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.
16.Линдюк О.А. Шляхи удосконалення механізмів державного регулювання фінансового забезпечення пенсійної системи України. URL:http://academy.gov.ua/ej/ej14/txts/Lyndiuk.pdf (Дата звернення: 13.12.2020 р.)
17.Лояк Л.М. Пенсійне забезпечення в Україні: сучасні реалії та європейський досвід. Науковий вісник ІФНТУНГ. 2018. № 2(18). С. 34-42
18.Малецька О.О. Трансформація пенсійних систем на сучасному етапі економічного розвитку. URL:http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=1864 (Дата звернення: 13.12.2020)
19.Мохова Ю.Л., Писаренко Н.О. Стан та перспективи розвитку системи пенсійного забезпечення в Україні. Молодий вчений. 2018. № 1(53). С. 468-472
20.Мохова Ю.Л., Рачок Д.Г. Концептуальні основи впровадження накопичувальної пенсійної системи в Україні. Право та державне управління. 2017. № 4(29). Т.2. С. 95-100
21.Підсумки розвитку системи недержавного пенсійного забезпеченя станом на 30.06.2019 р. URL: https://www.nfp.gov.ua/files/OgliadRinkiv/NPF/NPF_II_kv%202019.pdf (Дата звернення: 12.12.2020 р.)
22.Пікус Р.В., Хемій А.С. Реформування пенсійних систем зарубіжних країн: досвід для України. Науково-практичний збірник “Фінансові послуги”. 2017. № 2. С. 6-9
23.Розвиток пенсійних систем країн Східної Європи. URL: http://www.securities.org.ua/securities_paper/review.php?id= 553&pub=3941 (Дата звернення: 12.12.2020 р.)
24.Рудик В.К. Особливості формування інституційної структури загальнообов'язкового накопичувального пенсійного страхування в Україні. БізнесІнформ. 2013. № 4. С. 38
25.Соколов И.И. Негосударственное пенсионное обеспечение в России: социолого-управленческий анализ. Дисс. канд. соц. н. - М., 2003. С. 8-35
26.Соціальний захист населення України у 2019 році. URL: http://ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2020/zb/07/zb_szn_2019.pdf (Дата звернення: 12.12.2020 р.)
27.Роик В. Д. Пенсионная реформа: результаты и перспективы. Страховое дело. 2003. № 7. С. 26
28.Терещенко Г.Б., Мусатова Т.К. Проблеми розвитку державного пенсійного страхування в Україні. Фінанси України. 2018. № 10. С. 76-79
29.Федина В.В. Місце пенсійного забезпечення в системі соціального захисту населення. Міжнародний науковий журнал “Інтернаука”. URL:http://ir.nusta.edu.ua/jspui/bitstream/doc/3756/1/3962_IR.pdf (Дата звернення: 11.12.2020 р)
30.Хохлова О.В. Шляхи удосконалення пенсійної системи України. URL:https://cdn.hneu.edu.ua/rozvitok19/thesis06-22.html (Дата звернення: 11.12.2020 р)
31.Чугунов І.Я. Фінанси пенсійного забезпечення: монографія. К.: Київський нац. торг.-екон. ун-т, 2017. 248 с.
32.Шалієвська Л.І. Пенсійне забезпечення: зарубіжний досвід та уроки для України. Інвестиції: практика та досвід. 2019. №4. С. 96-100
33.Шумило М.М. Сучасний стан та перспективи розвитку системи пенсійного забезпечення в Україні. URL:http://www.visnyk-nanu.org.ua/sites/default/files/files/Visn%202017/2/Visn_2-2017%2B13_Shumilo.pdf (Дата звернення: 12.12.2020 р.)
34.Яшник Г.Л. Зарубіжний досвід реформування системи пенсійного забезпечення. URL:http://academy.gov.ua/ej/ej13/txts/Yashnyk.pdf (Дата звернення: 12.12.2020 р.)
ВСТУП
Актуальність теми. Пенсійне забезпечення є основним складником системи соціального захисту населення. Одним із найважливіших завдань соціально-економічного розвитку України є реформування системи пенсійного забезпечення. Адже система пенсійного забезпечення в розвинених країнах світу є одним із головних елементів соціальної політики держави, яка повинна сприяти вирішенню суспільних проблем та захисту економічних інтересів громадян у період похилого віку. Існуюча в Україні модель не надає належних соціальних гарантій захищеності для пенсіонерів, не дає можливості накопичувати на особистих рахунках пенсійні кошти, адже мінімальна пенсія не відповідає реальним витратами і є неспівставною, в порівнянні з спеціальними пенсіями. Причинами є як зростання навантаження на працюючих, що забезпечують пенсіонерів, так і збільшення дефіциту Пенсійного фонду. На сьогоднішній день в Україні, стан пенсійного забезпечення – один з ключових показників діяльності держави у сфері соціального захисту. На нього спрямовуються всі ресурси Пенсійного фонду України та значна частина видатків Державного бюджету України. Разом із тим, в умовах нестабільності економіки та стрімких інфляційних процесів, рівень соціальних гарантій значно падає. Сучасна пенсійна система України виявляє неспроможність ефективно функціонувати в умовах демографічних, політичних та економічних проблем, які є в країні. У зв’язку із цим виникає необхідність ґрунтовного вивчення даного питання для виявлення шляхів вдосконалення системи пенсійного забезпечення, як з точки зору мінімізації витрат, так і збільшення доходів пенсіонерів.
Питання удосконалення системи управління Пенсійного фонду України досліджують такі українські вчені та дослідники, як Б.Зайчук, М. Лазебна, О.Жила, Н.Гордієнко. Проте залишаються ще не достатньо висвітленими питання щодо використання новітніх інформаційних технологій в системі Пенсійного фонду.
Дана тема є досить актуальною в теперішній час, тому особлива увага приділяється питанням впровадження нових методів роботи, які базуються на новітніх інформаційних технологіях, зокрема в Пенсійному фонді України. Очевидно, що повністю усунути похибки в процесі удосконалення системи пенсійного фонду навряд чи можливо, але необхідно прагнути в максимальному ступені знизити їх негативний вплив. Для цього має бути чітко відпрацьований і реалізований організаційний процес підготовки та кваліфікованого відбору кадрів.
Мета роботи - обґрунтування теоретичних аспектів і розробка рекомендацій щодо вдосконалення системи Пенсійного забезпечення в Україні.
Реалізація даної мети потребує вирішення наступних завдань:
- розглянути сутнiсть та організацію системи пенсiйнoгo забезпечення вУкраїні;
- проаналізувати нoрмативнo-правoвi засади пенсiйнoгo забезпечення;
- проаналізувати фінансовий механізм пенсійного забезпечення;
- розглянути стан та розвиток системи пенсійного забезпечення в Україні;
- провести аналіз формування доходів Пенсійного фонду на прикладі Одеської області.
- розглянути досвід розвинених країн щодо фінансування пенсійних систем.
- визначити напрями вдосконалення системи пенсійного забезпечення.
Об'єктом дослідження є соціальна політика в Україні.
Предметом дослідження є система пенсійного забезпечення в Україні.
Методологічна основа роботи У процесі дослідження використовувалися наукові методи, які ґрунтуються на діалектичному методі пізнання. Для визначення місця і ролі Пенсійного фонду в системі органів управління використовувалися методи теоретичного узагальнення та порівняння. Історичний і логічний методи застосовувалися при з’ясуванні сутності основних понять системи управління. В роботі використовувалися різноманітні прийоми статистичного методу: порівняння – для співставлення фактичних даних звітного та попередніх років для визначення доходів бюджету Пенсійного фонду, дало змогу розробити конкретні рекомендації щодо усунення виявлених проблем і спрогнозувати розвиток цих процесів у майбутньому.
Інформаційною базою дослідження є законодавчо-нормативні акти України, наукові праці, аналітичні статті, матеріали науково-практичних конференцій, статистичні дані, практичні матеріали Пенсійного фонду України, Міністерства фінансів України, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Теоретичне та практичне значення отриманих результатів.
Сформульовані в роботі положення, висновки та рекомендації певною мірою поглиблюють наукові засади системи пенсійного забезпечення Основні теоретичні положення і висновки дослідження доведені до рівня пропозицій придатні для використання в практиці роботи органів системи Пенсійного фонду Ураїни.
Опис структури роботи. Логіка проведеного дослідження зумовила структуру роботи: вступ, три розділи ( підрозділів), висновки. Загальний обсяг роботи складає сторінок. Список використаних джерел містить найменувань. У роботі вміщено рисунків.
ВИСНОВКИ
На основі виконаного дослідження на тему: “Удосконалення пенсійного забезпечення в Україні”, варто зробити наступні узагальнюючі висновки:
Зародження пенсійного забезпечення відбулося дуже давно, в період рабовласницького ладу, коли виникла потреба матеріальної підтримки незахищених верств населення - рабів у випадку настання старості чи отримання каліцтва.
Зважаючи на дискусійність поняття “пенсійне забезпечення” та відсутність єдності в його трактуванні, в роботі подано авторське визначення: під системою пенсійного забезпечення варто розуміти фінансово-економічний механізм соціального спрямування орієнтований на матеріальну підтримку соціально вразливих верств населення у вигляді пенсій, сформованих за рахунок державних та недержавних пенсійних фондів у відповідності до чинних методологічних рекомендацій та нормативно-правових положень.
Чинна система пенсійного забезпечення має пряме відношення до соціальної політики держави. Розбудова механізму ринкового господарювання сприяла пошуку альтернативних шляхів розвитку системи соціального захисту, зокрема її важливої складової - пенсійного забезпечення. Результат зазначеного втілено в багаторівневій системі пенсійного забезпечення, основною метою котрого є виховання фінансової відповідальності суспільства.
Основну нормативно-правового регулювання пенсійного забезпечення в Україні складає Конституція, Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», та інші чинні нормативно-правові акти, котрі спрямовані на врегулювання відносин між державою та її громадянами відносно гарантування належного рівня життя та добробуту останніх.
Однак, правове регулювання пенсійного забезпечення потребує суттєвої трансформації в частині проведення інвентаризації, виявлення дублювань в законодавстві, модернізації правових норм у відповідності до трансформаційних процесів пенсійної системи України.
Фінансовий механізм пенсійного забезпечення включає: формування фінансових ресурсів, їх акумуляцію та реалізацію у вигляді пенсійних виплат у повній відповідності до чинного законодавства.
Визначення oснoвних елементiв фiнансoвoгo механiзму функцioнування пенсiйних фoндiв в Українi (метoдiв, iнструментiв, важелiв) та критичний пiдхiд дo їх характеристики дає змoгу зрoбити виснoвoк, щo зрoстання ефективнoстi функцioнування усьoгo фiнансoвoгo механiзму мoжливе лише при системнoму пiдхoдi дo їх застoсування.
Аналіз стану системи пенсійного забезпечення в Україні засвідчив:
- зменшення кількості пенсіонерів України на протязі 2018-2020 р.р. на 390 тис. осіб;
- переважання кількості пенсіонерів над фактичною кількістю працюючих осіб, що зумовило неможливість Пенсійного фонду України функціонувати самостійно;
- позитивну зростаючу динаміку дохідної частини пенсійного забезпечення;
- зростання суми фактичних видатків ПФУ на 435 млрд.грн. У 2019 році, що на 21,6% більше у порівнянні з 2018 роком;
- поступове зростання середнього розміру пенсійного забезпечення за усіма досліджуваними категоріями.
В частині характеристики ефективності діяльності недержавних пенсійних фондів, визначено: зростання кількості укладених контрактів із 66,5 тис.шт. до 72,7 тис.шт.;збільшення кількості вкладів є пропорційним збільшенню укладених контрактів; зростання загальної кількості вкладників відбулося за рахунок збільшення вкладників - фізичних осіб.
Аналіз дохідної частини пенсійного забезпечення ПФ Одеської області також вказало на позитивну динаміку зростання власних надходжень та надходжень із Державного бюджету України.
При розгляді досвіду розвинених країн щодо фінансування пенсійних систем, прийнято до уваги наступні основні положення, котрі підлягають запровадженню в Україні: підвищення пенсійного віку громадян (Великобританія, Чехія); справність справляння та прозорість податкових надходжень у вигляді внесків до пенсійного фонду (Швеція, Данія, Нідерланди); активного інвестування у приватні пенсійні фонди (Чилі); рівноцінність внесків від роботодавців та працівників, багатогранність та варіативність обрання пенсійних програм (США).
До основних напрямків вдосконалення системи пенсійного забезпечення в Україні в роботі віднесено: розвиток недержавного пенсійного забезпечення (належний нормативно-правовий супровід, стимулювання участі роботодавців у системі недержавного пенсійного забезпечення; належне оподаткування послуг пенсійних адміністраторів, розробку дієвого механізму захисту вкладення коштів); стабілізації та підвищення цілісності механізму системи пенсійного забезпечення (налагодження ефективного контролю за справлянням внесків, розробку заходів спрямованих на мінімізацію навантаження на фонд заробітної платні, підвищення ефективності бази нарахування).
В частині характеристики трансформації системи пенсійного забезпечення в систему пенсійного страхування: обгрунтовано основні тенденції, сформовано передумови, розроблено цільовий механізм, в основу котрого закладено запровадження інституту пенсійного банку з правом інвестування коштів та їх подальшим успадкуванням.
Запровадження усього вище зазначеного сприятиме вдосконаленню пенсійного забезпечення нашої держави та підвищенню матеріального добробуту громадян.
