Зміст



Вступ 2
1. Сутність свідомості та її структура 3
2. Свідоме і несвідоме 4
Висновки 5
Список використаних джерел 5

Людську свідомість не можна ототожнювати тільки зі знанням, з пізнанням, мисленням [2].
Свідомість є усвідомленням своїх вчинків, їх наслідків, вона нерозривно пов’язана з совістю, з віднові дальністю людини за свої стосунки зі світом природи і світом людей. Отже, свідомість, з одного боку, є формою об’єктного відображення, формою пізнання дійсності, як незалежних від людських прагнень та інтересів.
 Структурність свідомості значною мірою має досить умовний характер. Річ у тім, що елементи свідомості тісно  взаємопов’язані один з одним. Однак за всієї умовності у свідомості можна вирізнити такі три елементи.
           Першим елементом є знання. Це головний компонент, ядро свідомості, засіб її існування. Знання – це розуміння людиною дійсності, відображення її у вигляді усвідомлених чуттєвих і абстрактних логічних образів. Завдяки знанням людина може “охопити”, осмислити все те, що її оточує і становить предмет пізнання.  
Другим важливим елементом структури свідомості є емоції. Людина пізнає навколишній світ не з холодною байдужістю автомата, а з почуттям задоволення, ненависті або співчуття, захоплення або обурення. Вона переживає те, що відображає. Емоції або стимулюють або загальмовують усвідомлення індивідом реальних явищ дійсності. Те, що радує око, легше запам’ятовується [1].

Список використаних джерел

1.Данильян О.Г. Філософія: підручник М-во освіти і науки України, Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого. 2-ге вид., перероб. і допов. Харків : Право, 2018. 430 с.
2.Назар П. С. Філософія людини та особистості : [навч. посіб. для студентів ВНЗ] Київ : Сталь, 2018. 577 с. 
3.Фюрст М. Філософія: [підручник] у співпраці з Ніколаусом Галмером ; пер. з нім. Вахтанґа Кебуладзе. Київ: Дух і літера: Ін-т реліг. наук св. Томи Аквінського, 2018. 533 с.

Вступ

Зміна способів проблематизаціі свідомості в історії філософії та сучасної філософії, зумовлена змінами дослідницьких стратегій і предметних контекстів його аналізу, безпосередньо пов'язана з трансформаціями вихідних образів світу й людини, образів думки і філософії, її пізнавальних та перетворюючих можливостей. У сучасному світі особливо відчувається загострення та ускладнення боротьби за людський розумовий фактор, світорозуміння людей, їхні життєві, соціальні та духовні орієнтири, і саме тому значну роль відіграють об’єктивні оцінки сучасної філософської думки, особливо її філософсько-теоретичних конструкцій.
Актуальність цієї проблематики пояснюється тим, що без з'ясування природи людської свідомості не можна визначити місце і роль людини у світі, особливості її взаємовідносин із навколишньою дійсністю; питання про сутність свідомості, про її зв'язок з буттям є одним із найважливіших світоглядних і методологічних аспектів кожного філософського напряму; всі проблеми сучасної суспільної практики органічно пов'язані з дослідженнями свідомості.

Висновки

На основі усього зазначеного, свідомість з точки зору філософії це:
- Свідомість – продукт людського мозку як високоорганізованого матеріального утворення;
- Свідомість – вища форма відображення дійсності;
- Свідомості передують більш прості форми відображення;
- Свідомість не має свого змісту, котрий не був би взятий з об’єктивної дійсності; свідомість не може бути чим-небудь іншим, як усвідомленим буттям.
- Свідомість детермінована біологічно, генетично;
- Свідомість обумовлена соціально – детермінована суспільними відносинами.