Вступ.
Розділ 1. Огляд літератури.
1.1. Вікові особливості юнаків і дівчат старшого шкільного віку.
1.2. Сучасний гірськолижний спорт та еволюція методик його освоєння.
1.3. Специфіка занять гірськолижним спортом з учнями старшого шкільного віку.
Розділ 2. Методи та організація дослідження.
2.1. Методи дослідження.
2.2. Організація дослідження.
Розділ 3. Результати дослідження.
3.1. Програма позашкільної підготовки учнів старшого шкільного віку.
3.2. Методичні поради для тренера щодо організації гірськолижної підготовки учнів старшого шкільного віку.
3.3. Результати педагогічного експерименту.
Висновки.
Анотація.
Список використаних джерел.
Додатки.

Фрагмент підрозділу 1.3.
... Учні повинні постійно підтримувати і вдосконалювати свої знання правил поведінки на гірських схилах і гірськолижних трасах. Основні з них такі: 1) постійне звернення уваги на інших гірськолижників; 2) свідоме керування швидкістю і режимом руху (відповідно до власного рівня підготовленості, рельєфу, стану снігового покриву, погодних умов, щільністю руху на трасі); 3) вибір траєкторії спуску таким чином, щоб не створювати загрози для гірськолижників, які перебувають попереду або нижче; 4) виконання обгонів лише на відстанях, які стовідсотково гарантують безпеку інших; 5) уникнення зупинок на вузьких ділянках спуску та ділянках з обмеженою видимістю; 6) дотримання розмітки та загальноприйнятої системи знаків; 7) надання невідкладної допомоги при нещасних випадках.
При організації гірськолижних тренувань учнів старшого шкільного віку тренер може мотивувати учнів за допомогою різних прийомів: розробки і втілення в практику привабливих для учнів методик і програм, форм навчання; частого застосування заохочень як позитивного стимулу до вдосконалення, підвищення готовності вчитися; стимулювання відчуття задоволення від досягнутих успіхів; максимального урізноманітнення вправ та їхніх комплексів; зміни гірськолижних трас і місцевостей для проведення тренувань; проведення цікавих ігор і змагань (синхронні спуски, багатоборства, змагання з роздільними і масовими стартами тощо); використання додаткових предметів і матеріалів.
Ведучи тренування, тренер помічає найголовніше, своєчасно визначає причини помилок учнів, досліджує ступені відхилення від певних технічних зразків, звертаючи основну увагу не на деталі, а на функціональні відхилення. Аналіз і виправлення помилок здійснюються безпосередньо після спуску. Види і частота виправлень помилок співвідносяться з етапами підготовки. В першу чергу тренер звертає увагу на виправлення основних, фундаментальних помилок. Про причини помилок він інформує учня не завжди; іноді більш доцільно запропонувати нову вправу, виконання якої допоможе усунути помилку. Після спуску тренер може прослухати розповіді учнів про свої відчуття і досягнення. Для внесення змін у виконання учнями певних прийомів доцільно частіше вводити у тренувальний процес нові рухи, використовувати метафори, позитивно сформульовані вказівки до дій. Отже, інтенсивне у плані рухів та різнобічне за змістом тренування вимагає розумного планування та організації. Добре продумана організація допомагає учням виконувати завдання з більшою кількістю позитивних емоцій [29; 48]. ...

1. Андриади И. А. Воспитание личности и особенности ее формирования в процессе занятий физической культурой и спортом: метод. разработка. Москва: ГЦОЛИФК, 1988. 13 с.
2. Бабинина Т. А. Карвинг – новая техника катания на кантах: учеб. пособие. Москва: Московский гос. индустриальный ун-т, 2007. 63 с.
3. Бабич В. В. Система подготовки горнолыжников: учеб. пособие. Сочи: Ясная Поляна, 2006. 258 с.
4. Богданов Г. П. Школьникам – здоровый образ жизни. (Внеурочные занятия с учащимися по физической культуре). Москва: Физкультура и спорт, 1989. 192 с.
5. Валльнер Германн. Современный карвинг. Москва: Изд-во: I.Aufl, 2008. 217 с.
6. Галкина И. С. Горные лыжи. Москва: Вече, 2003. 383 с.
7. Горбач О. Гірські лижі. Москва: AGH, 2009. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://lyzhi.by.ru/gornye/gcompetition.htm.
8. Горяйнов А. Г. Горнолыжный спорт. Правила соревнований: учеб. пособие. Москва: Физкультура и спорт, 2001. 171 с.
9. Горяйнов А. Г. Горные лыжи и сноуборд: карвинговая техника. Москва: РИПОЛ КЛАССИК, 2004. 233 с.
10. Горяйнов А. Г., Ростовцев Д. Е., Павлов Е. К. Секреты слалома. Санкт-Петербург: Профф, 2007. 277 с.
11. Гуршман Г. "Пьянта Су!" или горные лыжи глазами тренера. Москва: Лабиринт Пресс, 2005. 255 с.
12. Жданова О. М., Тучак А. М., Поляковський В. І., Котова І. В. Організація та методика оздоровчої фізкультури і рекреаційного туризму. Луцьк: Вежа, 2000. 248 с.
13. Жубер Жорж. Горнолыжная техника: концептуальная эволюция 1990-х. Москва: БММО, 2000. 184 с.
14. Жубер Жорж. Горные лыжи: Техника и мастерство. Москва: Профиздат, 2001. 158 с.
15. Карвинг и его усовершенствование. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www. Ski.ru/static/342/2_10217.html.
16. Карлышев В. М. Методика комплексного контроля в подготовке горнолыжников. Омск: Ветна, 2001. 87 с.
17. Кеммлер Юрген. Горные лыжи. Москва: БММ АО, 2002. 128 с.
18. Классификация, безопасность и качество обучения технике катания на горных лыжах и сноуборде: учеб.-метод. пособие. [В. С. Макеева, В. И. Данилин, Е. В. Лебедева, Е. В. Суроегин]. Москва: Учебный центр Федерации горнолыжного спорта и сноуборда России, 2010. 96 с.
19. Кожевникова Е. А. Горные лыжи с самого начала. Москва: Орбита-М, 1999. 159 с.
20. Колычев В. А. Физическая культура и социальное здоровье населения. Москва: Советский спорт, 1998. 112 с.
21. Крутень Е. Свободные спуски на горнах лыжах. Теория, практика, обучение. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.elbrusinfo.ru/article_
66_.html.
22. Круцевич Т. Ю. Методы исследования индивидуального здоровья детей и подростков в процессе физического воспитания. Киев: Олимпийская литература, 1999. 232 с.
23. Лисовский А. Ф. Контроль технической и тактической подготовленности в горнолыжном спорте: проблемы и решения. Наука в олимпийском спорте. 1998. № 2. С. 33-37.
24. Никитюк Б. А. Факторы роста и морфофункционального созревания организма. Москва: Наука, 1978. 210 с.
25. Обучение и совершенствование техники катания на горных лыжах и сноуборде: учеб.-метод. пособие. [Под ред. В. И. Данилина]. Москва: Учебный центр Федерации горнолыжного спорта и сноуборда России, 2009. 238 с.
26. Основы катания на горных лыжах. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.navse100.su/gornligi.
27. Основы психологических знаний: учеб. пособие. [Авт.-сост. Г. В. Щекин]. 4-е изд., стереотип. Киев: МАУП, 2001. 128 с.
28. Основы управления подготовкой юных спортсменов: учеб. пособие. [Под ред. М. А. Набатниковой]. Санкт-Петербург: Центр, 2004. 179 с.
29. Петровский В. В. Организация спортивной тренировки. Спорт. 2005.
№ 7. С. 12-14.
30. Пеццей Зигфрид. Горные лыжи: современная техника катания для начинающих и продвинутых. Москва: Изд-во "Проект Полюс ООО", 2009. 117 с.
31. Платонов В. Н. Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте. Общая теория и ее практическое приложение. Київ: Олімпійська література, 2004. 808 с.
32. Попов В. И. Практикум по теории и методике физической культуры: учеб.-метод. пособие. Санкт-Петербург: СПбГУФК им. П. Ф. Лесгафта, 2006.
107 с.
33. Преображенский В. С. Горные лыжи: учеб. пособие. Москва: Физкультура и спорт, 2005. 152 с.
34. Присяжнюк С. І. Фізичне виховання: навч. посібник. Київ: Центр учбової літератури, 2008. 504 с.
35. Радыгина К. И. Подготовка спортсменов-горнолыжников. Київ: Здоров'я, 1983. 101 с.
36. Ремизов Л. П. Современная школа обучения горнолыжной технике: от "плуга" до карвинга. Москва: Физическая культура, 2004. 176 с.
37. Рон Ле Мастер. Мастерство горнолыжника. Секреты правильной техники. [Пер. М. Иванова; Ред. В. Е. Рыбицкий]. Москва: АСТ, 2010. 160 с.
38. Ростовцев Д. Е. Подготовка горнолыжника. Москва: Физкультура и спорт, 1987. 176 с.
39. Сергієнко Л. П. Тестування рухових здібностей школярів: навч. посібник. Київ: Олімпійська література, 2001. 440 с.
40. Словник гірськолижника. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mouzenidis.ua/article/slovar-gornoliznika.
41. Теория и методика физического воспитания. [Под ред. Т. Ю. Круцевич]. В 2-х т. Т. 2: Методика физического воспитания различных групп населения. Киев: Олимпийская литература, 2003. 392 с.
42. Умрюхин Е. А., Умрюхин П. Е., Умрюхин А. Е. Травматизм и основы безопасного поведения на склоне при катании на горных лыжах и сноуборде. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ski-school.ru/articles/health/
umr.html.
43. Філіппов М. М. Психофізіологія людини: навч. посібник. Київ: МАУП, 2003. 136 с.
44. Физическое развитие детей старшего школьного возраста. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.fizkult-ura.ru/node/787.
45. Франко Ж. Французская горнолыжная школа. Москва: РИПОЛ КЛАССИК, 2004. 143 с.
46. Ценин Ю. К. На лыжах с гор. Москва: Физкультура и спорт, 1984. 224 с.
47. Шиян Б. М. Теорія і методика фізичного виховання: навч. посібник. Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2001.272 с.
48. Ялакас С. И. Школа горнолыжника. Москва: Физкультура и спорт, 1983. 109 с.

Актуальність теми. Останніми десятиліттями спостерігається бурхлива тенденція активного розвитку, з одного боку, гірськолижного спорту з його традиційними та новими спортивними дисциплінами і напрямами, з іншого – гірськолижного туризму як порівняно доступного оздоровчої рекреації широких верств населення. Катання на гірських лижах у горах у середовищі відкритої зимової природи дає людині величезний фізичний та емоційний заряд. Можливість вибору схилів різної крутизни і складності залежно від індивідуальних особливостей людини робить гірські лижі доступними найширшому загалу, зокрема дітям та особам із деякими фізичними обмеженнями. Естетичне задоволення від гірськолижних спусків змушує не тільки спортсменів, але й туристів намагатися покращувати свою майстерність, освоювати новий інвентар і нові траси. Протягом останніх десятиліть постійно продовжується еволюція гірськолижної техніки, що вносить новий інтерес у процеси навчання гірським лижам, спортивної підготовки гірськолижника, змушує тренерів відшукувати нові підходи до навчання юних гірськолижників, навіть до фундаментальних основ гірських лиж, які на перший погляд здаються незмінними.
Попри сказане, гірськолижний спорт і досі не посів гідного місця у системі фізичного виховання наших дітей, підлітків, молоді. Можна вказати на чимало причин такого становища, але неодмінно одне: покращення ситуації, залучення до гірськолижних тренувань більшої кількості молоді вимагає й нових досліджень у цій галузі. Збільшення кількості бажаючих займатися гірськолижним спортом і туризмом призвело до нестачі кваліфікованих тренерів у дитячо-юнацьких спортивних закладах, інструкторів-методистів з гірськолижного туризму у закладах масового оздоровлення та рекреації. Враховуючи значні зміни, що відбулися в гірськолижній галузі останніми десятиліттями, можна констатувати: нам конче бракує сучасних посібників та інших методичних матеріалів щодо навчання та вдосконалення техніки катання на лижах на гірських схилах. Більшість україномовних та російськомовних посібників, інформаційно-довідкових та науково-популярних видань, присвячених гірським лижам, побачили світ вже давно, чимало з них – за радянських часів. Часто-густо вони не відповідають сучасному рівню розвитку гірськолижного спорту та рекреації широких мас населення, не відображають сучасні тенденції в цій галузі. принципи організації сучасного процесу гірськолижної підготовки. Не викликає жодних сумнівів, що обрання даної теми роботи допоможе з'ясувати важливі питання щодо місця гірськолижного спорту в системі фізичного виховання учнів старшого шкільного віку, визначити вплив гірськолижних тренувань на стан здоров'я нашої шкільної молоді.
Мета роботи – дослідити сучасні процеси гірськолижної підготовки учнів старшого шкільного віку в умовах спеціалізованого дитячо-юнацького спортивного закладу і визначити місце гірськолижного спорту в системі позашкільного фізичного виховання старшокласників.
Завдання дослідження:
• з'ясувати вікові особливості юнаків і дівчат старшого шкільного віку щодо загального розвитку їхнього організму, розвитку психіки і структури рухів;
• простежити історію й дати визначення сучасного гірськолижного спорту, охарактеризувати його спортивні дисципліни, еволюцію методик освоєння гірських лиж;
• дослідити специфіку занять гірськолижним спортом у системі позашкільного фізичного виховання в умовах дитячо-юнацької спортивної школи, окреслити вимоги до тренера ДЮСШ з гірськолижного спорту, організації тренувань, навчання техніці гірськолижного спорту;
• розробити програму позашкільної гірськолижної підготовки учнів старшого шкільного віку, а також методичні поради для тренера щодо організації і здійснення такої підготовки;
• експериментально визначити та обґрунтувати ступінь впливу регулярних гірськолижних тренувань на функціональний стан і стан фізичної підготовленості юних гірськолижників.
Об'єкт дослідження – процес спортивної підготовки в дитячо-юнацькій спортивній школі.
Предмет дослідження – гірськолижна підготовка юнаків і дівчат у ДЮСШ в рамках позашкільного фізичного виховання.
Теоретичне значення роботи полягає в тому, що в ній досліджено сучасний стан розвитку гірськолижного спорту, еволюцію методик навчання гірським лижам різних категорій населення, зокрема учнів старшого шкільного віку, останні тенденції розвитку техніки гірськолижного спорту та організації гірськолижних тренувань в умовах дитячо-юнацького спортивного закладу.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в даній роботі отримані результати експериментального дослідження, які переконливо доводять, що регулярні заняття гірськолижним спортом позитивно впливають на функціональний стан і стан фізичної підготовленості юнаків і дівчат старшого шкільного віку, а тому можуть відігравати важливу роль у системі позашкільного фізичного виховання старшокласників.
Практичне значення роботи полягає в тому, що розроблені в ній програма позашкільної гірськолижної підготовки учнів старшого шкільного віку, а також методичні поради для тренера щодо організації і проведення такої підготовки можуть бути використані в діяльності дитячо-юнацьких спортивних шкіл, загальноосвітніх закладів освіти та фізкультурно-спортивних організацій з відповідним профілем роботи.
Структура та обсяг роботи. Структура роботи включає: вступ, три розділи, висновки, анотацію, список використаних джерел, додатки. Зокрема, до роботи додається 8 додатків, в яких міститься 8 таблиць; інший графічний матеріал вміщено в тексті роботи, він становить 5 таблиць і 2 рисунки. Список використаних джерел включає 48 позицій.

1. Як з'ясовано в ході дослідження, до старшого шкільного віку належать юнаки і дівчата у віці від 15 до 17-18 років. Цей віковий період характеризується стабілізацією процесів росту й розвитку, продовженням розвитку моторних здібностей і рухових якостей, завершенням формування пізнавальної сфери, підвищенням здатності більш тонко розуміти структуру рухів, а також завершенням статевого дозрівання і, як наслідок, чітким проявленням статевих відмінностей і будові і функціях організму юнаків і дівчат.
2. Гірськолижний спорт визначено як вид спорту, який передбачає спуск гірськими схилами на лижах по спеціальним трасам, з розміченими воротами та фіксацією часу спуску. Нині він об'єднує декілька спортивних дисциплін, серед яких швидкісний спуск, слалом, слалом-гігант, слалом-супергігант, які відрізняються між собою довжиною трас, перепадом висот між стартом і фінішем, кількістю воріт, через які проходить гірськолижник на дистанції, а також гірськолижне двоборство, або "альпійська комбінація", що поєднує елементи слалому та швидкісного спуску. Розвиток гірських лиж та еволюція методик навчання гірськолижним спускам пройшли шлях "від класики до карвінгу", який об'єднав класичну гірськолижну техніку та нові можливості, що з'явилися внаслідок появи нового спорядження, і означає на етапах високої спортивної майстерності нарізання поворотів з усіма можливими радіусами.
3. Заняття гірськолижним спортом з учнями старшого шкільного віку мають свою специфіку. Особливе значення має розвиток фізичних, спеціальних технічних і координаційних здібностей. Учні повинні постійно підтримувати і вдосконалювати свої знання правил поведінки на гірських схилах і гірськолижних трасах. Ведучи тренування, тренер помічає найголовніше, своєчасно визначає причини помилок учнів, досліджує ступені відхилення від певних технічних зразків. Чи не найважливішою складовою специфіки занять гірськолижним спортом з учнями старшого шкільного віку є технічна підготовка. Поставлена техніка додає гірськолижнику впевненості, вирішує будь-які проблеми психологічного плану, зменшує ризики отримання травм. Хоча основи гірськолижної техніки закладаються в більш молодому віці, вивчення технічних прийомів і вдосконалення технічних навичок продовжується постійно. На заняттях учні виконують вправи як на статичну, так і на динамічну техніку, засвоюють ази технічної підготовки спортсмена-професіонала.
4. У ході дослідження розроблено програму позашкільної гірськолижної підготовки учнів старшого шкільного віку. Загальний зміст програми включає окреслення фаз, загальних вправ і докладних рекомендацій щодо виправлення помилок учнів при навчанні поворотам на паралельних лижах, поворотів з малими та великими радіусами. У програмі представлені правила формування основних гірськолижних навичок учнів – навичок диференціювання, рівноваги, орієнтації, ритму, реакції. Окреме місце посідає технічна програма, яка передбачає два напрями тренувань: допоміжні вправи, що виконуються у звичайних умовах; вправи, що виконуються на гірськолижних трасах. Другий напрям представлений групами вправ із поворотами з великим і малим радіусом, вправ без ціпків, вправ, що виконуються при групових спусках шеренгами та фігурами тощо. Окремим розділом у програмі стоїть характеристика та обґрунтування вибору організаційних форм проведення гірськолижних тренувань. До програми додаються методичні поради для тренера щодо організації і проведення гірськолижної підготовки старшокласників. Вони включають загальні методичні поради, зокрема щодо заохочення самостійності учнів, забезпечення безпеки. уникнення "перенавчання" тощо, поради щодо контролю за виконанням вправ, підвищення економності тренерської праці, регулювання швидкості руху учнів, навчання через особисті приклади тренера, навчання через пам'ять тіла (моделювання внутрішньої картини рухів), а також численні поради щодо вдосконалення сучасної гірськолижної техніки.
5. Як показали результати педагогічного спостереження, регулярні заняття гірськолижним спортом у системі позашкільного фізичного виховання позитивно впливають на підвищення функціональних можливостей юнаків і дівчат старшого шкільного віку, розвиток різних систем організму старшокласників, загальний стан їхнього здоров'я. Результати проведеного педагогічного експерименту засвідчили, що заняття гірськолижним спортом можуть відігравати надзвичайно важливу роль у системі позашкільного фізичного виховання старшокласників. Вони, зокрема, показали, що гірськолижні тренування суттєво підвищують можливості серцево-судинної та дихальної систем юнаків і дівчат: так, середній груповий показник ЖЄЛ в експериментальній групі перевищив відповідний показник контрольної групи в юнаків на 2,10%, у дівчат – на 2,31%; показник ЧСС – відповідно на 1,30% та 1,37%. Доведено також, що регулярні заняття гірськолижним спортом позитивно впливають на розвиток тих фізичних якостей, які перевірялися за допомогою тестування фізичної підготовленості: швидкості рухів, загальношвидкісних якостей, швидкісної витривалості, спритності, швидкісно-силових якостей. За всіма тестами результати тестування в експериментальній групі, юнаки і дівчата якої займалися гірськолижним спортом, значно кращі порівняно з результатами контрольної групи. В ході експерименту позитивна різниця в динаміці приросту показників тестування юнаків експериментальної групи порівняно з юнаками контрольної групи становила 5,32% в тесті "біг 800 м", 5,05% у тесті "присідання", 3,24% в тесті "човниковий біг"; у дівчат відповідна позитивна різниця в динаміці приросту склала 2,26% у тесті "присідання", 1,37% у тесті "човниковий біг", 0,81% у тесті "біг 2000 м" тощо.
Таким чином, правомірно зробити висновок, згідно з яким регулярні заняття гірськолижним спортом за програмою СДЮШОР із зимових видів спорту відіграють важливу роль у системі позашкільного фізичного виховання юнаків і дівчат старшого шкільного віку, позитивно впливаючи на функціональний стан і стан фізичної підготовленості юних гірськолижників.