Вступ.
Розділ 1. Емоційна лексика української мови та її використання в художній творчості.
1.1. Характеристика емоційної лексики української мови.
1.2. Творчий шлях Д. Кешелі й художнє використання ним емоційної лексики.
Розділ 2. Художнє використання емоційної лексики в романі Д. Кешелі "Видіння Зрячої Води, або ж Дурний Іван стріляє, а Богонько кулі направляє".
2.1. Використання органічно емоційних лексем.
2.2. Передача людських емоцій різноманітними мовними засобами.
Висновки.
Список використаних джерел.

... Розгляд позитивних органічно емоційних лексем слід розпочати з любові та щастя. Любов – почуття, яке в першу чергу асоціюється в романі з образом матері Митрика, Анни. Але в її образі любов виступає не як почуття чи тим паче джерело емоцій, а насамперед як велика Божественна сила, любов до Бога, Всесвіту, людства й усього живого й неживого. "Одного разу, – пише автор, – я сам чув, як вони говорили про царя Соломона. Оповідали із таким захопленням, блиском у очах і любов'ю, ніби все життя прожили поруч нього…" [6, с. 110].
Негативні емоції не можуть пристати до образу Анни. Коли вона вперше побачила на ярмарку циганку, "…стара волошка не викликала у мамки ані огиди, ані страху. Скоріше навпаки – подив, зацікавленість і жаль…" [6, с. 115]. Коли "культурний начальник" Пуцлик розпікав її картини, демонструючи не лише відсутність культури, але й лайливу грубість, Анна "…лагідно й смирно посміхались" [6, с. 122]. Катерина, відчуваючи провину, схлипує і просить від неї прощення за поведінку і грубість Пуцлика, а Анна відповідає: "Я зовсім не серджуся" [6, с. 125]. Як далі буде доведено, чи не основною негативною емоцією в романі є страх, але Анна навчає Митрика, що страху, як і смерті, не слід боятися. Вона весело говорить синові: "Смерті, дитино, не треба боятися – над нею треба сміятись. Смерть – просто страх. А для того, авби страх подолати, над ним треба сміятись" [6, с. 146]. "Богонько, Благодать, Спокій" – три слова, які об'єднуються в образі Анни й виглядають разом як "Щастя" [6, с. 148].
Любов і щастя, вміщуючи в собі найрізноманітніші почуття, живуть своїм життям у картинах Анни. Так, у картині "Закоханий скрипаль" "скрипаль грав пристрасно, жагуче, з великою тугою і болем від нерозділеного кохання, і з його довгих-довгих, прозоро-худих пальців безугавно капала кров…". У картині "Вечірня пісня матері" "щаслива молода мати" "палала… своїм світлим і тихим вогнем материнського щастя" [6, с. 111]. Любов і радість, які живуть своїм життям у картині "Закоханий скрипаль", здатні викликати ці ж емоції у глядача. Це доводить стара волошка, коли вона побачила на ярмарку "Закоханого скрипаля". "Я тебе знайшла! – якось радісно і врочисто промовила волошка. – Я тебе знайшла, коханий мій!" [6, с. 115].
За допомогою емоційної лексики автор доводить до читача глибину кохання батька Митрика, Семена Данка, до Анни. Коли він зустрів кохану вночі на мості, то "…не закричав, а простогнав: "Анцьо, я тебе люблю!"" Як зізнається Анна, "…Семен вимовив слово "люблю" із таким болем, відчаєм, безнадією і вселенською любов'ю, що я одразу збагнула: більше ніхто, ніде, ніколи у цьому світі не скаже мені так слово "люблю"" [6, с. 107].
Через почуття Семена, художні полотна і слова Анни автор доводить, що справжня любов може універсально охоплювати всі можливі почуття, всі емоції. Це підтверджують і слова пісні старої волошки про материнську мову: "Дозволь мені, Господи…, Печалитись на материнській мові…, І коли я побачу того, хто роздмухує вогонь у серці…, Знову шалено закохатись у нього…, І сумувати, і радіти, і шаліти в обіймах коханого…, [і] посміхнутись – на материнській мові" [6, с. 117]. І коли волошка дізналася, що Анна зрозуміла її пісню, вона "радісно і щасливо промовила" до неї, даруючи хустку. Любов і ніжність [6, с. 108] – це також ті почуття, якими неодноразово на сторінках роману автор характеризує свої власні почуття до батька, незважаючи на чимало непорозумінь між ними, які також докладно змальовує. Радісний подив і захоплення викликають незвичні полотна Анни у Катерини-княгині, коли та вперше їх бачить: "Це неймовірно!.. Як вам вдається?!.. Немає слів! Я вражена". У відповідь Анна посміхнулася "якоюсь осяйною, ніжно-трепетною і довірливою посмішкою": "Мені дуже приємно і радуюся" [6, с. 106] ...

1. Бойко Н. І. Українська експресивна лексика: семантичний, лексикографічний і функціональний аспекти: монографія. Ніжин: ТОВ "Видавництво "Аспект-Поліграф"", 2005. 552 с.
2. Дочинець М., Пагиря В. Кешеля Дмитро: прозаїк, драматург, журналіст. У кн.: Енциклопедія Мукачева в іменах. Мукачево: Карпатська вежа, 2006. С. 156.
3. Єрмоленко С. Я., Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова: короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів. Київ: Либідь, 2001. 387 с.
4. Ігнатович О. Не бійся води зрячої: про книгу Д. Кешелі "Видіння Зрячої Води…". Дзвін. 2008. № 9. С. 136-138.
5. Календар краєзнавчих пам'ятних дат на 2011 рік: рекомендаційний бібліографічний посібник. [Уклад.: Н. М. Вачиля, О. В. Малинич, Г. В. Бобонич, І. М. Горват; відп. за вип. Л. З. Григаш; випуск. ред. Л. О. Ільченко]. Ужгород: Видавництво В. Падяка, 2010. 460 с.
6. Кешеля Д. М. Видіння Зрячої Води, або ж Дурний Іван стріляє, а Богонько кулі направляє: роман. Ужгород: Карпати, 2007. 184 с.
7. Кешеля Д. М. "Мій шлях у літературі – це шлях самотнього воїна…": письменник Д. Кешеля – серед фіналістів на здобуття Шевченківської премії у галузі літератури. Старий замок. Паланок. 2007. 25-31 січня. С. 16-17.
8. Коробчинська Л. А. Лексика розмовної мови. URL: http://kulturamovy.univ.kiev.ua/KM/pdfs/Magazine2-1.pdf.
9. Максименко С. Д., Соловієнко В. О. Загальна психологія: навч. посібник. Київ: МАУП, 2000. 256 с.
10. Новий роман Дмитра Кешелі: Інтерв'ю з письменником М. Нейметі. URL: http://www.keshelya.com.ua/inter3.php.
11. Поп В. С. Біографія Дмитра Кешелі. URL: http://www.keshelya.com.ua/
biographia.php.
12. Поп В. С. Реальний і віртуальний світ Дмитра Кешелі: нарис життя і творчості. Ужгород: Мистецька лінія, 2005. 152 с.
13. Ребрик І. Кола на воді: рецензія на книгу Д. Кешелі "Видіння Зрячої Води, або ж Дурний Іван стріляє, а Богонько кулі направляє". Екзиль. 2007. № 8. С. 32.
14. Словник лінгвістичних термінів. [Д. І. Ганич, І. С. Олійник]. Київ: Вища школа, 1985. 360 с.
15. Стишов О. А. Особливості розвитку лексичного складу української мови кінця ХХ ст. Мовознавство. 1999. № 1. С. 7-21.
16. Сучасна українська літературна мова. [За ред. А. П. Грищенка]. 3-є вид., доп. Київ: Вища школа, 2002. 439 с.
17. Сучасна українська літературна мова. [М. Я. Плющ, С. П. Бевзенко,
Н. Я. Грипас та ін.: За ред. М. Я. Плющ]. Київ: Вища школа, 1994. 414 с.
18. Сучасна українська мова. [О. Д. Пономарів, В. В. Різун, Л. Ю. Шевченко та ін.; За заг. ред. О. Д. Пономарева]. 2-ге вид., перероб. Київ: Либідь, 2001. 400 с.
19. Українська мова: Енциклопедія. [Редкол.: М. В. Русанівський (співголова), О. О. Тараненко (співголова), М. П. Зяблюк та ін.]. Київ: Видавництво "Українська енциклопедія" ім. М. П. Бажана, 2002. 752 с.
20. Чабаненко В. А. Стилістика експресивних засобів української мови. Запоріжжя: ЗНУ, 2002. 351 с.

Емоційність як лінгвістичну категорію на різних її рівнях розробляли чимало лінгвістів (Ш. Баллі, В. Виноградов, В. фон Гумбольдт, О. Загорська,
В. Фомін, І. Огієнко, О. Потебня, М. Жовтобрюх, В. Ващенко, В. Чабаненко та інші). Частину цих досліджень присвячено й аналізу української емоційної лексики. Проте робіт, в яких системно розглядалася б емоційно-експресивна лексика сучасної української мови, замало, і майже немає досліджень за певними критеріями емоційної лексики мови художніх творів українських письменників.
Загалом мовні особливості української художньої поезії і прози почали цікавити лінгвістів переважно лише починаючи з 1990-х рр. Відповідно розпочалося дослідження різних ознак індивідуального мовного стилю, функціонування в мові творів українських письменників окремих груп лексики. Але в цілому сучасна українська художня література ще не стала об'єктом ґрунтовних мовознавчих досліджень. Це стосується й питань використання письменниками емоційної лексики. Певною мірою це прогалина в сучасному українському мовознавстві, оскільки мова найкращих художніх творів дзеркально відбиває соціокультурні зміни в суспільстві.
Мову творів закарпатського письменника Д. Кешелі в цьому плані також практично не досліджено. Слід зазначити, що творчість Д. Кешелі вивчалася і вивчається переважно в межах літературознавчих підходів, при цьому більшість наукових розвідок (П. Скунць, М. Жулинський, Б. Буряк, Ю. Тамаш, Г. Штонь, Р. Кудлик, В. Поп та інші) присвячено особливостям його творчої манери. Між тим, творчість письменника, особливо останнього періоду (з початку ХХІ століття), характеризується також неповторною специфікою мовного стилю. Це підтверджує актуальність досліджень мовних особливостей прозових творів Д. Кешелі. Для нашого дослідження ми обрали тему особливостей емоційної лексики в романі "Видіння Зрячої Води, або ж Дурний Іван стріляє, а Богонько кулі направляє".
Мета роботи – розкрити зміст та мовні особливості емоційної лексики в романі Д. Кешелі "Видіння Зрячої Води, або ж Дурний Іван стріляє, а Богонько кулі направляє".
Завдання, які ми ставимо перед роботою:
• вивчити лінгвістичну літературу з питань емоційно-експресивної лексики української мови;
• ознайомитися з життєвим і творчим шляхом закарпатського письменника Д. Кешелі;
• здійснити лінгвостилістичний аналіз стилю і мовних особливостей художнього тексту роману "Видіння Зрячої Води, або ж Дурний Іван стріляє, а Богонько кулі направляє";
• дослідити використання позитивних і негативних органічно емоційних лексем у романі;
• відстежити мовні засоби, за допомогою яких автор художньо передає ті чи інші позитивні й негативні емоції;
• розглянути особливості використання автором емоційних вигуків, звертань, лайливих одиниць, зменшено-пестливих морфем, метафоричних та інших мовних засобів при передачі в тексті роману почуттів та емоцій.
Об'єкт дослідження – емоційна лексика в художньому тексті роману
Д. Кешелі "Видіння Зрячої Води, або ж Дурний Іван стріляє, а Богонько кулі направляє". Предмет дослідження – види, особливості, ступінь емоційності емоційної лексики, мовні засоби передачі людських емоцій у художньому тексті роману Д. Кешелі "Видіння Зрячої Води, або ж Дурний Іван стріляє, а Богонько кулі направляє".
Методи дослідження:
• лінгвістичний аналіз художнього тексту;
• зіставлення і порівняння;
• синтез та узагальнення результатів дослідження.
Структура курсової роботи відображає послідовність розв'язання поставлених завдань. У першому розділі ("Емоційна лексика української мови та її використання в художній творчості") визначаються поняття емоцій, мовної експресивності, емоційної та експресивно забарвленої лексики, розглядається емоційний стан сучасної української мови, досліджуються основні способи класифікації емоційної лексики. У цьому ж розділі ми окреслюємо творчий шлях Д. Кешелі, коротко характеризуємо його основні твори, зокрема роман "Видіння Зрячої Води, або ж Дурний Іван стріляє, а Богонько кулі направляє", а також розглянемо деякі особливості художнього використання письменником емоційної лексики.
У другому розділі ("Художнє використання емоційної лексики в романі
Д. Кешелі "Видіння Зрячої Води, або ж Дурний Іван стріляє, а Богонько кулі направляє") викладаються результати лінгвостилістичного аналізу емоційної лексики в романі Д. Кешелі. У цьому розділі аналізуються органічно емоційні лексеми та різноманітні мовні засоби, за допомогою яких письменник передає людські емоції, зіставляються слова, звороти, вигуки, звертання, епітети й метафори, які слугують для передачі позитивних і негативних емоцій, послідовно характеризується специфіка вираження тих чи інших емоцій, їхніх відтінків. Кожна теза, кожний засіб вираження тих чи інших почуттів та емоцій з різним ступенем емоційної забарвленості підтверджуються конкретними прикладами (переважно цитатами) з посиланням на оригінальний текст роману.
Пояснення щодо оформлення роботи. Органічно емоційні лексеми, які наводяться в цитатах з тексту роману Д. Кешелі "Видіння Зрячої Води, або ж Дурний Іван стріляє, а Богонько кулі направляє", виділені в роботі курсивом.

Під емоційною лексикою ми розуміємо слова, які мають у своєму значенні компонент оцінки, виражають почуття, позитивне чи негативне сприймання дійсності. Елементи емоційного фону української мови функціонують на різних рівнях мовної системи і становлять сукупність семантико-стилістичних ознак мовних одиниць, які виступають засобами суб'єктивного вираження ставлення мовців до змісту чи адресатів мовлення. У художній творчості емоційні лексеми, як правило, характеризують ситуацію спілкування, ставлення до певних осіб чи соціальних явищ, природи, психічний стан мовців; іноді емоційність проявляється й у діях літературних героїв.
Емоційна лексика посідає значне місце в активному фонді художнього словника сучасного закарпатського письменника Д. Кешелі. Не є винятком і його унікальний за стилем написання роман "Видіння Зрячої Води, або ж Дурний Іван стріляє, а Богонько кулі направляє" (2006 р.), своєрідна "історія народними очима", в якій поєднуються трагедія і комедія, реальність і фантасмагорія, висока поезія, гумор з елементами народної сміхової культури й нищівна сатира.
У творах письменника можна виділити емоційну лексику, в якій емоційність закладено вже в її етимологічному значенні; таку лексику репрезентують органічно емоційні лексеми, які прямо вказують на настрій, емоційний стан автора або його персонажів. За допомогою цих лексем передаються позитивні або негативні емоції. Серед позитивних емоцій найголовнішими є любов, радість і щастя; їх передають відповідні лексеми. За їхньою допомогою автор розкриває характер матері Митрика Анни, зміст її картин, доводить до читача глибину кохання Семена Данка до Анни, характеризує ставлення маленького Митрика до батьків, до природи рідного краю, передає чимало позитивних емоцій баби Фіскарошки і діда Соломона.
Серед негативних емоцій, які виражаються за допомогою органічно емоційних лексем, переважають гнів, злість, обурення, осуд, сатира і сарказм з негативним забарвленням, і особливо страх, який посідає в романі особливе місце і слугує засобом передачі атмосфери, що панувала на Закарпатті в 1950-і роки. Для передачі негативних емоцій автор використовує такі лексеми як гнів, розпука, біль, заздрість, злість, сором, панічний страх, жах, печаль, відчай, безнадія тощо.
Для передачі емоцій у романі слугують не лише органічно емоційні лексеми; вони можуть передаватися за допомогою різноманітних мовних засобів. Чимало лексем, маючи понятійне значення й належачи до загальновживаного лексичного шару, переходять у розряд емоційно-експресивної лексики за рахунок вживання в певному художньому контексті або приєднання емоційно-експресивних суфіксів. Наприклад, за допомогою емоційної лексики автор передає читачеві радісну і водночас сварливу, певною мірою безтурботну атмосферу мукачівського ярмарку. Чимало емоційних ситуацій у романі супроводжуються добродушно-іронічним ставленням до певних подій чи героїв. Якщо в романі зустрічається негативна іронія, вона здебільшого перетворюється на сарказм. За допомогою різних мовних засобів виражаються такі негативні емоції як гнів, обурення, огида, злість, відчай, страх, переляк, заздрість тощо. В окремих епізодах роману, коли слова прямої мови можуть опосередковано вказувати на інше емоційне навантаження, ніж вкладає в них автор, письменник доповнює речення органічно емоційними лексемами, хоча основне емоційне навантаження несе пряма мова.
У багатьох випадках письменник для передачі емоційного стану в ситуаціях спілкування застосовує емоційні вигуки (наприклад: гоп, йой, цить) та звертання, причому позитивні й негативні значення звертань часто доповнюються посмішкою чи іронією. У діалогах емоційна лексика, що характеризує ситуації спілкування, майже завжди має характер стилістичної зниженості, іноді фамільярності та грубості. Звертання, які промовляються у стані роздратування, обурення, гніву тощо, включають нерідко лайливі звороти й лексичні одиниці, хоча грубість іноді супроводжується елементами іронії. Крім того, автор з метою передачі емоцій застосовує епітети, порівняння, метафори, народні прислів'я й говірки, вишукує виразні метафоричні явища, які здатні зворушити читача, викликати глибокі емоції.
У ході роботи ми переконалися, що передача емоцій не є самоціллю для більшості лексем, які складають у романі пласт емоційної лексики; за допомогою передачі емоцій автор ліпить народні характери і створює реалістичні образи закарпатських селян. Ми дійшли також висновку про те, що одні чи схожі лексичні одиниці можуть виражати в романі цілу низку емоцій, іноді протилежних за психологічним змістом. Сам зміст емоційних лексем необхідно розглядати лише в контексті конкретних сюжетних ситуацій. Зрештою, швидкість і динамічність змін психічних станів героїв, емоційної напруги в романі дозволяє, на наш погляд, проводити паралель між психологією творчості Д. Кешелі та "діалектикою душі" російського письменника Л. Толстого, що виявляється в постійному авторському русі, зіставленні думок, почуттів, емоцій героїв.