Внимание! JavaScript отключен в Вашем веб-браузере.
Стабильная работа сервиса невозможна! Как включить написано здесь

Курсовая

"Стан і проблеми сучасної національно-мовної ситуації в Україні"

Предмет:

Украинский язык

Язык:

Украинский

Год сдачи:

2019

Страницы:

350 грн.

Перелік умовних скорочень.
Вступ.
Розділ 1. Загальний стан національно-мовної ситуації.
1.1. Національно-мовна ситуація з огляду на минуле.
1.2. Національно-мовна ситуація з огляду на сьогодення та майбутнє. Суржик як унікальне явище в українському мовному просторі.
Розділ 2. Мовна ситуація і мовна політика в Україні.
Розділ 3. Окремі лінгвістичні проблеми функціонування української мови на сучасному етапі.
Висновки.
Список використаних джерел.

... Як підкреслює Л. Масенко, термін "суржик" у первинному значенні позначає суміш не будь-яких мов, а мов цілком конкретних – української та російської. У Білорусі, наприклад, йому відповідає такий саме конкретний термін – "трасянка". Сільськогосподарське значення трасянки – низькоякісний корм для худоби, коли до сіна "дотрушують" соломи (посилання).
Одразу потрібно застережити від поширеної помилки деяких так званих "знавців" національно-мовної ситуації в Україні, котрі вважають суржик за просторічну форму українського мовлення. Такий хибний підхід не має нічого спільного з мовознавчою наукою. Розглядаючи це питання на науковій платформі, неважко зрозуміти, що українське просторіччя – це одна з підсистем української мови, так само як російське просторіччя – одна з підсистем мови російської. Те ж саме стосується й інших мов. Суржик, зі свого боку, не є підсистемою української мови. Його не можна трактувати як різновид загальнонародної мови, який разом із жаргонами та діалектами протистоїть мові літературній, як різновид соціальних діалектів – професійного чи корпоративного жаргонів. Останні виникають унаслідок свідомого прагнення певних соціальних груп виокремитися, а в деяких випадках протиставити себе іншим у межах усього соціуму. Психологічна мотивація виникнення суржику протилежна – як вже зазначалося, це намагання носіїв переважно українських сільських говірок пристосуватися до російськомовного міського середовища індустріальних міст Східної України. Крім того, соціальні діалекти утворюються в межах однієї мови, а суржик є мішаним типом мовлення – в ньому змішуються ознаки двох різних мов.
Про роль суржику, що він її виконує в українському мовному середовищі, годі говорити. "Скалічена мова, – пише О. Сербенська, – отупляє людину, зводить її мислення до примітива. Адже мова виражає не тільки думку. Слово стимулює свідомість, підпорядковує її собі, формує. Суржик в Україні є небезпечним і шкідливим, бо паразитує на мові, що формувалась упродовж віків, загрожує змінити мову" (посилання).
Феномен розвитку і сучасного функціонування суржику в мовному просторі України необхідно розглядати як прямий наслідок російської, а потім радянської мовної політики, яка здійснювалася протягом століть. Наслідками радянської політики "зближення" російської та української мов стали також "перекладацьке письмо", прямі кальки з російської на зразок спробуй себе, у відповіді за все, результат не примусить себе чекати, занепокоєння прекрасним, зволікається капітальний ремонт. "Такої української мови, – зазначає О. Забужко, – навчають у школах, такою українською до громадян звертаються газети, радіо, телебачення… – іншої української майже немає в інституціолізованому, позакухонному вжитку" (посилання). Але це не українська мова у справжньому розумінні цього поняття. Виняток може становити хіба що українська література, наука, журналістика, та й те тільки в особі її найкращих, грамотних представників ...

Актуальність теми. Українська мова – це скарбниця духовних надбань нашого народу, досвіду праці, творчості, співжиття багатьох поколінь українців, оберіг народних звичаїв і традицій, запорука нашого подальшого інтелектуального зростання, розвитку і поступу нашого народу у загальнолюдському житті, нашої незалежної держави у світовій спільноті. Без перебільшення, наша мова включає в себе мудрість віків і пам'ять тисячоліть, і протягом усього цього часу вона відбивала ті суспільні процеси та зміни, які мали місце в нашій історії. "Мова, – за словами М. Кочергана, – це символ, необхідний для консолідації нації. У сучасному світі поширюється прагнення народів уберегти, іноді відродити свою мову як живе свідчення і природний ґрунт духовно-культурної самобутності. Вона зберігає єдність народу в його історії всупереч класовим бар'єрам і соціальним катаклізмам, об'єднує народ у часі, в географічному і соціальному просторі. Мова поєднує людей більше, ніж класова, партійна, релігійно-конфесійна належність, більше, ніж історія народу, а іноді навіть більше, ніж етнічне походження". З огляду на це, а також на складність національно-мовної ситуації, що склалася в Україні внаслідок багатьох чинників, зокрема історичних, тема роботи є важливою та актуальною.
Мета роботи – визначити загальний стан сучасної національно-мовної ситуації в Україні, її причини, можливі перспективи та пов'язані з цим суспільно-політичні та лінгвістичні проблеми.
Завдання роботи:
 з'ясувати загальний стан національно-мовної ситуації в Україні;
 підтвердити чи спростувати ефективність державної мовної та освітньої політики;
 навести й прокоментувати основні лінгвістичні тенденції та проблеми функціонування української мови на сучасному етапі.
Об'єкт дослідження – сучасна національно-мовна ситуація в Україні.
Предмет дослідження – історичні факти розвитку мовної ситуації, мови та субмови, які присутні на сьогодні в мовному просторі України, мовна та освітня політика держави, законодавчі та інші нормативно-правові акти України, а також міжнародні документи, мова ЗМІ, лінгвістичні аспекти розвитку сучасної української мови та субмов.
Стан вивчення проблеми та огляд використаної літератури. Над лінгвістичними проблемами української мови в аспекті сучасної мовної ситуації в Україні працюють такі визначні мовознавці як О. Тараненко, С. Русанівський, І. Вихованець, А. Непокупний, О. Ткаченко, К. Городенська та інші. Крім того, існує чимало публікацій, присвячених соціально-політичній стороні цієї проблеми. В ході дослідження використані законодавчі та нормативно-правові акти (Декларація про державний суверенітет України, Конституція України, Закон України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", документи, прийняті резолюціями Генеральної Асамблеї ООН тощо), наукові праці та монографії (Л. Масенко, П. Чучки, О. Сербенської тощо), статті та інші матеріали наукових і періодичних видань ("Мовознавство", "Дивослово", "Урок української", "Українське слово", "Літературна Україна", "Сучасність", "Слово Просвіти" тощо).
Структура роботи. Робота складається з трьох розділів. У розділі І наводяться загальні характеристики сучасного стану мовної ситуації; у розділі ІІ національно-мовна ситуація розглядається у зв'язку з державною мовною та освітньою політикою, характером діяльності ЗМІ; розділ ІІІ присвячений розгляду мовознавчих аспектів проблеми.

Українська мова протягом декількох століть розвивалася під потужним впливом польської та російської мов, її сьогоденне становище зумовлене тяжкою історичною спадщиною – століттями бездержавності, коли різні імперські режими послідовно проводили політику обмежень і заборон щодо неї, а Росія та СРСР, крім того – політику "зближення" української та російської мов, асиміляції (як крайньої форми "зближення") та втручання у внутрішні закони мови. Як наслідок, на сьогодні українська мова втратила своє панівне значення, натомість мовний простір України активно завойовує суржик (мішана субмова), який виник внаслідок пристосування українських селян до російськомовного міського середовища і поки що вивчається недостатньо. З іншого боку, проголошення Україною незалежності надало імпульсу до відродження української мови, підвищення суспільного інтересу до неї.
На сьогодні в українському мовному просторі активно вживається декілька мов і субмов (суржиків): українська літературна мова; російська літературна мова; суржик, який максимально віддалений від норм обох мов (з істотним впливом англійської мови); український територіальний варіант російської мови; зросійщена та англізована українська мова, або російсько-англійський територіальний варіант української мови. Найбільш розповсюдженим серед україномовного населення є останній варіант, тому він має найбільше шансів на виживання та уніфікацію в майбутньому.
Державна мовна політика України в цих тривожних умовах, на жаль, протягом тривалого часу реально не була спрямована на захист і розвиток української мови, попри проголошення забезпечення всебічного її розвитку в Декларації про державний суверенітет України та проголошення її державною в Конституції України, а також затвердження державних програм її функціонування і розвитку. Питання державного статусу української мови та статусу російської мови в Україні було й залишається одним із ключових елементів політичної боротьби, окремі політичні сили намагаються будь-якою ціною домогтися надання російській мові статусу державної, що за умов сучасної національно-мовної ситуації буде означати смертельну загрозу для існування української мови. Це значно актуалізує прийняття 2019 р. Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної".
Не сприяє захисту української мови й освітня політика держави, протягом останніх десятиліть зменшилася кількість українознавчого циклу дисциплін у ЗВО, спостерігалися інші тривожні тенденції. Вкрай незадовільною є ситуація в українському інформаційному просторі: через ЗМІ суспільству часто насаджуються деморалізуючий суржик і мовне безкультур'я, кількість російськомовних друкованих видань перевищує кількість україномовних, окремі канали ТБ виступають як антикультурологічний чинник для української мови. І це при тому, що багатовікова русифікація органічно повинна надати Україні право на пільгові економічні умови для україномовного інформаційного продукту, за відсутності яких українська мова перебуває під загрозою зникнення.
З мовознавчої точки зору на сучасному етапі відбувається чимало цікавих процесів. Назвемо декілька найбільш актуальних тенденцій: загальна тенденція до пуризму, спрямованого на очищення української мови від русизмів, намагання позбутися елементів субмов (суржиків). В окремих сферах лінгвістики найголовнішими з нашої точки зору проблемами сьогодні є наступні: відмінювання іменників с. р. на –о; форми прізвищ жінок, утворених на основі відповідних чоловічих прізвищ; вживання присвійного займенника їхній; повернення дієслівних форм давноминулого часу тощо.
Таким чином, загальний стан національно-мовної ситуації в Україні залишається сьогодні несприятливим для справжньої, внормованої української мови; посилюють свою активність в українському мовному просторі суржики; державна мовна політика не забезпечує ефективного захисту української мови; існує чимало проблем, які необхідно розв'язувати на мовознавчому рівні.

Для приобретения данной работы вначале зарегистрируйтесь и пополните баланс на 350.00 грн.

Также Вы можете заказать написание уникальной работы у наших Исполнителей.

Домбровський Анатолій (anatala)

(4.97)

Внимание! Файл работы будет доступен для скачивания сразу после оплаты. Работа проверена администрацией сервиса: вся информация (содержание, введение, заключение, список использованной литературы, фрагмент работы, количество страниц и т.д.) соответствует действительности

Служба поддержки:

"Стан і проблеми сучасної національно-мовної ситуації в Україні"

0 (800) 357-234