ВСТУП 2
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОПТИМАЛІЗАЦІЇ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ ПІДПРИЄМСТВА 4
1.1. Еволюція, сутність та значення організаційної структури суб’єктів підприємництва 4
1.2. Порівняльна характеристика моделей організаційної структури підприємства 10
1.3. Сучасні методи оптималізації організаційної структури підприємства 19
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ ТзОВ “TRANSTERM” 27
2.1. Загальна характеристика підприємства 27
2.2. Аналіз господарської діяльності ТзОВ «TRANSTERM» як основний фактор ефективності побудови організаційної структури підприємства 29
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ОПТИМАЛІЗАЦІЇ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ ТзОВ «TRANSTERM» 41
3.1. Вибір методології оптималізації організаційної структури ТзОВ «TRANSTERM» 41
3.2. Проект оптимізації організаційної структури ТзОВ «TRANSTERM» 45
ВИСНОВКИ 48
СПИСОК ВИКРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 53
ДОДАТКИ 56
У своїй роботі Т. Норнберт [14] зазначає, що організаційна структура є найбільш стійкою та консервативною характеристикою системи, що залишається незмінної тривалий час при зміні самої системи. Хоча, як показує практика господарювання, в дійсності організаційна структура підприємства не є чимось застиглим і незмінною. На організаційну структуру підприємства впливають зміни, вона адаптується удосконалюється відповідно до мінливих умов зовнішнього середовища. Інший дослідник П. Друкер [7] указує на неослабний інтерес до пошуку “єдино правильного типу організаційної структури”, який почав здійснюватися ще наприкінці XIX ст. після появи великих організацій. Він відзначає, що подання про “єдино правильну організаційну структуру” неодноразово змінювалося, тому її пошуки тривають і донині.
П. Друкер зазначає, що такого явища, як “єдино правильна організаційна структура”, не існує. Є різні види структур, кожний з яких має свої переваги і недоліки.
Організаційна структура не є самоціллю. Вона є інструментом, застосування якого дає змогу підвищити продуктивність спільної праці працівників. За таких умов будь-яка організаційна структура може використовуватися для рішення певних завдань у певних умовах і в певний час.
На нашу думку, доцільно звернути увагу на підхід М. Мескона, М. Альберта, Ф. Хедоурі [12] щодо визначення поняття “найкраща організаційна структура управління підприємством”. Вчені наголошують, що найкращою організаційною структурою управління є та, яка допомагає підприємству ефективно взаємодіяти із зовнішнім середовищем, продуктивно і доцільно розподіляти та спрямовувати зусилля своїх співробітників і, таким чином, задовольняти потреби клієнтів та досягати своїх цілей із високою ефективністю.
У теорії і практиці управління підприємством організаційні структури розвивалися еволюційним шляхом – від найпростіших до надскладних. При цьому кожен із наступних типів не заперечував достоїнств попереднього, а навпаки максимально можливо розвиваючи їх піднімав на якісно новий рівень. Можна виділити такі періоди еволюції організаційних структур управління підприємством (табл. 1):
– доіндустріальна епоха;
– індустріальна епоха (з початку ХХ ст.);
– післяіндустріальна епоха (з кінця ХХ ст.).
СПИСОК ВИКРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абдуллін Р. Нові підходи до управління підприємствами в Україні / Р. Абдуллін // Підприємництво, господарство і право. - 2009. - № 10. - С. 216-218
2. Біловодська О.А. Аналіз організаційної структури маркетингової діяльності підприємства / О.А. Біловодська // Механізм регулювання економіки. – 2006. - № 4 – С. 124-129
3. Бобровник В.М. Теоретичні аспекти дослідження категорії «організаційна структура управління підприємством» / В.М. Бобровник // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. – 2016. - № 2. – С. 166-170
4. Бобровник В.М. Концепція розвитку організаційних структур управління підприємствами / В.М. Бобровник // Вісник Хмельницького національного університету. – 2016. - №2. – С. 65-70
5. Бондарчук Л.В. Удосконалення організаційної структури підприємства в системі ефективного менеджменту персоналу / Л.В. Бондарчук // Вісник Хмельницького національного університету. – 2009. - № 1 – С. 101-104
6. Дубінський С.В. Сучасні підходи до вдосконалення організаційно-економічного механізму управління діяльністю промислових підприємств / С.В. Дубінський // Європейський вектор економічного розвитку. – 2014. - № 1(16). – С. 65-72
7. Друкер П. Ф. Задачи менеджмента в XXI веке [Текст] / П. Ф. Друкер ; пер. с англ. — М. : Издательский дом “Вильямс”, 2004. — С. 24, 25.
8. Ігнатьєва І.А. Інноваційні підходи адаптації організаційних структур управління підприємств до принципів стратегічного управління / І.А. Ігнатьєва // Вісник Хмельницького національного університету. – 2016. – Т.2 № 3. – С. 108-111
9. Кармінська-Бєлоброва М.В. Організаційні структури управління підприємством / М.В. Кармінська-Бєлоброва // Бізнес Інформ. – 2012. – No 12. – С. 192–195
10. Ковальчук І.В., Економіка підприємства: Навч. посіб. – К.: Знання, 2008. – 679с. – (Вища освіта ХХІ століття).
11. Левчинський Д.Л. Механізм удосконалення організаційної структури управління будівельним підприємством / Д.Л. Левчинський // Науковий вісник Ужгородського національного університету. – 2015. – Вип. 4 – 23-26
12. Мескон М. Основы менеджмента [Текст] / М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоури ; пер. с англ. ; общ. ред. и вступ. стат. д. э. н. Л. И. Евенко. — М. : Депо, 2004. — С. 331
13. Міняйленко К.О. Аналіз організаційної структури промислового підприємства / К.О. Міняйленко // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://repository.hneu.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/6440/1/Міняйленко К. О. Аналіз організаційної структури промислового підприємства.
14. Норберт Т. Управление изменениями / Т. Норберт // Проблемы теории и практики управления [Текст]. — 1998. — № 1. — С. 68—74.
15. Онищук Р.С. Поняття організаційної структури управління суб’єкта підприємницької діяльності, як невідємного явища в процесі формування, діяльності ірозвитку будь-якої організації (підприємства) / Р.С. Онищук // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://intkonf.org/onischuk-rs-ponyattya-organizatsiynoyi-strukturi-upravlinnya-subekta-pidpriemnitskoyi-diyalnosti-yak-nevidemnogo-yavischa-v-protsesi-formuvannya-diyalnosti-i-rozvitku-bud-yakoyi-organizatsiyi-pidpriem/
16. Осовська Г. Основи менеджменту: навч. посібн. / Г. Осовська, О. Осовський. – К. Фактор, 2016. – 667 с.
17. Петренко С.А. Порівняльний аналіз моделей організаційних структур підприємства / С.А. Петренко // Бюлетень Міжнародного Нобелівського економічного форуму. – 2010. - № 1(3). Том. 2 – С. 245-252
18. Продіус І.П., Пріступа М.П. Удосконалення організаційної структури управління промислового підприємства / І.П. Продіус, М.П.Пріступа // Економіка промисловості та організація виробництва. – 2012. - №3-4 – С. 17-22
19. Радочинська А.В. Удосконалення організаційної структури підприємства в умовах розвитку конкурентного середовища / А.В. Радочинська // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://intkonf.org/radochinska-av-udoskonalennya-organizatsiynoyi-strukturi-pidpriemstv-v-umovah-rozvitku-konkurentnogo-seredovischa/
20. Рюэгг-Штюрм Й. Сетевые организационно-управленческие формы – мода или необходимость? / Й. Рюэгг-Штюрм, Л. Ахтенхаген // Проблемы теории и практики управления [Текст]. — 2000. — No 6. — С. 68—72.
21. Черниш І.В., Школьна О.С. Проектування організаційної структури управління підприємством в умовах конкурентного середовища / І.В. Черниш, О.С. Школьна // Науковий вісник Херсонського державного університету. – 2014. – Вип. 5 Ч.3 – С. 121-124
22. Шваб Л.І. Економіка підприємства: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. 2-е видання – К.: Каравела, 2005. – 568с
23. Шевченко О.С. Вдосконалення організаційної структури сучасного підприємства / О.С. Шевченко // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kpi.kharkov.ua/archive/Наукова_періодика/vestnik/Технічний прогрес та ефективність виробництва/2010/56/1_02.pdf
24. Шорохов В. Особливості еволюції організаційних структур управління підприємством / В. Шорохов // Збірник наукових праць «Ефективність державного управління. – 2015. Вип. 44 – С. 48-57
ВСТУП
Актуальність теми. Сучасні тенденції посилення конкурентної боротьби на зовнішніх та внутрішніх ринках, зростання впливу глобалізації та необхідності інтеграції у світовий економічний простір викликають необхідність пошуку нових ефективніших інструментів управління. Сучасні підприємства розробляють стратегії ведення спільної діяльності або виділяють зі свого складу окремі бізнес-процеси, утворюючи при цьому інтегровану структуру, що дозволяє підсилити конкурентні переваги за рахунок розширення ринків збуту, появи більш кваліфікованої робочої сили, впровадження передових технологій, виходу нової продукції на світовий ринок.
В умовах ринкових відносин в Україні підприємства зустрічаються з труднощами в питаннях визначення, вибору та формування ефективної організаційної структури управління. З появою нових форм взаємовідносин на товарному ринку і ринку капіталу виникає об'єктивна необхідність в чіткій та узгодженій взаємодії як усього виробничого комплексу, так і окремих його складових частин: функціональних служб, виробничих і допоміжних цехів. Найбільш гострою є необхідність рішення проблеми формування організаційно-економічного механізму управління і пошуку підвищення ефективності організаційних структур підприємства, тому що ринкова економіка вимагає повсякденної роботи господарських одиниць. У системі заходів по забезпеченню ефективної роботи підприємства, переходу на нові шляхи розвитку і господарювання важливе місце займає удосконалення його організаційної структури управління.
Функціонування організаційної структури сучасних підприємств має свої особливості. Специфіка виробництва та особливості технології не дозволяють підприємствам швидко реагувати на постійні зміни у зовнішньому середовищі. Відсутність гнучкості практично практично унеможливлює радикальне та адекватне вдосконалення організаційно-економічого механізму господарської діяльності.
У наукових працях сучасного періоду питання вдосконалення організаційної структури підприємств, де слід виділити результати досліджень Н.С. Алєксєєва, Н.І. Архіпової, Л.А. Базилевича, Л.В. Боднарчука, М.О. Кизима, В.А. Забродського, Л.М. Христенко, В.В. Жильченко, А.А. Фатхудінова та інших, носять, як правило, декларативний, рекомендаційний і несистемний характер. Поза увагою залишається завдання пошуку критеріїв оптимізаційної структури підприємства, що відповідає сучасній структурі управлінської діяльності підприємств. Це зумовлює актуальність досліджень спрямованих на вирішення науково-практичного завдання з удосконалення організаційної структури підприємства.
Метою роботи є дослідження теоретико-методологічних засад побудови та вдосконалення існуючої організаційної структури підприємства з метою вдосконалення його розвитку у сучасних умовах.
Об’єктом дослідження виступає -
Предметом дослідження є методи формування оптимальної організаційної структури підприємства в умовах нестабільного економічного середовища.
Досягненню поставленої мети передує виконання наступного ряду завдань:
- Вивчення сутності організаційної структури підприємства;
- Дослідження порівняльної характеристики моделей організаційної структури підприємства;
- Діагностика сучасних методів оптимізації організаційної структури підприємства;
- Аналіз організаційної структури досліджуваного підприємства;
- Окреслення проблематики організаційної структури підприємства.
ВИСНОВКИ
На основі виконаного дослідження на тему: «Оптималізація організаційної структури підприємства» варто зробити наступні узагальнюючі висновки:
По-перше, варто зазначити, що організаційна структура підприємства – це склад відділів, служб і підрозділів в апараті управління, системна їх організація, характер підпорядкованості та підзвітності один одному і вищому органу управління, а також набір координаційних і інформаційних зв’язків, порядок розподілу функцій управління по різним рівням і підрозділам управлінської ієрархії.
Організаційна структура включає засоби розподілу різних видів діяльності між складовими структури та координації діяльності цих складових, що використовуються для досягнення цілей. В межах організаційної структури відбуваються усі управлінські процеси і функції, що забезпечують випуск продукції, в яких приймають участь менеджери всіх рівнів, категорій і професійної спеціалізації, та робітники.
Таким чином, організаційна структура підприємства складається з організаційної структури управління (суб’єкта управління) та господарської структури (об’єкта управління).
Створюється організаційна структура завжди свідомо (людиною), виходячи з цілей і функцій системи, умов діяльності виробництва. Вона використовується як засіб приведення системи у відповідність з цілями й умовами діяльності. Організаційна структура управління залежить найперше від виробничої структури, котра, в свою чергу, зумовлена спеціалізацією і масштабами виробництва, рівнем використовуваної техніки і технології, формами організації праці й ступенем розвитку комерційних відносин. Вона визначається також цілями розвитку підприємства, зовнішніми умовами його існування.
Раніше вважалося, що структура буде ідеальною, якщо чітко розподілити права й обов'язки на всіх рівнях управління, детально регламентувати завдання структурних підрозділів і завдання конкретних працівників, якщо реалізація управлінської діяльності здійснюється згідно з формальними правилами й інструкціями, а працівники організації - висококваліфіковані спеціалісти, що керуються у своїй роботі інтересами справи.
Життя свідчить про недостатність цих умов, бо не можна нехтувати впливом на підприємство зовнішнього середовища. На практиці виникають різноманітні виробничо-господарські ситуації, які неможливо передбачити, а отже, регламентувати й формалізувати. В умовах формування розвинутих ринкових відносин організаційна структура управління має бути спрямована на стимулювання робітників, трудового колективу, створення сприятливих умов для досягнення кінцевих цілей підприємства. Вона повинна також враховувати можливі зміни виробничо-господарської ситуації. До числа ситуаційних факторів належать: зміна технології та обсягу виробництва, орієнтація на нововведення, характер і важливість завдань, які розв'язуються, система організації виробництва і її забезпечення тощо.
Між існуючим типом технології виробництва і типом організаційної структури управління існує стійка залежність. При переході від одиничного до масового типу технології виробництва істотно змінюються роль і місце окремих функцій управління, статус структурних підрозділів, діапазон управління керівників, його стиль і методи.
Важливим ситуаційним фактором є нововведення. Чим стабільніші умови господарювання і менша потреба в новаторстві, тим більше переваг мають лінійно-функціональні структури. І навпаки, чим частіше здійснюється оновлення продукції, чим різноманітніші й мінливіші умови виробництва, тим глибшими й оперативнішими повинні бути організаційні структури управління та менш регламентованими і формалізованими взаємовідносини між елементами структури управління.
До ситуаційних факторів належать також зовнішні умови господарювання (попит, обслуговування, забезпеченість ресурсами тощо). Світова практика підтверджує прогресивність та ефективність індивідуального підходу до побудови і вдосконалення організаційних структур управління. Найпоширенішим є системний підхід до формування організаційних структур, який розглядає підприємство як цілісний організм у взаємодії з навколишнім середовищем.
Відмітною особливістю системного підходу є орієнтація на вивчення зв'язків і взаємовідносин між елементами організаційних структур і функціонування системи в цілому. Системний підхід заперечує чітко формалізовані структури управління і потребує врахування конкретних особливостей господарських ситуацій та реальних можливостей керівників і спеціалістів приймати управлінські, рішення. Застосування того чи іншого варіанта структури управління в кожному окремому випадку визначається конкретними умовами діяльності керованого об'єкта. Найефективніше виконання поставлених завдань забезпечують ті структури, які, не руйнуючи взаємозв'язків, що склалися в організації, дають змогу забезпечити досягнення заданих цілей шляхом налагодження прямої взаємодії підрозділів на будь-якому рівні управління за умови. доцільного перерозподілу прав та обов'язків.
Перерозподіл обов'язків між органами лінійно-функціональної структури спрямований на виконання конкретної програми, впорядковує і різко скорочує довжину горизонтальних зв'язків у процесі управління, зводить до мінімуму негативні наслідки багаторівневої лінійної підпорядкованості, прискорює прийняття рішень і сприяє підвищенню відповідальності за їх зміст та результати реалізації.
Оскільки найчастіше формування програмно-цільових структур управління не потребує створення нових управлінських підрозділів, ці структури динамічніші, легко перебудовуються, полегшують роботу з кадрами. Але для того, щоб повністю виявилися позитивні якості програмно-цільової структури, необхідно ретельно відпрацювати весь механізм функціонування структури управління. Це стосується передусім взаємодії органів управління відповідно до завдань, які вони виконують, наданих їм прав і покладених на них обов'язків.
Ефективність організаційної структури управління, яка в кінцевому підсумку виявляється в успішному (рентабельному) функціонуванні підприємства, може бути досягнута за умови, що при її формуванні дотримуються таких вимог:
1) чітко формулюється мета підприємства;
2) досягається максимальна простота структури. Чим простіше й чіткіше побудована структура, тим легше персоналу зрозуміти своє місце в ній, пристосуватися до даної форми управління: і брати активну участь у реалізації цілей підприємства;
3) забезпечується, чітка передача, інформації і відповідний зворотний зв'язок;
4) встановлюється єдина підлеглість. Одержання наказу або розпорядження тільки від одного начальника- необхідна умова єдності дій, координації сил, поєднання зусиль.
5) обмежується кількість підлеглих. Норма управління визначається діапазоном контролю, який залежить від; типу виробництва, його складності;
6) обмежується кількість ланок управління: чим їх більше, тим довше йде інформація знизу вверх і розпорядження зверху вниз, чим більше можливостей перекручування їх у процесі передачі;
7) чітко розрізняються і координуються функції лінійного керівництва і функціональних служб;
8) вищим керівництвом координується відповідальність служб.
Об’єктом дослідження обрано підприємство ТзОВ «TRANSTERM».
Дане підприємство створене та функціонує на засадах нормативно-правового регулювання України та міжнародних правових нормативів.
Аналіз результативних показників господарської діяльності досліджуваного підприємства ТзОВ «TRANSTERM» вказує на позитивну тенденцію:
- основна діяльність заради якої створено підприємство є прибутковою та рентабельною;
- насторогу в системі основних показників викликають показники групи ліквідності та фінансової стійкості. Така ситуація вимагає розподілу обов’язків між відповідальними особами та формування правильної їх ієрархії.
Аналіз існуючої організаційної структури на підприємстві ТзОВ «TRANSTERM» виявив її простоту і водночас обмеженість.
У зв’язку із зазначеним, було прийнято рішення оптимізації наявної організаційної структури шляхом підбору максимально ефективного методичного інструментарію та виокремлення стратегічних і функціональних підрозділів.
Впровадження розробленої організаційної структури дасть можливість досліджуваному підприємству оптимізувати власну діяльність, завоювати новий сегмент ринку та стабілізувати внутрішню дисципліну на підприємстві.
