1. Поняття та значення системи міжнародного права.
2.Основні принципи в системі міжнародного права.
3.Проблеми становлення та закономірності розвитку системи міжнародного права.
4.Висновок.
5.використана література.

3.Проблеми становлення та закономірності розвитку системи міжнародного права.
В історії міжнародно-правової думки питання виникнення й розвитку системи міжнародного права ніколи не ускладнювались науковою аргументацією, хоч і ніколи не мали однозначної відповіді переконливих пояснень. Цій, чи не найскладнішій проблемі науки міжнародного права, вчені не залежно від того, яку правову концепцію вони сповідають, не менше приділяли уваги і, як правило, обмежувалися досить спрощеними відповідями.
Відповідь на питання про виникнення й розвиток системи міжнародного права залежала, як правило, від світоглядних уподобань науковців, в основу яких беруться певні ідеологічні засади, а не особливості, природа реального права. Науковці в доведенні справедливості своїх висновків оперують одними й тими самими факторами правового ( поява джерел права, особливості правотворчості, суб’єкти права, юридична сила актів, відповідальність і санкції за порушення норм та ін.) чи позаправового (війна, ступінь розвитку духовної культури, розвинутий спосіб виробництва, рівень розвитку технічних засобів спілкування та ін.) характеру, але з різною заздалегідь поставленою метою.
Зазначимо, що на початку ХХ століття міжнародне право стало необхідним регулятором значного обсягу міжнародних відносин. Був накопичений нормативний матеріал, закладені початки міжнародно-правової свідомості. Намітилися зрушення й у національному праві, що, наприклад, закріпило привілеї іноземних дипломатів, установило правовий режим іноземців.
У 1919 р. держави - переможниці в першій світовій війні вирішили створити Лігу Націй і прийняли її установлюючий документ - Статут. Була заснована перша загальна політична організація, покликана забезпечити мир і співробітництво між державами. Про розвиток механізму міжнародно-правового регулювання свідчить положення Статуту, яке відносить до числа питань, що підлягають третейському чи судовому розгляду, усі міжнародно-правові суперечки. У відповідності зі Статутом у 1922 р. була заснована Постійна палата міжнародного правосуддя - перший постійний міжнародний суд.

Список використаної літератури:
1.Статут ООН і Статут Міжнародного Суду ООН документ від 26.06.1945р.
2.Баймуратов М. О. Міжнародне право: Підручник / Маріупольський держ. гуманітарний ун-т. - Суми : Університетська книга, 2006. - 424с.
3.Буроменський М. В., Кудас І. Б., Маєвська А. А., Семенов В. С., Стешенко В. М. Міжнародне право: Навч. посібник / М.В. Буроменський (заг.ред.). - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 335с.
4.Взаємодія міжнародного права з внутрішнім правом України / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького / В.Н. Денисов (ред.). - К. : Юстініан, 2006. - 672с.
5.Загальна теорія держави і права: Навч. посібник / А.М. Колодій, В.В. Копейчиков, С.Л. Лисенков та ін. / За ред. В.В. Копейчикова. К.: Юрінком, 2000. 317 с.
6.Лисенкова О. С. До питання про співвідношення міжнародного права і національного законодавства України // Законодавство України та міжнародне право (проблеми гармонізації): Зб. наук. пр. - К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1998. - Вип. 4. - С. 262.
7.Основи законодавства України: ч. 1. / Дзейко Ж.О., Нечипоренко О.Ю., Пониматченко Ю.А. та ін. Вінниця: Нова книга, 2001. 608 с.
8.Сироїд Т. Л. Міжнародне публічне право: Навч. посібник. - 2. вид., доп. й переробл. - Х. : ТОВ "ПРОМЕТЕЙ-ПРЕС", 2006. - 268с.
9.Тимченко Л. Д. Міжнародне право: навч. посібник для дистанційного навчання / Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини "Україна". Інститут дистанційного навчання. - К. : Університет "Україна", 2007. - 224с.
10.Тимченко Л.Д. Міжнародне право: Підручник. Харків: Консум, Університет внутрішніх справ, 1999. 528 с.
11.Черкес М. Ю. Міжнародне право: Підручник. - 5.вид., виправ. і доп. - К. : Знання, 2006. - 397с.

-

Висновок
Сучасне міжнародне право є окремою правовою систе¬мою, яка складається з принципів, договірних і звичаєвих норм, що регулюють відносини між державами, міжурядо¬вими організаціями й іншими суб’єктами міжнародного права. Компоненти системи — принципи, договірні та зви-чаєві норм, рішення міжнародних судових органів тощо — залежно від предмета регулювання об’єднуються в галузі міжнародного права, як-от: право зовнішніх зносин, право міжнародних організацій, міжнародне морське право, кос¬мічне право, міжнародне економічне право тощо. Міжна-родне право охоплює величезні складні сфери транснаціо¬нального значення, як традиційні (статус держави, правонаступництво держав, закони та звичаї війни, право міжнародних договорів тощо), так і нові (міжнародні орга-нізації, ядерна енергія, повітряне право, навколишнє сере¬довище, захист прав людини тощо). Компонентами систе¬ми міжнародного права слід вважати також такі правові інститути, як міжнародне визнання, міжнародна відпові¬дальність і санкції, правонаступництво тощо. Компоненти системи міжнародного права в умовах реальних міжнарод¬них відносин постійно взаємодіють. Протиріччя окремих норм і принципів в умовах взаємодії не руйнують один од¬ного, а дають змогу добиватися оптимальних результатів в інтересах забезпечення головної мети системи — співробіт¬ництва держав в умовах міцного миру та надійної безпеки.