ВСТУП………………………………………………………………………..
РОЗДІЛ 1. ПРАВОВА ОНТОЛОГІЯ, АНТРОПОЛОГІЯ, АКСІОЛОГІЯ ФІЛОСОФІЇ ПРАВА…..…………………………………
1.1. Онтологічна природа права…………………………………………
1.2. Антропологічні основи права……………………………………….
1.3. Правова аксіологія: ціннісні основи права…………………………
РОЗДІЛ 2. ФІЛОСОФСЬКІ ПРОБЛЕМИ ПРАВА І ВЛАДИ У СУСПІЛЬСТВІ, ЩО ТРАНСФОРМУЄТЬСЯ……….................………
2.1 Політико-правові інститути та їхня роль у здійсненні права….......
2.2. Філософські проблеми права і влади в суспільстві, що трансформується………………..………………………………………...
ВИСНОВКИ …………………..…………………………………………….
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………......

1.1. Онтологічна природа права

Людині постійно доводиться спостерігати різні факти виникнення й загибелі природних і соціальних форм, появу яких-небудь явищ з небуття або відхід їх у небуття. Ці факти завжди хвилювали людей і породжували питання: що означає бути чи не бути? Що є буття чи небуття? У чому їх відмінність один від одного? Що існує і що може існувати? Яка сутність речей і які умови їх існування?
У пошуках відповіді на ці та багато інших питань склався особливий напрям філософських міркувань про буття в цілому — онтологія (від грец. ovtos — суще, буття і logos — вчення) — вчення про суще. Її головними поняттями є категорії буття і небуття, що охоплюють Космос, природу, соціум, людину, культуру.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агацци Э. Человек как предмет философии // Вопросы философии. – 1989. – № 2. – С. 26.
2. Алексеев С. С. Философия права. — М.: Норма, 1997.
3. Алексеев С. С. Право: азбука — теория — философия: Опыт комплексного исследования. — М.: Статут, 1999.
4. Бачинин В. А. Философия права и преступления. — Х.: Фолио, 1999.
5. Бачинин В. А., Чефранов В. А. История философии права. — Х.: Право, 1998.
6. Васильев А. М. Правовые категории. Методологические аспекты разработки системы категорий права. — М.: Наука, 1976.
7. Гарник А. В. Проблема дисциплинарного статуса философии права // Философия и социология в контексте современной культуры. — Днепропетровск, 1998.
8. Гегель Г. В. Ф. Философия права. — М.: Мысль, 1990.
9. Гегель В. Ф. Энциклопедия философских наук: В 3 т.М.: Мысль, 1977. — Т. 3.
10. Данільян О. Г. Соціальні протиріччя у посттоталітарних системах: методологія дослідження та розв'язання. – Харків: Основа, 1998.
11. Жоль К. К. Философия и социология права. — К.: Юринком Интер, 2000.
12. Зандкюлер Х. Й. Демократия, всеобщность права и реальный плюрализм // Вопросы философии. — 1999. — № 2. – С. 21–27.
13. Ильин И. А. О сущности правосознания // Соч.: В 2 т. М.: Медиум, 1993. — Т. 1.
14. Ильин И. А. Понятия права и силы (Опыт методологического анализа) // Соч.: В 2 т. М.: Медиум, 1993. — Т. 1.
15. Казимирчук В. П. Право и методы его изучения. М.: Мысль, 1965.
16. Кант И. Метафизика нравов. Часть первая. Метафизические начала учения о праве // Соч.: 6 т. М.: Мысль, 1965. — Т. 4. — Ч. 2.
17. Кант И. О поговорке "Может быть, это и верно в теории, но не годится для практики" // Соч.: В 6 т. М.: Мысль, 1965. — Т. 4. — Ч.
18. Керимов А. А. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права). М.: Аванта, 2000.
19. Керимов А. А. Философские проблемы права. М.: Мысль, 1972.
20. ЛаксДж. О плюрализме человеческой природы // Вопросы философии. - 1992. – № 10. – С. 106
21. Лукин Р. Методология права / Пер. с серб. М.: Прогресс, 1981.
22. Максимов С. І. Про філософське осмислення права (до питання про предмет філософії права) // Вісник Академії прав, наук України. — 1998. — № 2.
23. Максимов С. И. Правовая реальность: опыт философского осмысления. — Х.: Право, 2002.
24. Малинова И. П. Философия права (от метафизики к герменевтике). — Екатеринбург: Изд-во Уральской гос. юрид. академии, 1995.
25. Мамардашвили М. К. Как я понимаю философию / Общ. ред Ю. П. Сенокосова. – М., 1990.
26. Материалисты Древней Греции. — М.: Наука, 1955.
27. Нерсесянц В. С. Философия права. М.: Издат. группа НОРМА-ИНФРА«М», 1997.
28. Нерсесянц В. С. Юриспруденция. Введение в курс общей теории права и государства. М.: Изд. группа. НОР-МА-ИНФРА»М, 1998.
29. Новгородцев П. И. Кант и Гегель в их учениях о праве и государстве. — М., 1901.
30. Новгородцев П. И. Сочинения. М.: Раритет, 1995.
31. Петражицкий А. И. Теория права и государства в связи с нравственностью. — СПб, 1909. — Т. 1.
32. Платон. Собр. Соч.: В 3 т. — М.: Мысль, 1971. — Т. 3. — Ч. 1.
33. Рикер П. Торжество языка над насилием. Герменевтический подход к философии права // Вопросы философии. — 1996. — № 4.– С. 32–35.
34. Сартр Ж. П. Экзистенциализм — это гуманизм // Сумерки богов. — М., 1991,
35. Синха С. П. — Юриспруденция. Философия права. — М.: Издат. центр "Академия", 1996.
36. Скирбек Г., Гилье Н. История философии. — М.: Владос, 2000.
37. Сырых В. М. Логические основания общей теории права: В 2 т. — М.: Юрид. дом "Юстицинформ", 2000. — Т. 1: Элементарный состав.
38. Спекторський Е.В. Юриспруденция и философия // Юридический вестник. – 1973. – Вып.2.
39. Тихонравов Ю. В. Основы философии права. — М.: Вестник, 1997.
40. Хеффе О. Политика, право, справедливость. Основоположения критической философии права и государства. — М.: Гнозис, 1994.
41. Філософія права /За заг. ред. М. В. Костицького і Б. Ф. Чміля. — К.: Юрінком Інтер, 2000.
42. Франк С. А. Духовные основы общества. М.: Республика, 1992.
43. Четвернин В. А. Демократическое конституционное государство: введение в теорию. — М.: Институт государства и права РАИ, 1993.
44. Четвернин В. А. Современные концепции естественного права. — М.: Наука, 1988.
45. Шкода В. В. Вступ до філософії права. — Х.: Фоліо, 1996.
46. Щепаньский Я. Ю. Элементарные понятия социологии: Пер. с польс. / Общ. ред. акад. А. М. Румянцева. - М, 1990.
47. FechnerE. Rechtsphilosophie. — Tubingen, 1956.

ВСТУП


Актуальність теми дослідження. Одним з основних завдань філософії права є пошук відповіді на питання: яким чином універсальні закони бут¬тя пов'язані з законами суспільства, у тому числі з право¬вими законами; за допомогою чого вони впливають на со¬ціальне буття людей.
Ці філософсько-правові проблеми важливі тому, що право не є специфічною сферою соціального буття, відок¬ремленою від інших суспільних сфер. Воно охоплює весь простір цивілізованого існування людей, що стає просто¬ром правової реальності. Отже, без чіткого з'ясування он¬тологічної, антропологічної та аксіологічної природи права.
Проблема взаємодії права та філософії давно стала предметом наукового дослідження. Йдеться про час, коли людина усвідомила, що всі соціальні явища, в тому числі влада, право, держава, законо¬давство, політика, управління тощо, які її оточу¬ють, не тільки мають багатофункціональні, багатоаспектні структури, а й знаходяться у певному вза¬ємозв'язку, комбінація якого впливає на місце і роль людини в конкретно-історичній соціальній взаємодії. Саме тому людина починає вивчати не тільки самі явища, зокрема правові, що її оточу¬ють, а й зв'язки як між ними, безпосередньо, та ними й іншими соціальними явищами, насамперед, людиною. Причому процес пізнання не обмежується розумінням сутності права і його зв'язків з людиною й іншими соціальними явищами, а й передбачає розуміння значень, які містяться в ідеях, концепціях, теоріях щодо досліджуваної правової дійсності. І в цьому свою важливу функцію відіграє філософія, яка має свою логіку розвитку, свою історію, що характеризується певними злетами і падіннями.
Мета роботи полягає у визначенні онтологічної, антропологічної, аксіологічної природи права в суспільстві.

Мета роботи зумовила вирішення таких завдань:
• проаналізувати онтологічну, антропологічну та аксіологічну природу права;
• розглянути політико-правові інститути та їхню роль у здійсненні права;
• розкрити філософські проблеми права і влади в суспільстві, що трансформується.
Об’єктом дослідження є розгляд загальних проблем права в системі філософського знання, а предметом – аналіз загальних філософських проблем права в суспільстві, що трансформується.
Практичне значення роботи полягає в осмисленні та формуванні уявлень, які сприятимуть глибшому усвідомленню проблем права в системі філософського знання.
Структура дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків та списку використаних джерел.

ВИСНОВКИ

Правова реальність являє собою особливий світ, автономну галузь людського буття, що має свою власну логіку і закономірності, з якими не можна не рахуватися. Зміст проблеми правової реальності полягає у з'ясуванні того, що є право.
Структуру правової реальності становить співвідношення між природним і позитивним правом, як двома протилежними, але тісно пов'язаними між собою формами праворозуміння. Це співвідношення виражається за допомогою категорій сутності й існування.
Співвідношення буття й існування права, сутності права і правових явищ є співвідношення правового принципу формальної рівності і форм його здійснення. До цих форм належать: ідея права, закон, правове життя (дії і відносини) та ряд інших.
Найважливішим політико-правовим інститутом сучасного суспільства є держава. Вона являє собою основне джерело права та закону і призначена для організації життя суспільства, самої держави та її структур у системі політичних і правових відносин.
Відносини між державою й особистістю повинні здійснюватися на основі взаємної відповідальності. Характер відносин держави й особистості є найваж¬ливішим показником стану суспільства в цілому, перспектив його розвитку.
Найважливішою метою перехідного періоду розвитку посттоталітарного суспільства є державотворення. Його основними рисами є: формування грома¬дянського суспільства, поділ влади, верховенство закону, реальність прав і свобод громадян, політич¬ний і ідеологічний плюралізм та ін.
Однією з найскладніших проблем юриспруденції України, інших пострадянських країн, є проблема правотворчості і правозастосування у перехідному суспільстві. В її основі лежать ряд причин: здійснення правотворчості і правозастосування в умовах посттоталітарного хаосу, дезорганізація правової системи; амбівалентність правосвідомості особистості у перехідний період; широко поширений у суспільстві правовий нігілізм; низький рівень правової культури населення й ін.