Вступ..…………………………………...…………….……………...…….…….3
1. Діалектика як метод пізнання природи………………...………………4
2. Практична частина…..………………..……………...…...………….……11
Висновки……………...………..…………………..............................….….….16
Список використаних джерел………….…………………............……..…17
Під методологією звикло розуміють перш за все методологію наукового пізнання, тобто вчення про принципи побудови, форми і способи науково-пізнавальної діяльності.
Вона дає характеристику компонентів наукового дослідження - його об'єкту, предмету аналізу, задачі дослідження (або проблеми), сукупності дослідницьких засобів, необхідних для вирішення задачі даного типу, а також формує уявлення про послідовність дій дослідника в процесі рішення задачі.
Коротше кажучи, методологія - це вчення про структуру, логічну організацію, методи і засоби наукової діяльності.
Найважливішими аспектами застосування методології є: постановка проблеми (саме тут скоюються помилки, що приводять до висунення псевдопроблем або істотно утруднюють отримання результату), побудова предмету дослідження та побудова наукової теорії, а також перевірка отриманого результату з огляду його істинності, тобто відповідності об'єкту вивчення.
1. Конституція України: Закон України від 28 черв. 1996 р.; зі змін. і доповн. - К.: Атіка, 2012.
2. Бублик C. Г. Mетодичні підходи до дослідження вікової динаміки дослідницького потенціалу науки / C. Г. Бублик ІІ Проблеми науки. - 2005. - № 3. - С. 2.
3. Конке В. А. Основы философии / В. А. Конке. - М., 2000. С. 321.
4. Петрушенко В. Л. Філософія. Навчальний посібник / В. Л. Петрушенко. – К.: Каравела, 2002. С. 263.
5. Спиркин А. Г. Философия. Учебник для вузов / А. Г. Спиркин. - М., 2000. C. 142.
6. Філософія. Навчальний посібник, 2-е видання, перероблене і доповнене (за ред. І. Ф. Надольного), К., 2001. С. 95.
Діалектика – («мистецтво сперечатись», «міркувати») - метод філософії, що досліджує категорії розвитку.
Слово «діалектика» походить із Стародавньої Греції завдяки популярності діалогів між Платоном та Сократом - точніше: діалог між людьми, які намагаються переконати один іншого, та який дав назву діалектичному методу у філософії.
Актуальність даної теми в сучасних дослідженнях проявляється в тому що, термін “діалектика” в школі Сократа-Платона означав уміння вести бесіду так, щоб розкрити протиріччя в судженнях супротивника і знайти таким шляхом істину. Вже у такому підході містився зародок сучасного розуміння діалектики як вчення, що розглядає матеріальний світ і світ ідей в русі, протиріччях, розвитку.
Отже, діалектика як загальна теорія розвитку дає ключ до розуміння його сутності, відображає реальні процеси у природі, суспільстві і мисленні такими, якими вони є в дійсності.
Оскільки весь навколишній світ перебуває в русі, зміні і розвитку, діалектика у своїй основі неминуче має виходити з цієї загальності. Вона і відтворює в мисленні всі процеси дійсності в узагальненій формі з урахуванням їхньої суперечливості, змін, біжучості, взаємопереходів, становлення нового.
Тому діалектика і має категорійний апарат, закони і принципи, котрі адекватно відображають у мисленні зміни і взаємопереходи. оскільки самі є рухливими і змінними. Без розуміння цього, без врахування діалектики суперечностей і рушійних сил розвитку в будь-яких природних і суспільних системах об'єктивної дійсності істинне пізнання неможливе.
