Вступ 4
Розділ 1. Теоретичні аспекти соціального захисту та адаптації дітей з вадами слуху 6
1.1.Соціальна характеристика дітей з вадами слуху 6
1.2.Особливості соціальних проблем дітей з вадами слуху 10
Розділ 2. Нормативно-правове регулювання соціальної роботи з дітьми із вадами слуху 17
2.2. Аналіз Законів України, що регулюють соціальну роботу з дітьми із вадами слуху 18
Розділ 3. Техніко-соціальна характеристика Кам'янець-Подільського багатопрофільного навчально-реабілітаційного центру 25
3.1. Стисла історична довідка про діяльність Кам'янець-Подільського багатопрофільного навчально-реабілітаційного центру 25
3.2. Юридичний статус установи 27
3.3. Організаційна структура КП БНРЦ 28
Розділ 4. Зміст досліджень з теми особливості соціальної роботи з дітьми з вадами слуху 32
4.1. Розвиток слухового сприймання та формування мовлення дітей з вадами слуху на уроках та в позаурочний час 32
4.2. Особливості розвитку координаційних здібностей у слабочуючих дітей у процесі фізичного виховання 44
Розділ 5. Проект заходів з покращення соціальної роботи з дітьми з вадами слуху 52
5.1. Запровадження інклюзивної освіти 52
5.2. Запровадження засобів альтернативної комунікації в систему соціальної роботи з дітьми з вадами слуху по КП БНРЦ 60
Висновки 66
Список використаних джерел 69
Слух відіграє важливу роль у розвитку дитини. Слухом називається здатність організму сприймати й диференціювати звукові коливання за допомогою слухового аналізатора.
Втрата слуху, навіть часткова, створює бар'єр між людиною і суспільством, утруднює оволодіння знаннями і спеціальністю, обмежує трудову і суспільну діяльність, зтримує розвиток особистості. Відсутність слуху серйозно обмежує й естетичне виховання особи, адже людина позбавляється можливості нормально сприймати музику.
Причини порушення слуху [7, c. 54]:
1. Вроджені: токсикоз вагітності, вірусна інфекція матері, травматичні пошкодження плоду, вроджена деформація слухових кісточок, недорозвиток слухового нерву, аклюзія (недорозвинення внутрішнього вуха), відсутність барабанної перетинки, атрезія (зарощування зовнішнього слухового проходу) і таке інше.
2. Придбані (до трьох років): різні захворювання - менінгіт, енцефаліт, пневмонія, свинка, запальні захворювання носа і носоглотки, неврит слухового нерва, грип та його ускладнення; механічні травми голови - забиті місця, удари, впливи зверхсильних звукових подразників.
У інвалідів з порушенням слуху і мови можливі наступні порушення основних функцій організму: порушення психічних функцій (сприйняття, уваги, пам'яті, мислення, мови, емоцій, волі); порушення статодінамічних функцій; порушення сенсорних функцій (тобто слуху).
Інвалідам з порушенням функцій слуху найбільш значущим є обмеження здібності до спілкування. Здібність до спілкування - здібність до встановлення контактів між людьми шляхом сприйняття, переробки і передачі інформації. Спілкування здійснюється за рахунок засобів комунікації.
Основою класифікації є наступні критерії: ступінь втрати слуху, час втрати слуху, рівень розвитку мови (Р. М. Боскіс). Відповідно до цих критеріїв виділяють наступні групи дітей.
1. Глухі (ті, хто не чують). До них відносять дітей зі ступенем втрати слуху, що позбавляє їх можливості природного сприйняття мови й самостійного оволодіння нею. Серед них виділяють:
- ранооглохлі. У цю групу входять діти, що народилися з порушеним слухом або втратили слух до початку мовного розвитку або на ранніх його етапах. Звичайно зберігаються залишки слуху, що дозволяють сприймати сильні різкі звуки;
- пізнооглохлі. Це діти, у яких тією чи іншою мірою збереглася мова, діти втратили слух у тому віці, коли вона вже була сформована. Головним завданням у роботі з ними є закріплення вже наявних мовних навичок, запобігання мови від розпаду й навчання читанню з губ.
2. Туговухі (ті, хто погано чують). Це діти із частковою слуховою недостатністю, що ускладнює мовний розвиток, але зі здатністю до самостійного нагромадження мовного запасу за допомогою залишкового слуху.
Термін «глухий» застосовується тільки до тих, хто не сприймає ніякі звуки. У людей, страждаючих глухотою з дитинства, мова не розвивається, унаслідок – глухонімота [1].
У психічному розвитку дітей з порушеним слухом виділяють дві (за І. М. Соловйовим) характерні закономірності. Перша з них полягає в тому, що через порушення слуху обсяг зовнішніх впливів на глуху дитину обмежений, взаємодія із середовищем збіднена, спілкування з оточуючими людьми ускладнено, у той час як необхідною умовою успішного психічного розвитку всякої дитини є значне зростання кількості, розмаїтості й складності зовнішніх впливів. Внаслідок цього обмеження психічна діяльність такої дитини спрощується, реакції на зовнішні впливи стають менш складними й різноманітними, система міжфункціональної взаємодії змінена. Спостерігається нерозмірність у розвитку наочно-образного й словесно-логічного мислення (превалює перше); письмова мова в обох формах - імпресивній (читання) і експресивній (письмо) - здобуває більшу роль у порівнянні з усною. Друга закономірність - відмінності в темпі психічного розвитку в дітей з порушеннями слуху в порівнянні з дітьми, які нормально чують. Вчений шлях психічного розвитку дитини з порушеним слухом представляв у такий спосіб: розходження в психічній діяльності між дитиною, яка чує й глухою дитиною, незначні на початкових етапах онтогенезу, потім зростають протягом наступного часу. Так відбувається до певного етапу, коли внаслідок систематичного сурдопедагогічного впливу розходження перестають наростати й навіть зменшуються. Чим кращі умови, тим швидше й значніше зближається розвиток дитини з порушеним слухом з розвитком дитини, яка нормально чує.
1. Дмитриев, В.Г. Глухие и глухонемые дети / В. Г. Дмитриев – М., «Советская Россия», 2007. – 94 с.
2. Герасимова Е.М. Соціальна робота зі спеціальними групами клієнтів : навч. посіб. / Е. М. Герасимова, Н. Є. Доній, О. В. Тополь. — Чернігів : ЧНТУ, 2015. — 153 с.
3. Залізко І.В. Інноваційні підходи до організації навчальної діяльності в системі науково-методичної роботи // Завучу усе для роботи. - №18(8). - вересень. 2009. - С. 24 – 27
4. Іванова І.Б. Соціальна робота з людьми з особливими потребами : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / І. Б. Іванова. — К. : Задруга, 2011. — 412 с.
5. Кадемія М.Ю. Навчання інвалідів. Особистісно-орієнтований підхід до навчання дітей з вадами слуху // Педагогічний досвід у професійно-технічний освіті. - лютий, 2009. - С. 28
6. Капська А.Й. Соціальна робота : навч. посіб. : [для студ. вищ. навч. закл.] / А. Й. Капська ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України. — К. : Слово, 2011. — 399 с.
7. Колексник І. Соціалізація особистості глухого школяра: Монографія. – К. – 2004. – 112 с.
8. Колупаєва А.А. Інклюзивні тенденції сучасної спеціальної освіти / А.А. Колупаєва // Дидактичні та соціально-психологічні аспекти колекційної роботи у спеціальній школі: наук.-метод. зб. – 2007 – Вип. 9 – 237 с.
9. Леонгард Е.И. Значение контроля над произношением глухих кольников / Е.И. Леонгард //Сурдопедагогіка. Хрестоматія. –К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2003. –Т. 1. –С. 244-252.
10. Лобода В. В. Розвиток комунікативних навичок і соціалізація старшокласників з вадами слуху в навчальному Інтернет-середовищі / В. В. Лобода // Імідж сучасного педагога: логопедичні знання – вчителю. – Випуск 4 (73), Полтава : 2007.-68 с
11. Мацкевіч Ю.Р. Соціальна робота з людьми похилого віку : [навч. посіб. для студентів ВНЗ] / Ю. Р. Мацкевич ; ДВНЗ ”Запоріз. нац. ун-т” М-ва освіти і науки України. — Запоріжжя : Запоріз. нац. ун-т, 2014. — 339 с.
12. Мельничук О.В. Соціальне виховання дітей із вадами слуху в умовах спеціалізованих дошкільних закладів / О.В. Мельничук //[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://web.znu.edu.ua/herald/issues/2008/ped_2008_1/2008-26-06/melnithuk.pdf
13. Морозова Н.Г. Изучение и воспитание интересов глухих детей дошкольного возраста / Н.Г. Морозова // Сурдопедагогіка. Хрестоматія. –К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2003. –Т. 1. –С. 60-77.
14. Палюк М. Соціальна педагогіка і соціальна робота : діяльність спрямована на підтримку індивідів, соц. груп та локал. спільнот / Марек Палюх, Людмила Хоміньська ; [пер. с пол. В. Величко]. — Кам’янець-Подільський : Буйницький О. А., 2013. — 199 с.
15. Сімейно орієнтована соціальна робота : практ. аспекти : конспект лекцій / за заг. ред. В. О. Кузьмінського та С. С. Лукашова ; [авт.-упоряд.: В. О. Кузьмінський, С. С. Лукашов]. — К. : Молодь, 2010. — 127 с.
16. Соціальна робота: робоча книга соціального працівника : посібник / [О. А. Блінов та ін.] ; М-во освіти і науки України, Нац. авіац. ун-т. — Київ : НАУ, 2013. — 163 с.
17. Таранченко О.М. Інклюзивна освіта для дітей із порушенням слуху: революційна тенденція чи еволюційний процес / О.М. Таранченко // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.vmurol.com.ua/upload/Naukovo_doslidna%20robota/Elektronni_vidannya/Act_problemi/2010/30.PDF
18. Ткачова В.Й. та ін.. Інноваційний проект: інноваційні технології у профорієнтаційній роботі // Педагогічний досвід у професійно-технічний освіті. - лютий, 2009. - С. 27 – 28
19. Тюптя Л.Т. Соціальна робота: методика викладання : [навч. посіб.] / Л. Т. Тюпля, І. Б. Іванова ; Відкритий міжнар. ун-т розвитку людини ”Україна”. — К. : Ун-т ”Україна”, 2011. — 339 с.
20. Фесенко Ю.Г. Упровадження інтерактивних технологій в організацію роботи з педагогічними кадрами // Завучу усе для роботи. - №18(8). - вересень, 2009 . С. - 21- 23
Вступ
Спілкування відіграє дуже важливу роль у житті людини, можна навіть сказати, що жити у суспільстві означає спілкуватись. Адже людина – «істота соціальна» і тому всі ми відчуваємо велику потребу у спілкуванні. Але є люди, які не можуть вільно спілкуватися, це люди з вадами слуху.
За даними статистики, в Україні налічується понад півмільйона дітей з вадами слуху, і тому формування і проведення соціальної та економічної політики, спрямованої на підтримку таких дітей та сімей, в яких вони виховуються, є надзвичайно актуальним.
В Україні відношення до глухоти і людей з вадами слуху формувалося під впливом історичних міфів та вірувань про «неповносправних» людей, панівним патологічним підходом до глухоти в ХХ ст., та ізоляцією українськоїрадянської гуманістики та соціальних наук від світового досвіду. Власне ця ізоляція, що загострилася від початку «холодної» війни, вразила дослідницьку і практичну роботу. Наші пращури в поганські часи вірили в демонічну природу хвороб і патологій, що знайшло широке відображення у фольклорі і певних традиціях. Історична уява часто пов'язувала людей з вадами слуху, зору чи з фізичними вадами з розумовою чи психологічною відсталістю. В українській мові використовувались такі слова як хромець, сліпець та каліка аж до ХVIII ст., коли їм на зміну прийшло з французької мови термін «інвалід».
Головною метою соціальної роботи з дітьми з вадами слуху є повноцінна інтеграція в суспільство, їхня спроможність на рівні з тими, хто несе соціальні навантаження, сприймати інтелектуально-еститичні цінності цінності суспільства, опановувати морально-етичні норми людських взаємин. Але слід зауважити, що досягнення поставленої мети можливе лише за наявності відповідних умов для розвитку і виховання осіб даної категорії. Все це обумовлює актуальність обрання даної теми.
Об’єктом дослідження виступають діти з вадами слуху.
Мета дослідження полягає у вивченні теоретично та методологічно-прикладних основ соціальної роботи з дітьми з вадами слуху по Кам'янець-Подільському багатопрофільному навчально-реабілітаційному центрі.
Досягненню поставленої мети передує виконання наступного ряду завдань:
1. З’ясування загальної соціальної характеристики дітей з вадами слуху.
2. Вивченні соціальних проблем дітей з вадами слуху.
3. Аналізі нормативно-правового регулювання соціальної роботи дітей з вадами слуху
4. Характеристиці особливостей методологічного формування мовлення в дітей з вадами слуху;
5. Характеристиці розвитку координаційних здібностей.
Методами дослідження виступають: теоретичний і порівняльний аналіз,; метод сходження від абстрактного до конкретного; метод системного аналізу і теоретичне моделювання.
Здійснивши дослідження на тему: «Особливості соціальної роботи з дітьми з вадами слуху» варто зауважити:
По-перше: зниження слуху – соціальна проблема. Тому наша держава повинна постійно вести соціальну роботу, спрямовану на покращення життєвої діяльності глухих і слабочуючих людей, зокрема дітей. Для цього в Україні потрібно будувати спеціальні школи, в масових школах запроваджувати уроки для хворих дітей, які вестимуть вчителі відповідного фаху. Навчальні заклади, де отримують освіту люди з вадами слуху, на сьогоднішній день виступають основним представником соціальної роботи із дітьми з вадами слуху і повинні бути забезпечені якісними методологічними матеріалим в подоланні проблем хворих дітей.
Мета школи для дітей зі зниженим слухом – допомогти сформувати у такої дитини вміння та навички спілкування, розвивати мовлення та словесно-логічне мислення, необхідне їй як при породженні власного мовлення, так і при сприйманні звернення до неї. Ці цільові аспекти покладені в основу всієї діяльності вчителя та дитини на індивідуальних заняттях, а зміст індивідуальних занять підпорядкований визначеній меті.
Навчання слабочуючих школярів побудовано на загальних дидактичних засадах, разом з тим, воно має деякі особливості. Основна з них - корекційно-розвиваюча спрямованість, яка ґрунтується на компенсації негативного впливу дефекту і його наслідків та спрямована на нормалізацію механізмів навчальної діяльності.
Засвоєння моральних норм, розуміння їх смислу відбувається у чуючих дітей в процесі мовленнєвого спілкування з дорослими в різних ситуаціях, в ході схвалення або несхвалення дорослими вчинків дитини. Важлива роль в цьому плані належить грі, читанню дорослими казок, оповідань, віршів.
Міжособистісні відносини дітей дошкільного віку формується найбільш ефективно, коли цілеспрямованим педагогічним засобом виступає рухома гра, в ній дитина опановує правилами взаємин з однолітками, засвоює мораль суспільства, в якому він живе, таким чином, сприяє співвідношення дітей.
Сучасна методика навчання дітей із зниженим слухом визначається у першу чергу кінцевою метою навчання - надати дітям повноцінну освіту, що включає в себе засвоєння змісту всіх учбових предметів загальноосвітньої школи для того щоб, на цій базі можливим було продовження навчання у середніх та вищих учбових закладах.
Підходи і методи навчання та корекційно-розвивальної роботи з учнями з порушеннями слуху, у порівнянні з підходами, які були у радянській школі, стали більш творчими. Інформаційне навчання поступово переходить до мотиваційного, формування вмінь і навичок, в тому числі мовленнєвих, носить більш практичну спрямованість. Потреба часу – формувати у глухих дітей життєво необхідну мовленнєву компетентність.
Соціальна реабілітація дітей з функціональними обмеженнями – це складний процес, що потребує переорієнтації, і насамперед – у напрямі розробки методології і методики соціально-педагогічної та психологічної моделі соціальної роботи. Специфіка такого підходу викликає необхідність суттєвих змін у ставленні до дітей-інвалідів, які потребують не тільки матеріальної, фінансової, гуманітарної підтримки і заходів реабілітації (медичної, професійної, соціально-побутової), а й належних умов для актуалізації своїх здібностей, розвитку особистих якостей і потреб у соціальному, моральному і духовному самовдосконаленні.
В роботі описано методичні прийоми соціальної роботи дітей з вадами слуху на базі Кам'янець-Подільського багатопрофільного навчально-реабілітаційного центру на базі розвитку мовлення, координаційних здібностей та комунікації.
Основними ж шляхами підвищення соціального роботи з дітьми з вадами слуху по Кам'янець-Подільському багатопрофільному навчально-реабілітаційному центру визнано запровадження інклюзивної освіти та альтернативної комунікації.