Зміст

Вступ…………………………………………………………………………….....3
Розділ 1. Конституційні засади виборів Верховної Ради Автономної Республіки Крим…………………………………………………………………..6
1.1. Порядок організації виборчих дільниць………………………...…………..6
1.2. Порядок проведення голосування.…………..……………………………...9
1.3. Порядок обрання депутатів……………………..………………….…...…17
Розділ 2. Підстави проведення виборів АРК…………………………………..21
2.1. Чергові вибори…………………..…………………………………………..21
2.2. Позачергові вибори.…………………...……………………………………23
2.3. Порівняльна характеристика виборів з 1991 по 2010 рік……….....……25
Розділ 3. Нормативно-правові документи, що затверджують порядок і умови проведення виборів АРК………………………………………………………...29
Висновки…………………………………………………………………………31
Список використаних джерел…………………………………………………..33

Розділ 1. Конституційні засади виборів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
1.1. Порядок виборчих дільниць.
Представницьким органом Автономної Республіки Крим є Верховна Рада Автономної Республіки Крим, депутати якої обираються на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування.
Строк повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати якої обрані на чергових виборах, становить п’ять років. Припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим має наслідком припинення повноважень її депутатів. Початок виборчого процесу оголошує відповідна виборча комісія у строки та в порядку, визначені Конституцією України.
Виборчий процес включає такі етапи:
1) складання списків виборців;
2) формування виборчих комісій;
3) утворення територіальних виборчих округів;
4) утворення виборчих дільниць;
5) висування та реєстрація кандидатів у депутати та кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови;
6) проведення передвиборної агітації;
7) голосування (повторне голосування);
8) підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування і результатів місцевих виборів.
Виборчий процес завершується офіційним оприлюдненням результатів місцевих виборів.
Для підготовки і проведення голосування та підрахунку голосів виборців утворюються виборчі дільниці.
Для підготовки і проведення голосування та підрахунку голосів у випадку чергових, а також інших місцевих виборів, які проводяться одночасно з виборами народних депутатів України, використовуються звичайні, а також спеціальні виборчі дільниці, що утворені у стаціонарних лікувальних закладах для проведення виборів народних депутатів України.
У разі проведення повторних, позачергових, проміжних чи перших місцевих виборів, які проводяться не одночасно з виборами народних депутатів України, звичайні та спеціальні (у стаціонарних лікувальних закладах) виборчі дільниці на території села, селища, міста утворюються відповідно сільською, селищною, міською територіальними виборчими комісіями за поданням виконавчого комітету сільської, селищної, міської (міст, де немає районних рад), районної у місті ради, а у разі відсутності таких органів - за пропозицією відповідно сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради або посадової особи, яка відповідно до закону здійснює повноваження сільського, селищного, міського голови.
Територіальна виборча комісія своїм рішенням визначає межі кожної виборчої дільниці та місцезнаходження дільничної виборчої комісії, встановлює єдину нумерацію виборчих дільниць у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці. У разі проведення кількох видів місцевих виборів рішення про єдину нумерацію виборчих дільниць приймається територіальною виборчою комісією найбільшої за розміром адміністративно-територіальної одиниці.

Список використаних джерел:
1. Конституція України; Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина: Офіц. текст. - К.: Парламентське видавництво, 1999.
2. Конституція Автономної Республіки Крим від 21 жовтня 1998.
3. Закон України “Про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів” від 04.02.1994р. № 3949 – XII // Відомості Верховної Ради України 1994.- № 24 - Ст. 180.
4. Закон України “Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” від 14.01.1998р. № 14/98-ВР//Відомості Верховної Ради України – 1998. - № 3-4 – Ст. 15.
5. Закон України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” зі змінами від 30.08.2010.
6. Конституційне право України. / за ред. проф. В.Ф. Погорілка – К.: “Наукова думка”, 1999. – 734 с.
7. Процьків М. // Молода нація. – 1999. - №10. Вибір, вибори та політична комунікація // Політика, політичні науки. – К.: 1999. - №9.
8. Біленчук П. Місцеве самоврядування в Україні: Муніципальне право: Навчальний посібник для вузів/ Петро Біленчук, Віктор Кравченко, Микола Підмогильний; Європ. ун-т управл., безпеки та інформ.-правових технологій; Т-во науковців по сприянню муніципальній реформі "Юрблагодійконсалтинг". - К.: Атіка, 2000. – 302 с.
9. Копиленко О.Л. Україна і Крим: “переговори у справі нового ладу” (документи і матеріали). – К.: Новий парламентський інститут, Парламентське видавництво, 2001. – 232 с.
10. Кичун В.І. Конституційно-правові основи взаємовідносин вищих органів влади України і Автономної Республіки Крим: Дис. канд. юрид. наук: 12.00.02 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2001. – 194 c.
11. Конституційне право України: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. Академіка АпрН України, доктора юридичних наук, професора Ю.М. Тодики, доктора юридичних і політичних наук, професора В.С. Журавського. – К.: “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2002. – 544 с.
12. Копиленко О.Л. Конституція Автономної Республіки Крим: проблеми прийняття, затвердження, реалізації. – К.: Таксон, 2002. – 362 с.
13. Таран П.Є. Автономістські ідеї в політико-правовій думці кримськотатарського народу (1783-1918 рр.): Дис. канд. юрид. наук: 12.00.01 / Таврійський національний ун-т ім. В.І. Вернадського. – Сімферополь, 2003. – 208 с.
14. Корольова Н.В. Перспективи розвитку законодавства про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим // Вісник Київського ун-ту. Юрид. науки. – К., 2003. – Вип. 55. – С. 157–160.
15. Корольов Н.В. Вибори Верховної Ради Автономної Республіки Крим: проблеми та реалії // Вісник Київського ун-ту. Юрид. науки. – К., 2003. – Вип. 52. – С. 17–20.
16. Іщенко О. Місцеве самоврядування: світовий досвід та особливості української моделі: громадсько-політична література/ Олексій Іщенко,; Ред. М. Верменчук; Ін-т законодавчих передбачень і правової експертизи. - К., 2003. - 603 с.
17. Політична історія України. ХХ століття.: У 6 т. / Редкол.: І.Ф. Курас (голова) та ін. – Т. 6. від тоталітаризму до демократії (1945–2002). – К.: Генеза, 2003. – 696 с.
18. Прієшкіна О. Місцеве самоврядування в Україні: правове регулювання безпосередньої демократії: Навчальний посібник/ Ольга Прієшкіна,. - К.: Кондор, 2004. - 332 с.
19. Корольова-Борсоді Н.В. Правове регулювання виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим: Дис. канд. юрид. наук: 12.00.02 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2005. – 254 с.
20. Фрицький О.Ф. Конституційне право України: Підручник. – 3-є вид., перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 512 с.
21. Місцеве самоврядування в Україні: історія, стан, перспективи: Зб. матеріалів/ Укл. Олег Бабенко,. - Кіровоград: Центрально-Українське вид-во, 2006. - 124 с.
22. Місцеве самоврядування в Україні: досвід, проблеми, перспективи: Укл. Євген Дмитрович Прудченко; Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека. - Дніпропетровськ. – 2006. - 55 с
23. Погорілко В. Конституційне право України: Підручник/ Віктор Погорілко, Владислав Федоренко; За заг. ред. Віктора Погорілка,; М-во освіти і науки України. - К.: Наукова думка: Прецедент, 2006. - 338 с.
24. Шикеринець В. Вибори як засіб формування органів державної влади та місцевого самоврядування. // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. пр. ОРІДУ. - О., 2006. - Вип. 3 (27). - С. 35-42.
25. Кравченко В.В. Конституційне право України: Навчальний посібник. – Вид. 6-те, виправл. та доповн. – К.: Атіка, 2007. – 592 с.
26. Наливайко Л.Р., Беляєва М.В. Тлумачний термінологічний словник з конституційного права – Запоріжжя: Дніпровський металург, 2008 – 256 с.

Вступ
Питання теми про вибори є актуальними в наш час, оскільки відіграють неабияку роль в політичному житті. До цього питання звертаються багато вчених, політиків і намагаються вияснити проблеми, які були і є на сьогоднішній час актуальними.
Найбільш поширеною формою прямого народовладдя є вибори, які на відміну від інших його форм - референдумів, плебісцитів, постійно і періодично застосовуються у більшості країн світу. Шляхом виборів формуються різні органи публічної влади, як державні інституції - парламенти, посади глав держав, іноді уряди, судові органи, так і представницькі органи місцевого самоврядування.
У вітчизняній та зарубіжній науці конституційного права існує розмаїття точок зору з приводу визначення виборів. 3 дослідженнями суспільних відносин останніх років пов'язане визначення професора М.I. Корнієнка, який слушно визначає вибори як акт самоврядування народу. Професор В. В. Маклаков визначає вибори як процедуру формування державного органу або надання повноважень посадовій особі, що здійснюється шляхом голосування уповноважених осіб при умові, що на кожний отриманий таким чином мандат можуть претендувати в установленому порядку два чи більше кандидати. Французький державознавець М. Прело визначав вибори як "змагання кваліфікованих юридично вольових людей задля цілі провести призначення". Є й інші визначення інституту виборів, проте найбільш повне і точне визначення виборів може скластись тільки за умов відображення ознак цього суспільного явища за суттю, змістом та формою їх здійснення.
Питаннями даної теми займаються такі вчені-юристи, як: Олександр Нельма, Процьків М, Дзюба Н., Хома Н.М, Вілена І., Ващенко К., Хініч М., Хіменко В., Орещук П.
У загальному вигляді вибори можна визначити як волевиявлення народу з метою формування органів державної влади або місцевого самоврядування шляхом голосування.
В сучасному політичному процесі вибори мають багатоманітне соціальне призначення, яке виражається через наступні суспільні функції: по-перше, вибори є важливим інструментом реалізації народного суверенітету, легітимізації влади взагалі й конкретно того чи іншого представницького органу у межах його законодавчої компетенції; по-друге, вибори виступають водночас однією з форм здійснення права національного суверенітету (прикладом цього може бути Закон України "Про особливості участі громадян України з числа депортованих з Криму у виборах депутатів місцевих рад в Автономній Республіці Крим", який передбачає як загальний, так і спеціальний порядок участі громадян кримськотатарської, болгарської, вірменської, грецької та німецької національностей у виборах депутатів місцевих рад в Автономній Республіці Крим); по-третє, через вибори як демократичну форму обрання представників народу забезпечується стабільність, поступовість і наступність існування влади; по-четверте, через вибори як форму відносно якісного відбору або своєрідного фільтру складу представницьких органів забезпечується основа для ефективного функціонування державного механізму та органів місцевого самоврядування: саме періодичні вибори дають змогу позбутися непопулярних, хто скомпрометував себе, політиків; по-п'яте, вибори є одним із найважливіших способів формування і вираження суспільної думки.
Об’єктом дослідження є процедура проведення виборів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Верховна Рада Автономної Республіки Крим відповідно до Конституції України та Закону України "Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим" від 10 лютого 1998 р. є представницьким органом Автономної Республіки Крим. Вона здійснює свої повноваження на підставі Конституції і законів України, Конституції Автономної Республіки Крим і нормативно-правових актів Автономної Республіки Крим з метою сприяння реалізації прав та інтересів населення автономії, вирішенню питань життєдіяльності регіону. Саме тому її діяльність грунтується на принципах: верховенства права; конституційності; законності;гласності; колегіальності; поєднання інтересів Автономної Республіки Крим і загальнодержавних інтересів України.
Верховна Рада Автономної Республіки Крим складається із 100 депутатів, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Строк її повноважень - чотири роки. Але ці повноваження можуть бути припиненими Верховною Радою України достроково на підставах і в порядку, визначених Конституцією України.
Предметом дослідження є законодавство про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим і законодавство, яке регулює питання відповідальності за порушення його положень, а також практика застосування виборчого законодавства
Структура курсової роботи. Дослідження складається із вступу, трьох розділів, які поділені на шість підрозділів, висновків та списку використаних джерел.

Висновки
Демократія має свої історичні обличчя і сьогодні, наприкінці ХХ століття, коли Україна знову спромагається піднятися як незалежна держава, вона же ніяк не може втілювати свою самостійність у тій демократичній формі, які вона виборювала на початку століття. Сьогодні вона розбудовує соціальну, правову державу, формує відкрите громадське суспільство, реформує економічні відносини у напрямку ринкових, створює політичну націю.
Особливу роль у цьому процесі відіграють вибори, які є формою прямого народовладдя. При цьому під час виборів та політична боротьба, що перманентно і дещо приховано точиться фактично між представниками різних соціальних угрупувань, виплескує назовні. І чим чіткіше постають у виборах ріні політичні напрямки, рухи, об‘єднання, тим виразніше й вагоміше свій підсумковий вердикт, “виголошують виборці, або ж електорат”.